Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №482/356/26 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

24.06.2026

Справа № 482/356/26

Номер провадження 2/482/773/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15.07.2019 року публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» уклали договір кредиту та страхування № F94.13039.005487593, що є змішаним договором та поєднує в собі елементи кредитного договору та договору страхування, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 8073,00 грн., строком на 24 місяці, із датою повернення кредиту — 15.07.2021 року, та зобов`язалася повернути кредит разом з процентами.

16.11.2023 року між публічним акціонерним товариство «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» було укладено договір факторингу № 1/11-23, за умовами якого до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.

29.12.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» та товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 29/12-23, за умовами якого до товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.

Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим, станом на 16.11.2023 року, у неї перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 13208,60 грн., з яких 7893,83 грн. – заборгованість за основним боргом та 4314,95 грн.– заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 776,05 грн. – інфляційних втрат, 223,77 грн. – трьох відсотків річних, які позивач просив стягнути з відповідачки разом із сумою судових витрат.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просив, у разі його неявки, розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка, будучи належним чином, у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України та згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повідомленою про дату, час і місце судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань не подавала, правом надання відзиву не скористалася.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, на підставі ухвали суду, справу розглянуто в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації місця проживання, та позивач проти такого вирішення справи заперечень не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

15.07.2019 року публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» був укладений договір кредиту та страхування № F94.13039.005487593, що є змішаним договором відповідно до ст. 628 ЦК України та поєднує в собі елементи кредитного договору та договору страхування.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 вказаного договору позичальник акцептував публічну пропозицію Банку про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБОФО), що з моменту його акцептування є невід`ємною складовою договору кредиту та страхування.

Згідно п. 9.1 ДКБОФО Банк надає позичальнику споживчий кредит на підставі цього Договору та Договору кредиту, укладеного з позичальником. Умови Договору кредиту в сукупності з умовами цього Договору визначають цілісні умови кредитування позичальника, передбачені Законом України «Про споживче кредитування». У разі виявлення суперечностей між нормами Договору кредиту та цього Договору застосовуються норми Договору кредиту.

Відповідно до п. 9.27 ДКБОФО, цей Договір в частині споживчого кредиту є укладеним з дня прийняття позичальником пропозиції щодо укладення даного Договору, підписанням позичальником Договору кредиту та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за Договором кредиту та даним Договором.

Договір кредиту та страхування був підписаний позичальником власноручно.

Відповідно до п. 1.7 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на власні потреби в сумі 8073,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж в сумі 1071,27 грн., а позивальник відповідно до п. 9.9. та п. 9.14.2. ДКБОФО зобов`язується повернути кредит разом з процентами до дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком.

У пунктах 1.4. та 1.6. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяців і датою повернення кредиту є 15.07.2021 року.

Згідно п. 1.3 Кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує Банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення Кредитного договору становила 16.50% річних і в подальшому не змінювалась.

Згідно до п. 9.12, 9.13 ДКБОФО, нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.

Відповідно до п. 1.6 Кредитного договору повернення заборгованості за договором здійснюється відповідно до Графіку, що міститься у Додатку №1 до Кредитного договору.

За умовами Кредитного договору, а саме п. 1.7, та відповідно до п. 9.31 ДКБОФО, позивальник доручає, а Банк бере на себе зобов`язання сплатити за рахунок наданого кредиту та від імені позичальника страховий платіж за таким договором страхування в день надання кредиту.

У пункті 3.12 Кредитного договору сторони погодили, що Банк відкриває позивальнику банківський поточний рахунок.

Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов`язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 8073,00 грн., з яких також за рахунок суми кредиту сплатив на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя» страховий платіж від імені позивальника в сумі 1071,27 грн., що підтверджується випискою з транзитного рахунку позивальника, а також відповідними ордерами-розпорядженнями на перерахування коштів.

У подальшому позичальник виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково.

Згідно виписки по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення Кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом позичальник сплатив Банку лише 613,00 гривень. Останній платіж проведено 20.08.2019 року. Строк на який було надано кредит за Договором сплив 15.07.2021 року. Після закінчення строку кредиту кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії.

У зв`язку із зазначеним, станом на 15.07.2021 року сформувалася наступна заборгованість позичальника перед банком за договором у розмірі 12208,78 грн., з яких: 7893,83 грн. заборгованості за основним боргом та 4314,95 грн. заборгованості за нарахованими і несплаченими відсотками.

Крім того позивачем, на вказану суму заборгованості за період з 16.07.2021 року по 23.02.2022 року, було нараховано: 776,05 грн. інфляційних втрат та 223,77 грн. трьох відсотків річних.

16.11.2023 року між публічним акціонерним товариство «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» було укладено договір факторингу № 1/11-23, за умовами якого до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.

29.12.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» та товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 29/12-23, за умовами якого до товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.

Зокрема, згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2013 року, до товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № F94.13039.005487593 (номер у реєстрі 3250).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст. ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. З огляду на ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором № F94.13039.005487593 від 15.07.2019 року, неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за договором, позов, в частині стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 7893,83 грн.та за нарахованими і несплаченими відсотками в сумі 4314,95 грн., підлягає задоволенню, так-як відсотки нараховані у визначений в договорі строк, за встановленою відсотковою ставкою та з врахуванням часткової проплати позичальника.

Щодо стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних.

Позивачем, у позовній заяві наведено розрахунок інфляційних збитків та трьох відсотків річних, у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якого за період з 16.07.2021 року по 23.02.2022 року заборгованість відповідачки за інфляційними збитками складає 776,05 грн., а за трьома відсотками річних – 223,77 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За такого суд вважає за можливе задовільнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки такі здійснені до 23.02.2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану, що не порушує визначених законом обмежень, і нараховувались вони на заборгованість, яка не погашена відповідачкою та стягується судом.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року та акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 6 від 09.01.2026 року, за якими вартість наданих послуг у даній справі складає 7200,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд встановив, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу включають в себе проведення юридичного та фінансового аналізу, складання, підписання та подання до суду позовної заяви, мають організаційний характер та зводяться до формування правової позиції позивача та є складовою підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окремі послуги.

У цій справі суд, враховуючи положення пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України та правові висновки щодо застосування цієї норми, які викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, з огляду на критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7200,00 грн. за складання типової позовної заяви у малозначному спорі не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи, оскільки ціна позову складає 13208,60 грн.

Тому, суд з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору вважає, що витрати на правничу допомогу мають бути відшкодовані у розмірі 4000,00 грн. за складання типової позовної заяви у малозначному спорі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ 43575686, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, прим. 68, 69) заборгованість за договором кредиту та страхування № F94.13039.005487593 від 15.07.2019 року, у розмірі 13208,60 (тринадцять тисяч двісті вісім гривень 60 копійок) грн., з яких: 7893,83грн. – заборгованість за основним боргом, 7301,97 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 776,05 грн. – інфляційних втрат та 223,77 грн. – трьох відсотків річних.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ 43575686, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, прим. 68, 69) 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ 43575686, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, прим. 68, 69) 4000,00 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий суддя В.М. Кічула