Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №518/1701/25 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

18.06.2026 Справа №: 518/1701/25 Провадження № 2/518/98/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тарасенко М.С.,

за участю секретаря судового засідання Логвенюк О.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 10.03.2025 року у сумі 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень що станом на день укладення Договору становило 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) доларів США 39 центів.

Позов мотивований тим, що 10.03.2025 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Агакішевою Т.А., Договір позики, відповідно до якого позикодавець передав, а ОСОБА_2 позичальник прийняла грошові кошти у сумі 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень, що станом на день укладення Договору становило 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) доларів США 39 центів (п.1.1., 1.2. Договору) із зобов`язанням їх повернення в строк до 10.08.2025 року (п.2.1 Договору). Крім цього, відповідно до п.3.3.2. Договору, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, позичальниця гарантує наявність та збереження майна, яке належить їй на праві власності, зокрема, земельної ділянки загальною площею 2,2982 гектара, кадастровий номер 5125455100:01:005:0074. Пунктом 3.3.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальницею своїх зобов`язань з повернення грошових коштів, позикодавець має переважне право іншими кредиторами позичальниці здійснити стягнення за рахунок майна, передбаченого п.3.3.2. цього Договору.

У визначений Договором строк, тобто до 10.08.2025 року зобов`язання за вказаним Договором з боку позичальника не виконано, тобто грошові кошти в сумі 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) доларів США 39 центів не повернуто, що вказує на порушення з боку ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань та умов Договору.

В судове засідання позивач та його представник не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявна заява представника, відповідно до якої, останній просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено що, 10.03.2025 року ОСОБА_1 передав у позику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень що станом на день укладення Договору становило 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) доларів США 39 центів (п.1.1., 1.2. Договору) із зобов`язанням їх повернення в строк до 10.08.2025 року (п.2.1 Договору). Крім цього, відповідно до п.3.3.2. Договору, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, позичальниця гарантує наявність та збереження майна, яке належить їй на праві власності, зокрема, земельної ділянки загальною площею 2,2982 гектара, кадастровий номер 5125455100:01:005:0074. Пунктом 3.3.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальницею своїх зобов`язань з повернення грошових коштів, позикодавець має переважне право іншими кредиторами позичальниці здійснити стягнення за рахунок майна, передбаченого п.3.3.2. цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивач надав відповідачу на підставі Договору позики грошові кошти у сумі 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень, що станом на день укладення Договору становило 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) доларів США 39 центів, а відповідач свої зобов`язання з повернення вказаних коштів не виконав, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення грошових коштів підлягає задоволенню.

Керуючись ст.. 625, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст.. 27, 43, 174, 175, 177, 184, 263 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 10.03.2025 року у сумі 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень, що станом на день укладення Договору становило 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) доларів США 39 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі 1211 гривень 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.Тарасенко