Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №160/20623/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокуСправа №160/20623/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Ніколайчук С.В., розглянувши у письмовому провадженні питання про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 160/20623/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

28.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просить суд:

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) за 67 днів, у розмірі 372 222,22 грн;

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 18 000 гривень (вісімнадцять тисяч гривень).

В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення заявник вказує, що відсутність у рішенні суду конкретизації щодо: виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), що , на думку представника позивача, призведе до подальшого неналежного виконання цього рішення відповідачем.

Також , позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 18 000 гривень.

Ухвалою від 01 червня 2026 року суд заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/20623/25, призначив до розгляду у судовому засіданні 23.06.2026 року о 15:20 год.

Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача надав до суду докази направлення відповідачу копії заяви про ухвалення додаткового рішення, проте станом на день розгляду заяви від відповідача заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення не надходили.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд, дослідивши подану заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 160/20623/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у відповідності до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у відповідності до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Позивач вказує, що у своїх додаткових поясненнях від 24.03.2026 відповідач зазначив, що враховуючи кількість днів участі позивача в бойових діях, останній має право на виплату грошової винагороду у розмірі 200 000 грн, з чим позивач не погоджується зважаючи на це відсутність у рішенні суду конкретизації суми щодо виплати одноразової грошової винагороди, що на думку представника позивача, призведе до подальшого неналежного виконання цього рішення відповідачем, тому просить суд конкретизувати спосіб виконання судового рішення.

Також просить суд стягнути з військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 18 000 грн.

При розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення, гадаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам заявника, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права, виходить з такого.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Суд встановив, що позовні вимоги позивача задоволено повністю відповідно до позовних вимог.

Суд вказує, що не може порушувати межі позовних вимог. Конкретна сума одноразової грошової допомоги не була предметом розгляду у цій справі.

Додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Рішенням суду вирішено усі позовні вимоги відповідно до позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду. Тобто, при задоволені заяви позивача суд по суті змінить позовні вимоги позивача.

З урахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що ухвалення додаткового рішення в частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) за 67 днів, у розмірі 372 222,22 грн, не підлягає задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 18 000 грн, суд вказує на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу додано копії таких наявних документів:

- договір про надання правової допомоги №12 від 10.05.2025 року;

- акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.05.2025 р. № 12 з детальним описом послуг підписаного ОСОБА_1 та адвокатом Громовою К.Д.

Вартість правової допомоги складає – 18 000, 00 грн.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З матеріалів справи видно, що представництво інтересів замовника в адміністративному суді у відритому судовому засіданні фактично здійснювалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зазначені представником позивача витрати на представництво замовника не відповідають принципу співрозмірності витрат часу в обсязі, заявленому представником позивача.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Враховуючи, що на підставі досліджених матеріалів цієї справи суд зробив висновок, що Військова частина є бюджетною установою та фінансується за рахунок Державного бюджету України, та з урахуванням воєнного стану в країні, стягнення витрат на правничу допомогу буде становити надмірний тягар для відповідача, порушуючи принцип пропорційності, тому в цьому випадку судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню та стягненню з відповідача у розмірі 10 000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на викладене, суд зробив висновок про часткового задоволення заяви представника заявника про розподіл судових витрат у розмірі 10 000,00 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі № 160/20623/25 – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення у справі № 160/20623/25.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 10 000,00 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя С.В. Ніколайчук