Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №947/44679/25 — Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/44679/25

провадження №1-кп/947/652/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

24 червня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025162480000863 від 07.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, громадянина України, із неповною вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі.

1. Відповідно до обвинувального акту від 28.11.2025 року по кримінальному провадженню №12025162480000863 від 07.07.2025 року, ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

ІІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні.

2. Потерпілою до обвинуваченого пред`явлено цивільний позов у кримінальному провадженні про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

3. В обґрунтування позову, потерпіла зокрема зазначила, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди вона, як пасажир автомобіля рено дастер оторимала тілесні ушкодження у вигляді: уламкового перелому дужки першого хребця зліва, забійної рани та гематоми в лобній ділянці справа, забій верхньої третини лівого стегна. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких, як наслідок вона тривалий час лікувалась з безліччю різних процедур, щоб привести в нормальний стан своє здоров`я.

4. Тож, внаслідок вище зазначених подій і отриманих тілесних ушкоджень їй спричинено матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода їй завдана тим, що вона потратила значні грошові кошти на своє лікування та відновлення стану здоров`я. Моральна шкода виразилась у тому, що дані події повністю змінили її розпорядок життя, та постійних болях у голові і побоюваннях, що травма голови не буде відновлюватись.

5. Вважала доведеними підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, вона зазнала моральних страждань, які полягають в негативних змінах в її житті, тяжких душевних переживаннях, тривозі, емоційна напрузі.

6. Посилаючись на викладене, просила суд: 1) позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих злочином – задовольнити; 2) стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальну шкоду на її користь у розмірі 10314,96 грн.; 3) стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальну шкоду на її користь у розмірі 100000,00 грн.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

7. Під час судового розгляду, прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Погодився не досліджувати докази щодо події кримінального правопорушення та тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом потерпілої, обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. Водночас, докази в частині цивільного позову, запропонував дослідити у повному обсязі.

8. Обвинувачений ОСОБА_3 , під час судового розгляду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю. Надав згоду давати показання. Цивільний позов визнав частково, а саме: матеріальні вимоги у повному розмірі, а щодо моральної шкоди на суму 20000,00 грн.

9. Також, обвинувачений та захисник, проти розгляду кримінального провадження в скороченому порядку щодо події кримінального правопорушення не заперечували. В той же час, щодо цивільного позову, вважали за необхідне дослідити докази у повному обсязі.

10. Потерпіла, під час судового розгляду, погодилася із скороченим порядком з`ясування обставин по справі та перевіркою їх доказами.

11. На стадії судових дебатів, прокурор зокрема зазначив, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України під час судового розгляду, з урахуванням позиції обвинуваченого, доведена повністю.

12. Просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

13. При цьому, враховуючи особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, вважав за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки з покладанням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати. Цивільний позов потерпілої задовольнити в обсязі, які підтверджено доказами. Скасувати арешти з речових доказів.

14. На стадії судових дебатів, потерпіла від промови відмовилася.

15. Обвинувачений, на стадії судових дебатів зокрема заявив, що вину визнає. Просив суворо не карати.

16. На стадії судових дебатів, захисник зокрема зазначила, що обвинувачений є законослухняним громадянином. Злочин було вчинено з необережності. Просила визнати обвинуваченого винним, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання в межах санкції, звільнивши його від відбування основного покарання з іспитовим строк 1 рік. Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами не призначати, оскільки це є єдиним джерелом заробітку.

17. Під час останнього слова обвинувачений зазначив, що кається.

IV. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

18. Враховуючи позицію учасників кримінального провадження щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд визнає, що під час судового розгляду було доведено, що:

19. 06 липня 2025 року приблизно о 20:40 год., ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по лівій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул.Академіка Корольова у Київському районі м.Одеси з боку вул.Люстдорфської дороги в напрямку вул.Інглезі.

20. При під`їзді до регульованого перехрестя вул.Академіка Корольова - вул.Інглезі у м.Одеса, водій ОСОБА_3 діючи необережно, проявив кримінальну протиправну недбалість, при увімкненні у його напрямку руху миготливого зеленого сигналу світлофору, а потім жовтого сигналу світлофору, що забороняє рух, проігнорував вимоги вказаних сигналів світлофору, в порушення вимог пп.ґ) п.8.7.3.; п.п. 8.10., 8.11., 12.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (пп.ґ) 8.7.3. Сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; п.8.10. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів; п.8.11. Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху; п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди), продовжив рух в напрямку перехрестя, перебуваючи при цьому ще до дорожньої розмітки 1.12 відповідно до Правил дорожнього руху і до перехрестя.

21. У подальшому, водій ОСОБА_3 маючи об`єктивну можливість, не зупинив керований ним транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 або перед перехрещуваною проїзною частиною вул.Інглезі ум.Одеса, продовжив рух без зупинки на заборонений сигнал світлофору та в`їхав на перехрестя вул.Академіка Корольова - вул.Інглезі у м.Одеса, де вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, та маючи технічну можливість, не зупинив керований ним транспортний засіб, в результаті чого на перехресті здійснив зіткнення з автомобілем «Ford С-Мах», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював рух по вул.Академіка Корольова у зустрічному з автомобілем «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 напрямку руху і на той період часу вже виконував на перехресті дозволений маневр лівого повороту з вул.Академіка Корольова на вул.Інглезі у м.Одеса.

22. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому дужки першого шийного хребця зліва, забійної рани та гематоми в лобній ділянці з права, забою верхньої третини лівого стегна.

23. Допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог пп.ґ) п.8.7.3; п.п. 8.10, 8.11, 12.3 Правил дорожнього руху, знаходяться у прямому причино – наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо – транспортної пригоди, а також суспільно - небезпечними наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.

24. Згідно з ч.3 ст.25 КК України, необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

25. Відповідно до ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

26. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена поза розумним сумнівом та його дії кваліфіковано правильно, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження.

V. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

27. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши ОСОБА_3 та його захиснику положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме: в частині події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми його вини та вирішив обмежитися допитом потерпілої, обвинуваченого, дослідженням доказів, які стосуються цивільного позову та документів, які характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.

28. Допитана під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що подія сталася 06.07.2025 року приблизно о 20:40 год., коли обвинувачений відвіз її з офісу після зміни до дому. Автомобіль був «Duster». У автомобілі були лише вона та водій ОСОБА_3 . Їхали з офісу «Карабінер» по АДРЕСА_2 . Потерпіла сиділа на задньому правому сидінні. ДТП сталася на перехресті вул.Корольова - вул.Інглезі. Їхали не дуже «тихо», потім відбулося різке гальмування, внаслідок чого, потерпіла вдарилася обличчям об підголовник переднього сидіння та її відкинуло назад. Потім відбулося зіткнення, внаслідок чого, потерпіла знову вдарилася обличчям об підголовник переднього сидіння і у неї пішла кров. Після цього викликали швидку та поліцію. У подальшому потерпілу відвезли до лікарні та зробили там медичні обстеження і маніпуляції. Залишитися у лікарні потерпіла відмовилося з особистих причин. Зіткнення відбулося з джипом. Спочатку ніякої матеріальної допомоги обвинувачений не надавав, лише декілька раз цікавився станом її здоров`я, а потім перевір 1000 грн. та сказав, що це моральна компенсація. Уточнила, що сума 100000 грн. це моральна шкода. Зазначила, що обвинувачений працював з нею в охоронній фірмі «Карабінер» у складі «групи швидкого реагування». Зміна потерпілої закінчується о 20:30 год. Особа, яка повинна була відвозити потерпілу додому, була зайнята. Тому, внутрішнім розпорядженням керівника можна було зателефонувати «групі», щоб вона приїхала в офіс та відвезла додому. Це була вказівка керівника організації. Потерпіла зателефонувала «старшому групі», а той відправив водія ОСОБА_8 до офісу, щоб той завіз її додому. Відвезти додому потерпілу не було ініціативою обвинуваченого, а виконанням внутрішнього розпорядження керівництва фірми. Автомобіль «Duster», на якому везли потерпілу, належав фірмі та не перебував в особистому користуванні обвинуваченого. Потерпіла працює на посаді «оператор – зв`язку». Обвинувачений відвозив потерпілу не перший раз.

29. Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що у той день був зі своїм напарником у зміні. Працював у охоронній фірмі «Карабінер» у «групі швидкого реагування». Потерпілу відвозив до дому за розпорядженням керівництва. Старший групи зателефонував потерпілій і вона сказала, що треба приїхати та забрати її. Обвинувачений приїхав до офісу на по АДРЕСА_3 . Потерпіла сіла в автомобіль, обвинувачений вже знав куди її відвозити, маршрут був один і той же, від офісу до її дому. Виїхав на вул.Корольова та їхав у сторону вул.Інглезі, до перехрестя. Доїхавши до перехрестя, було зелене миготливе світло, на зустріч їхав «Ford С-Мах» сірий. Обвинувачений не зміг зманеврувати, встигнути загальмувати і сталося ДТП. Після цього, у обвинуваченого був шок, потім він обернувся назад та побачив, що у потерпілої іде кров. Викликав швидку. Потім підходив до іншого водія та потерпілої, цікався їх станом. У подальшому приїхала швидка та поліція. Точну дату ДТП не пам`ятає, це було приблизно о 20:30 год. Керував «Renault Duster». Швидкість руху була до 60 км/год. Уточнив, що вважав, що виїхав на миготливий зелений, але потім поліція йому показала, що він пересік стоп-лінію на жовтий сигнал. У транспортному засобі був обвинувачений та потерпіла, яка сиділа за задньому сидінні праворуч. Підтвердив, що перерахував потерпілій 1000 грн., але не вважав цю суму остаточною, обіцяв потерпілій перерахувати ще, коли буде можливість, так як були сімейні та інші обставини, які не дозволяли перерахувати більше, зокрема операція коліна після ДТП, смерть близького родича. Підтвердив, що визнає свою провину та готовий понести за це відповідальність. Зазначив, що на момент ДТП працював у фірмі «Карабінер» водієм у «групі швидкого реагування». Працював там не офіційно. Працював близько 5-6 місяців. Оформити офіційно не змогли через військові документи. Обвинувачений погодився працювати не офіційно. До його обов`язків входило реагувати на виклики; оглядати з напарником об`єкти, які були під їх охороною; виїжджали на «екстрені кнопки»; виконував свою роботу, як охорона, тобто виконував охоронні функції. Підпорядковувався начальнику, ОСОБА_9 , який ними керував. Потерпілу відвозив після роботи за розпорядженням свого начальника ОСОБА_10 . Після ДТП працював далі близько півтора місяця, потім звільнився за власним бажанням. Графік роботи був двоє суток через двоє суток. Від підвозу потерпілої 06.07.2025 року відмовитися він не міг, оскільки це був наказ керівництва. Працював на автомобілі «Renault Duster», з конкретним номером. Обирати самостійно автомобіль він не міг. Технічним обслуговуванням автомобіля займалася фірма. На момент ДТП автомобіль був застрахований. На місці ДТП було його керівництво.

VІ. Призначення покарання.

30. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості чиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

31. Так, ОСОБА_3 відповідно до ч.5 ст.12 КК України, вчинив кримінальне правопорушення, яке класифікується як тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліках у медичних установах не перебуває, офіційно не працює. За місцем проживання характеризується позитивно. Не одружений.

32. Згідно з досудовою доповіддю від 25.02.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим, оцінюється як середня; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється, також як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_11 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високого рівня небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на порушника крім обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, ще додаткові обов`язки відповідно п.4 ч.3 ст.76 КК України, а саме: виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Формування життєвих навичок», модуль 3 «Освіта та працевлаштування».

33. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України, суд вважає визнання вини та активне сприяння судовому розгляду.

34. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.

35. Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

36. З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за домірне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі ближче до мінімального розміру, яке на думку суду є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

37. Водночас, приймаючи до уваги, характер та кількість допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху, зокрема виїзд на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому у мінімальному розмірі також і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

38. Крім того, враховуючи особу обвинуваченого, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності вперше, вчинення необережного злочину, молодий вік обвинуваченого, позицію сторони обвинувачення та досудову доповідь, а також те, що обвинувачений під час ДТП у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не перебував, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а тому також вважає за можливим на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання із випробуванням, та покласти на нього додатково обов`язки, передбачені ст.76 КК

VІІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні.

39. Відповідно до полісу №226989066 обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль «Renault Duster», номерний знак НОМЕР_1 є забезпеченим транспортним засобом у період з 00:00 10.02.2025 по 09.02.2026 року, страхувальником є ТОВ «Карабінер 3» (код ЄДРПОУ 42799322), а цивільно-правова відповідальність застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

40. Частина 1 ст.1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

41. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі – Закону про ОСЦПВ), об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

42. Згідно з ч.1 ст.18 Закону про ОСЦПВ, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

43. Відповідно до ч.1 ст.20 Закону про ОСЦПВ, у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з: 1) лікуванням потерпілої фізичної особи; 2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою; 3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи; 4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 5) смертю потерпілої фізичної особи.

44. Отже, суд вважає, що з урахуванням наявності договору обов`язкового страхування з ПрАТ «СК «Євроінс Україна», цивільно – правова відповідальність у певних межах, а саме в частині відшкодування шкоди життю та здоров`ю потерпілого у зв`язку з лікуванням і моральною шкодою, була покладена як на власника транспортного засобу, так і на страхову компанію.

45. Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

46. Під час судового розгляду, зі сторони потерпілої, суду не надано будь – яких належних та допустимих доказів того, що цивільний позов у кримінальному провадженні був пред`явлений нею до обвинуваченого через недостатність страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди та сума позовних вимог складається з різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням), які отримала потерпіла від страховика.

47. При цьому, суд враховує, що саме потерпілій, як цивільному позивачу, належить право на звернення до суду за захистом своїх прав та визначення особи, яка є цивільним відповідачем за позовом, а суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює лише необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

48. Під час судового розгляду (засідання 02.06.2025 року) після роз`яснення судом потерпілій наслідків пред`явлення позову до неналежного відповідача, потерпіла наполягала, що належним відповідачем повинен бути саме обвинувачений.

49. Також, судом було з`ясовано, що потерпіла є обізнаною про те, що цивільно – правова відповідальність власника наземного транспортного засобу застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна», але не зважаючи на це, будь – яких заяв або клопотань щодо залучення страховика як співвідповідача за позовом про відшкодування шкоди, з боку потерпілої до суду не надходило.

50. Відповідно до ч.1 ст.62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

51. Суд звертає увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом про ОСЦПВ у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

52. Отже, оскільки позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів (зокрема не пред`явлено до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та власника транспортного засобу, з яким обвинувачений можливо перебував у фактичних трудових відносинах), то суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП, та здійснювати їх розподіл між страховиком (у межах страхових сум), власником транспортного засобу і винуватцем ДТП.

53. Вищенаведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.07.2018 року по справі №755/18006/15-ц та правових позиціях Верховного Суду, викладених у постанові від 04.10.12.2019 року по справі №199/6524/18 та у постанові від 27.07.2021 року по справі №431/1397/20 відповідно.

54. Також суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

55. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

56. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки — роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, на відповідний правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

57. Під час судового розгляду, і потерпіла, і обвинувачений надали показання, що вони працювали у охоронній фірмі «Карабінер», де обвинувачений займав посаду водія автомобіля у групі швидкого реагування та віз потерпілу додому за вказівкою свого керівника.

58. Тож, не зважаючи на те, що в межах цього кримінального провадження не встановлюється факт перебування обвинуваченого у трудових відносинах на момент ДТП, суд не може залиши поза увагою вказані обставини, оскільки вони мають суттєве значення та безпосередньо впливають на правильність вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні.

59. Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 100000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 10314,96 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки суд вважає, що обвинувачений в даному випадку не є належним відповідачем.

VІIІ. Речові докази, процесуальні витрати та заходи забезпечення кримінального провадження.

60. Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

61. Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

62. Відповідно до довідок, загальна вартість експертиз у кримінальному провадженні складає 35656,00 грн. (висновок експерта №СЕ-19/116-25/16950-ІТ від 04.08.2025 року – 17828,00 грн; висновок експерта №СЕ-19/116-25/16951-ІТ від 22.07.2025 року – 5348,40 грн.; висновок експерта №СЕ-19/116-25/16899-ІТ від 22.07.2025 року – 5348,40 грн.; висновок експерта №КЕ-19/115-25/14879 від 12.11.2025 року – 7131,20 грн.).

63. Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

64. Таким чином, арешти на майно відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 01.08.2025 року (справа №947/25593/25, провадження №1-кс/947/10260/25) підлягають скасуванню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири (4) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один (1) рік.

2. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк два (2) роки.

3. Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом іспитового строку виконання наступних обов`язків: 3.1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 3.2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; 3.3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3.4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 3.5) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

4. У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП від 06.07.2025 року – відмовити.

У зв`язку з відмовою у цивільному позові потерпілої у кримінальному провадженні, роз`яснити потерпілій про її право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами до особи, яка була власником/володільцем транспортного засобу «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП і страхової компанії, де була застрахована цивільна – правова відповідальність власника автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 .

5. Арешти накладені на автомобіль марки «Ford С-Мах», р.н. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 ; та автомобіль марки «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_4 відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 01.08.2025 року (справа №947/25593/25, провадження №1-кс/947/10260/25), - скасувати.

6. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 35656 (тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень.

7. Речові докази: 1) DVD-R диск, - зберігати у матеріалах кримінального провадження; 2) контрольний КТ знімок на плівці ОСОБА_6 від 21.08.2025 року + описання лікарня Центру магнітно-резонансної і комп`ютерної томографії Фарадей до даного знімку на 1 арк.; медичну довідку №3020 КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР від 13.08.2025 року на ім`я ОСОБА_6 на 1 арк.; компакт - диск з КТ знімками ОСОБА_6 від 06.07.2025 року + описання лікарня КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР до даних знімків на 1 арк., - повернути потерпілій; 3) автомобіль марки «Ford С-Мах», р.н. НОМЕР_2 та автомобіль марки «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , - повернути їх власникам.

8. Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

9. Цей вирок не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

10. Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1