Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №521/1295/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

08.06.26

Справа № 521/1295/26

Провадження № 2/521/3127/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 р. м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси Роїк

у складі головуючого судді Роїк Д.Я.

при секретарі Каліній П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.21026 року шляхом направлення поштового відправлення, ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 відповідно до якої просила:

- стягнути на свою корить з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.

- стягнути на свою корить ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за минулий період, а саме з 26.12.2022 року по день подання позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом дитинства. Дитина проживає разом з позивачкою, та перебуває на повному її утриманні. Відповідач, ОСОБА_2 , є батьком дитини, працює старшим інспектором у Патрульній поліції Одеської області, має стабільне офіційне джерело доходу. Починаючи з 26.12.2022 року відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дитини у розмірах, які визначає на власний розсуд, без урахування реальних потреб дитини -інваліда. Суми такої допомоги є значно меншими, ніж передбачено законом та ніж є необхідно для належного утримання дитини. Таким чином, за період з 26.12.2022 року по день надання позовної заяви у відповідача утворилась заборгованість( недоплата) по аліментах, кку просила визначити та стягнути з відповідача. Зазначені обставини слугували підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 13.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.04.2026 року відповідач 02.04.2026 року направив на електрону адресу суду відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги визнав частково, не заперечував щодо стягнення аліментів у розмірі частки від доходу, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості з 26.12.2022 року. Вказував, що відповідачем добровільно сплачено кошти у сумі 321419,41 грн. за період з 26.12.2022 року по 28.03.2026 року, про що надав до суду відповідні квитанції. Крім того, з 16.01.2026 по 28.03.2026 року сплатив 26630,50 грн за комп`ютерні курси, що свідчить про добровільне виконання обов`язку з утримання дитини, відсутність ухилення від утримання дитини.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

18.05.2026 року на виконання ухвали суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшли відомості з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період з 01.01.2023 по березень 2026 року.

25.05.2026 року на виконання ухвали суду від Головного пенсійного фонду України в Одеській області надійшли відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_2 за період з 01.01.2023-30.04.2026.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву щодо розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила її задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання були повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Син сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю, що не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст.ст.180-182 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На виконання цього обов`язку за рішенням суду можуть стягуватися аліменти, розмір яких визначається з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності у останнього інших утриманців та інших обставин, що мають істотне значення.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.

За положеннями ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів з відповідача суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, тому має об`єктивну можливість виплачувати аліменти, доказів матеріального, сімейного стану відповідача та наявність у нього утриманців суду не надано, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Одночасно, суд зазначає, що при визначенні розміру аліментів у відповідності до ч. 1 ст.183 СК України не підлягає застосуванню показник з урахуванням індексації.

Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Тлумачення ч. 2 ст. 191 СК України свідчить про те, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів за минулий час позивач має довести наступні обставини:

- вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача протягом періоду, за який позивач просить стягнути аліменти;

- неможливість одержання аліментів у зв`язку з ухиленням відповідача у цей період від їх сплати.

Ухилення від сплати аліментів - це винна протиправна поведінка, тобто, свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. На що неодноразово звертав увагу й Верховий Суд, зокрема, в постановах від 19 грудня 2019 у справі № 635/6268/18; від 27 січня 2020 року у справі № 672/198/19; від 29 січня 2020 року у справі № 756/14483/18.

Постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21.

Суд зауважує, що вимоги позивачки про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів за вказаний період, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Обов`язок доказування у даній категорії справ покладено саме на позивачку, отже, саме вона має довести не лише факт направлення офіційних звернень, а факт умисного ухилення від виконання обов`язку по утриманню дітей після отримання відповідного звернення. Тобто, позивачка має не лише підтвердити факт надіслання офіційного звернення про необхідність виконати обов`язок по утриманню дітей, а й факт отримання або відмову в отриманні такого звернення, що підтверджуватиме ухилення особи від виконання обов`язку.

Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У межах розгляду даної справи судом встановлено, що позивачка не зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини у період з 26.12.2022 по січень 2026 року з особистих мотивів, а саме у зв`язку зі сплатою відповідачем аліментів у добровільному порядку.

Як було встановлено в ході розгляду справи, у період з 04.12.2024 по 28.03.2026 року ОСОБА_2 здійснював грошові перекази на банківський рахунок ОСОБА_1 з призначенням платежу "аліменти на дитину 25% від заробітної плати", «ФОП ОСОБА_4 »комп`ютерні курси. Суми здійснених переказів за різні періоди починаючи від 1805,00 гривень до 5690,25 гривень. Згідно з даними банківських виписок, останній платіж надійшов 28.03.2026 на суму 5690,00 гривень, коментар до платежу " аліменти на дитину 25% від заробітної плати".

30.01.2026 позивачка звернулася до суду з даним позовом.

За загальним правилом, визначеним Сімейним кодексом України та усталеною судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами аліментів за минулий період, якщо позивач не вживав передбачених законом заходів для їх одержання (зокрема, не звертався до суду з відповідним позовом або залишав його без розгляду) з особистих мотивів.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що самі лише пояснення позивачки про те, що дитина перебуває на її утриманні, відповідач здійснював перекази коштів з 2022 року, однак зазначені суми є нижчими за гарантований мінімальний розмір аліментів і не відповідають реальним потребам дитини та фінансовим можливостям відповідача, проте не зверталася до суду з відповідним позовом, не можуть розцінюватися як належні та достатні докази вжиття нею заходів щодо одержання аліментів та, відповідно, не є підставою для їх стягнення за минулий період.

Отже, в межах розгляду справи позивачкою не доведено підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини за минулий час.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 гривень.

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.01.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволені іншої частини позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 копійок на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Відомості про учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) .

Суддя: Д.Я. Роїк