Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №345/5852/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5852/25

Провадження № 2/345/152/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

представника позивача-відповідача ОСОБА_1

представника відповідача-позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

представника третьої особи Бойка Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Служби у справах дітей Калуської міської ради Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про повернення малолітньої дитини та зустрічним позовом Служби у справах дітей Калуської міської ради (орган опіки та піклування) до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

що позивач-відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом про повернення малолітньої дитини. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є матір`ю малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.02.2024 відібрано в неї дитину без позбавлення батьківських прав та передано виконавчому комітету Калуської міської ради. Відповідно до наказу № 42/01-07 від 16.06.2023 Службою у справах дітей Калуської міської ради визначено тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сім`ї ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до прийняття рішення про влаштування дитини. Відповідно до наказу № 85/01-07 13.11.2023 Служби у справах дітей Калуської міської ради визначено тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сім`ю громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою по АДРЕСА_1 , до прийняття рішення про влаштування дитини. Станом на дату подачі позову рішення по призначення опікуна або передачі дитини до дитячого закладу не ухвалене. Згідно з висновком Служби у справах дітей Калуської міської ради від 09.06.2025 перебування дитини у матері не несе загрози її життю, здоров`ю, психічному чи моральному розвитку, а також доцільним визнано повернення дитини її матері. Нею вжито всіх необхідних заходів для усунення обставин, що стали підставою для відібрання дитини. Вона має стабільне місце проживання, постійний дохід, створені належні умови для життя, виховання і розвитку дитини. Просить повернути їй малолітню дитину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і зобов`язати Службу у справах дітей Калуської міської ради передати дитину матері.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Служба у справах дітей Калуської міської ради звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про позбавлення її батьківських прав. Зустрічний позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 лише формально залишається матір`ю, оскільки протягом тривалого часу не проживає з дитиною, не бере участі у її вихованні, не цікавиться станом здоров`я, успішністю та потребами дитини, матеріальної допомоги не надає, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, вихованням дитини не займається, не піклується про фізичний і духовний розвиток дівчинки, підготовку її до самостійного життя, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, тож повернення дитини матері, яка не виконує батьківські обов`язки, суперечить її найкращим інтересам і може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.11.2025 зустрічний позов Служби у справах дітей Калуської міської ради до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.12.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.01.2026 залучено до участі в справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 задоволено клопотання представника ОСОБА_5 адвоката Бойка Р.Б. про витребування доказів.

Позивач-відповідач у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача-відповідача адвокат Коваленко О.В. первісний позов підтримала, з підстав наведених у позовній заяві. Зазначила, що матір дитини працює на роботі, змінила свою поведінку, цікавиться дитиною та бажає її повернути. Зустрічний позов не визнала, зазначила, що він є безпідставним.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_2 первісний позов не визнала. Зустрічний позов підтримала та зазначила, що ОСОБА_4 не бере участі у вихованні дитини, не надає їй утримання, зловживає алкогольними напоями.

Представник третьої особи ОСОБА_5 адвокат Бойко Р.Б. первісний позов не визнав. Пояснив суду, що позивачем-відповідачем не доведено зміну обставин, які слугували підставою для відібрання у неї дитини. Повернення дитини матері на даний час суперечить інтересам дитини та становить для неї небезпеку. Не заперечив щодо задоволення зустрічного позову.

Третя особа ОСОБА_3 первісний позов не визнала, підтримала зустрічний позов. Суду пояснила, що позивач-відповідач дитину згідно графіку не відвідує, матеріально не допомагає. Дитину утримує здебільшого батько та вона, в межах свої можливостей. Вона не перешкоджає зустрічам дитини з матір`ю, а позивач-відповідач телефонує їй перед тим, коли хоче забрати дитину. Дитина визнає ОСОБА_4 як маму.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_6 . Її батьками записані ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а.с. 4).

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 20.02.2024 у справі № 345/3379/23 ухвалив відібрати малолітню ОСОБА_6 від матері ОСОБА_4 без позбавлення батьківських прав та передати дитину виконавчому комітету Калуської міської ради для вирішення питання про її подальше влаштування. Цим судовим рішенням встановлено серед іншого, що на момент вирішення справи залишення малолітньої дитини за місцем проживання матері є небезпечним для життя, здоров`я і морального виховання дитини, тому відібрання дитини від матері є виправданим та таким, що здійснюється в інтересах дітей (а.с. 8-16).

Наказом від 07.06.2023 № 40/01-07 Служби у справах дітей Калуської міської ради ОСОБА_6 взято на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, за підставою ухилення батьків від виконання їх батьківських обов`язків (а.с. 53).

Висновком органу опіки та піклування Калуської міської ради від 09.06.2025 № 01-23 визначено доцільність повернення малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання матері ОСОБА_4 (а.с. 5-7).

Наказом № 42/01-07 від 16.06.2023 Службою у справах дітей Калуської міської ради визначено тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сім`ї ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до прийняття рішення про влаштування дитини (а.с. 29).

Наказом № 85/01-07 13.11.2023 Служби у справах дітей Калуської міської ради визначено тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сім`ю громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою по АДРЕСА_1 , до прийняття рішення про влаштування дитини (а.с. 28).

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 26.03.2024 № 26.03.2024 визначено спосіб участі матері ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: щосереди з 16 до 19 год; щоп`ятниці з 16 до 19 год. Місце зустрічі визначається тіткою ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_4 за погодженням обох сторін (а.с. 78).

Як вбачається з акта від 18.06.2025 обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_6 , на час відвідування сім`ї ОСОБА_6 перебувала з тіткою ( ОСОБА_8 ). Зі слів ОСОБА_8 , близько 17 год 17.06.2025 їй подзвонили знайомі та повідомили, що її сестра ОСОБА_9 перебуває на вулиці в стані алкогольного сп`яніння і з нею перебуває малолітня ОСОБА_6 (а.с. 82).

Неодноразове перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння, в тому числі в присутності дитини, підтверджується листом від 17.06.2026 № 178599 Калуського районного відділу поліції (а.с. 84-86).

З акта від 31.10.2025 обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_6 видно, що ОСОБА_6 проживає по АДРЕСА_1 , в сім`ї ОСОБА_3 . Дитина проживає у задовільних умовах, має місце для відпочинку і сну, дозвілля (а.с. 74).

У листі від 20.04.2026 № 851 КНП «Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області» зазначено, що ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні ендокринології з гастроентерологічними ліжками з 10.02.2026 по 14.02.2026 з діагнозом «Хронічний гастродуоденіт, в стадії загострення, з болевим та диспепсичним синдромом. Хронічний панкреатит, в стадії загострення, з явищами ФНПЗ. Хронічний алкоголізм» (а.с. 151).

У виписці № 1109 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого зазначено, що ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні з 29.01.2026 по 06.02.2026. Травма, зі слів хворої, 4 дні тому впала вдома на сходах (а.с. 154).

У виписці № 1560 з медичної карти хворого стаціонару зазначено про зловживання ОСОБА_4 алкоголем. Рекомендовано консультацію нарколога (а.с. 215).

У медичній карті стаціонарного хворого № 3088 (дата госпіталізації 20.03.2026) зазначено про отруєння ОСОБА_4 невідомою речовиною (а.с. 227), а у виписному епікризі про необхідність консультації нарколога (а.с. 234).

Згідно з частиною третьою статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом (на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер). Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, керуючись інтересами дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 308/12188/18).

На переконання суду, позивачем-відповідачем не доведено, що причини, які перешкоджали належному вихованню дитини відпали, тому у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Щодо висновку органу опіки та піклування Калуської міської ради від 09.06.2025 № 01-23, то суд його відхиляє, позаяк після його складення поведінка позивача-відповідача змінилась, участі у вихованні та утриманні дитини вона не бере, належних умов для проживання з нею дитини не створила.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі ч. 3 ст. 170 СК України судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей. Дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18).

Разом з тим суд вважає, що не підлягає до задоволенні і зустрічний позов.

При вирішенні зустрічного позову суд виходить із того, що у статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Згідно з статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

ЄСПЛ у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, слід виходити з того, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17(провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18(провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)) вказано, що простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів.

Щодо висновку від 10.07.2025 № 01-23/440 органу опіки та піклування Калуської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 .

Висновок органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Також вказаний документ не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18).

Наданий як доказ висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення матері батьківських прав суд вважає недостатньо обґрунтованим і таким, що не відповідає інтересам малолітньої дитини, яка має право на підтримання особистих контактів з обома батьками, а у випадку позбавлення матері батьківських прав, дитина буде позбавлена вказаної опіки.

Цей висновок також не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про злісне ухилення матері від виховання доньки, її протиправну чи іншу винну поведінку, негативний вплив на виховання та свідомість дитини, які були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. При цьому, цей документ має рекомендаційний характер та не містить мотивів відносно того, яким чином таке втручання в сімейне життя малолітньої дитини буде відповідати її інтересам, і яким саме інтересам.

Крім того, висновок від 10.07.2025 № 01-23/440 органу опіки та піклування Калуської міської і висновок органу опіки та піклування Калуської міської ради від 09.06.2025 № 01-23 суперечать один одному.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до Служби у справах дітей Калуської міської ради Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про повернення малолітньої дитини – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Служби у справах дітей Калуської міської ради (орган опіки та піклування) до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав – відмовити.

Попередити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо своєї дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на Службу у справах дітей Калуської міської ради Івано-Франківської області контроль за виконання батьківських обов`язків ОСОБА_4 щодо дочки ОСОБА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 23.06.2026.

Головуючий