Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №209/556/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Суд: Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 17 червня 2026 р.

Справа: №209/556/26

Суддя: Корнєєва І. В.

Справа № 209/556/26

Провадження № 2/209/1376/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі: головуючої – судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Пиндик Т.С.

за участі представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства оборони України , треті особи: Кам`янська міська рада, Центр надання адміністративних послуг міста Кам`янського ,Служба у справах дітей Кам`янської міської ради ,Управління -служба у справах дітей Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради , Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням , про визнання права на реєстрацію місця проживання , вселення у житлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м.Кам`янського звернулася з позовом ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства оборони України , треті особи: Кам`янська міська рада, Центр надання адміністративних послуг міста Кам`янського ,Служба у справах дітей Кам`янської міської ради ,Управління -служба у справах дітей Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради , Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням , про визнання права на реєстрацію місця проживання , вселення у житлове приміщення.

У обгрунтування позову позивачами зазначено, що відповідно до протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 червня 2018 року № 5, на підставі наказу Міністра оборони України від 19.06.2014 № 401 та рішення розподілу гарнізонної житлової комісії, викладеного в протоколі від 11.06.2018 № 43, розподілено майору запасу ОСОБА_5 , який перебував на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_2 складом сім`ї три особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ОСОБА_3 , двокімнатну квартиру житловою площею 33,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Кам`янської міської ради від 28.11.2018 № 364 затверджено витяги зі списку розподілу житлової площі для постійного проживання у Дніпропетровському гарнізоні погоджені протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізоні Збройних Сил України від 05.09.2018 № 194.

Цим же рішенням Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради - видати ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на склад сім`ї три особи. ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Також, позивачем ОСОБА_2 змінено прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, виданим Центральним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 31.07.2020 року.

Позивачем ОСОБА_6 змінено прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, виданого Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 08.09.2022 року.

Ордер на зазначене житлове приміщення отримано особисто ОСОБА_5 , який отримав оригінал ордеру для реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за свого життя не надав.

Протягом 2021 - 2025 років позивачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , неодноразово звертались до Кам`янської міської ради з метою отримання належним чином засвідченої копії рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 28.11.2018 № 364 та дублікату ордера на вищевказану квартиру, однак у видачі вищевказаних документів було відмовлено.

Так, зокрема, листом Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 19.01.2023 № Д-4, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було відмовлено у видачі дублікату ордера на вищевказану квартиру та повідомлено, що ордер на зазначене вище житлове приміщення отримано особисто ОСОБА_5 , при отриманні якого пред`явлено паспорт громадянина України.

Однак, 30-денний термін для вселення ним пропущено, тому рішенням виконавчого комітету Кам`янсько міської ради від 27.02.2019 № 64 продовжено строк дії ордера на квартиру, надану відповідно до рішення міської ради від 28.11.2018 № 364, який те ж отримано та термін пропущено.

01.01.2026 року на адресу Кам янської міської ради позивачами направлено заяву, у якій просили надати ордер (або його дублікат, повторний тощо) на вищевказану квартиру, право користування якою мають ОСОБА_11 , ОСОБА_3 .

На дане звернення Третьою особою 1 ОСОБА_4 надані відповіді від 14.01.2026 № Ко-Г-3; № Ко-Г-105.

В частині надання відповіді ОСОБА_2 яка діяла як законний представник ОСОБА_3 , звернення Третьою особою 1 залишено без розгляду та відповіді.

За результатами розгляду вищевказаної заяви Третьою особою І дублікат ордеру на вищевказану квартиру або будь-який інший документ, який би давав позивачам право на вселення до квартири АДРЕСА_1 , наданий не був, при цьому ОСОБА_4 надані архівний витяг з рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 28.11.2028 № 364 «Про видачу ордерів» та витяг зі списку розподілу жилої площі для постійного проживання у Дніпропетровському гарнізоні, погоджений протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 05 вересня 2018 року № 195, з яких слідує, що квартира АДРЕСА_1 була розподілена ОСОБА_5 на склад сім`ї три особи - він, донька ОСОБА_6 , 2004 р.н., донька ОСОБА_3 , 2008 р.н., місцем проживання та реєстрації яких є АДРЕСА_2 , а також ОСОБА_5 на вищевказану квартиру виданий ордер на склад сім ї три особи.

З метою реєстрації місця проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 , позивачі звернулись 16.06.2023 із заявами до Центру надання адміністративних послуг м. Кам`янське.

У реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого місяця проживання відмовлено з наступних підстав:

- ОСОБА_4 - особа подала недійсний документ, а саме, копію ордера на жиле приміщення № 5 від 14.12.2018, термін дії якого скінчився;

- ОСОБА_3 - особа подала недійсний документ - ордер на жиле приміщення (копія), термін дії якого скінчився, також відсутня згода батька на реєстрацію місця проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер.

За життя ОСОБА_5 08.03.2023. 04.04.2024 я, ОСОБА_12 , як законний представник ОСОБА_3 , з метою вирішення питання щодо реєстрації місця проживання останньої, зверталась до ОСОБА_5 , з листами, у яких вимагала надати заяву про згоду на реєстрацію ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 та отриманий на цю квартиру ордер.

Листи направлялись, як за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_5 , так і за місцем знаходження житла у місті Кам`янське. Однак, всі листи були повернуті у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.01.2026 (№ 461115702), власником квартири АДРЕСА_1 є держава, орган державної влади, Міністерство оборони України.

На цей час вичерпані всі позасудові можливості відновити права ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користування квартирою АДРЕСА_1 та реєстрацію місця проживання у даній квартирі, тому змушені звернутись до суду з даним позовом,

На даний час місцем реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є адреса: АДРЕСА_2 - місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_6 (колишній ІНФОРМАЦІЯ_7 ), що обмежує позивачів у праві на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Пунктом 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 встановлено, що для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), зокрема, подає: документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи.

У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім`ї порівняно з умовами. передбаченими цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства України, є недійсними.

Частинами 2, 3 ст. 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо. місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 4 ст. 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно.

Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами.

Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них.

Згода іншого з батьків підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до Закону України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг, або засвідчується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису нотаріуса (ч. 5 ст. 7 Закону).

На підставі наведених норм Законів України вбачається безумовне право дитини, яка досягла 14 років, самостійно як визначити своє місце проживання, так і звернутись за його реєстрацією.

Поряд з цим, відповідно до п. 32 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022, у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи.

Таким чином, виходячи із вимог вищевказаного Порядку декларування, дитина віком від 14 до 18 років обмежена правом на місце реєстрації та, відповідно, й на вільне обрання місця проживання згодою того з батьків, який проживає окремо.

Як було зазначено вище, батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

Окрім того, для реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надати документи, передбачені п. 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), зокрема ордер, не вбачається можливим у зв`язку із відмовою Третьої особи 1 видати позивачам такий документ.

Окремо слід зазначити, що відповідно до вимог статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану. місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 141 Сімейного кодексу України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Пунктами 69, 70 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР (постанова Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11.12.1984 № 470) визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток № 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

Ці норми чинного законодавства третьою особою 1 при видачі ордера та його дублікатів ОСОБА_5 були порушені. оскільки будь-які документи ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , як членів сім ї. включених до ордера. ОСОБА_5 цій третій особі не надавались.

Відсутність реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 порушує право на вибір зареєстрованого місця проживання дитини та суттєво обмежує реалізацію прав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав учасниць Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Повага до права людини на житло закріплена у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеним чи позбавленим свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання вживати розумних 1 адекватних заходів для захисту прав особи на житло (рішення у справі «Пауел та Рейнер проти Великобританії»).

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 року).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК України).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (стаття 13).

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 1З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту). Під ефективний засобом (способом) слід п 9 розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява # 38722/02).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Державні органи не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ССТІЛ у справі «Лелас проти Хорватії).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатись на саму державу, а помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Ріncjva and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Гаші проти Хорватії" ( Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Позивачі просять:

-визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що мають право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 , а також вселення до цього житлового приміщення ;

- визнати право ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження .

16 березня 2026 року до суду від відповідача Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено наступне .

Міністерство оборони України, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

І. Щодо підстав для вселення в надане житлове приміщення .У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців – осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей врегульований Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. №1081 (Далі – Порядок №1081).

Згідно пункту 29 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров`я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування військової частини – у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

Пунктом 34 порядку №1081 визначено, що на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку – квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім`я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.

Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450, та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерством оборони України прийнято наказ від 31.07.2018 № 380 про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 р. за № 1020/32472) (Далі – Наказ № 380).

Пункт 1 розділу VІ Наказу №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Особи, звільнені з військової служби із залишенням на обліку для забезпечення їх житлом за рахунок Міноборони, з підстав, визначених пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, у разі розформування військової частини перебувають на квартирному обліку при житлових комісіях їх правонаступників, а в разі розформування правонаступників - у ТЦК та СП і відповідному КЕУ, КЕВ, (КЕЧ) району, на території обслуговування якого знаходилася розформована військова частина (Абзац другий пункту 3 розділу VI Наказ №380).

Після надання військовослужбовцю житла для постійного проживання облікова справа зберігається протягом п`яти років у відповідному виконавчому органі місцевих органів виконавчої влади, що видав ордер (пункту 12 розділу VI Наказ №380).

Пункт 1 розділу VIІ Наказ №380 встановлює, що особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) протягом одного місяця з дня затвердження командиром військової частини протоколу з питань, вказаних у пункті 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, розглядає документи облікових справ військовослужбовців (Абзац перший пункту 3 розділу VII Наказу №380).

На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження готує список надання жилої площі для постійного проживання (додаток 23) (далі - список надання постійного житла), який затверджується командиром військової частини. Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) невідкладно в межах строку, визначеного абзацом першим цього пункту, направляються до ЦУІІЗ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю (Пункт 4 розділу VII Наказу №380).

ЦУІІЗ на підставі рішення Комісії з контролю протягом п`яти робочих днів з дня проведення засідання Комісії з контролю готує список надання постійного житла у Збройних Силах України та надає його до ГУКВ. ГУКВ протягом одного дня подає список надання постійного житла заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків), який затверджує цей список протягом десяти робочих днів з дня його надходження (Пункт 6 розділу VII Наказу №380).

Пункт 7 розділу VII Наказу №380 регламентує, що затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Ордер на постійну житлову площу в закритих військових містечках оформлюється та видається відповідним начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів.

Для вселення в надане житлове приміщення військовослужбовець здає ордер на постійну житлову площу до житлово-експлуатаційної організації, за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації, що здійснює обслуговування цього житлового приміщення, або до будинкоуправління відповідного КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

Пунктом 1 розділу Х «Порядок передання квартир (будинків) у власність громадян» наказу №380 встановлено, що підготовка, оформлення документів та передання у власність громадян квартир здійснюються уповноваженими на це органами приватизації, створеними при КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду.

У частині першій статті 58 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до пункту 69 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 р. №470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» (Далі – Постанова №470) встановлює, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток № 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Ордер дійсний протягом 30 днів.

Згідно пункту 72 Постанови №470, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Як роз`яснив Верховний Суд у Постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 759/3119/16-ц, ордер є адміністративним актом індивідуального характеру виконкому районної, міської, районної в місті Ради (орган місцевого самоврядування), до компетенції якого входить його видача на вселення громадянина у зазначене в ньому житлове приміщення. Ордер породжує, з одного боку, адміністративно-правові відносини між виконкомом та житлово-експлуатаційною організацією (підприємством, іншим органом), куди він здається, а з іншого - цивільно-правові відносини між громадянином і зазначеними організаціями, які зобов`язані після вселення особи у надане житло укласти з ним договір найму щодо цього жилого приміщення.

Ордер – це наказ (вказівка), доручення уповноваженого органу місцевого самоврядування, адресоване житлово-експлуатаційній організації (іншому органу) вселити особу у певне жиле приміщення. Через видачу ордера у заінтересованої особи за своєю правовою природою виникають публічно-правові відносини з органом, що видав такий ордер, без надання права вимоги до третіх осіб.

Аналогічна думка викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2024 року по справі № 462/7300/20 «Колегія суддів погоджується з тим, що право на видачу ордера належить органу місцевого самоврядування, водночас підставою для визнання права користування житловим приміщенням, яке перебуває у власності територіальної громади міста, може бути договір найму житлового приміщення, укладений у письмовій формі на підставі ордера на дане житлове приміщення, виданого на ім`я наймача».

Як слідує з матеріалів справи на засіданні житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5 від 15 червня 2018 року майору запасу ОСОБА_5 (у складі сім`ї 3 особи: він та дві дочки) розподіллено 2 х кімнатну квартиру (житловою площею 33,7 кв.м.) за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому витяг зі списку розподілу жилої площі для постійного проживання у Дніпропетровському гарнізоні, погоджений протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від «05» вересня 2018 року №195 був затверджений 15.09.2018 року начальником Дніпропетровського гарнізону та рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 28.11.2018 року №364.

Згідно з протоколу від 23 листопада 2018 №10 засідання виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області рішення від 28.11.2018 №364 «Про видачу ордерів», виконавчий комітет міської ради зобов`язано Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради видати ордер на: … 2.7. Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на склад сім`ї 3 особи. …

Таким чином уповноважені органи Міністерства оборони України виконали покладені на них функції та обов`язки щодо забезпечення ОСОБА_5 та членів його сім`ї постійним жилим приміщенням, а тому позовна вимога щодо визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що мають право користуватися житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню, адже таке право представниками Міністерства оборони України не оспорювалось, рішення про розподіл жилого приміщення не скасовувалось.

Щодо зобов`язання Міністерства оборони України здійснити вселення до цього житлового приміщення, то відповідно до пунктом 34 Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. №1081 визначено, що на підставі рішення про надання житла виконавчий орган міської у місті ради видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, а тому підстав для задоволення даної вимоги не має, адже це не відноситься до компетенції Відповідача.

Отже, на підставі вище викладеного можна прийти до висновку, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем по справі №209/556/26, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

ІІ. Щодо визнання права на реєстрації місця проживання

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією місця проживання або місця перебування особи, врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV (надалі - Закон № 1382-IV).

Даний Закон регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до ст. 2 Закону №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до пункту 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 (далі – Порядок №265) декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Пунктом 35 Порядку №265 визначено, що для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає:

1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8;

2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування);

3) свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

4) довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства);

5) документи, що підтверджують:

право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи.;

6) відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування);

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

З урахуванням вище наведеного, вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_4 є необґрунтованими, адже Міністерство оборони України не здійснює декларування місця проживання, у зв`язку з чим позовна заява не підлягає задоволенню.

Враховуючи вище наведе , відповідач просить у задоволені позовної заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, треті особи: Кам`янської міської ради, Центр надання адміністративних послуг міста Кам`янське, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, Управління - служба у справах дітей Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням, вселення – відмовити у повному обсязі.

27 квітня 2026 року від позивачів надійшли заперечення на відзив відповідача, у яких позивачі зазначили , що багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_3 належить до державної власності , тому розпорядження квартирами за вказаною адресою відноситься до повноважень держави в особі Міністерства оборони України, відповідно до процедури надання житлової площі , в даному випадку виконавчий комітет Кам`янської міської ради лише затвердив списки розподілу житлової площі для постійного проживання у Дніпропетровському гарнізоні , погоджені протоколом засідання Комісії з контролю та розподілом житла в гарнізоні Збройних Сил України та видав ордер.

З цього слідує, що Кам`янська міська рада та її виконавчі органи не є розпорядниками квартир у будинку АДРЕСА_3 , та не можуть вирішувати питання вселення у вказану квартиру , а тому Кам`янська міська рада не може бути належним відповідачем.

Тому належним відповідачем у даній справі є саме Міністерство оборони України.

У судове засідання позивачі не з`явилися , про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином надали заяву про розгляд справи за їх відсутності .

У судовому засіданні представник відповідача Міністерства оборони України Застеба А.В. позовні вимоги не визнала , підтримала позицію відповідача , викладену у відзиві, зазначила , що відповідач жодним чином не порушив права позивачів , квартиру на користь Міністерства не вилучали . всі питання позивачі повинні вирішувати у відповідних місцевих органах влади. Просить відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Кам`янської міської ради не з`явився , про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, у заяві зазначивши , що спірна квартира не є комунальною власністю, рішенням ради було затверджено витяг зі списку розподілу житлової площі для постійного проживання та цим же рішенням Департаменту комунальної власності , земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради необхідно видати ордер на квартиру ОСОБА_5 на склад сім`ї три особи. Ордер на зазначене житло отримав особисто ОСОБА_5 .Просять винести рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Представник третьої особи Центру надання адміністративних послуг міста Кам`янського не з`явився , про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Кам`янської міської ради не з`явився , про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи Управління -служба у справах дітей Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради не з`явився , про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради не з`явився , про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, просять винести рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представника відповідача , дослідивши докази по справі у їх сукупності , суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено , що багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_3 належить до державної власності , власники Держава, Орган державної влади ,Міністерство оборони України (а.с.12).

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 червня 2018 року № 5, на підставі наказу Міністра оборони України від 19.06.2014 № 401 та рішення розподілу гарнізонної житлової комісії, викладеного в протоколі від 11.06.2018 № 43, розподілено майору запасу ОСОБА_5 , який перебував на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_2 складом сім`ї три особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ОСОБА_3 , двокімнатну квартиру житловою площею 33,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13 зв.ст-15).

Суд зазначає, що рішення про розподіл жилого приміщення не скасовувалось відповідачем , квартира не вилучалася у особи, якій вона була виділена , тому позовна вимога до відповідача Міністерства оборони України щодо визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що мають право користуватися житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Ордер дійсний протягом 30 днів.

Судом встановлено , що ордер на зазначене житлове приміщення отримано особисто ОСОБА_5 .

Листом Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 19.01.2023 № Д-4, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було відмовлено у видачі дублікату ордера на вищевказану квартиру та повідомлено, що ордер на зазначене вище житлове приміщення отримано особисто ОСОБА_5 , при отриманні якого пред`явлено паспорт громадянина України.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер (а.с.9).

На дане звернення Кам`янською міською радою ОСОБА_4 надані відповіді від 14.01.2026 № Ко-Г-3; № Ко-Г-105.

В частині надання відповіді ОСОБА_2 яка діяла як законний представник ОСОБА_3 , звернення Кам`янською міською радою залишено без розгляду та відповіді.

За результатами розгляду вищевказаної заяви Кам`янською міською радою дублікат ордеру на вищевказану квартиру або будь-який інший документ, який би давав позивачам право на вселення до квартири АДРЕСА_1 , наданий не був, при цьому ОСОБА_4 надані архівний витяг з рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 28.11.2028 № 364 «Про видачу ордерів» та витяг зі списку розподілу жилої площі для постійного проживання у Дніпропетровському гарнізоні, погоджений протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 05 вересня 2018 року № 195, з яких слідує, що квартира АДРЕСА_1 була розподілена ОСОБА_5 на склад сім`ї три особи - він, донька ОСОБА_6 , 2004 р.н., донька ОСОБА_3 , 2008 р.н., місцем проживання та реєстрації яких є АДРЕСА_2 , а також ОСОБА_5 на вищевказану квартиру виданий ордер на склад сім ї три особи.

Відповідно до пунктом 34 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. №1081 визначено, що на підставі рішення про надання житла виконавчий орган міської у місті ради видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

Суд зазначає, що саме Кам`янська міська рада , яка наділена правом ордеру на житлове приміщення , в особі Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, а не Міністерство оборони України, відмовила позивачам у видачі ордеру на квартиру .

На підставі викладеного , суд приходить до висновку , що позовні вимоги , заявлені саме до Міністерства оборони України , який не має повноважень та компетенції на видачу ордеру , про вселення позивачів до квартири безпідставні та задоволенню не підлягають.

1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8;

5) документи, що підтверджують:

- ОСОБА_3 - особа подала недійсний документ - ордер на жиле приміщення (копія), термін дії якого скінчився, також відсутня згода батька на реєстрацію місця проживання (а.с.25-27).

Крім того . суд зазначає, що члени сім`ї, зазначені в ордері, мають право вселитися та оформити договір найму на себе. Але оскільки особа, на яку був виписаний ордер, померла, не вселившись, для цього позивачам необхідно довести факт їхнього спільного проживання або статус законно вселених осіб.

Суд зазначає, що ордер – це лише первинний дозвіл на вселення. Права на житло виникають після укладення договору найму. Будь-який повнолітній член сім`ї, зазначений в ордері, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму замість померлого.

Ордер на житло дійсний протягом 30 днів. Якщо особа, якій він виданий (наймач), не вселилася до квартири у цей термін і не має поважних причин для затримки, документ втрачає силу, і інші особи, зазначені в ньому, не можуть вселитися самостійно. Особи зі списку в ордері (члени сім`ї) не мають права вселитися без головного наймача, на ім`я якого виписано документ, оскільки ордер носить персоніфікований характер. До фактичного вселення та укладення договору найму (що базується на чинному ордері) особи, зазначені в ньому, не набувають жодних прав на це житло. Якщо основний заявник не збирається вселятися, члени його сім`ї, зазначені в ордері, можуть звернутися до відповідного органу (організації) із клопотанням про видачу нового ордера безпосередньо на когось із них.Якщо ордер втратив силу, але виконком відмовляється переоформлювати документи на членів сім`ї, які готові вселитися, такі питання вирішуються в судовому порядку.

Суд зазначає, що саме Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради , а не відповідачем Міністерством оборони України, відмовлено позивачам у реєстрації місця проживання (перебування) у квартирі.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи те, що рішення про розподіл жилого приміщення не скасовувалось відповідачем , квартира не вилучалася у особи, якій вона була виділена , доказів того, що відповідачем чинились яким небудь чином перешкоди вселенню позивачів у квартиру , та враховуючи , що до повноважень відповідача не входить видача орду на квартиру та вирішення питання про реєстрацію місця проживання, суд приходить до висновку , що позовні вимоги позивачів до відповідача Міністерства оборони безпідставні та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 321, 391 ЦК України, ст. 9, 58, 61, 64, 65, 106, 107 ЖК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства оборони України , треті особи: Кам`янська міська рада, Центр надання адміністративних послуг міста Кам`янського ,Служба у справах дітей Кам`янської міської ради ,Управління -служба у справах дітей Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради , Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням , про визнання права на реєстрацію місця проживання , вселення у житлове приміщення, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 23 червня 2026 року.

Суддя І.В. Корнєєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua