Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №160/30192/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа №160/30192/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 10.11.2025р., просить:

- визнати протиправними дії відповідача про внесення відомостей (запис) про вчинення позивачем адміністративного правопорушення «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та накладення штрафу у розмірі 8500 гривень, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»), які відображаються у мобільному застосунку «Резерв+»;

- зобов`язати відповідача виключити (видалити) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та забезпечити видалення з усіх пов`язаних баз даних (включно з мобільним застосунком «Резерв+») відомості (запис) про вчинення позивачем адміністративного правопорушення «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та накладення штрафу у розмірі 8500 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, незважаючи на наявність остаточного судового рішення від 08.09.2025р. у справі №160/19414/25, за яким було зобов`язано відповідача внести до реєстру «Оберіг» відомості про виключення його з військового обліку, як не військовозобов`язаного з 03.04.2003р., а також припинити будь-які дії щодо його оповіщення та виклику, відповідач після 08.09.2025р. вчинив протиправні дії, а саме: відобразив у реєстрі «Оберіг» сповіщення про нібито вчинення ним порушення правил військового обліку («Не прибули за повісткою до ТЦК та СП») та пропозицію сплатити штраф. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки він не є суб`єктом відповідальності за порушення правил військового обліку; виключений з нього, інформація про накладення штрафу є недостовірною, що підтверджено відповіддю відповідача на адвокатський запит від 05.09.2025р., у якій відповідач сам підтвердив, що постанова у справах про адміністративні правопорушення відносно нього не виносилася. На переконання позивача, згадана відповідь відповідача є беззаперечним доказом того, що жодного законного рішення про накладення штрафу не існує, відповідно, на відповідача Законом №1951-УІІІ покладено обов`язок забезпечити повну актуальність та достовірність відомостей, що вносяться до реєстру «Оберіг», що прямо встановлює відповідальність органів ведення реєстру за внесення завідомо недостовірної інформації (ч.4 ст.10 згаданого Закону). За викладеного, позивач вважає, що, внісши до реєстру «Оберіг» неправдиві відомості про накладення на нього штрафу, відповідач грубо порушив свої прямі обов`язки, після отримання адвокатського запиту та підтвердження відсутності постанови про штраф, відповідач був зобов`язаний самостійно та негайно виправити недостовірні дані, однак цього зроблено не було, що становить протиправну бездіяльність, яка продовжує порушувати права позивача.

Ухвалою суду від 01.12.2025р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та зобов`язано відповідача протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті фактично 01.12.2025р., що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа та є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 КАС України, наявної у справі.

Станом на момент розгляду даної справи, відповідачем відзиву на позов на вимогу ухвали суду не надано, про причини його не надання суд не повідомлено.

У відповідності до вимог ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, ненадання відповідачем відзиву на позов та витребуваних судом документів у встановлений судом строк без поважних причин, строки вирішення спору, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу без відзиву на позов за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.6 ст.162 та ч.2 ст.175 наведеного Кодексу.

При цьому, судом враховується, що 12.06.2026р., на виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява, до якої була долучена копія заяви відповідача про надання письмових та електронних доказів від 12.06.2026р. №1346, у якій відповідач повідомив, що відкритих справ про адміністративне правопорушення, протоколи та винесені постанови відносно позивача на момент подання цієї заяви, а також позовної заяви – відсутні, постанова на позивача не виносилась, згідно інформації з реєстру «Оберіг» позивач притягнення до адміністративної відповідальності не потребує, повістки, сформовані у встановленому порядку позивачу не направлялись.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із великим навантаженням, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що об`єктивно унеможливлювало судовий розгляд справ у згаданий період, ухвалою суду від 22.06.2026р. судовий розгляд даної справи на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України було продовжено до 22.06.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 22.06.2026р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Солоне) та 10.10.2002р. військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби і знятий з військового обліку, про що міститься відмітка у паперовому військово-обліковому документі – тимчасовому посвідченні №4/111 від 03.04.2003р., копія якого наявна у справі.

Також за відомостями, які містяться у електронному військово-обліковому документі позивача, номер у реєстрі Оберіг:240420232506830100057, сформованому у мобільному застосунку «Резерв+» станом на 26.02.2025р., встановлено, що позивача виключено з військового обліку та він віднесений до категорії – не військовозобов`язаний, підстава виключення – непридатні.

Далі, згідно інформації із вищенаведеного ЕВОД позивача станом на 27.06.2025р. встановлено, що позивача було взято на облік як військовозобов`язаного у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Солоне) – 12.06.2025р.

Окрім того, у відповідь на скаргу представника позивача від 18.06.2025р., 21.06.2025р. відповідачем було направлено лист за №1/3799 щодо необхідності позивача з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оновлення даних та до нього долучено повістку №3868054 на ім`я позивача про необхідність його явки 20.06.2025р. о 09:00 годині.

Вказані дії відповідача та вимоги, викладені у згаданому вище листі відповідача позивачем були оскаржені у судовому порядку та за результатами їх розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025р. у справі 160/19414/25 позовні вимоги позивача були задоволені, а саме: визнано протиправними дії відповідача та вимоги щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , викладені в листі від 21.06.2025р. №1/3799 та зобов`язано відповідача внести до реєстру «Оберіг» відомості про те, що ОСОБА_1 (позивач у справі) є виключеним з військового обліку з 03.04.2003р. та не є військовозобов`язаним, у зв`язку з чим припинити будь-які дії щодо його оповіщення та виклику.

Дане судове рішення набрало законної сили 09.10.2025р.

У позові позивач стверджує, що після 08.09.2025р., незважаючи на наявність вищенаведеного остаточного судового рішення, відповідач вчинив протиправні дії, а саме: відповідачем було внесено до реєстру «Оберіг», що, в свою чергу, було відображено у мобільному застосунку позивача у його ЕВОД «Ререзв+», інформацію (сповіщення) про нібито вчинення позивачем порушення правил військового обліку («Не прибули за повісткою до ТЦК та СП») та пропозицію сплатити штраф.

Позивач, вважаючи протиправними вищенаведені дії відповідача щодо внесення до реєстру «Оберіг» відомостей про вчинення позивачем адміністративного правопорушення «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та накладення штрафу у розмірі 8500 гривень, звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також, цим же Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У відповідності до вимог ст.22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно до п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов`язаного за викликом РТЦК та СП.

А статтею 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приміткою до згаданої статті 210 передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Повноваження щодо притягнення до такої адміністративної відповідальності має керівник ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом складання відповідної постанови за ст.210 КУпАП України.

Таким чином, із аналізу наведеного законодавства, можна зробити висновок, що саме до повноважень відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_3 належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.

Відтак, саме посадові особи відповідача наділені повноваженнями вносити наведені вище дані до електронної системи (реєстру) «Оберіг», які у подальшому відображаються у мобільному застосунку військовозобов`язаного «Резерв+».

Таким чином, саме після притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП (після складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та набрання нею законної сили) органом ІНФОРМАЦІЯ_3 до відповідного Реєстру вносяться відомості про притягнення особи до відповідальності за порушення правил обліку, що, в свою чергу, також має наслідком відображення цієї інформації у мобільному застосунку «Резерв+».

Так, як свідчать матеріали справи позивач перебував на військовому обліку у відповідача як військовозобов`язаний та з 03.04.2003р. був виключений з військового обліку, віднесений до категорії обліку – не військовозобов`язаний, підставами такого виключення було зазначено – «непридатні», що підтверджується змістом наявної у справі копії ЕВОД позивача, сформованого у мобільному застосунку «Резерв+» станом на 26.02.2025р.

В той же час, згідно інформації, яка наявна була у ЕВОД позивача, сформованому у мобільному застосунку «Резерв+» станом на 27.06.2025р. видно, що відповідачем позивача було взято на військовий облік як військовозобов`язаного – 12.06.2025р.

Також згідно копії листа відповідача від 21.06.2025р. №1/3799 та копії повістки №3868054 встановлено, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 20.06.2025р. о 09:00 годину з метою оновлення даних та проходження медичного огляду, відповідно.

Вказані дії відповідача були оскаржені позивачем у судовому порядку та рішенням Дніпропетровського адміністративного суду від 08.09.2025р. у справі 160/19414/25 позовні вимоги позивача були задоволені, а саме: визнано протиправними дії відповідача та вимоги щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , викладені в листі від 21.06.2025р. №1/3799 та зобов`язано відповідача внести до реєстру «Оберіг» відомості про те, що ОСОБА_1 (позивач у справі) є виключеним з військового обліку з 03.04.2003р. та не є військовозобов`язаним, у зв`язку з чим припинити будь-які дії щодо його оповіщення та виклику.

Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень, дане судове рішення набрало законної сили 09.10.2025р.

У позові позивач стверджує, що після 08.09.2025р., незважаючи на наявність вищенаведеного остаточного судового рішення, відповідач вчинив протиправні дії, а саме: відповідачем було внесено до реєстру «Оберіг», що, в свою чергу, було відображено у мобільному застосунку позивача у його ЕВОД «Ререзв+», інформацію (сповіщення) про нібито вчинення позивачем порушення правил військового обліку («Не прибули за повісткою до ТЦК та СП») та пропозицію сплатити штраф.

На підтвердження протиправності вищенаведених дій відповідача позивач посилається на копію доданого до позову скріншоту, який містить відомості: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». У вас виявлено порушення правил військового обліку. Тут ви можете сплатити за нього штраф зі знижкою 50%, а також час 14:17».

Разом з тим, згаданий скріншот, який містить наведені відмітки, але не містить дати її створення, зокрема, дати на яку позивач посилається у позові (після 08.09.2025р.), не містить і інформації кому саме вона адресована.

Так, у зв`язку із тим, що вказаний скріншот не містить інформації про те, що вона стосується саме позивача, не містить дати про те, що вона створена відповідачем саме після 08.09.2025р., ухвалою суду 01.12.2025р. позивачеві було запропоновано надати докази наявності відомостей у реєстрі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення станом на дату звернення з позовом до суду, з урахуванням того, що доданий до позову аркуш не містить ні дати його формування, ні відомостей про те, що вони стосуються саме позивача, відтак, позивачеві було запропоновано надати повний витяг з мобільного застосунку Резерв+ станом на дату подання позову та на момент розгляду даної справи, виходячи з вимог ч.1 ст.77 КАС України.

Зазначена ухвала суду була одержана позивачем у його електронному кабінеті 01.12.2025р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявної у справі.

Однак, на момент розгляду даної справи, відповідного витягу із мобільного застосунку Резерв+ щодо наявності у ньому у ЕВОД позивача відомостей «Не прибули за прибули за повісткою до ТЦК та СП». У вас виявлено порушення правил військового обліку. Тут ви можете сплатити за нього штраф зі знижкою 50%, а також час 14:17» станом на дату подання позову – 20.10.2025р., позивачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи наведене та не надання позивачем на вимогу суду повного витягу із мобільного застосунку Резерв+ на момент подання даного позову до суду (20.10.2025р.), надаючи правову оцінку інформації із доданого до позову скріншоту, який містить відомості: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». У вас виявлено порушення правил військового обліку. Тут ви можете сплатити за нього штраф зі знижкою 50%, а також час 14:17», суд виходить із того, що оскільки ідентифікувати цю інформацію як таку, що адресована саме позивачу, неможливо, відтак, слід зробити висновок, що вказаний скріншот про внесення таких відомостей відповідачем саме після 08.09.2025р., і саме стосовно позивача, є неналежним доказом у розумінні ст.73 КАС України.

Окрім того, не приймаючи в якості належного доказу вищенаведені відомості із копії згаданого скріншоту, доданого позивачем до позову, судом враховується наступне.

Так, у матеріалах справи, наявна копія листа відповідача від 05.09.2025р. за №1/4763, надана у відповідь на адвокатський запит, у якому відповідачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 постанови у справах про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку або порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відносно позивача не виносилось.

Ця інформація була підтверджена і відповідачем у заяві від 12.06.2026р. за №1346, наявна у справі.

Також і даних про порушення позивачем правил військового обліку ЕВОД позивача, сформований у мобільному застосунку Резерв+ станом на 06.11.2025р., не містить.

Тобто, із аналізу встановлених судом обставин на вищенаведеного чинного законодавства у їх сукупності слідує, що у період - після 08.09.2025р. по 06.11.2025р. відомості про порушення позивачем правил військового обліку – «Не з прибули за повісткою до ТЦК та СП». У вас виявлено порушення правил військового обліку. Тут ви можете сплатити за нього штраф зі знижкою 50%» до реєстру «Оберіг» стосовно позивача відповідачем, як органом ведення цього реєстру, не вносились, таких доказів позивачем суду не надано, а відповідно, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах протиправних дій відповідача, що в свою чергу, свідчить і про відсутність порушеного права позивача.

У цьому контексті суд зазначає, що якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову (апеляційної скарги).

Наведені правові висновки узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі №826/16994/15 та від 21.12.2019р. у справі №812/120/17 та є релевантними до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено, а позивачем не доведено належними доказами порушення права позивача у спірних правовідносинах, а саме: внесення відповідачем до реєстру «Оберіг» порушення позивачем правил військового обліку, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 8500 гривень, після 08.09.2025р., що свідчить про відсутність порушеного права позивача з боку відповідача, тому з урахуванням наведених правових висновків, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позивачеві даного адміністративного позову слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, у ході судового розгляду справи протиправність дій відповідача щодо внесення відомостей про вчинення позивачем адміністративного правопорушення «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та накладення штрафу у розмірі 8500 гривень, що містяться у реєстрі «Оберіг», які відображаються у мобільному застосунку «Резерв+» з урахуванням аналізу встановлених судом обставин та вищенаведених норм чинного законодавства жодними належними, достатніми та достовірними доказами позивачем не доведена.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відсутність протиправності вищенаведених дій відповідача та, як наслідок, відсутність порушеного права позивача, підтверджується даними із ЕВОД позивача, сформованому у мобільному застосунку Резерв+ станом на 06.11.2025р., відомості якого інформації про порушення позивачем правил військового обліку та накладення на нього штрафу у розмірі 8500 грн. після 08.09.2025р. не містять.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2023 у справі №990/131/22 наголосила на тому, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №826/16994/15).

З огляду на викладене та враховуючи те, що судом вище у спірних правовідносинах встановлено відсутність порушеного права позивача, що, в свою чергу, виключає можливість його захисту та відновлення у судовому порядку.

Відтак, на момент звернення до суду, а також і на момент винесення судового рішення у даній справі, позивачем не доведено наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу, який би підлягав судовому захисту, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

З огляду на викладене та враховуючи, що права та інтереси позивача у даних правовідносинах відповідачем не були порушені (відсутнє порушене право позивача) позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців та резервістів «Оберіг» та забезпечити видалення з усіх пов`язаних баз даних (включно з мобільним застосунком «Резерв+») відомості (запис) про вчинення позивачем адміністративного правопорушення «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП та накладення штрафу у розмірі 8500 гривень, які є похідними вимогами у даному спорі, також задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. сплаченого згідно квитанції №0814-2728-9163-0693 від 20.10.2025р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва