Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №160/8918/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокуСправа №160/8918/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 з позовною заявою, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності)№4028 від 21.04.2025 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 »;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування за фактом зникнення безвісті за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є батьком зниклого під час виконання бойового завдання військовослужбовця . Вказав, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності)№4028 від 21.04.2025 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 » солдата ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану за самовільне залишення 15.09.2024 поля бою, позиції "ДАЧА" без дозволу командира. На переконання позивача, службове розслідування проведено неповно та необ`єктивно, а висновки про самовільне залишення місця служби, невиконання наказу та дезертирство не підтверджені належними доказами та не встановлені у передбаченому законом порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 року відкрито провадження у справі №160/8918/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Військова частина НОМЕР_1 відзив на позовну заяву до суду не надала.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом доставлення до його електронного кабінету 14.04.2026 ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 15.06.2026 продовжено строк розгляду справи №160/8918/26 на розумний строк , достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 .

За витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.06.2024 №165 солдата ОСОБА_2 (військової служби за контрактом), призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.06.2024 №159-РС відповідно до ст. 215 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на посаду стрільця -санітара 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 07 червня 2024 року.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №240 від 14.08.2024, солдат ОСОБА_2 вважається таким, що з 14 серпня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2024 №267, ОСОБА_2 вибув в район бойових дій Лисичанської міської територіальної громади Луганської області з метою виконання бойових завдань.

За витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.09.2024 №274 наказано солдата ОСОБА_2 , стрільця-санітара 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), вважати таким, що 15 вересня 2024 року самовільно залишив місце несення служби в районі ведення воєнних (бойових) дій, у зв`язку з тим, що обставини та причини відсутності на службі встановити не є можливим , призупинено виплату грошового забезпечення з 15 вересня 2024 року.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2024 №283, солдат ОСОБА_2 вважається таким, що 15 вересня 2024 самовільно залишив місце несення служби, увільнений від займаної посади, знятий з усіх видів забезпечення.

У зв`язку з відсутністю зв`язку із сином, позивач вимушений був звернутись за правовою допомогою до адвоката, який в свою чергу звернувся з рядом адвокатських запитів про надання інформації про ОСОБА_2 до органів військового управління та національної поліції, якими були надані наступні відповіді.

Листом від 08.05.2025 №3903 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був призваний на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_4 07.6.2024 року до В/ч НОМЕР_1 (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №159-РС від 07.06.2024). На даний час сповіщення сім`ї щодо факту зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_5 з Військової частини НОМЕР_1 не надходило.

Листом від 14.06.2025 №26776/111/18-2025 Головне управління Національної поліції в Луганській області повідомило, що 15.09.2024, приблизно о 19 годині, самовільно залишив бойову позицію підрозділу поблизу с. Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області військовослужбовець ЗСУ В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із закріпленою за ним автоматичною зброєю, слідчим управлінням ГУНП в Луганській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024130000001783, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. 20.12.2024 на підставі ст. 216 КПК України, кримінальне провадження №12024130000001783 від 16.09.2024, передане за підсудністю до другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську.

Листом №692/4216 від 06.02.2026 Військова частина НОМЕР_1 відмовила у надані інформації про грошове забезпечення ОСОБА_2 , посилаючись на дотримання норм щодо нерозголошення конфіденційних даних.

ІНФОРМАЦІЯ_4 листом повідомив, що станом на 20.03.2026 на юридичну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходили відомості щодо факту зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 . Інформація, відомості, документальне підтвердження, щодо факту зниклого безвісті ОСОБА_2 відсутні.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.09.2024 №3376 було проведено службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 .

Строк проведення службового розслідування продовжувався наказами командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.09.2024 №3465, від 07.10.2024 №3542, від 27.10.2024 №3741.

