Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №240/28005/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Житомир

справа № 240/28005/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.11.2025 №064250011684 про відмову в призначенні та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 21.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області позивачу відмовили у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю, станом на 01.01.1993, 3-х років періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону №796-ХІІ.

Позивач, вважаючи, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачами.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх доводів відповідач вказує, що 21.11.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та 28.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності було прийнято рішення №064250011684 про відмову в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років.

Зазначає, що при визначені періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, згідно з довідкою від 21.10.2025 №15661, виданою Виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області, щодо реєстрації та постійного проживання в м. Коростень Житомирської області з 15.02.1992 по 04.02.2000 та з 20.07.2000 по 21.10.2025, не зараховано період проходження строкової військової служби з 15.02.1992 по 18.04.1992, згідно з довідкою від 15.10.2025 №57, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не можливо встановити місцезнаходження військової частини.

Наголошує, що період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 0 років 08 місяців 13 днів, замість необхідних - 3-х років, що й стало підставою прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , має посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області 16.04.1997, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21 листопада 2025 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та 28 листопада 2025 року прийнято рішення №064250011684 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років.

У оскаржуваному рішенні вказано, що підтверджений період проживання заявника в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 0 років 08 місяців 13 днів.

Крім цього зазначено, що

- до страхового стажу зараховано всі періоди;

- надано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 21.04.1995 (3 категорії);

- при визначенні періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, згідно з довідкою від 21.10.2025 №15661, виданою Виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області, щодо реєстрації та постійного проживання в м.Коростень Житомирської області з 15.02.1992 по 04.02.2000 та з 20.07.2000 по 21.10.2025, не зараховано період проходження строкової військової служби з 15.02.1992 по 18.04.1992, згідно з довідкою від 15.10.2025 №57, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не можливо встановити місцезнаходження військової частини.

Листом від 02.12.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що за результатами перегляду його заяви про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прийнято рішення від 28.11.2025 про відмову у її призначенні.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2 від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.

В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону №796-ХІІ встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи. Порядок фінансування пенсій, призначених відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлюється зазначеними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ.

Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Як свідчать матеріали справи, а саме довідка від 27.10.2025 №2089, видана Коростенським міським ліцеєм №6, ОСОБА_1 навчався в Коростенській середній школі №6 міста Коростень, Житомирської області з 01.09.1979 по 16.06.1989.

Відповідно до атестату про середню освіту Серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 дійсно у 1989 році закінчив повний курс середньої загальноосвітньої школи №6 міста Коростень, Житомирської області.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, за змістом яких оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.

Законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).

Відповідно до Постанови №106, м. Коростень включене у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, та відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, період з 26.04.1986 (з моменту аварії на ЧАЕС) по 16.06.1989, що становить 3 роки, 1 місяць, 22 дні, повинен бути врахований позивачу до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до довідки про період проживання на території, яка згідно Постанови КМУ №106 від 23.07.1991 віднесена до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона) від 21 жовтня 2025 року №15661, яка видана Відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради, ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в м. Коростені, Житомирської області:

- з 15.02.1992 по 04.02.2000 по АДРЕСА_1 ;

- з 20.07.2000 по теперішній час (момент видачі довідки) по АДРЕСА_2 .

З оскаржуваного рішення слідує, що при визначені періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, згідно з довідкою від 21.10.2025 №15661, відповідачем не зараховано період проходження строкової військової служби з 15.02.1992 по 18.04.1992, згідно з довідкою від 15.10.2025 №57, виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки не можливо встановити місцезнаходження військової частини.

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.10.2025 №57, ОСОБА_1 проходив військову службу в ЗС у період з 13.11.1989 по 18.04.1992, військове звання - матрос.

Відповідна інформація про вказаний період проходження військової служби також підтверджується записами у військовому квитку ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 13.11.1989, та записом у трудовій книжці серії НОМЕР_5 від 11.05.1992.

Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17 та від 17.06.2020 у справі №572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

У постанові від 19.09.2019 у справі №556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Отже, період перебування особи (навчання, роботи, військової служби) на території, яка не віднесена до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, не може бути зарахований до періоду проживання (навчання та період роботи, військової служби) в зоні гарантованого добровільного відселення.

З наданих позивачем документів неможливо встановити відомості про місце розташування військової частини, де він проходив військову строкову службу.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача про те, що період проходження позивачем строкової військової служби з 15.02.1992 по 18.04.1992 не може бути зарахований до періоду проживання (навчання та період роботи, військової служби) в зоні гарантованого добровільного відселення.

Водночас, судом встановлено, що позивач постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 (з моменту аварії на ЧАЕС) по 16.06.1989, та з 19.04.1992 по 01.01.1993, що в сукупності становить 3 роки 10 місяців 5 днів (3 роки 1 місяць 22 дні + 8 місяців 14 днів).

Тобто термін проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить понад 3 роки, що є достатнім для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Як слідує з оскаржуваного рішення, на день звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача становить 54 роки 01 місяць, страховий стаж особи становить 35 років 10 місяців 29 днів, період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 33 роки 0 місяців 19 днів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.11.2025 №064250011684 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В спірному випадку заява позивача від 21.11.2025 про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 28.11.2025 №064250011684.

Таким чином, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду відновити порушене право позивача шляхом прийняття рішення про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, з метою належного захисту порушених прав та інтересів позивача, з урахуванням положень ст. 5, 9 КАС України, а також з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 з 21.11.2025 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду в даній справі.

Відповідно до ст.77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на з`ясовані обставини справи суд дійшов висновку про задоволення позову.

В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 54008, код ЄДРПОУ 138444159) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.11.2025 №064250011684 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 21.11.2025 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду в даній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 (дев`яносто шість) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 24 червня 2026 року.

Суддя А.В. Горовенко