Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №947/22843/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/22843/25

Провадження № 2/947/309/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 19.06.2025 року , через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Ейс» ( ділі - позивач/ «ФК Ейс») про стягнення з ОСОБА_1 ( відповідача) заборгованості за кредитним договором №380841760 від 14.04.2023, у загальному розмірі 49 546,13 грн., складовим якої є заборгованість за тілом кредиту у сумі 9 599,80 грн., та заборгованості за відсотками нарахованими за користування кредитом у сумі 39 946,33 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач, як позичальник, отримав за кредитним договором грошові кошти на умовах строковості та оплатності , але у передбачений умовами договору строк свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та оплати процентів за користування кредитом не виконав у звязку із чим вказана грошова заборгованість, яка підтверджується випискою з особового рахунку за період 29.05.2025 по 05.06.2025, підлягає стягненню у повному обсязі.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також подана заява про стягнення понесених витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою суду від 26.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

За клопотанням сторони позивача судом 20.11.2025 витребувана інформація з АТ « УНІВЕРСАЛ БАНК» щодо наявності у Банка відомостей про оформлення на ім`я відповідача банківської карки та зарахування на вказану картку грошових коштів у розмірі 9 600 грн у період з 14.04.2023 пор 19.04.2023 р., а також щодо використанні відповідачем номеру мобільного телефону НОМЕР_1 при реєстрації клієнта.

Згідно відповіді АТ « УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 зазначений при реєстрації номер мобільного телефону НОМЕР_1 ), банком, серед інших, емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 14.04.2023 були зараховані 9600 грн.

08.12.2025 від представника відповідача адвоката Канікаєва Ю.О., через систему Електронний суд, подано відзив на позовну заяву , з запереченнями проти задоволення позову з підстав недоведеності позовних вимог оригіналами електронних та фінансових документів які підтверджують як факт укладення кредитного договору так і отримання відповідачем грошових коштів. Також у відзиві заявлено про завищення представником позивача розміру витрат на правничу допомогу враховуючи складність справи та визначений попередній розрахунок на правничу допомогу відповідача у розмірі 30 000 грн. Також у відзиві поставлені п`ять запитань перед позивачем у порядку ст. 93 ЦПК України.

10.12.2025 від представника позивача адвоката Полякова О.В., через систему Електронний суд, подано відповідь на відзив , за змістом якого обґрунтовується позиція позивача по факту укладення кредитного договору в електронному вигляді з використанням електронного підпису позичальника, надання позивачем належних доказів у вигляді електронних копій електронних документів ( всі електронні копії мають ознаки оригіналу електронного документу ) , наявності доказів отримання позичальником кредитних коштів, обґрунтування доведеності нарахованих відсотків та співмірності розміру витрат на правничу допомогу.

Від представника відповідача 12.01.2026 надійшло клопотання про те що відсутність відповідей на запитання поставлених у відзиві з боку позивача є підставою для залишення позову без розгляду.

13.01.2026 представником позивача подана заява із запереченнями проти залишення позову без розгляду враховуючи відсутність такого наслідку згідно приписів ст. 93 та 257 ЦПК України.

26.02.2026 представником позивача надано клопотання про об`єднання даної цивільної справи із цивільною справою №947/2560/26 за позовом ТОВ «ФК Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

З відкритих джерел - реєстру судових рішень вбачається що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.04.2026 по цивільної справі №947/2560/25 були частково задоволені позовні вимоги ТОВ ФК Ейс та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за Договором №00-8070518 від 22.05.2023 у розмірі 13375 грн., яка складається з 5000 грн. тіло кредиту, заборгованість за відсотками у розмірі 8375 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2613,41 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 3926,40 грн.

Представником відповідача 30.04.2026 подані додаткові пояснення до відзиву щодо захищеності позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом враховуючи засади справедливості, розумності та добросовісності, та судової практиці по вказаної категорії справ в яких суди зменшували розмір заборгованості по процентам ( Постанова Великої палати Верховного суду від 18.03.2020 у цивільної справі 902/417/18, а також постанова Одеського апеляційного суду від 15.10.2025 у справі 947/32463/24).

Також 30.04.2026 представником позивача надані додаткові пояснення щодо нарахування відсотків , яки була нараховані за період користування кредитом на підставі ст. 1048 Цивільного кодексу України та проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання за межами строку дії кредитного договору , які були нараховані у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом 14.04.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ( первісний кредитор ) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 380841760 (далі - Кредитний договір) на суму 9 600,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2G5D9 який було направлено йому на мобільний номер НОМЕР_1 .

Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 9 600,00 грн 14.04.2023 на банківську карту № 5375-41ХХ-ХХХХ-8149 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору, що підтверджується і відповіддю АТ « Універсал Банк» , в якому відповідачем, за допомогою того ж самого номера мобільного телефону, було емітовано декілька платіжних карток, зокрема зазначену, на яку 14.04.2023 були перераховані кредитні кошти.

У подальшому 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 240 від 18.07.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 240 від 18.07.2023 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

Далі, 31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/0724-01 (далі - Договір факторингу 2).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви надана Платіжна інструкція

Згодом, 29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е (далі - Договір факторингу 3) згідно умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

За змістом Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 49 546,13 грн грн. Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додана Платіжна інструкція.

Судом відмовляється у задоволені клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, враховуючи що підстави для залишення позову без розгляду визначені у ст. 257 ЦПК України із відсутністю такої підстави як ненадання відповіді заявлених у відповідності до вимог ст. 93 ЦПК України.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із виконанням зобов`язань по кредитним договорам врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 12.4 Кредитного договору сторонами узгоджено, що проценти, нараховані після закінчення строку дії Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першої - третьої статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

У постанові від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20 Верховний Суд також наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З наданих до суду стороною позивача доказів а саме Кредитного договору №380841760 від 14.04.2023, заяви про отримання кредитних коштів та паспорту споживчого кредиту у сукупності із наявною інформацією з АТ « УНІВЕРСАЛ БАНК» про зарахування на банківську картку емітовану на ім`я відповідача саме 14.04.2023 року суму грошей які відповідають умовам кредитної угоди, суд приходить до висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту укладення між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 кредитного договору за умовами якого позичальник отримав 9 600 грн. кредитних коштів на умовах строковості та оплатності але свої зобов`язання по поверненню кредитних грошей та оплати процентів за користування кредитними грошима не виконав.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14.04.2023 зазначена заявка позичальника ОСОБА_1 на отримання кредиту у сумі 9600 грн., з визначенням строку кредиту 30 днів.

Водночас п.2.1 та 2.3 Кредитного договору визначено що позичальнику первісний кредитор надає кредит у вигляді кредитної ліміту на суму 9600,00 грн., з орієнтованим строком повернення 14.05.2023 року.

Продовження строку. Визначеному сторонами у 30 днів, визначено у п. 3.2 Кредитного договору та узгодили що таке продовження можливо шляхом здійснення позичальником оплати всіх фактично нарахованих процентів та активації позичальником у своєму Особистому кабінеті функцію продовження строку.

Також у пунктах 7.1 та 7.2 визначено строку повернення кредиту протягом 30 днів з дня отримання грошей.

Пунктом 8.3.1 Кредитного договору сторонами узгоджено що у період дії строку від дати видачі кредиту до 14.05.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 186,15% річних, що на день укладення договору становить 0,51% від суми кредиту за кожний день користування.

У пункті 8.8 Кредитного договору визначена орієнтована загальна вартість кредиту за період строку у 30 днів у сумі 11 068,80 грн., складовими якої є сам кредит у сумі 9600 грн., та проценти за користування кредитом у розмірі 1468,80 грн.

Також сторонами визначено у п. 8.4 Кредитного договору що після закінчення строку , визначеному п. 2.3 та 7.1, 7.2 Кредитного договору ( дисконтний період) проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 % річних, що на день укладення договору становить 2,98% в день від суми залишку кредиту до дня закінчення строку дії Договору, який визначено у пункті 11.1 протягом 5 років.

Згідно розрахунку заборгованості , здійсненим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 14.05.2023 року позичальником було сплачено 1469 гривень, з яких 1468,80 погашення заборгованості по процентам та 0,20 грн. погашення кредиту.

Таким чином на момент продажу права вимоги ( 18.07.2023 року ) первісний кредитор нарахував заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 599,80 грн., та заборгованість по процентам з 14.04.2023 по 18.07.2023 у сумі 15 916,45 грн.

Згідно розрахунку заборгованості , здійсненим 31.07.2024, на момент продажу прав вимоги ТОВ ««ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за тілом кредиту визначена у сумі 9 599,80 грн., а заборгованість за процентами за період з 18.07.2023 по 31.07.2024 у сумі 39946,33 грн.

Доказів того, що позичальником 14.05.2023 року були здійснені всі дії визначені п.3.2 Кредитного договору а саме сплата всіх процентів та активація у своєму Особистому кабінеті функцію продовження строку суду не надана, а тому суд виходить з наявних доказів сплати позичальників нарахованих на 14.05.2023 року процентів без продовження строку кредиту, внаслідок чого визначається наявна, по закінченню строку дії договору, заборгованість у сумі несплаченої частини кредиту у розмірі 9 599,80 грн.

Що стосується вимог про стягнення розміру заборгованості після закінчення строку дії договору на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України З 24 лютого 2022 року в Україні діє спеціальний мораторій для захисту позичальників. Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у разі прострочення зобов`язань за договором кредиту або позики у період дії воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення, позичальник повністю звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

За змістом даного пункту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Окрім загального пункту 18 ПС ЦК України, захист споживачів додатково врегульовано профільним Законом України «Про споживче кредитування». Будь-які штрафні санкції, пеня, а також заходи цивільної відповідальності за прострочення споживчого кредиту під час війни нараховуватися не можуть у відповідності до приписів п. 6 Перехідних положень Закону.

Так, за змістом п. 6 у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Закон України № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" був офіційно опублікований в газеті «Голос України» 23 грудня 2023 року. Відповідно до тексту документа, основні його положення набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування - 24 грудня 2023 року.

Таким чином за Кредитним договором , який укладено 14.04.2023 року , як перехідними положеннями Цивільного кодексу України так і перехідними положеннями спеціального Закону України «Про споживче кредитування» позичальник звільнено перед кредитодавцем за прострочення кредитного зобов`язання, а тому заборгованість нарахована після закінчення строку дії Кредитного договору не підлягає стягненню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Приймаючи до уваги презумпцію правомірності правочину, визначену у ст. 204 ЦК України , суд приймає наявні договори факторингу як належні докази переходу до позивача права вимоги по вказаному кредитному договору.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У даному випадку судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн., підтверджуються наявною платіжною інструкцією та, внаслідок часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача у розмірі 513,36 грн. .

З наданих представником позивача Договору № 29/05/25-01 від 29.05.2025 (далі - Договір правничої допомоги), Додаткової угоди до Договору правничої допомоги № 25770737133 від 30.05.2025 (далі - Додаткова угода до Договору правничої допомоги), Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги (далі - Акт прийому-передачі наданих послуг) вбачається що сторонами (позивачем та представником - адвокатом) укладено договір про надання правової допомоги за умовами якого сторонами узгоджено що при розгляді даної справи витратами на професійну правову допомогу є : вивчення матеріалів справи: 2 год - вартістю 1000,00 грн; складання позовної заяви: 2 год - вартістю 5000,00 грн; підготовка адвокатського запиту до банку : 1 год - вартістю 500,00 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації з банку : 1 год - вартістю 500,00 грн.

Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг представником (адвокатом) надані всі послуги, узгоджені Договором та вартість наданих послуг складає 7000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас частиною п`ятою вказаної статті врегульовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Так представником відповідача була подана заява про неспівмірність заявленої вартості понесених витрат на професійну правничу допомогу складності справи. Водночас самим представником відповідача власні витрати на професійну правничу допомогу у цієї ж самої справі оцінені у 30 000 грн., що не корелюється із його запереченнями щодо складності справи.

Суд, при розгляді даного питання враховує заявлені стороною позовні вимоги на загальну суму 49546,13 грн., та розмір задоволених вимог судом на суму 9599,80 грн.

Згідно п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи ( у тому числі витрати на професійну правничу допомогу) стягуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином , з урахуванням розміру задоволених вимог , суд вважає що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 1356,59 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Алматинська, буд.8, офіс 310а ) заборгованість за кредитним договором №380841760 від 14.04.2023 року, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9599,80 ( дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень вісімдесят копійок) грн.

В частині заявлених вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та заборгованості по ч.2 ст. 625 ЦК України відмовити.

Також стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, у загальному розмірі 1 869,95 ( одна тисяча вісімсот шістдесят дев`ять гривень дев`яносто п`ять копійок) грн., з яких сплачений позивачем судовий збір у сумі 513,36 грн., та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1356,59 грн.

Повний текст рішення складено 24.06.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко