Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №207/764/17 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року

м. Київ

справа № 207/764/17

провадження № 51-356 км 26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6

(у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42015040160000039 від 13 травня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року стосовно нього.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_6 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирішено питання щодо стягнення процесуальних витрат.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні умисного порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов`язана їх дотримуватись, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого за обставин, детально наведених у вироку.

Наказом про переведення на іншу роботу від 20 квітня 2010 року № 92 ОСОБА_6 призначено на посаду майстра з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1 ремонтного управління Публічного акціонерного товариства «ДніпроАзот» (далі - ПАТ «ДніпроАзот»).

Відповідно до розділу № 2 «Обов`язки» посадової інструкції від 20 вересня 2010 року № 01-М-13 майстра з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів ремонтного управління, ОСОБА_6 повинен був здійснювати керівництво виробничою діяльністю дільниці, формування бригад, координувати їх діяльність, не допускати до роботи осіб без засобів індивідуального захисту, забезпечувати безпеку виконання робіт, виконуваних підлеглим персоналом, дотримання правил та інструкцій з охорони праці, а також правильну організацію робочих місць і застосування робітниками засобів індивідуального захисту, проводити інструктаж та навчання підлеглого персоналу безпечним методам роботи, а також контролювати виконання ними правил та інструкцій з охорони праці за професією і пожежної безпеки, виробничої та трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку, щодня здійснювати особистий контроль правильності підготовки робочих місць під час проведення робіт підвищеної небезпеки (на висоті, вогневих, газонебезпечних та інших). Контроль здійснювати неодноразово в ході цих робіт.

18 березня 2015 року о 08:00 слюсар-ремонтник 5 розряду дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1 ОСОБА_7 працював під керівництвом майстра з ремонту хлорної групи цехів ОСОБА_6 і разом з іншими членами бригади - робітниками цієї дільниці, а саме слюсарями-ремонтниками ОСОБА_8 (бригадир), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (електрогазозварник), зайнятим різанням та ручним зварюванням, ОСОБА_11 , отримали завдання від ОСОБА_6 виконати ремонтні роботи з демонтажу металевого майданчика для обслуговування фільтрів поз. 30/4, 30/5 на південній стороні корпусу 901 цеху соди каустичної ПАТ «ДніпроАзот», на відстані 3,8 м від землі, які згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою від 26 січня 2005 року, а також Переліком робіт з підвищеною небезпекою, що виконуються на ПАТ «ДніпроАзот», від 15 жовтня 2012 року, і належать до робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібне спеціальне навчання та щорічна перевірка знань.

Для проведення вказаних робіт 06 березня 2015 був виданий наряд-допуск № 159 на здійснення ремонтних робіт, згідно з яким керівником робіт з демонтажу металевого майданчика для обслуговування фільтрів поз. 30/4, 30/5 був призначений майстер з ремонту дільниці ОСОБА_6 . Останній до початку робіт провів бригаді цільовий інструктаж про безпечні способи виконання роботи відповідно до вимог інструкцій з охорони праці.

Внаслідок демонтажу перехідних містків із поручнями та збільшення отворів електрогазозварником ОСОБА_11 , який вирізав отвори розміром 1,5 м х 1,0 м частини майданчика біля двох люків (діаметром 0,62 м) на всю ширину майданчика для обслуговування фільтрів (1,5 м), після чого слюсарі-ремонтники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 піднялися на майданчик для обслуговування фільтрів на висоту 3,8 м, виник небезпечний виробничий фактор - виконання робіт на висоті, що потребувало вжиття додаткових заходів безпеки згідно з п. 6.1.5 НПАОП 0.00-1.15-07 Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті, а саме працівники, які виконують роботи з демонтажу, закріплюються карабінами запобіжних поясів за металеві страхувальні канати, які знаходяться поза межами конструкцій, що демонтуються, та у безпечній для працівників зоні.

При цьому ОСОБА_6 , порушуючи вимоги статей 6, 14 Закону України «Про охорону праці», пунктів 2.28, 2.33 посадової інструкції № 01-М-13 майстра з ремонту ділянки хлорної групи цехів ремонтного управління, пунктів 1.13, 6.1.5 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті; пунктів 7.4.3, 9.39.4, 9.39.7, 10.1 Системи управління охороною праці в ПАТ «ДніпроАзот» (далі - СУОП), проявляючи злочинну недбалість, порушив правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, тобто не дбав про безпеку працівників у процесі виконання ними демонтажних робіт, допустив умови праці на робочому місці та стан засобів індивідуального захисту, які не відповідали вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, особисто не проконтролював правильність підготовки робочих місць під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (робіт на висоті), правильне використання запобіжних пристосувань та засобів індивідуального захисту (запобіжних поясів), виконання підлеглим персоналом вимог інструкцій з охорони праці.

18 березня 2015 року близько 10:00 ОСОБА_7 , перебуваючи на висоті, а саме на майданчику для обслуговування фільтрів, усупереч п. 6.1.5. Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, не маючи страхувального запобіжного пояса в ході виконання вказаних вищеробіт, відпустив кінець стропа та, дивлячись вгору на якість строповки, зробив кілька кроків по майданчику обслуговування і впав крізь збільшений отвір із західної сторони на бетонну обваловку.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_7 отримав тілесні пошкодження у вигляді компресійного перелому 1-го поперекового хребця, закритого перелому 2, 3, 4-ї плюсневих фаланг лівої стопи, які належать до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень і спричинили тривалий розлад здоров`я понад 21 день.

Допущені майстром з ремонту дільниці ОСОБА_6 порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою перебувають у прямому (безпосередньому) причинно-наслідковому зв`язку з травмуванням потерпілого ОСОБА_7 у частині того, що він, проявляючи злочинну недбалість, не дбав про безпеку підлеглих працівників у процесі виконання ними демонтажних робіт, допустив умови праці на робочому місці та стан засобів індивідуального захисту, які не відповідали вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, особисто не проконтролював: правильності підготовки робочих місць під час виконання робіт підвищеної небезпеки (робіт на висоті), правильного використання запобіжних пристосувань та засобів індивідуального захисту (запобіжних поясів), а також виконання підлеглим персоналом вимог інструкцій з охорони праці.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишив без задоволення, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 задовольнив частково, а вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року стосовно ОСОБА_6 змінив. Постановив виключити з мотивувальної частини вироку під час кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 272 КК посилання на наявність у діях обвинуваченого умислу.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 з підстав, детально наведених у касаційній скарзі, зазначає про те, що:

- суд першої інстанції, порушуючи вимоги ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), прийняв обвинувальний акт до розгляду по суті без належного обвинувачення, не надавши жодної оцінки факту, встановленому ухвалами судів попередніх інстанцій від 30 листопада 2017 року та 30 січня 2018 року, щодо невідповідності процесуального документа сторони обвинувачення приписам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, що є істотним порушенням з огляду на статті 370, 412 КПК;

? у підготовчому судовому засіданні обвинувачений заперечував щодо призначення справи до судового розгляду і подав клопотання до канцелярії суду, в якому зазначив, що обвинувальний акт має відповідати вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК і, якщо, на його думку, прокурор не довів злочинної недбалості, це свідчить про істотні порушення норм КПК і принципу доведеності вини;

? з огляду на порушення ст. 62 Конституції України, статей 17, 25, 91, 92 КПК, якщо в провадженні не доведено суб`єктивної сторони злочину, на його переконання, відсутній склад кримінального правопорушення, а якщо не підтверджена доказами злочинна недбалість і не доведена можливість особи передбачити наслідки, то будь-які сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, а тому вирок є незаконним, у зв`язку із чим суд повинен ухвалити виправдувальний вирок і закрити провадження;

- для наявності злочинної недбалості, на його думку, суд мав встановити наявність конкретного нормативного обов`язку, який покладався саме на обвинуваченого, адже згідно з наказом № 183 такий обов`язок покладався на іншу особу - майстра ОСОБА_13 , а також реальну можливість виконання обвинуваченим обов`язків, причинний зв`язок і можливість передбачати наслідки;

- з урахуванням виключення судом апеляційної інстанції з мотивувальної частини вироку місцевого суду під час кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 272 КК посилання на наявність у діях обвинуваченого умислу, вирок, на його думку, згідно зі ст. 370 КПК є невмотивованим і таким, що не відповідає ст. 374 КПК;

? суд першої інстанції відмовився розглянути і зазначити в мотивувальній частині вироку досліджений порядок відповідальності згідно із СУОП, що свідчить про ухилення судом від перевірки встановлення відповідальності, ігнорування обставин, які виключають вину, та порушення вимог статей 22, 23, 91 КПК;

? експерт не дотримався вимог п. 5 ч. 1 ст. 69 КПК, оскільки особисто не дослідив місця події, де знаходився об`єкт, стосовно якого зробив висновок, і послався на форми Н-5, Н-1 актів спеціального розслідування, що містять підписи свідків, які не були на місці події, не дослідили об`єкта, а опис події зроблено зі слів роботодавця (зацікавленої особи), що підтвердив свідок ОСОБА_14 , який не брав участі в роботі комісії, але підписав акти й опис події. При цьому експерт зробив опис події абстрактно з форм Н-5, Н-1, не прив`язуючи опису до об`єкта, який інкримінується обвинуваченому, зображеного на фототаблиці до протоколу місця обстеження події від 18 січня 2017 року;

- судовий експерт використав інструкцію № 31 з охорони праці про порядок безпечного проведення робіт у діючих цехах і на території ПАТ «ДніпроАзот», яка станом на 18 березня 2015 року, не була чинною, також урахував інструкцію № 01-М-13, з якої видалено всі нормативні акти (інструкції), що зобов`язують звільнити особу, яка проводить особливо небезпечні роботи, від інших обов`язків;

- у кримінальному провадженні порушено принцип належності та допустимості доказів усупереч статтям 84, 86 КПК;

? суд першої інстанції, порушуючи вимоги статей 7, 91, 370 КПК, для обґрунтування вини обвинуваченого, урахував інструкцію з охорони праці № 31 про порядок безпечного проведення ремонтних робіт в діючих цехах і на територіїПАТ «Дніпро Азот» та послався в мотивувальній частині вироку на цю інструкцію,яка, на його думку, є нелегітимною, адже прийнята після події, встановлює нові обов`язки, уточнює або розширює вимоги безпеки, при цьому суд формально навів у вироку обставини, виклад яких здійснено у формах Н-5, Н-1 із порушенням чинного законодавства;

? місцевий суд врахував і послався у вироку на показання свідків, які на момент події не були поруч із потерпілим і опис події здійснили із чужих слів, у ході допиту не підтвердили об`єкта, який інкримінується обвинуваченому (підтверджується відеофіксацією), і не змогли пояснити, де перебував потерпілий на об`єкті, зображеному на фототаблиці до протоколу місця обстеження події від 18 січня 2017 року, і як здійснив падіння;

- місцевий суд відмовився розглянути письмові заяви потерпілого від 23 вересня 2016 року і 25 січня 2017 року й надати їм оцінку в мотивувальній частині вироку, що є істотним порушенням вимог статей 22, 23, 91, 370, 374, 412 КПК.

Крім того, засуджений у касаційній скарзі наводить інші доводи, які детально ним викладені в скарзі, за змістом яких він не погоджується з фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, установленими судами попередніх інстанцій, та наданою дослідженим доказам у провадженні оцінкою.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити і скасувати постановлені судові рішення стосовно нього.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги обвинуваченого, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За змістом ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як визначено положеннями ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, є у тому числі істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413 КПК.

Можливості скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чи неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) чинним законом не передбачено.

Отже, Верховний Суд позбавлений можливості надавати оцінку доказам, не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та під час розгляду кримінального провадження виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.

Ураховуючи наведені положення КПК, колегія суддів уважає, що не є предметом касаційного перегляду доводи касаційної скарги засудженого, які зводяться до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду і незгоди з оцінкою, наданою судом першої інстанції письмовим доказам, у тому числі:

- наряду-допуску, який, на думку ОСОБА_6 , суперечить НПАОП 0.00-1.15.07 і складений із порушеннями;

? висновку експерта від 15 липня 2016 року № 5117-15 з підстав, детально зазначених у касаційній скарзі.

У зв`язку з наведеним та ураховуючи зазначені вище положення КПК, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надати оцінку доводам у цій частині касаційної скарги щодо даних експертного дослідження, правильності класифікації об`єкта дослідження і тлумачень експерта, викладених у його висновку.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про незаконність вироку місцевого суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотними порушеннями КПК, а саме в частині недоведеності його вини, відсутності в його діях складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, з огляду на відсутність ознак злочинної недбалості, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У статті 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ст. 370 КПК регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 94 КПК передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, зроблено з додержанням вимог статей 22, 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Так, зі змісту вироку вбачається, що, ухвалюючи його, місцевий суд урахував показання:

- обвинуваченого ОСОБА_6 , який хоча і не визнав своєї вини, проте під час судового розгляду не заперечував, що дійсно в березні 2015 року ним були закріплені дві монтажні бригади, які 15 березня 2015 року виконували роботи на різних об`єктах. Серед іншого також зазначив, що бригада ОСОБА_8 згідно з нарядом-допуском на проведення ремонтних робіт проводила демонтаж металевого стаціонарного майданчика для обслуговування фільтрів поз. 30/4, 30/5 на південній стороні корпусу 901 цеху соди каустичної ПАТ «ДніпроАзот». Наряд-допуск № 159 йому був виданий під розпис начальником цеху каустичної соди ОСОБА_15 . Відповідно до посадової інструкції майстра № 01-М-13 та вимог наряду-допуску № 159 він провів цільовий інструктаж, перевірив наявність засобів індивідуального захисту, а також довів до відома членів бригади ОСОБА_8 , що під час роботи з демонтажу майданчика обслуговування, яку проводитиме бригада, він буде перебувати на іншому об`єкті корпусу 916 А цеху соди каустичної з бригадою ОСОБА_16 для виконання особливо небезпечної роботи;

- свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 - членів комісії, яка проводила спеціальне розслідування, що засвідчили складений ними акт;

- експерта ОСОБА_20 , який провів судову експертизу від 15 липня 2016 року з дослідження причин і наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці під час виконання робіт ОСОБА_7 , і підтвердив складений ним висновок;

- свідка ОСОБА_21 - начальника відділу охорони праці ПАТ «ДніпроАзот», яка, серед іншого, вказала на те, що згідно з інструкцією з охорони праці № 31 «Про порядок безпечного проведення ремонтних робіт в діючих цехах і на території ПАТ «ДніпроАзот» для виконання ремонтних робіт з демонтажу металевого майданчика для обслуговування фільтрів поз. 30/4, 30/5 на південній стороні корпусу 901 цеху соди каустичної ПАТ «ДніпроАзот», які проводилися 18 березня 2015 року, начальник цеху замовника ОСОБА_15 видав наряд-допуск від 06 березня 2015 року № 159, що є письмовим дозволом на виробництво зазначених робіт, виконання яких виконавці робіт, у тому числі слюсар-ремонтник ОСОБА_7 , були зобов`язані проводити самоконтроль безпеки праці на своєму робочому місці перед початком роботи, у процесі роботи і після закінчення роботи, були зобов`язані мати при собі запобіжний пояс, спеціально передбачені пристосування, що забезпечують безпеку робіт згідно з інструкціями № 01-М-97, № 01-0T-97, СУОП. У свою чергу, безпосередній керівник слюсаря-ремонтника ОСОБА_7 - майстер з ремонту ділянки з ремонту хлорної групи цехів ОСОБА_6 був зобов`язаний контролювати правильність підготовки робочого місця під час проведення робіт підвищеної небезпеки, безпеку робіт, що виконує підлеглий персонал, дотримання правил та інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки, а також правильну організацію робочих місць і застосування ОСОБА_7 засобів індивідуального захисту відповідно до посадової інструкції № 01-М-13, СУОП. Відповідно до наряду-допуску безпосереднім керівником робіт з демонтажу металевого майданчика обслуговування фільтрів у цеху каустичної соди був призначений майстер з ремонту ремонтного управління ОСОБА_6 , який був зобов`язаний організувати виконання робіт, а згідно з п. 2.20 інструкції - знати особливості роботи, специфіку та заходи безпеки на цьому виробництві, у цеху, здійснювати особистий контроль за ходом демонтажних робіт;

- свідка ОСОБА_8 - слюсаря-ремонтника та члена бригади, який, крім іншого, вказав про те, що в березні 2015 року від майстра ОСОБА_6 отримали завдання на проведення ремонтних робіт з демонтажу металевого майданчика для обслуговування фільтрів, для чого було видано наряд-допуск. Він разом з електрогазозварником ОСОБА_11 , слюсарями-ремонтниками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 і водієм автокрана ОСОБА_22 ознайомилися зі згаданим нарядом і поставили в ньому підписи. Перед початком робіт ОСОБА_6 провів інструктаж, під час звернув увагу на виконання вимог інструкцій з охорони праці, правильності оформлення робіт, після чого вони почали виконувати роботи. Майданчик був розташований на висоті близько 3800 мм і мав металеве загородження висотою близько 1 м з трьох сторін для безпеки проведення робіт. Після того як ОСОБА_11 піднявся на майданчик і за допомогою газозварювального інструменту вирізав частину перекриття з металевого перетину, він разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 піднялися на майданчик та застропили його. Надалі він переконався, що на майданчику нікого немає, і пішов до спуску з майданчика. Внизу побачив ОСОБА_7 , той сидів на напівзігнутих ногах під майданчиком, який вони демонтували. Крім того, свідок зауважив, що саме до обов`язків майстра входить контроль за безпекою працівників у процесі виконання ними демонтажних робіт. У березні 2015 року під час виконання демонтажу майданчика обслуговування майстер ОСОБА_6 ні в усній, ні в письмовій формі не повідомив його, що перебуватиме на іншому об`єкті корпусу 916А цеху соди каустичної з бригадою ОСОБА_16 для виконання особливо небезпечної роботи, тому вся відповідальність за виконання цієї роботи покладається повністю на нього. Він взагалі не знав, що ОСОБА_6 відсутній на дільниці, де їхня бригада проводила демонтажні роботи;

- свідка ОСОБА_11 - зварювальника та члена бригади, який вказав на те, що 18 березня 2015 року він разом з їхньою ремонтною бригадою ( ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ) поїхали на місце проведення робіт. На місці виконання робіт їм відкрили наряд-допуск, провели інструктаж з техніки безпеки, після чого вони розпочали роботи. Цього дня вони повинні були демонтувати майданчик для обслуговування фільтрів. У той час коли він був на землі, то налаштовував зварювальне обладнання для демонтажу анкерних болтів майданчика, а інші учасники бригади виконували стропування майданчика для демонтажу. Налаштувавши своє обладнання, він підійшов ближче до майданчика, де були анкерні болти, і побачив, як фактично перед ним приземлився на ноги ОСОБА_7 ;

- свідка ОСОБА_23 - начальника ділянки з ремонту хлорної групи цехів № 1, який, крім іншого, зазначив про те, що відповідно до інструкції з охорони праці № 31 «Про порядок безпечного проведення ремонтних робіт в діючих цехах і на території ПАТ «ДніпроАзот» для виконання 18 березня 2015 року ремонтних робіт, начальник цеху замовника ОСОБА_15 видав наряд-допуск № 159, під час роботи на висоті ОСОБА_7 був зобов`язаний мати при собі запобіжний пояс, спеціально передбачені засоби, які забезпечують безпеку робіт, згідно з інструкціями № 01-M-97, 01-ОТ-97, СУОП. У свою чергу, безпосередній керівник слюсаря-ремонтника ОСОБА_7 - майстер з ремонту ділянки ОСОБА_6 був зобов`язаний контролювати правильність підготовки робочого місця під час проведення робіт підвищеної небезпеки, безпеку робіт, що проводяться підлеглим персоналом, дотримання правил та інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки, а також правильну організацію робочих місць і застосування ОСОБА_7 засобів індивідуального захисту відповідно до посадової інструкції № 01-M-13, СУОП. 18 березня 2015 року ОСОБА_6 був у його безпосередньому підпорядкуванні, був інженерно-технічним працівником, який пройшов усі необхідні види навчання і мав допуск до самостійної роботи, тому постійного контролю над його діями нормативно-правові акти з питань охорони праці не передбачають. Ним була проведена перевірка наявності підписаного відповідними посадовими особами ПАТ «ДніпроАзот» наряду-допуску на проведення ремонтних робіт, наявності у кранівника журналу, в якому зазначено, що ОСОБА_6 провів відповідний інструктаж для виконання вказаних вище робіт, перевірку наявності засобів захисту (запобіжних поясів) для роботи на висоті. За результатами перевірок будь-яких порушень ним не виявлено. Таким чином, він, як начальник, виконав усі передбачені його інструкціями дії і подальший контроль безпосередньо було покладено на майстра ділянки ОСОБА_6 ;

- свідка ОСОБА_24 - інженера охорони праці, секретаря комісії зі службового розслідування, яка вказала на те, що про нещасний випадок дізналася від ОСОБА_21 . Під час розслідування допитано ряд свідків, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 . За висновком проведеного розслідування, були встановлені винні особи - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Останній як майстер повинен контролювати процес роботи і виконання вимог охорони праці робітниками, не мав права залишати місце виконання ремонтних робіт з підвищеною небезпекою. Якщо немає майстра, його обов`язки виконує бригадир за письмовим розпорядженням майстра чи усною домовленістю. За виконання ремонтних робіт, які проводилися 18 березня 2015 року, документально відповідальною особою був майстер ОСОБА_6 , який особисто повідомив членам комісії, що під час травмування ОСОБА_7 він був на іншому майданчику. Під час розслідування нещасного випадку дані не було спотворено, все вносилося згідно із вказівками членів комісії.

Надаючи оцінку вказаним вище показанням свідків, суд першої інстанції не встановив даних, які би давали підстави вважати, що допитані судом під присягою свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого в зазначеному кримінальному правопорушенні, а також не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання і закріплення доказів у справі, які би викликали сумніви в їх достовірності.

Аналізуючи позицію ОСОБА_6 , зіставляючи її з обвинуваченням, що йому інкримінувалося, а також із показаннями свідків та з іншими доказами, дослідженими судом, які повністю викривали обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за характером зазначені вище показання та інші наведені судом докази є логічними, послідовними та об`єктивними. Наведені докази винуватості ОСОБА_6 цей суд визнав такими, що доповнюють одне одного, є належними, достовірними, допустимими, достатніми, не суперечать Конституції України та нормам КПК.

Крім того, суд першої інстанції, серед іншого, дослідив і урахував письмові докази, у тому числі:

- наказ від 02 квітня 2015 року № 65-Р щодо призначення і затвердження комісії зі спеціального розслідування, відповідно до якого головою комісії призначено: ОСОБА_18 , членами комісії - ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_14 та ОСОБА_26 ;

- акти, у тому числі від 24 і 15 квітня 2015 року № 4, проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, що стався 18 березня 2015 року о 10:00 у ПАТ «ДніпроАзот», згідно з якими нещасний випадок зі слюсарем-ремонтником 5 розряду дільниці з ремонту хлорної групи цехів ремонтного управління ОСОБА_7 стався під час виконання трудових обов`язків та завдання безпосереднього керівника протягом робочого часу, тому вважається пов`язаним із виробництвом, підлягає обліку, щодо нього складається акт форми Н-1. Серед осіб, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, ОСОБА_6 - майстер з ремонту дільниці хлорної групи цехів ремонтного управління ПАТ «ДніпроАзот», який не створив безпечних умов праці для підлеглих працівників, не контролював дотримання вимог трудової та виробничої дисципліни, чим порушив: п. 2.28 посадової інструкції № 01-М-13, згідно з яким майстер з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів забезпечує безпеку виконання робіт, виконуваних підлеглим персоналом, дотримання правил та інструкцій з охорони праці, а також правильну організацію робочих місць і застосування робітниками засобів індивідуального захисту; п. 2.33 посадової інструкції № 01-М-13, згідно з яким майстер з ремонту дільниці хлорної групи цехів здійснює щодня особистий контроль правильності підготовки робочих місць під час проведення робіт підвищеної небезпеки (на висоті, вогневих, газонебезпечних та інших). Контроль здійснює неодноразово в ході цих робіт;

- протокол огляду місця, де стався нещасний випадок від 02 квітня 2015 року, яким зафіксовано огляд цеху соди каустичної з південної сторони біля корпусу 901, на майданчику обслуговування механічних фільтрів поз. 30/4, 30/5 дільниці очищення розсолу та солерозчинення цеху соди каустичної, розташованих на відкритому майданчику з південної сторони корп. 901 цеху соди каустичної;

- висновок про характер травми від 01 квітня 2015 року № 021, в якому зазначено, що ОСОБА_7 18 березня 2015 року поступив із травмою важкого ступеня тяжкості;

- протокол № 1 засідання комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 18 березня 2015 року о 10:00 зі слюсарем-ремонтником дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1 ремонтного управління ПАТ «ДніпроАзот» ОСОБА_7 ;

- пояснювальну записку та протокол опитування від 07 квітня 2015 року потерпілого ОСОБА_7 щодо обставин події, яка відбулася з ним 18 березня 2015 року;

- пояснювальну записку від 31 березня 2015 року і протокол опитування від 07 квітня 2015 року майстра дільниці № 1 ремонтного управління ПАТ «ДніпроАзот» ОСОБА_6 щодо обставин події, яка відбулася 18 березня 2015 року;

- пояснювальну записку від 31 березня 2015 року та протокол опитування від 07 квітня 2015 року електрогазозварювальника 6 розряду дільниці № 1 ремонтного управління ПАТ «ДніпроАзот» ОСОБА_11 щодо обставин події, яка відбулася 18 березня 2015 року;

- протокол засідання комісії з перевірки знань питань праці від 03 грудня 2014 року № 11;

- журнали реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці РУ дільниці № 1 ХГЦ бригади ОСОБА_8 ;

- виписки з інструкції № 01-М-97 по робочому місцю слюсаря-ремонтника 4, 5, 6 розрядів дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1, 2, 3;

- виписки з посадової інструкції № 01-М-13 майстра з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів ремонтного управління ПАТ «ДніпроАзот» та з НПАОП 0.00-1.15-07 Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті;

- наряд-допуск ПАТ «Дніпро Азот» на проведення ремонтних робіт, а саме демонтажу металоконструкцій для обслуговування фільтрів поз. 30/4,5 в цеху соди каустичної південної сторони корп. 901, робітникам ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

- повідомлення про нещасний випадок від 31 березня 2015 року, який стався 18 березня 2015 року зі слюсарем-ремонтником ОСОБА_7 на відкритому майданчику з південної сторони корпусу 901 цеху соди каустичної ПАТ «ДніпроАзот»;

- заяву слюсаря-ремонтника ОСОБА_7 від 31 березня 2015 року щодо обставин події 18 березня 2015 року на відкритому майданчику з південної сторони корпусу 901 цеху соди каустичної ПАТ «Дніпро Азот»;

- дані висновку судово-медичної експертизи від 04 червня 2015 року № 565-Е, згідно з яким у ОСОБА_7 наявна сумісна травма тіла з ушкодженнями, що належать до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень;

- лист ПАТ «ДніпроАзот» на запит старшого слідчого СВ Дніпродзержинського МУ капітана поліції ОСОБА_27 щодо витребування належним чином завірених копій документів, у якому зазначено перелік робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, а саме (п. 40) роботи верхолазні та на висоті;

- інструкцію з охорони праці № 31 (п. 1.19) про порядок безпечного проведення ремонтних робіт у діючих цехах та на території ПАТ «ДніпроАзот»;

- перелік робіт з підвищеною небезпекою, які виконуються на ПАТ «ДніпроАзот», для проведення яких необхідне спеціальне навчання і щорічна перевірка знань, до якого входять роботи верхолазні та на висоті;

- в ПАТ «ДніпроАзот» СУОП;

- посадову інструкцію № 01-М-13 майстра з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів ремонтного управління ПАТ «ДніпроАзот», відповідно до пунктів 2.28 та 2.33 якої майстер з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів забезпечує безпеку виконання робіт, виконуваних підлеглим персоналом, дотримання правил та інструкцій з охорони праці, а також правильну організацію робочих місць і застосування робітниками засобів індивідуального захисту; майстер з ремонту дільниці хлорної групи цехів щодня здійснює особистий контроль правильності підготовки робочих місць під час виконання робіт підвищеної небезпеки (на висоті, вогневих, газонебезпечних та інших). Контроль здійснює неодноразово в ході цих робіт;

- наряд-допуск ПАТ «Дніпро Азот» від 06 березня 2015 року № 159 робітникам ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , згідно з яким безпосереднім керівником від ремонтної служби призначено майстра ОСОБА_6 на проведення ремонтних робіт, а саме демонтаж металоконструкцій обв`язки фільтрів поз 30/4,5 в цеху соди каустичної південної сторони корп. 901;

- наказ ПАТ «Дніпро Азот» від 10 квітня 2006 року № 131, відповідно до якого ОСОБА_7 направлено в підпорядкування майстра з ремонту ОСОБА_28 (бригадир ОСОБА_29 );

- наказ ПАТ «ДніпроАзот» від 08 червня 2006 року № 183, відповідно до якого ОСОБА_7 допущено до самостійної роботи із 07 червня 2006 року та закріплено за майстром з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1 ремонтного управління ОСОБА_13 ;

- наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу ПАТ «ДніпроАзот» від 19 листопада 2009 року № 507, відповідно до якого ОСОБА_7 переведено постійно з посади слюсаря-ремонтника дільниці з ремонту технологічного устаткування та арматури на посаду слюсаря-ремонтника дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1;

- журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці ПАТ «ДніпроАзот» № 2-А-7-9-2 та особисту картку проходження навчання ОСОБА_7 ;

- наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу ПАТ «Дніпро Азот» від 20 квітня 2010 року № 92, відповідно до якого ОСОБА_6 переведено постійно з посади майстра з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 2 на посаду майстра з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1;

- ескіз місця, де 18 березня 2015 року о 10:00 стався нещасний випадок зі слюсарем-ремонтником 5 розряду дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1 ремонтного управління ПАТ «Дніпро Азот» ОСОБА_7 ;

- положення про ремонтне управління ПАТ «Дніпро Азот» від 10 квітня 2012 року;

- дані висновку судової експертизи від 15 липня 2016 року № 5117-15 з дослідження причин і наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці за матеріалами кримінального провадження № 42015040160000039, згідно з яким, крім іншого, роботи з демонтажу металоконструкцій обв`язки фільтрів поз. 30/4, 30/5 на південній стороні корпусу 901 цеху соди каустичної ПАТ «ДніпроАзот», що проводилися на відмітці +3,8 від землі, під час виконання яких стався нещасний випадок зі слюсарем-ремонтником 5 розряду дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1 ремонтного управління ПАТ «ДніпроАзот» ОСОБА_7 , є роботами з підвищеною небезпекою; у досліджуваній виробничій ситуації нещасний випадок, у результаті якого він отримав травму. Згідно з класифікатором причин настання нещасного випадку, наведеним у додатку 4 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, нещасний випадок із ОСОБА_7 відбувся 18 березня 2015 року приблизно о 10:00 з таких причин: незадовільне функціонування системи управління охороною праці; незастосування засобів індивідуального захисту; порушення трудової і виробничої дисципліни, а саме невиконання посадових обов`язків та невиконання вимог інструкцій з охорони праці; необережність потерпілого. У досліджуваній виробничій ситуації: діяння майстра з ремонту дільниці хлорної групи цехів № 1 ремонтного управління ПАТ «Дніпро Азот» ОСОБА_6 не відповідали вимогам статей 6, 14 Закону України «Про охорону праці», пунктів 2.28, 2.33 посадової інструкції № 01-М-13, пунктів 1.13, 6.1.5 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, пунктів 7.4.3, 9.39.4, 9.39.7, 10.1 СУОП;

- протокол огляду місця події від 18 січня 2017 року з фототаблицями до нього;

- виробничу характеристику ОСОБА_6 ;

- наказ (розпорядження) ПАТ «Дніпро Азот» від 26 квітня 2000 року № 583, яким зараховано з 27 квітня 2000 року ОСОБА_6 на посаду майстра з ремонту дільниці з ремонту азотної групи цехів № 2 ремонтного управління;

- інструкції з охорони праці № 28 про заходи безпеки при виконанні робіт на висоті у структурних підрозділах ПАТ «Дніпро Азот», з охорони праці № 3 про засоби пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт в цехах ПАТ «ДніпроАзот», з організації безпеки проведення газонебезпечних робіт на ПАТ «ДніпроАзот»;

- відповідь ПАТ «Дніпро Азот» на запит від 01 березня 2017 року № 159/024 щодо неможливості підтвердження виконання робіт нарядами-допуску у зв`язку із закінченням строку їх зберігання;

- відповідь ПАТ «Дніпро Азот» на запит від 28 березня 2017 року № 728/01-6 щодо неможливості надання наряду-допуску проведення робіт підвищеної безпеки згідно з ПВР на підготовчі роботи з ремонту відстійника поз. Е12/2 Х1-П3058, які проводилися 18 березня 2015 року, у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

Оцінивши всі досліджені докази в кримінальному провадженні в їх сукупності в результаті повного, всебічного і об`єктивного їх розгляду в судовому засіданні, суд першої інстанції у вироку зазначив, що під час розгляду справи встановлено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, а невизнання обвинуваченим вини та його показання в частині непричетності до кримінального правопорушення суд визнав необґрунтованими й такими, що спростовуються іншими доказами в кримінальному провадженні, і надані ним з метою уникнути кримінальної відповідальності.

При цьому суд першої інстанції на підтвердження своїх висновків у вироку зазначив про те, що:

- не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_30 , ОСОБА_23 , ОСОБА_8 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та підтвердили обставини нещасного випадку на виробництві зі слюсарем-ремонтником ОСОБА_7 , також достовірність складених матеріалів спеціального розслідування, а саме, що майстер з ремонту хлорної групи цехів ОСОБА_6 як особа, відповідальна за дотримання підлеглим працівником правил безпеки під час виконання робіт на висоті, перед початком робіт з демонтажу металоконструкцій, що проводилися на відмітці +3,8 м від землі, особисто повинен контролювати безпеку працівників у процесі виконання ними демонтажних робіт, оскільки це є його обов`язком згідно з посадовою інструкцією № 01-М-13 майстра з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів ремонтного управління, пунктами 1.13, 6.1.5 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, пунктами 7.4.3, 9.39.4, 9.39.7, 10.1 СУОП, а тому діяння ОСОБА_6 перебували в прямому (безпосередньому) причинно-наслідковому зв`язку з нещасним випадком, що стався 18 березня 2015 року із ОСОБА_7 , адже ці показання підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами;

- у ході судового розгляду не знайшов підтвердження факт неповного дослідження експертом доказів для проведення експертизи, оскільки в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 , будучи приведеним до присяги і попередженим про кримінальну відповідальність, зазначав, що надав свій висновок на питання, поставлені та сформульовані в постанові слідчого, з обґрунтуванням відповідей на кожне з них;

- відсутні підстави для визнання висновку експерта від 15 липня 2016 року недопустимим доказом, оскільки він складений із застосуванням доказів, зібраних у межах досудового розслідування, із законних джерел та законним способом отримання доказів, висновок є чітким і зрозумілим, сформований за матеріалами кримінального провадження та за результатами безпосереднього вивчення нормативних актів, методики, рекомендованої науково-технічної і довідкової літератури.

Колегія суддів уважає, що вирок суду першої інстанції загалом відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.

З наведеними вище висновками місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення погодився і суд апеляційної інстанції.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи якої є аналогічними з доводами касаційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції, урахувавши положення ст. 94, ч. 1 ст. 404 КПК, крім іншого, зазначила, що:

- досліджені в кримінальному провадженні докази є належними, допустимими та достовірними, у своїй сукупності достатніми для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, а тому не має підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження;

- матеріалами провадження об`єктивно підтверджується, що під час виконання робіт не виконано вимог пунктів 1.13, 6.1.5 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, а також пунктів 7.4.3, 9.39.4, 9.39.7, 10.1 СУОП, внаслідок чого травмувався потерпілий. Таким чином, ОСОБА_6 не дбав про безпеку працівників у процесі виконання ними демонтажних робіт, допустив умови праці на робочому місці та стан засобів індивідуального захисту, які не відповідали вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, особисто не проконтролював правильності підготовки робочих місць під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (робіт на висоті), правильного використання запобіжних пристосувань і засобів індивідуального захисту (запобіжних поясів), виконання підлеглим персоналом вимог інструкцій з охорони праці;

- обставини залучення ОСОБА_6 до виконання особливо небезпечних робіт із бригадою ОСОБА_16 , де його присутність була обов`язковою, не є такими, що вказують на поважність причин відсутності ОСОБА_31 на місці виконання робіт;

- за нарядом-допуском № 159 безпосереднім керівником робіт від ремонтної служби визначено саме майстра ОСОБА_6 ;

-у матеріалах провадження відсутні дані, які би свідчили про те, що ОСОБА_6 в усній або письмовій формі повідомив свого керівника чи бригадира ремонтної бригади, що перебуватиме на іншому об`єкті з бригадою ОСОБА_16 ;

-сам факт обізнаності керівництва ОСОБА_6 про залучення останнього до виконання робіт одночасно на двох об`єктах не може звільняти обвинуваченого від відповідальності, оскільки в такому разі він мав повідомити про ці обставини та узгодити відповідальну особу або ж відмовитися від виконання робіт;

- обвинуваченому було відомо про обсяг і характер робіт за нарядом-допуском № 159, утому числі про те, що такі роботи потребували використання заходів безпеки - монтажних поясів, отже були висотними;

-доводи обвинуваченого, що наряд-допуск № 159 не був нарядом на висотні роботи, не заслуговують на увагу, оскільки з наряду-допуску вбачається, що до заходів, які забезпечують безпеку робіт, віднесено використання монтажного пояса в ході роботи на висоті, що відповідно до п. 6.1.5 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті належить до вимог безпеки в ході робіт на висоті з використанням вантажопідіймальних кранів, машин та пристроїв;

- наряд-допуск № 159 є таким, що виданий для виконання робіт на висоті;

- п. 2.1 згаданих Правил визначено, що роботи на висоті - роботи, які виконуються на висоті 1,3 м і більше від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, у тому числі з робочих платформ підйомників і механізмів, а також на відстані менше 2 м від неогороджених перепадів на висоті 1,3 м і більше;

- з протоколу огляду, ескізу, а також акта службового розслідування вбачається, що майданчик для обслуговування фільтрів був розташований на висоті 3,8 м, це відповідало наведеним вимогам Правил, отже також давало підстави вважати роботи такими, що проведені на висоті.

Також колегія суддів суду апеляційної інстанції констатувала, щодоводи обвинуваченого про недопустимість висновку експерта є безпідставними, оскільки в основу дослідження покладено матеріали кримінального провадження, надані стороною обвинувачення, які містили достатні та вичерпні дані щодо події злочину. При цьому експерт ОСОБА_20 підтвердив свої висновки під час судового розгляду, надавши чіткі пояснення стосовно порядку проведення дослідження. При цьому посилання обвинуваченого на необхідність використання експертом паспортних даних споруди не заслуговували на увагу, оскільки дані про особливості її розташування були надані слідчим, а питання їх достовірності не було предметом дослідження, отже перебувало поза межами повноважень експерта.

Заявляючи в касаційній скарзі вимоги про скасування, у тому числі й ухвали суду апеляційної інстанції, засуджений ОСОБА_6 не наводить обґрунтувань того, в чому саме полягає незаконність і необґрунтованість судового рішення апеляційного суду з огляду на положення ст. 438 КПК, які порушення норм КПК і КК допустив саме суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, та яким чином такі порушення могли вплинути або вплинули на законність і обґрунтованість судового рішення.

Водночас, зважаючи на вказані вище висновки, викладені як у вироку місцевого суду, так і в ухвалі апеляційного суду, та ураховуючи встановлені судами обставини кримінального провадження, досліджені й оцінені докази, відсутність доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає такими, що не спростовують законності та обґрунтованості постановлених у провадженні судових рішень доводи касаційної скарги засудженого про те, що:

? у провадженні не доведено суб`єктивної сторони злочину, у зв`язку із чим, на його думку, відсутній склад кримінального правопорушення;

? суд першої інстанції відмовився розглянути і зазначити в мотивувальній частині вироку досліджений порядок відповідальності згідно із СУОП, яким визначено осіб, які несуть відповідальність під час виконання ремонтних робіт.

Щодо посилання засудженого в касаційній скарзі на те, що для наявності злочинної недбалості, на його думку, суд мав встановити наявність конкретного нормативного обов`язку, який покладався саме на обвинуваченого, адже згідно з наказом № 183 такий обов`язок покладався на іншу особу - майстра ОСОБА_13 , а також реальну можливість виконання обвинуваченим обов`язків, причинний зв`язок і можливість передбачати наслідки, то колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції встановив те, що відповідно до наказу про переведення на іншу роботу від 20 квітня 2010 року № 92 ОСОБА_6 призначено на посаду майстра з ремонту дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1 ремонтного управління ПАТ «ДніпроАзот». Згідно з нарядом-допуском від 06 березня 2015 року№ 159, виданим для проведення ремонтних робіт, керівником робіт з демонтажу металевого майданчика був призначений майстер з ремонту дільниці ОСОБА_6 . Відповідно до наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу ПАТ «ДніпроАзот» від 19 листопада 2009 року № 507 ОСОБА_7 переведено постійно з посади слюсаря-ремонтника дільниці з ремонту технологічного устаткування та арматури на посаду слюсаря-ремонтника дільниці з ремонту хлорної групи цехів № 1.

Даних про те, що станом на 18 березня 2015 року безпосереднім керівником робіт з демонтажу металевого майданчика на ПАТ «ДніпроАзот» був призначений інший майстер, а саме ОСОБА_13 , на якого посилається ОСОБА_6 у касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій не встановили.

Доводи в касаційній скарзі засудженого про порушення судом принципу належності та допустимості доказів усупереч статтям 84, 86 КПК, оскільки експертний висновок є доказом лише тоді, коли він базується на належних джерелах, відповідає предмету доказування, ґрунтується на правильній нормативній базі, інакше висновок як доказ визначається неналежним або недопустимим, є необґрунтованими з таких підстав.

Як убачається з матеріалів провадження, аналогічна позиція обвинуваченого в цій частині перевірялася судами попередніх інстанцій і не знайшла підтвердження, про що у вироку суду першої інстанції та ухвалі апеляційного суду наведені відповідні мотиви.

Крім іншого, у касаційній скарзі засуджений зазначає, що суд першої інстанції, порушуючи вимоги статей 7, 91, 370 КПК, урахував інструкцію з охорони праці № 31 про порядок безпечного проведення ремонтних робіт в діючих цехах та для обґрунтування вини обвинуваченого послався в мотивувальній частині вироку на цю інструкцію, яка, на його думку, є нелегітимною, адже прийнята після події, встановлює нові обов`язки, уточнює або розширює вимоги безпеки, при цьому суд формально навів у вироку обставини, виклад яких здійснено у формах Н-5, Н-1 з порушенням чинного законодавства.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини вчинення кримінального проступку, наведені вище висновки судів попередніх інстанцій у частині доведення вини обвинуваченого, з посиланням на досліджені судом першої інстанції показання свідків та інші письмові докази, якими підтверджується вина ОСОБА_6 , останній у скарзі не наводить обґрунтувань, яким чином зазначені порушення могли істотно перешкодити або перешкодили суду прийняти законне й обґрунтоване рішення в цій частині.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, не погоджуючись із висновком експерта, засуджений вказує про те, що:

? експерт порушив вимоги п. 5 ч. 1 ст. 69 КПК, а саме: особисто не дослідив місця події, де розташований об`єкт, стосовно якого зробив висновок і послався на форми Н-5, Н-1 актів спеціального розслідування, що містять підписи непрямих свідків, які не були на місці події, не дослідили об`єкта, а опис події зроблено зі слів роботодавця (зацікавленої особи), що підтвердив свідок ОСОБА_14 , який не брав участі в роботі комісії (перебував у відрядженні), але підписав акти та опис події; експерт зробив опис події абстрактно з форм Н-5, Н-1, не прив`язуючи опису до об`єкта, зображеного на фототаблиці до протоколу місця обстеження події від 18 січня 2017 року;

- судовий експерт використав інструкцію № 31 з охорони праці про порядок безпечного проведення робіт у діючих цехах і на території ПАТ «ДніпроАзот», яка станом на 18 березня 2015 року не була чинною, адже затверджена наказом першого заступника голови правління - технічного директора від 14 травня 2015 року № 365ДТ, тому експерт не мав права переносити вимоги цієї інструкції на наряд-допуск № 159 в експертному висновку;також урахував інструкцію № 01-М-13, з якої видалено всі нормативні акти (інструкції), що зобов`язують звільнити особу, яка проводить особливо небезпечні роботи, від інших обов`язків, при цьому не врахувавтого, що за особою було закріплено кілька бригад, які одночасно виконували роботи на різних об`єктах.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених ч. 1 ст. 26 КПК.

Згідно з ч. 1 ст. 243 КПК сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 244 КПК сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з`ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

За приписами ч. 2 ст. 332 КПК суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; під час судового розгляду виникли підстави, передбачені ч. 2 ст. 509 цього Кодексу; існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

З урахуванням зазначеного за наявності обґрунтованих підстав сторона захисту не була позбавленаможливості самостійно в порядку, визначеному законом, звернутися з клопотанням про проведення незалежної судової експертизи або реалізувати своє право з підстав, зазначених у касаційній скарзі в цій частині, відповідно до положень ч. 2 ст. 332 КПК.

Проте зі змісту касаційної скарги засудженого не вбачається, що він або його захисник реалізовували свої права, передбачені КПК, для обстоювання своєї правової позиції в цій частині (на стадії, коли суд має право досліджувати докази) чи суди не надали їм оцінки.

Як видно з матеріалів кримінального провадження та даних висновку від 15 липня 2016 року № 5117-15, експерт ОСОБА_20 попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК, має стаж експертної роботи з 05 січня 2015 року, а свій висновок склав на підставі наданих йому матеріалів провадження (т. 2, а. п.21-36).

Водночас, вказуючи про те, що експерт послався на акти спеціального розслідування, що містять підписи непрямих свідків, які не були на місці події, засуджений не наводить обґрунтувань того, яким чином зазначене вплинуло на зміст та обґрунтованість цих актів, у тому числі з огляду на те, що ці документи містять підписи інших членів комісії, щодо присутності яких під час складання згаданих актів у касаційній скарзі відсутні зауваження.

Стосовно доводів у касаційній скарзі засудженого про порушення вимог ст. 314 КПК колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до положень, передбачених ст. 314 КПК, оцінка відповідності обвинувального акта вимогам КПК проводиться місцевим судом на стадії підготовчого судового засідання, тому не є предметом розгляду суду касаційної інстанції зазначені вище доводи касаційної скарги засудженого про прийняття судом обвинувального акта до розгляду, який, на його думку, не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК.

Відповідно до пунктів 3, 5 ч. 3 ст. 314 КПК суд у підготовчому судовому засіданні, серед іншого, має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КПК після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Така ухвала суду, у тому числі з огляду на ч. 1 ст. 424 КПК, не є предметом перегляду в касаційному порядку.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції встановив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК, тому дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду кримінального провадження, що підтверджується ухвалою місцевого суду 19 серпня 2022 року (т. 7, а. п. 30).

Стосовно доводів про те, що місцевий суд врахував і послався у вироку на показання свідків, які на момент події не були із потерпілим і опис події здійснили із чужих слів, під час допиту не підтвердили об`єкта, і не змогли пояснити, де перебував потерпілий на об`єкті, зображеному на фототаблиці до протоколу місця обстеження події від 18 січня 2017 року, і як відбулося падіння потерпілого, то Суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції, аналогічні доводи обвинуваченого перевірив апеляційний суд під час розгляду провадження, про що в ухвалі навів належні відповіді, з якими і погоджується колегія суддів. Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав про те, що:

- відсутні жодні сумніви стосовно показань свідків у кримінальному провадженні, які повністю узгоджувалися з письмовими доказами та враховані судом тією мірою, яка є достатньою для доведення винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом;

- свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 - члени комісії, яка проводила спеціальне розслідування, засвідчили складений ними акт, свідок ОСОБА_21 як начальник відділу охорони праці надала пояснення щодо порядку проведення робіт, як і свідок ОСОБА_24 - інженер охорони праці ремонтного управління ПАТ «ДніпроАзот»;

- члени ремонтної бригади ОСОБА_8 та ОСОБА_11 засвідчили факти відсутності обвинуваченого під час проведення робіт, а також падіння потерпілого, тоді як начальник ділянки з ремонту хлорної групи цехів № 1 ОСОБА_23 , якому підпорядковувався ОСОБА_6 , засвідчив обставину перевірки ним наряду-допуску на проведення ремонтних робіт, журналу, в якому зазначено, що ОСОБА_6 провів відповідний інструктаж для виконання вказаних вище робіт, а також наявності засобів захисту (запобіжних поясів) для роботи на висоті;

- показання свідків не містять істотних суперечностей щодо обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні;

- на підставі цих показань суд правильно встановив, що ОСОБА_6 дійсно був відсутній під час проведення робіт, ці роботи не контролював, а під час їх здійснення травмувався потерпілий ОСОБА_7 ;

- доводи обвинуваченого про те, що ніхто не був очевидцем падіння потерпілого, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наведеними показаннями свідків, а також матеріалами службового розслідування.

З огляду на вказане вище доводи в касаційній скарзі в цій частині є необґрунтованими.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції, на переконання колегії суддів, у цілому є вмотивованими та обґрунтованими.

Що стосується посилання засудженого на те, що місцевий суд відмовився розглянути й надати оцінку в мотивувальній частині вироку письмовим заявам потерпілого від 23 вересня 2016 року і 25 січня 2017 року, в яких ОСОБА_7 не підтвердив об`єкта, інкримінованого обвинуваченому, і зазначив, що отримав травму є його особисту необережність і необачність, спричинення йому шкоди вважав помилковим та неправомірним, фактично відмовився від раніше наданих показань, що, на думку ОСОБА_6 , є істотним порушенням вимог КПК, то колегія суддів їх не може врахувати як такі, що можуть свідчити про наявність істотних порушень КПК, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях, передбачених ч. 1 ст. 23 КПК, відповідно до яких суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_7 у ході судового розгляду провадження не надавав будь-яких показань щодо поданих ним письмових заяв, про що також не наведено обґрунтувань і в касаційній скарзі, а тому доводи в цій частині є безпідставними.

Крім того, у матеріалах кримінального провадження міститься заява потерпілого ОСОБА_7 від 23 липня 2022 року, у якій він просив розглянути кримінальне провадження без його участі, оскільки перебуває за межами території України (т. 7, а. п. 12). Суд першої інстанції зазначив у вироку про те, що потерпілий ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Отже, Верховний Суд уважає, що кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 272 КК, з огляду на обсяг висунутого обвинувачення, досліджені судами попередніх інстанцій докази та встановлені фактичні обставини, є правильною, а його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення - доведеною поза розумним сумнівом, тому доводи касаційної скарги засудженого про необхідність скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції є необґрунтованими.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що засуджений хоча й заявляє вимоги щодо скасування ухвали суду апеляційної інстанції, проте взагалі не наводить будь-яких обґрунтувань щодо незаконності та необґрунтованості цього судового рішення.

З урахуванням викладених вище обставин, інші доводи касаційної скарги в цілому не спростовують законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень судів попередніх інстанцій.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а тих істотних порушень вимог КПК, які перешкодили або могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення, у ході касаційного розгляду не встановлено, то відсутні підстави для задоволення вимог касаційної скарги засудженого і скасування вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року стосовно нього - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3