Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №345/3019/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3019/26

Провадження № 2-о/345/114/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2026 р. м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

заявниця звернулася до суду із вказаною заявою, яку мотивує тим, що її мати ОСОБА_3 18.05.1978 року вдруге вийшла заміж за ОСОБА_4 , у зв`язку з цим змінила своє прізвище на ОСОБА_5 . З того часу заявниця почала проживати із вітчимом. Від їх шлюбу в них також народилася дочка, яка є зацікавленою особою по справі. Сім`я проживала в селі Кунисівці Коломийського /колишнього Городенківського/ р-ну Івано-Франківської області. В подальшому діти створили свої сім`ї та проживали окремо від батьків.

Батьки залишились проживати в шлюбі кожен до дня своєї смерті. Так мати ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вітчим ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час свого життя вітчим ОСОБА_4 17.09.2024р. на випадок своєї смерті зробив заповіт, якими заповів заявниці земельні паї, що підтверджується самим заповітом від 17.09.2024р.

Після смерті вітчима ОСОБА_4 заявниця звернулась до нотаріуса про прийняття спадщини згідно заповіту, яка складалась із майнових паїв, які належали її матері, а дружині ОСОБА_4 , як пережилому з подружжя, який спадщину прийняв проте не оформив своїх спадкових прав.

При вивчені всіх правовстановлюючих документів щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 на частину майна, яке він прийняв від своєї дружини було встановлено, що вони перебували у шлюбі, проте було виявлено розбіжності у написанні прізвища осіб: “ ОСОБА_7 ” та “ ОСОБА_5 ”, а саме: у витягу про реєстрацію шлюбу, де вони зазначені як ОСОБА_7 /через букву «е» /, та у свідоцтві про їх смерть, де вони зазначені як ОСОБА_5 /через букву «и»/.

Таким чином вищевказані документи не дали можливості нотаріусу підтвердити факт шлюбу між померлим та його дружиною, що в подальшому не дало можливості підтвердження прийняття спадщини, яка залишилась після смерті дружини, як спадкоємця 1-ї черги.

Звідси нотаріусом з цього приводу була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на спадкове майно що належало його дружині ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Тому заявниця звернулася до суду у зв`язку з необхідністю встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі вищевказаного подружжя. Заявниця просить суд встановити юридичний факт, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, зареєстрованому 18 травня 1978 року виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 20.05.2026 відкрито провадження в даній справі, справу постановлено розглядати в порядку окремого провадження з викликом учасників справи (а.с.24).

Заявниця в судове засідання не з`явилася, однак її представником було подано суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони заявниці, вимоги заяви підтримує (а.с.27).

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак нею було подано суду заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_10 (а.с.26).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що мати заявниці ОСОБА_3 18.05.1978 року вдруге вийшла заміж за ОСОБА_4 , у зв`язку з цим змінила своє прізвище на ОСОБА_5 (а.с.7, 8, 13).

Від їх шлюбу в них народилася дочка ОСОБА_11 , яка є зацікавленою особою по справі (а.с.10-11).

Мати ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вітчим ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16, 17).

За час свого життя вітчим ОСОБА_4 17.09.2024р. на випадок своєї смерті зробив заповіт, якими заповів заявниці земельні паї, що підтверджується самим заповітом від 17.09.2024р. (а.с.18).

Після смерті вітчима ОСОБА_4 заявниця звернулась до нотаріуса про прийняття спадщини згідно заповіту, яка складалась із майнових паїв, які належали її матері, а дружині ОСОБА_4 , як пережилому з подружжя, який спадщину прийняв проте не оформив своїх спадкових прав. При вивчені всіх правовстановлюючих документів щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 на частину майна, яке він прийняв від своєї дружини було встановлено, що вони перебували у шлюбі, проте було виявлено розбіжності у написанні прізвища осіб: “ ОСОБА_7 ” та “ ОСОБА_5 ”, а саме: у витягу про реєстрацію шлюбу, де вони зазначені як ОСОБА_7 /через букву «е» /, та у свідоцтві про їх смерть, де вони зазначені як ОСОБА_5 /через букву «и»/. Таким чином вищевказані документи не дали можливості нотаріусу підтвердити факт шлюбу між померлим та його дружиною, що в подальшому не дало можливості підтвердження прийняття спадщини, яка залишилась після смерті дружини, як спадкоємця 1-ї черги. Звідси нотаріусом з цього приводу була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на спадкове майно що належало його дружині ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. (а.с.19).

Факт перебування померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі прослідковується шляхом аналізу та співставлення різних документів про особи померлих.

Так згідно свідоцтва про народження заявниці її мати значиться як ОСОБА_3 (а.с.7).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію шлюбу видно, що з відомостей про актовий запис №9 18.05.1978 року був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області між чоловіком ОСОБА_12 та дружиною ОСОБА_13 / дошлюбне-дівоче/ ОСОБА_14 та присвоєно прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 (а.с.13).

Згідно свідоцтва про народження вітчима, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився в с.Кунисівці Городенківського р-ну Івано-Франківської області.

Під час їхнього шлюбу в них народилась дочка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , де в її свідоцтві про народження вказані батьки ОСОБА_12 та мати ОСОБА_16 та місце її народження село Кунисівці Городенківського р-ну Івано-Франківської області (а.с.11).

За час свого проживання вітчим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 посвідчив на ім`я заявниці /як пасербиці-дочці одного з подружжя/ довіреність 24.05.2024р. вести його справи в усіх державних органах з правом підпису від його імені з підстав наведених у довіреності, як близькому родичу (а.с.14).

Також згідно заповіту від 17.09.2024р. вітчим ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив заповіт, якими заповів заявниці земельні паї, що підтверджується самим заповітом від 17.09.2024р. (а.с.18).

Із свідоцтва про смерть від 12.02.2022р. матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася в селі Кунисівці Городенківського району Івано-Франківської області, видно, що вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років, місце реєстрації смерті Городенківський відділ ДРАЦС (а.с.16).

Із свідоцтва про смерть від 04.11.2024р. вітчима ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в селі Кунисівці Городенківського району Івано-Франківської області, видно що він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 років, місце реєстрації смерті Чернелицька селища рада Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.17).

Згідно довідки Чернелицької селищної ради Кунисівського старостинського округу Коломийського району від 23.09.2025р., мати заявниці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аж до дня смерті.

Із вищевказаних документів видно, що заявниця із зацікавленою особою по справі були рідними сестрами, де спільною мамою була ОСОБА_17 із прізвищем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка після одруження ІНФОРМАЦІЯ_6 з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживала разом із ОСОБА_4 в селі Кунисівці Коломийського району Івано-Франківської до дня свої смерті, яка померла як ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її чоловіком був ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав разом з дружиною ОСОБА_6 разом в селі Кунисівці Коломийського району Івано-Франківської до дня свої смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , де за час свого життя вчинив ряд нотаріальних дій на заявницю про справі.

Ці всі розбіжності у прізвищах батьків ОСОБА_18 вказують на тих самих осіб, які перебували у шлюбі і проживали як подружжя чоловік та дружина, а фактично розбіжність у написанні прізвища є технічною (орфографічною) помилкою та не свідчить про різних осіб.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950, ратифікована в Україні Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Ч. 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до листа ВСУ від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як з`ясовано судом, від встановлення факту перебування у шлюбі батьків заявниці залежить реалізація заявницею права на спадщину. Заявниця не має можливості у інший спосіб встановити цей факт. Встановлення даного факту має юридичне значення, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, зареєстрованому 18 травня 1978 року виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області. Тому заява підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 294, 315, 319 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, зареєстрованому 18 травня 1978 року виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий