Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №175/1773/24 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/1773/24

Провадження № 2/175/253/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд стягнути з відповідачки на її користь вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень паркану (5-го прольоту) по АДРЕСА_1 у сумі 10 149,30 грн. Судові витрати у вигляді сплати судового збору при подачі позову в сумі 1 211,20 грн. та витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 16 963,20 грн. покласти на відповідачку, стягнувши такі витрати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Акцентувала увагу суду, що згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року причиною пошкодження паркану (5-го прольоту) по АДРЕСА_1 є механічні пошкодження зі сторони сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1 – власник ОСОБА_2 .

Представник відповідачки адвокат Дрозд В.Р. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю. Зазначила, що у ході проведення судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року експертом було застосовано виключно методи візуально-інструментального обстеження з фотофіксацією та органолептичний метод. Разом із тим, зазначені методи дозволяють встановити лише зовнішній стан об`єкта та візуальні ознаки пошкодження, але не дають можливості достовірно визначити механізм їх утворення, час виникнення та зв`язок між конкретним впливом і виявленими дефектами. Органолептичний метод за своєю суттю ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті експерта (візуальна оцінка, огляд, фіксація видимих дефектів) і не передбачає проведення: лабораторних досліджень матеріалу; визначення фізикомеханічних характеристик; аналізу структури руйнування (мікротріщин, внутрішніх напружень); встановлення давності утворення пошкоджень; моделювання механізму їх виникнення. Візуально-інструментальне обстеження також не дозволяє достеменно відмежувати пошкодження, спричинені одноразовим механічним впливом, від руйнувань, що виникли внаслідок тривалого природного зносу, корозії, температурних деформацій чи просідання основи, без проведення додаткових досліджень. Висновок судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року не встановлює часу виникнення пошкоджень, їх безпосереднього джерела та прямого зв`язку з діями відповідачки, та не є достатнім доказом для задоволення позовних вимог. Водночас відповідачка зазначає, що жодних дій, спрямованих на руйнацію чи пошкодження паркану, не вчиняла.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. (ст. 3 ЦПК України)

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

За приписами ст. 15 та 16 ЦПК України кожна має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп роз`яснено, що частину першу статті 55 Конституції України потрібно розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ст. 82 ЦПК України).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сусідами.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивачка у своєму позові, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , проводила будівельні роботи на своїй земельній ділянці за допомогою трактора. В результаті таких ремонтних робіт було пошкоджено паркан (5-й прольот) на її земельній ділянці по АДРЕСА_1 . З приводу даного факту позивачка зверталася до ВП №9 Дніпровського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області.

Відповідно до листа начальника ВП №9 Дніпровського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області №43.9-14105 від 28 вересня 2023 року звернення ОСОБА_1 було зареєстровано 14 вересня 2023 року до ЖЄО за №9512 та прийнято рішення згідно Закону України «Про звернення громадян» та була проведена перевірка, оскільки відсутні дані, які б могли вказувати на наявність кримінального правопорушення та неможливість у зв`язку з цим внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань. За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194 КК України, є матеріальним. Обов`язковими ознаками його об`єктивної сторони є заподіяння умисним діянням особи великої шкоди і причинний зв`язок між діянням та заподіяною шкодою. Шкода у великих розмірах ознака оціночна. Вирішення питання про те, чи є заподіяна шкода великою, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. Виходячи із законодавчого визначення значної шкоди як кваліфікуючої ознаки у ряді злочинів проти власності, вважається, що шкода у великому розмірі у складі умисного знищення або пошкодження майна може бути визнана тоді, коли цим злочином спричинено матеріальні збитки на суму, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Станом на 14 вересня 2023 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян, для обрахування суми завданого збитку, становить 1 342,00 грн. Тобто, для того, аби в даному випадку був наявний склад злочину, необхідно, щоб сума збитків становила: 1342*250=33 5500 грн., а тому склад кримінального правопорушення відсутній. Також в ході розгляду матеріалу, до матеріалів не була надана довідка про завдані матеріальні збитки. Ураховуючи викладене, підстави для внесення відомостей в ЄРДР відсутні. Також за вказаним фактом ОСОБА_1 рекомендовано звернутись з позовною заявою до суду.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ст. 22 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ст. 386 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

З метою визначення суми матеріальних збитків за клопотанням позивачки Ухвалою суду від 03 березня 2025 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення експерта поставлено питання: Визначити причини пошкодження (механічне пошкодження, або природне зношення?) паркану (5 прольоту) по АДРЕСА_1 , власник -позивач ОСОБА_1 ? Чи виникли пошкодження паркану (5 прольоту), внаслідок саме механічного пошкодження зі сторони сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2 , власник- відповідач ОСОБА_2 ? У разі висновку про механічні пошкодження ,визначити вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень паркану (5 прольоту) по АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 ?

Відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року причиною пошкодження паркану (5-го прольоту) по АДРЕСА_1 є механічні пошкодження зі сторони сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1 – власник ОСОБА_2 . Вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень паркану (5-го прольоту) по АДРЕСА_1 на момент проведення дослідження складає 10 149,30 грн.

В рамках проведення судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 16 жовтня 2025 року відбувся виїзд на об`єкт дослідження - паркан (5 прольот) по АДРЕСА_1 .

Натуральне обстеження об`єкта дослідження проводилось судовим експертом Дзендровською А.I. у присутності позивачки ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 .

Дослідження проведено згідно з нормативними документами, чинними в галузі будівництва на території України, на підставі наданої на дослідження документації з використанням загальних методів (спостереження, описування), методів логіки (аналіз, синтез, порівняння, аксіоматичний метод), спеціальних методів, методичних рекомендацій, підходів та розрахунково-аналітичних прийомів, що містять у собі розрахунки та економіко-математичні методи.

При проведенні дослідження були застосовані методи: метод візуально інструментального обстеження дослідження з фотофіксацією об`єкта дослідження; метод обстеження об`єкта - органолентичний, за яким можливо оглянути складові об`єкта, виконати необхідний опис; порівняння, співставлення та фотографування.

Експертне дослідження по поставленим питанням проводилося за наступною схемою: ознайомлення з наданими матеріалами; візуальний огляд та інструментальне дослідження об`єкта і його складових, при цьому виконувалися необхідні заміри світловілдалеміром лазерним ручним Leica «Distro X4»; фотофіксація об`єкта дослідження; аналіз результатів обстеження, співставлення із наданою на дослідження документацією; визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт; складання висновків.

По першому питанню встановлено у тому числі, що по межі земельних ділянок житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 знаходиться паркан з білої силікатної цегли, тип цегли - полуторна, розмір цегли - 250х120х88 мм, лицьова кладка цегляного паркану на сторону земельної ділянки житлового будинку АДРЕСА_1 , тобто зі сторони земельної ділянки, що належить позивачці.

Цегляний паркан має монолітний бетонний неармований фундамент: видимі пошкодження та тріщини на фундаменті паркану (5 прольот) зі сторони земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 відсутні; зі сторони земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 бетонний фундамент цегляного паркану має пустоти різного розміру. Характерні ознаки, що вказують на природне зношення цегляного паркану (5 прольоту), а саме утворення тріщин по цеглі та цементних швах кладки від просідання бетонного фундаменту паркану відсутні. Окремі вибоїни та відколи частин цегли на цегляному паркані, а також пустоти різного розміру у бетонному фундаменті паркану (5 прольот) зі сторони земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 , мають ознаки зовнішнього фізичного впливу на елементи паркану та носять локальний характер руйнації. Враховуючи матеріали цивільної справи №175/1773/24, на земельній ділянці будинку АДРЕСА_2 проводилися будівельні роботи поряд з цегляним парканом (5 прольот) за допомогою трактору, що також свідчить, що причиною пошкодження цегляного паркану (5 прольоту) по АДРЕСА_1 , власник - позивач ОСОБА_3 є механічні пошкодження.

По другому питанню встановлено, що враховуючи матеріали цивільної справи №175/1773/24, на земельній ділянці будинку АДРЕСА_2 проводилися будівельні роботи поряд з цегляним парканом (5 прольот) за допомогою трактору, що також свідчить, що причиною пошкодження цегляного паркану (5 прольоту) по АДРЕСА_1 , власник - позивач ОСОБА_3 є механічні пошкодження.

По третьому питанню встановлено, вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень паркану (5 прольоту) по АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 на момент проведення дослідження складає - 10 149, 30 грн. з ПДВ.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що експерт, формуючи свій висновок, фактично поклав в його основу припущення про те, що у момент нанесення пошкоджень на земельній ділянці по АДРЕСА_1 – власник ОСОБА_2 , проводилися будівельні роботи із застосуванням трактора, що нібито і стало причиною пошкодження цегляного паркану.

При цьому, на дослідження експерту не було поставлено питань щодо давності виникнення пошкоджень та характер даних пошкоджень (нанесені господарськими інструментами, транспортним засобом чи його частиною тощо), оскільки такі питання не просила поставити позивачка у своєму клопотанні про призначення експертизи.

Так, у висновку судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 зазначено: «Враховуючи матеріали цивільної справи № 175/1773/24, на земельній ділянці будинку АДРЕСА_2 проводилися будівельні роботи поряд з цегляним парканом (5 прольот) за допомогою трактору, що також свідчить, що причиною пошкодження цегляного паркану (5 прольоту) по АДРЕСА_1 , власник - позивач ОСОБА_3 є механічні пошкодження».

Водночас зазначене твердження не ґрунтується на результатах самостійного експертного дослідження та не випливає із поставлених перед експертом питань. На вирішення експерта не виносилось питання щодо встановлення факту проведення будівельних робіт із застосуванням трактора, а також не ставилось питання щодо причинно-наслідкового зв`язку між використанням конкретної техніки та характером виявлених пошкоджень. Більше того, експерт фактично вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки: дав оцінку матеріалам цивільної справи; сформулював висновок щодо причин пошкодження без проведення ідентифікаційного дослідження знаряддя впливу; допустив припущення щодо використання трактора як джерела пошкодження без дослідження конкретних слідів, які б дозволяли встановити механізм утворення дефектів. Фактично експерт не встановив, чим саме було спричинено ушкодження, не визначив конкретний механізм їх утворення, не ідентифікував знаряддя впливу, однак дійшов висновку про механічний характер пошкоджень у зв`язку з роботою трактора. Такий висновок має характер припущення, а не науково обґрунтованого результату спеціального дослідження.

Разом з тим, оцінка доказів, встановлення факту проведення будівельних робіт та визначення причинно-наслідкового зв`язку між певними діями та пошкодженням майна належить виключно до компетенції суду. Експерт же відповідно до процесуального законодавства зобов`язаний надавати висновки лише в межах поставлених перед ним питань і виключно на підставі спеціальних знань, а не припущень або правової оцінки матеріалів справи.

На думку суду, висновок судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 в цій частині не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки він ґрунтується на припущенні; виходить за межі поставлених питань; містить оцінку обставин, що віднесені до виключної компетенції суду; не містить науково обґрунтованого встановлення механізму утворення пошкоджень. За таких обставин відповідна частина висновку судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 підлягає критичній оцінці та не може бути покладена судом в основу рішення.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновки експерта у даній справі виходять за межі поставлених перед ним судом питань, оскільки експерт фактично не обмежився наданням відповіді на конкретні питання, що потребують спеціальних знань, а здійснив оцінку обставин справи та зробив припущення щодо причин пошкодження, зокрема їх виникнення внаслідок пошкодження трактором, які не були предметом експертного дослідження. Вихід за ці межі свідчить про порушення принципу процесуальної допустимості доказів та зумовлює необхідність критичної оцінки такого висновку судом.

Відповідачка зазначає, що жодних дій, спрямованих на руйнацію чи пошкодження паркану, не вчиняла, зауважує що пошкодження паркану мало природній характер. Жодних ушкоджень 5-го прольоту паркану з її боку завдано не було. При цьому паркан експлуатується з 2005-2006 років та протягом останніх щонайменше 10 років мав очевидні ознаки природного зношення: наявність тріщин, лущення кладки, відколи цегли та інші дефекти, притаманні конструкціям такого віку.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року не встановлює час виникнення пошкоджень на паркані та не дозволяє визначити, коли саме з`явилися такі пошкодження.

Експертом встановлено, що паркан побудований на масивному монолітному бетонному неармованому фундаменті. При цьому, така побудова не відповідає сучасним стандартам міцності та з 2006 року зазнає природного зношення та руйнації. Це свідчить, загалом про стан зношення конструкції.

У той же час, Висновок судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року не враховує можливість прихованих дефектів у матеріалі або кладці, які могли існувати з моменту будівництва паркану. Вони можуть проявлятися лише з часом у вигляді тріщин та відколу цегли.

Експертом не було проведено дослідження всіх прольотів паркану, хоча на інших прольотах чітко видно ознаки зношення - тріщини, відколи та інші дефекти. Це свідчить, що пошкодження мають системний характер зношення, та очевидно дефекти 5 прольоту не можуть розглядатись поза порівнянним з дефектами інших прольотів уздовж всього паркану.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року не може встановлювати обставини, які не належать до питань дослідження, визначених в ухвалі суду, та тим більше надавати таким оцінку. Зокрема експерт при здійсненні експертного дослідження виходив із доведеності того, що пошкодження 5 прольоту та будівельні роботи були проведені в один час, та зробив припущення про причинно-наслідковий зв`язок між цими двома обставинами, внаслідок чого виклав свої припущення поза межами експертного дослідження. Час виникнення пошкодження до складу експертних питань не належало. Між тим, вказані обставини відноситься до кола доказів, що належить оцінювати суду, а не експерту. Тому перед експертом стояло виключно питання природи пошкодження 5 прольоту паркану, а не причинно-наслідковий зв`язок з діями відповідачки.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року не досліджувалося питання характеру нанесених пошкоджень, чи були такі нанесені саме в результаті роботи трактору. Тобто проведена експертиза може констатувати лише факт механічних ушкоджень паркану. Більше того, даною експертизою і не можуть бути встановлені обставини нанесення шкоди внаслідок роботи спеціальної техніки на будівництві, зокрема трактора тощо, оскільки вказані питання належать до предмету іншого виду експертизи: транспортно-трасологічної експертизи, а не будівельно-технічної.

Таким чином, в даному конкретному випадку Висновок судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року фактично констатує лише наявність механічних ушкоджень, але не визначає причини їх походження (джерело пошкодження) та час їх виникнення. Крім того, відповідно до даних про спеціалізацію експерта Дзендровської Анастасії Вікторівни, її експертна діяльність охоплює напрямки 10.6 - дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, а також 10.10 - визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд. Водночас питання встановлення механізму заподіяння шкоди внаслідок роботи транспортного засобу не належить до зазначених спеціалізацій, а відтак виходить за межі її професійної компетенції та не може бути належним чином встановлене в межах проведеної експертизи.

Аналізуючи викладене вище, для належного встановлення обставин, на які посилається позивач, необхідне проведення експертного дослідження в іншій спеціалізації - зокрема транспортно-трасологічної експертизи. Саме цей вид експертизи спрямований на дослідження механізму утворення пошкоджень унаслідок взаємодії з транспортними засобами та дозволяє встановити, яким саме транспортним засобом або його частиною могли бути спричинені пошкодження, а також визначити характер їх виникнення (удар, ковзання, падіння тощо). Сам факт наявності пошкодження 5 прольоту паркану, не свідчить про те, що дані пошкодження виникли саме внаслідок роботи трактора та з вини відповідачки.

Відповідачка зазначає, що будь-яких ушкоджень з її сторони 5 прольоту паркану завдано не було, а паркан останні 10 років містив ознаки зношення. Фактично експерт зробив припущення, що механічні пошкодження 5 прольоту паркану виникли внаслідок роботи трактора під час будівельних робіт на суміжній ділянці. Водночас експерт не проводив дослідження, яке б дозволило встановити конкретний механізм ушкодження, його джерело або технічні параметри впливу, і тому не може достовірно стверджувати, що саме такі дії спричинили пошкодження.

Окрім того, експертом було застосовано виключно методи візуально-інструментального обстеження з фотофіксацією та органолептичний метод. Разом із тим, зазначені методи дозволяють встановити лише зовнішній стан об`єкта та візуальні ознаки пошкодження, але не дають можливості достовірно визначити механізм їх утворення, час виникнення та зв`язок між конкретним впливом і виявленими дефектами. Органолептичний метод за своєю суттю ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті експерта (візуальна оцінка, огляд, фіксація видимих дефектів) і не передбачає проведення: лабораторних досліджень матеріалу; визначення фізикомеханічних характеристик; аналізу структури руйнування (мікротріщин, внутрішніх напружень); встановлення давності утворення пошкоджень; моделювання механізму їх виникнення. Візуально-інструментальне обстеження також не дозволяє достеменно відмежувати пошкодження, спричинені одноразовим механічним впливом, від руйнувань, що виникли внаслідок тривалого природного зносу, корозії, температурних деформацій чи просідання основи, без проведення додаткових досліджень.

Фактично Висновок судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року про природу пошкодження ґрунтується лише на зовнішніх ознаках, без застосування спеціальних методик дослідження матеріалів або розрахункових методів оцінки довговічності конструкції. Також експертом не встановлено механізм утворення пошкодження, а саме - чи виникло воно внаслідок одного одноразового механічного впливу, чи є результатом декількох послідовних механічних впливів. Експерт обмежився констатацією наявності дефекту, однак не дослідив його динаміку, стадійність формування та кількість прикладених впливів, що не дає можливості достовірно визначити механізм утворення пошкодження.

За таких обставин Висновок судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року має імовірнісний характер та не виключає альтернативних причин виникнення дефектів. Таким чином, використання виключно органолептичного та візуального методів є недостатнім для категоричного висновку щодо того, чи є пошкодження наслідком механічного впливу або природного зносу.

Встановлення наявності пошкодження паркану не є достатнім та належним доказом вини відповідачки, а Висновок судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачки та заявленою позивачем до відшкодування шкодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Норма статті 1166 ЦК України вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.

Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Висновок експерта є одним з видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на вимоги ст. 1166 ЦК України щодо необхідності встановлення всіх елементів цивільного правопорушення, а також з урахуванням положень ст. 81, 89, 110 ЦПК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо стандарту більшої переконливості доказів, позивачкою не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачки та пошкодженням паркану, а також вини відповідачки у заподіянні шкоди.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи №1943-25 від 26 листопада 2025 року не встановлює часу виникнення пошкоджень, їх безпосереднього джерела та прямого зв`язку з діями відповідачки, та не є достатнім доказом для задоволення позовних вимог.

В даному випадку встановлені всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку доказам у справі та суд застосовує норми права, які регулюють зазначені правовідносини.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року )(Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).

Таким чином, аналізуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , судові витрати залишаються за позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 386, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 130, 133, 141, 142, 263, 264, 265, 266, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок позивачки.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: Озерянська Ж.М.