Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №160/29958/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокуСправа №160/29958/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра, Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра, Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 , в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Черкаської селищної ради (Гвардійської селищної ради) Самарівського району Дніпропетровської області щодо надання права приватизації службової квартири за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Дніпровський квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпра, як орган приватизації, прийняти відповідні заходи щодо приватизації квартири за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , є законною дружиною ОСОБА_2 , зверталася до Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, на підставі довіреності, з проханням зняти з даного житла за адресою АДРЕСА_1 (стара назва АДРЕСА_2 ) - статус службового та надати дозвіл на приватизацію цього житла. Право на заселення вище вказаного житлового приміщення позивачу було надано на підставі Ордеру № 122 від 05.08.2002 року. У зв`язку з тим, що чоловік позивача, майор ОСОБА_2 , був звільнений зі служби не за власним бажанням, а у зв`язку з реформуванням ЗСУ, у запас за пунктом 63 підпунктом «г» (у зв`язку зі скороченням штатів) «Положення про проходження військової служби особам офіцерського складу, прапорщиками(мічманами) ЗС України», вважає, що маємо право на виключення житла з числа службових та забезпечення ним для постійного проживання. Як доказ, додається копія Витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2006 року № 181. Однак, у відповідь на вказане звернення Черкаською селищною радою не було надано право на приватизацію службової квартири, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

10.11.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Черкаською селищною радою Самарівського району Дніпропетровської області подано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. 11.04.2025 року Черкаською селищною радою Самарівського району Дніпропетровської області була надана відповідь (вих. №16/0/13/25) ОСОБА_1 на її звернення (вх № Т-24/0/10-25) від 02.04.2025 року, в якій відповідач по суті роз`яснив заявникові, що відповідно до п. 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 року, житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирноексплуатаційного органу. При надходженні зазначеного клопотання, селищною радою буде прийнято відповідне рішення та вчинені всі необхідні адміністративні процедури щодо зняття статусу службового житла з квартири яку вона займає. Отже вважають, що протиправної бездіяльності ними не було допущено. Окрім викладеного зазначають, що Черкаська селищна рада в якості органу місцевого самоврядування не входить до структури органів управління Міністерства оборони України, та в розумінні ч.2 ст. 19 Конституції України не наділена правом, на збір, облік, та актуалізацію даних військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.

12.01.2026 року Квартирно - експлуатаційним відділом міста Дніпро подано додаткові пояснення у справі, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. Зазначають, що на виконання наказу Міністра оборони України від 16.09.2011 року № 569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» житловий фонд Міністерства оборони України, що розташований у смт. Гвардійське, у тому числі і житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_3 , передано до Черкаської селищної ради актом прийому-передачі від 31.05.2023 року. Черкаською селищною радою, 10.07.2024 року, було прийнято рішення № 621/4/VIII «Про передачу у віддання Міністерства оборони України в особі Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління квартир і житлових приміщень для військових частин Черкаського гарнізону» в кількості 188 житлових приміщень (квартир). Житлове приміщення (квартира) АДРЕСА_3 до вищевказаного рішення Черкаської селищної ради включена. Відповідно Інструкції для зняття статусу «службового» з житлового приміщення необхідне: перебування військовослужбовця на квартирному обліку при військовій частині; дозвіл житлової комісії військової частини на зняття статусу «службового» з житлового приміщення; протокол засідання житлової комісії частини, який затверджується наказом. Надалі формується справа і подається на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, де приймається рішення про зняття статусу службового житлового приміщення та надання його для постійного проживання, яке в подальшому затверджується Державним секретарем Міністерства оборони України. На даний час в справі відсутні будь-які докази, які підтверджують факт перебування ОСОБА_2 на квартирному обліку в Черкаському гарнізоні. З огляду на вищезгадане квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро має право погоджувати зняття статусу службового житла тільки через Комісію з контролю для осіб, які перебувають на квартирному обліку в Черкаському гарнізоні і не уповноважений погоджувати зняття статусу зі службового житла на постійне в селищах Черкаське та Гвардійське.

18.02.2026 року від позивача надійшло клопотання про неврахування наданих пояснень відповідачем-1.

18.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано додаткові докази у Квартирно - експлуатаційного відділу міста Дніпра.

28.04.2026 року Квартирно - експлуатаційним відділом міста Дніпро надано до суду клопотання, яким долучено до матеріалів справи копію рішення Черкаської селищної ради 43 сесії VIII скликання від 10 липня 2024 року №621/43/ VIII.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2006р. №181 майора ОСОБА_2 , начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - начальника служби екологічної безпеки, звільненого з військової служби наказом начальника ГШ - ГК ЗСУ №233 від 03.08.06 року в запас за пунктом 63 підпунктом «г» (у зв`язку зі скороченням штатів) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗС України» вважається таким, що справи та посаду здав 28 серпня 2006 року.

У цьому наказі вказано, що ОСОБА_2 службовим житлом забезпечений за адресою: АДРЕСА_2 (ордер від 06.08.2002р. №122).

Згідно виписки з протоколу №8 рішення житлової комісії Гвардійського гарнізону виділено 3 кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (він, дружина, донька 1986р.н., донька 2000р.н.). На підставі цього рішення військовослужбовцю ОСОБА_3 даєтьсчя право вселитися в квартиру та почати оформляти документи на отримання ордеру.

06.08.2002 року Міністерством оборони України Гвардійська КЕЧ району видано ОСОБА_2 ордер №122 на право заселення в квартиру в АДРЕСА_2 житловою площею з 3 кімнат 43,67кв.м.

Сім`я позивача вселилася у вказане приміщення, зареєструвала своє місце проживання та фактично проживає в ньому по теперішній час, добросовісно виконуючи обов`язки наймачів, що сторонами не заперечується.

02.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач, Черкаська селищна рада, селищна рада) з заявою (вх. № Т-24/0/10-25) в якій просила виключити з числа службового житла - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (стара назва АДРЕСА_2 ) та надати дозвіл на приватизацію житла.

11.04.2025 року Черкаською селищною радою Самарівського району Дніпропетровської області була надана відповідь (вих. №16/0/13/25) ОСОБА_1 на її звернення (вх № Т-24/0/10-25) від 02.04.2025 року, в якій відповідач по суті роз`яснив заявникові, що відповідно до п. 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 року, житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирноексплуатаційного органу. При надходженні зазначеного клопотання, селищною радою буде прийнято відповідне рішення та вчинені всі необхідні адміністративні процедури щодо зняття статусу службового житла з квартири яку вона займає.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2482-XII до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною другою статті 2 Закону №2482-XII установлено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Приписами частини першої статті 3 Закону №2482-XII визначено, що приватизація здійснюється, зокрема, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Частиною першою статті 6 Закону № 2482-XII визначено, що незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними:

однокімнатні квартири;

квартири (будинки), одержані у разі знесення або відселення всіх сімей з будинків (частин будинків), які належали їм на праві власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки (частини будинків) грошової компенсації;

квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим встановлена ця пільга Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани Другої світової війни, воїни-інтернаціоналісти, особи з інвалідністю I і II груп, особи з інвалідністю з дитинства, ветерани праці, що пропрацювали: не менше 25 років - жінки, 30 років - чоловіки, ветерани Збройних Сил та репресовані особи, реабілітовані згідно із Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

квартири (будинки), в яких мешкають сім`ї загиблих при виконанні державних і громадських обов`язків та на виробництві;

квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

квартири (будинки), в яких мешкають багатодітні сім`ї (сім`ї, що мають трьох і більше неповнолітніх дітей).

Частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII /надалі - Закон №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абзацами першим, третім та четвертим пункту 1 статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей врегульовано Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі - Порядок № 1081).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №1081 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Пунктом 11 вказаного порядку передбачено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), визначено Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року за № 1020/32472 /надалі - Інструкція №380, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/.

Відповідно до п. 10 розділу VІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Отже, військовослужбовці, які мають право на виключення житла з числа службового реалізують це право у порядку, встановленому законодавством та на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Як встановлено, позивач звернувся із заявою до голови Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області із заявою, в якій просив розслужебити квартиру, яку він займає зі своєю родиною на умовах найму для подальшої її приватизації.

До заяви додано копії паспорта, РНОКПП, пенсійного посвідчення, посвідчення про інвалідність, ордеру, розрахунку вислуги років. Проте клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком не надано.

Отже, відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо відмови у розслужеблені квартири позивача, оскільки відсутнє клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Разом з цим, суд встановив, що рішенням Черкаської селищної ради від 10.07.2024 року № 621/43/VIII «Про передачу у відання Міністерства оборони України в особі Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління квартир та житлових приміщень для військових частин Черкаського гарнізону» вирішено передати у відання Міністерства оборони України в особі Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління квартир і житлових приміщень для військових частин Черкаського гарнізону (додаток).

При цьому, згідно з п. 15 додатку до рішення Черкаської селищної ради від 10.07.2024 року №621/43/VIII «Про передачу у відання Міністерства оборони України в особі Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління квартир та житлових приміщень для військових частин ІНФОРМАЦІЯ_1 » затверджено перелік квартир та житлових приміщень для військових частин ІНФОРМАЦІЯ_1 - військова частина НОМЕР_1 - АДРЕСА_5 .

Отже, кватира за адресою АДРЕСА_2 включена до переліку квартир та житлових приміщень для передачі у відання Міністерства оборони України в особі Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління для військових частин Черкаського гарнізону.

Суд дійшов висновку, що відсутні підстави визнати протиправною бездіяльність Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області щодо відмови у розслужеблені квартири позивача.

Щодо позовної вимоги щодо зобов`язання Дніпровського квартирно - експлуатаційного відділу міста Дніпра, як органу приватизації, прийняти відповідні заходи щодо приватизації квартири за адресою АДРЕСА_1 , де мешкає позивач, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду " не підлягають приватизації: квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Таким чином, лише після вирішення питання про зняття з вищезазначеного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Згідно з п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо, зокрема, для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

Оскільки у спірних правовідносинах зняття з житла статусу службового не відбулось, відповідно, для прийняття рішення щодо приватизації не виконано всі умови, визначені законом, суд дійшов висновку про відсутність, за встановлених обставин, підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення передати у приватну власність квартиру позивача квартиру.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра, Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна