Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №479/535/26 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/535/26

2-а/479/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 року с-ще Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Репушевської О.В.;

за участі секретаря судового засідання Рябощук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, адміністративну справу №479/535/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09 січня 2026 року щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення №11 за те, що він після прибуття до нового місця проживання отримав довідку ВПО, проте у семиденний строк не став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови були порушені його процесуальні права на участь у розгляді справи, постанова не містить посилання на докази вчинення правопорушення. З цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив, просив у їх задоволенні відмовити, з підстав, викладених у ньому.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому вказував, що наведені у відзиві доводи не заслуговують на увагу, з підстав викладених у ньому, просив задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомили, був належно повідомлений про час, дату і місце розгляду справи.

Відповідно положень ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що даними Резерв + підтверджується, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно довідки від 06 вересня 2024 року №4820-7002111563 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання ОСОБА_1 , 1972 року народження, АДРЕСА_2 (а.с.14).

09 січня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанову №11 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, якою наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що 05 січня 2025 року близько 14.30 год. під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) працівниками Національної поліції був доставлений громадянин ОСОБА_1 , 1972 року народження, під час проведення звірки облікових даних якого згідно з відомостями Єдиного державного реєстру, призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що з 09 жовтня 2025 року він значиться порушником військового обліку, оскільки, будучи військовозобов`язаним, перебуваючи з 30 жовтня 2021 року на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_2 ) при зміні постійного місця проживання, зареєструвавшись у Кривоозерський ТГ Первомайського району Миколаївської області 06 вересня 2024 року як внутрішньо переміщена особа, не виконав встановлені законодавством вимоги щодо реєстрації, у порушення ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в установлений законодавством семиденний термін не став на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Криве Озеро), проігнорувавши виконання обов`язку, покладеного на нього згідно абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІ Закону №3633-IX, та всупереч вимогам постанови КМУ №932 від 16 серпня 2024 року "Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки, відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів" зі змінами від 01 квітня 2025 року у період з 06 вересня 2024 року по день складання даного протоколу не уточнив вчасно персональних як військовозобов`язаного облікових даних, у тому числі: адресу свого проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні данні, а також у порушення вимог п.2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України від 21 березня 2024 року №3621-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", не отримав направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії, та не пройшов його, чим порушив вимоги п.3.2 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міноборони України №402 від 14 серпня 2008 року, ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", а також абзацу 3 ч.1 та абзацу 7 ч.3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII, не виконав вимоги підпункту 4 п.1 ч.1, п.10-1 Додатку 2 "Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів", визначених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року "Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів.

За змістом ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210 КУпАП настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Тобто, диспозиція ст.210 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, зокрема, ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з ч.4 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Відповідно до ч.1,2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Системний аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема і постанова про накладення адміністративного стягнення, має бути законною та обґрунтованою. При цьому, обов`язок доведення об`єктивних фактів, на підставі яких таке рішення ухвалено, покладається саме на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень.

З огляду на фактичні обставини, які стали підставою накладення на позивача адміністративного стягнення, відповідач повинен довести порушення позивачем обв`язку, передбаченого ч.4 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме, що він, будучи військовозобов`язаним, після вибуття зі свого місця проживання у семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не став на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст.ст.73-77 КАС України, для доведення цих обставин відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які підтверджують вибуття позивача з місця свого проживання, взяття його на облік як ВПО та невжиття позивачем заходів щодо постановки на військовий облік за місцем перебування ВПО. У разі доведення відповідачем цих обставин, на позивача покладається обов`язок довести наявність об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали йому виконати зазначений обов`язок.

Разом з тим, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, відповідач не надав доказів, що позивач вибув з місця проживання, був взятий на облік ВПО та не став у семиденний строк на військовий облік за місцем перебування ВПО. Оскаржувана постанова також не містить посилання на докази, на підставі яких суб`єкт владних повноважень дійшов висновків про порушення позивачем ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим така постанова підлягає скасуванню.

Статтею 62 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.

Керуючись ст.ст.210, 245, 251, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП, ст.ст.2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 268, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП, - задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №11 від 09 січня 2026 року за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та накладення на нього штрафу в розмірі 17000 грн., - скасувати.

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, - закрити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено – 18 червня 2026 року.

Суддя :