В акті службового розслідування від 10.11.2024 зазначено, «У ході службового розслідування та з`ясування фактичних обставини справи встановлено, що 15.09.2024 близько 19:00 під час виконання бойового завдання особовим складом спеціальної роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, в районі ведення воєнних (бойових) дій, на позиції «ДАЧА» 7 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону Військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , солдат ОСОБА_2 , який на момент події перебував на посаді стрільця-санітара 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмового спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 самовільно залишив позицію, вирушив в сторону противника в напрямку населеного пункту Лисичанськ Луганської області разом із зброєю, автоматом калібру 7,62 мм АКМ № НОМЕР_3 , 10-ма спорядженими магазинами (300 набоїв 7,62 мм).

Місцезнаходження солдата ОСОБА_2 та його зброї встановити не вдалося у зв`язку із подальшими штурмовими діями противника на вищезазначену позицію силами до відділення без підтримки техніки з напрямку населеного пункту Лисичанськ.»

За результатами проведеного службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) було видано наказ від 12.11.2024 № 4028 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 », п.2 якого за порушення обов`язків військової служби, а саме порушення статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 11 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у частині обов`язку кожного військовослужбовця поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, а також за самовільне залишення 15.09.2024 поля бою, позиції "ДАЧА" без дозволу командира, коли була безпосередня загроза нападу супротивника в умовах воєнного стану без поважних причин, солдата ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану.

Пунктом 6 наказу відповідальній особі, яка проводила службове розслідування наказано відповідно до ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України підготувати від імені командира Військової частини НОМЕР_1 та надіслати письмове повідомлення разом із належним чином завіреними копіями матеріалів службового розслідування до органу досудового розслідування про наявність в діях солдата ОСОБА_2 , ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 429,408 Кримінального кодексу України.

За направленим Військовою частиною НОМЕР_1 повідомленням органом досудового розслідування - Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління ДБР, розташованого місті Краматорську було відкрито кримінальне провадження №12024130000001783 за ч. 4 ст. 408 КК України, якою передбачено відповідальність за дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся з відповідним позовом до суду .

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. за №2232-XII (Закон №2232-XII).

Приписами ч.1 ст.1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За визначенням у ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 року №548-XIV (Статут).

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

За ст. 6 Загальних положень Статуту кожен військовослужбовець зобов`язаний знати й сумлінно виконувати його.

Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями ( ч. 1 ст. 16 Статуту).

Відповідно до ст. 26 вказаного Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

За визначенням у ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

В силу вимог ч.ч.1-3 ст.5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно ст. 83-85 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (Порядок №608).

За п. 1 Розділу ІІ Порядку № 608, службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 встановлено, що службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування (пункти 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608).

За п.8 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Пунктом 1 розділу ІV Порядку №608 на осіб, які проводять службове розслідування, покладено обов`язок: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Як вбачається з наданих пояснень солдатом ОСОБА_3 - зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних, який вів розвідку населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, і за наказом ОСОБА_4 здійснював пошук солдата ОСОБА_2 , який самовільно залишив позицію, під час здійснення пошуку було помічено групу противника, яка рухалась в напрямку позиції «ДАЧА» з напрямку населеного пункту Лисичанськ Луганської області. Після виявлення групи противника подальша увага була сфокусована на ній.

Старший лейтенант ОСОБА_4 у своїх поясненнях зазначає, що за його наказом в район позиції «ДАЧА» було направлено БпЛА для пошуку солдата ОСОБА_2 , але пошуки довелось припинити так як було помічено групу військовослужбовців (до відділення), які рухалися в напрямку населеного пункту Лисичанськ Луганської області та розпочали штурмові дії на позицію «ДАЧА».

Близько 20:15 старший водій-радіотелефоніст 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 : стрілець 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_6 : стрілець 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_7 : стрілець 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_8 : радіотелефоніст 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_9 самовільно покинули позицію «ДАЧА». Прибувши на КСП 7 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону Військової частини НОМЕР_1 вишезгадані військовослужбовці підтвердили інформацію, що солдат ОСОБА_2 , будучи в спорядженні виданому йому ЗСУ та зі зброєю самовільно вирушив в сторону противника.

Разом з тим, висновки розслідування побудовані на припущенні щодо дезертирства ОСОБА_2 , оскільки ґрунтуються на, також самовільному залишенні поля бою вищевказаними військовими.

Посилання відповідача в акті службового розслідування, на те, що ОСОБА_2 вирушив в сторону противника в напрямку населеного пункту Лисичанська Луганської області не можуть безперечно свідчити про дезертирство чи самовільне залишення поля бою.

Суд зазначає, що рух у бік противника може також свідчити про ініціативні дії з метою захисту позицій ЗС України.

Матеріали службового розслідування не містять переконливих доказів, які підтверджують факт дезертирства або самовільного залишення бойових позицій ОСОБА_2 .

Службовим розслідуванням фактично не встановлено чи існувала реальна можливість утримання ним займаних позицій та виконання поставлених завдань за наявних умов бойової обстановки.

При цьому між вказаними кримінальними правопорушеннями є принципова юридична різниця.

Самовільне залишення самовільне залишення поля бою або відмову діяти зброєю під час ведення бойових дій ( ст. 429 КК України) -це самовільний вихід із зони ведення бойових дій без наказу, або як відмова застосовувати зброю для відбиття нападу чи виконання завдання. Цей злочин відрізняється від класичного самовільного залишення частини (СЗЧ) чи дезертирства тим, що він відбувається безпосередньо в зоні безпосереднього зіткнення з противником (на «нулі») або під час прямої загрози нападу.

Дезертирство (ст. 408 КК України) - це втеча з місця служби з прямим умислом назавжди ухилитися від виконання військових обов`язків.

На думку суду, висновки про самовільне залишення ОСОБА_2 поля бою, позиції «ДАЧА» без дозволу командира, викладені в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №4028 від 12.11.2024 року зроблені без належного дослідження (додаткового опитування інших свідків, аналізу даних БПЛА, радіозв`язку, можливого поранення чи захоплення), достатньо вжитих заходів стосовно пошуку зниклого військовослужбовця.

Твердження військової частини про самовільне залишення поля бою не підтверджене належними, допустимими та достатніми доказами.

Суд виходить з того, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено у законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказаний конституційний принцип поширюється також на випадки, коли орган державної влади фактично покладає на особу наслідки, пов`язані із вчиненням кримінально караного діяння.

Суд звертає увагу, що самовільне залишення військової частини, самовільне залишення поля бою, невиконання наказу та дезертирство є діяннями, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. Відтак висновок про наявність у діях військовослужбовця ознак таких правопорушень не може ґрунтуватися виключно на припущеннях службового розслідування та повинен бути підтверджений належними доказами, отриманими у встановленому законом порядку.

На момент прийняття оскаржуваного наказу жодним компетентним органом не було встановлено у визначеному законом порядку факту дезертирства чи самовільного залишення поля бою солдатом ОСОБА_2 .

Відповідно, висновки службового розслідування про наявність у його діях таких ознак фактично ґрунтувалися виключно на припущеннях, зроблені передчасно та не можуть вважатися об`єктивними.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає , що службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 проведено без урахування всіх обставин, поверхнево, з формуванням передчасних висновків, що свідчить про протиправність дій посадових осіб військової частини щодо неналежного проведення такого розслідування.

Відтак, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку, що у даному випадку наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №4028 від 21.04.2025 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 » та зобов`язання військову частину повторно провести службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 .

Суд відмовляє в частині позовних вимог зобов`язати військову частину провести службове розслідування за фактом зникнення безвісті за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Предметом спору в цій справи є наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.11.2024 №4028 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 », прийнятий за результатом службового розслідування проведеного з метою з`ясування обставин та причин, що призвели до дезертирства з вогневої позиції, а також встановлення ступеня вини військовослужбовцем.

Тоді як метою розслідування зникнення безвісті військовослужбовця є встановлення точні дати, місця та обставин, за яких військовослужбовець зник (під час штурму, обстрілу тощо), відібрати свідчення, а зафіксувати факт, що він не залишив позиції добровільно.

За ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, виходячи з встановлених обставин справи і системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн. відповідно до платіжної інструкції №5Н8С-6ЕАС-ЕА99-В9СК від 09.04.2026.

Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 532,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності)№4028 від 21.04.2025 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 ».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) повторно провести службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати з оплати судового збору у сумі 532 ( п`ятсот тридцять дві ) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона