Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №711/4215/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 711/4215/25

Провадження № 22-ц/821/1103/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд»

представник відповідача: адвокат Коханій Олексій Володимирович

третя особа: ліквідатор ТОВ «Черкасиградобуд» Гордієнко Василь Васильович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд» - адвоката Коханія Олексія Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 січня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Кондрацької Н.М. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення виготовлений 04 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд», третя особа: ліквідатор ТОВ «Черкасиградобуд» Гордієнко Василь Васильович про стягнення інфляційної складової боргу та процентів річних,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Черкасиградобуд», третя особа: ліквідатор ТОВ «Черкасиградобуд» Гордієнко В.В. про стягнення інфляційної складової боргу та процентів річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був засновником ТОВ «Черкасиградобуд», із розміром внеску 53 551,77 грн, що відповідає частці 14,29% у статутному капіталі товариства. Він є сином померлого ОСОБА_2 і є єдиним спадкоємцем після смерті останнього, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину і отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яким засвідчено перехід права власності щодо майнового права на частку в статутному капіталі ТОВ «Черкасиградобуд», яка складає 53 551,77 грн. у статутному капіталі товариства, що становить 14,29% розміру статутного капіталу.

У березні 2018 року, вказує позивач, він звернувся до відповідача з заявою щодо розгляду питання про включення його до складу учасників ТОВ «Черкасиградобуд» або виплати йому вартості успадкованої ним частки майна у товаристві.

27.03.2019 відбулися позачергові загальні збори учасників ТОВ «Черкасиградобуд» (протокол №1-19), на яких було ухвалено рішення про виключення зі складу учасників товариства померлого ОСОБА_2 , а також про відмову ОСОБА_1 у входженні до складу учасників товариства та виплату йому успадкованої частки померлого учасника товариства ОСОБА_2 у розмірі 53 551,77 грн, що відповідає 14,29% статутного капіталу та майні товариства.

Оскільки у фінансовому звіті за 2009 рік ТОВ «Черкасиградобуд» розмір чистих активів (власний капітал) становить 329 000,00 грн, то грошовий вираз вартості частки ТОВ «Черкасиградобуд», з урахуванням ринкової вартості нерухомого майна, що відповідає розміру частки у майні товариства на рівні 14,29%, складає 1 867 180,70 грн [(12 942 910,00 грн + 329 000,00 грн) * 14,29% / 100%].

Вказані обставини встановлені рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.07.2024 та постановою Черкаського апеляційного суду від 31.10.2024 у справі № 711/8646/19. Цим же рішенням суду з відповідача на користь позивача було стягнуто частину вартості частки у статутному капіталі товариства, яка належала ОСОБА_2 , в розмірі 1 849 541,84 грн.

Вказує, що ТОВ «Черкасиградобуд» дізналось про вихід учасника 27.03.2019, коли відбулися позачергові загальні збори учасників ТОВ «Черкасиградобуд» (протокол №1-19), на яких було ухвалено рішення про виключення зі складу учасників товариства померлого ОСОБА_2 , а також про відмову ОСОБА_1 у входженні до складу учасників товариства.

За таких обставин відповідач мав виплатити позивачу вартість частки померлого ОСОБА_2 не пізніше 27.03.2020. Станом на сьогодні зобов`язання з виплати вартості частки відповідачем не виконано, тому, посилаючись на вимоги ст. 625 ЦК України, позивач вважає, що за несвоєчасне виконання зобов`язань з виплати вартості частки відповідач зобов`язаний сплатити йому інфляційну складову боргу в розмірі 1 444 492,18 грн за період з квітня 2020 року по квітень 2025 року та процентів річних в сумі 281 877,58 грн за період з 01.04.2020 по 30.04.2025.

Загальна сума вимог позивача до відповідача станом на 30.04.2025 складає 1 726 369,76 грн. (1 444 492,18 грн інфляційної складової боргу + 281 877,58 грн процентів річних згідно ст. 625 ЦК України).

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути із ТОВ «Черкасиградобуд» на користь ОСОБА_1 інфляційну складову боргу в сумі 1 444 492,18 грн, проценти річних в сумі 281 877,58 грн., а всього 1 726 369,76 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2026 року позов заодоволено.

Стягнуто з ТОВ «Черкасиградобуд» на користь ОСОБА_1 інфляційну складову боргу в сумі 1 444 492,18 грн, проценти річні в сумі 281 877,58 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 12 112 грн, а всього 1738481,76 грн.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивач, як спадкоємець ОСОБА_2 , який був засновником ТОВ «Черкасиградобуд» набув в порядку спадкування майнове право на частку в статутному капіталі ТОВ «Черкасиградобуд» в розмірі 14,29%.

Судом встановлено, що в період з моменту прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у входженні до складу учасників товариства та виплату йому успадкованої частки померлого учасника товариства ОСОБА_2 у розмірі 53 551,77 грн, що відповідає 14,29% статутного капіталу та майні товариства, розмір якої встановлений судом у справі №711/8646/19, до моменту звернення із даним позовом відповідачем не проведена виплата вартості частки померлого ОСОБА_2 .

Посилаючись на ст. 625 ЦК України та встановлені судом обставини виникнення зобов`язальних відносин між сторонами, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій через систему «Електронний суд» 02 квітня 2026 року апеляційній скарзі, представник ТОВ «Черкасиградобуд» - адвокат Коханій О.В., вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2026 року року скасувати та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спору як щодо номінального розміру частки, у статутному капіталі товариства , яка належала померлому учаснику не існувало ні на час подання позивачем заяви про прийняття його до складу учасників, ні під час розгляду справи № 711/8646/19, ні під час розгляду даної справи.

Відповідач не оспорює та не оспорював право позивача як спадкоємця, не існувало та не існує спору, між позивачем та відповідачем щодо набуття позивачем статусу спадкоємця, чи спору щодо дійсності свідоцтва про право на спадщину за законом у статутному капіталі товариства.

Зважаючи на наявність у позивача свідоцтва про право на спадщину за законом на частку статутного капіталу товариства, номінальною вартість 53 551,77 грн, яка належала померлому ОСОБА_2 , обставина яка не підлягає доказуванню, позивач набув статусу учасника товариства.

Вказує, що зважаючи на характер правовідносин у даній справі, а саме , що позовні вимоги стосуються стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за час невиплати вартості частки у майні товариства, згідно п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України спір має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Вказані доводи покладені в основу клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в задоволенні якого ухвалою суду від 30.10.2025 було відмовлено.

Вважає, що відмовляючи в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та продовживши розгляд справи в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції помилково врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 492/1519/15-ц, як такий що є подібним до спірних правовідносин.

Посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 521/16020/17, згідно яких касаційний суд закрив провадження у цивільній справі за позовом фізичної особи до товариства про стягнення вартості частки майна товариства, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки спір віднесений до юрисдикції господарського суду.

Вказує, що даний спір не підлягав розгляду за правилами цивільного судочинства, а суд першої інстанції помилково відніс справу до цивільної юрисдикції.

Також просив вирішити питання витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 30 квіиня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Стратілатов К.Г., вважаючи доводи апеляційної скарги необгрунтованими, такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2026 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22.07.2024, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 31.10.2024, (справа №711/8646/19) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Черкасиградобуд» про стягнення вартості частки у майні товариства, яке набрало законної сили 31.10.2024, встановлено наступне.

ОСОБА_2 , який був засновником ТОВ «Черкасиградобуд», із розміром внеску 53 551,77 грн, що відповідає частці 14,29% у статутному капіталі товариства, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Сином померлого ОСОБА_2 та єдиним спадкоємцем після смерті останнього, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є позивач.

Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецьким В.В. 02.08.2017 на ім`я позивача видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким засвідчено перехід права власності від спадкодавця ОСОБА_2 до його сина ОСОБА_1 щодо майнового права на частку в статутному капіталі ТОВ «Черкасиградобуд», код ЄДРПОУ 35579623, яка складає 53 551,77 грн у статутному капіталі товариства, що становить 14,29% розміру статутного капіталу.

У березні 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про розгляд питання щодо включення його до складу учасників ТОВ «Черкасиградобуд» або виплати йому вартості успадкованої ним частки майна у товаристві.

Відповідач відмовився приймати позивача до складу учасників товариства і не заперечував виплатити позивачу вартість успадкованої ним частки майна товариства у розмірі пропорційному до розміру статутного капіталу та основних засобів товариства за їх балансовою вартістю, про що неодноразово повідомляв позивача.

Листом відповідача від 05.10.2018 було повідомлено позивача про те, що загальними зборами учасників товариства (протокол №4 від 11.09.2018) ухвалене рішення про виплату йому вартості успадкованої ним частки товариства в розмірі 53 551,77 грн, що еквівалентно розміру частки його батька у статутному фонді товариства.

27.03.2019 відбулися позачергові загальні збори учасників ТОВ «Черкасиградобуд» (протокол №1-19), на яких було ухвалено рішення про виключення зі складу учасників товариства померлого ОСОБА_2 , а також про відмову ОСОБА_1 у входженні до складу учасників товариства та виплату йому успадкованої частки померлого учасника товариства ОСОБА_2 у розмірі 53 551,77 грн, що відповідає 14,29% статутного капіталу та майні товариства.

Суд зазначив, що у фінансовому звіті за 2009 рік ТОВ «Черкасиградобуд» розмір чистих активів (власний капітал) становить 329 000,00 грн, то грошовий вираз вартості частки ТОВ «Черкасиградобуд», з урахуванням ринкової вартості нерухомого майна, що відповідає розміру частки у майні товариства на рівні 14,29%, складає 1 867 180,70 грн [(12 942 910,00 грн + 329 000,00 грн) * 14,29% / 100%].

Таким чином, вимоги позивача у справі 711/8646/19 про стягнення з ТОВ «Черкасиградобуд» належної йому до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала померлому ОСОБА_2 , в розмірі 1 849 541,84 грн є обґрунтованими та правомірними, оскільки такі вимоги відповідають та не перевищують розмір ринкової вартості успадкованої позивачем 14,29% частки у майні ТОВ «Черкасиградобуд».

Зазначеним вище рішенням суду з відповідача на користь позивача було стягнуто частину вартості частки у статутному капіталі товариства, яка належала ОСОБА_2 , в розмірі 1 849 541,84 грн.

Сторонами не спростовується, що рішення суду не є виконаним та зобов`язання із виплати позивачу вартості частки відповідачем не виконано.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, встановивши обставини виникнення зобов`язальних відносин між сторонами, зокрема, що відповідачем не виплачено вартість частини майна ТОВ «Черкасиградобуд» відповідно (пропорційно) розміру успадкованої позивачем частки у статутному капіталі товариства, у строк до 12 місяців із дня виходу, дійшов правильного висновку, що позвивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, у даному випадку з 27.03.2019 року.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 740/1678/17, зазначено, що з моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов`язок сплатити відповідну суму у строки, визначені положеннями Закону України «Про господарські товариства», а невиконання цього обов`язку тягне правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

В апеляційній скарзі сторона відповідача не оспорює рішення суду в частині визначення суми, яка підлягає стягненню з ТОВ «Черкасиградобуд» на користь позивача, проте вважає, що даний спір слід розглядати в порядку господарського судочинства,оскільки спадкові правовідносини у справі не вирішуються, а спір між сторонами має ознаки корпоративного.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали даної справи, колегія суддів відхиляє вказані доводи по наступних підставах.

Предметом розгляду даної справи є стягнення інфляційної складової боргу та процентів річних, яке виникло у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань з виплати вартості частки товариства.

Колегія суддів зауважує, що стягнення інфляційної складової та процентів річних є похідними від вимог про стягнення вартості частини майна пропорційно частці в статутному капіталі ТОВ «Черкасиградобуд».

Вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Черкасиградобуд» про стягнення вартості частини у майні товариства були задоволені рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №711/8646/19.

Вказаний спір було вирішено в порядку цивільного судочинства і стороною відповідача не оскаржувались вказані рішення суду з підстав юрисдикційності спору.

Крім того, питання щодоюрисдикційності спорів про стягнення вартості успадкованої частки у статутному капіталі товариства були неодноразово предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду і судова практика у даній категорії спорів є сталою та незмінною, що спір за позовом фізичних осіб до товариств про стягнення вартості частини майна пропорційно частці в статутному капіталі, слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 07.07.2019 у справі № 320/4574/19, викладено висновок, що спори щодо виплати частки померлого учасника господарського товариства не є корпоративними та відносяться до цивільної юрисдикції ( якщо учасником є фізична особа).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 (провадження № 14-102цс22), підтверджено висновок про те, що за наслідком виникнення чи визнання права на спадщину з`являється право на участь в управлінні та діяльності господарського товариства, що є ознакою набуття корпоративних прав спадкоємцями, при тому, що таке набуття не пов`язане з будь-яким рішенням зборів учасників про прийняття такого спадкоємця до складу учасників товариства. Відносини з оспорювання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, перерозподілу спадкових часток є сімейними та спадковими з огляду на те, що: 1) такі відносини виникли між учасниками сімейних і спадкових відносин. Жодні інші особи, які не володіють спеціальним статусом спадкоємця, подружжя тощо, їх учасниками бути не можуть; 2) спірні відносини виникли щодо об`єктів, які мають спеціальний правовий режим, що існує лише в сімейному та спадковому праві – спільне майно подружжя, спадщина.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року зазначила про відсутність виключної правової проблеми із зазначеного питання (провадження № 14-77цс25). При цьому, вказано про те, що у цій справі позивач не згадувала про порушення судами правил предметної юрисдикції як в судах першої та апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово викладала у своїх постановах висновок щодо питання юрисдикції спору у подібних правовідносинах, а саме, що такий спір підлягає вирішенню судами цивільної юрисдикції.

Такий висновок суду міститься в постанові ВС у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 740/1678/17.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що спір у даній справі належить до цивільного судочинства.

Посилання в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 521/16020/17, згідно яких касаційний суд закрив провадження у цивільній справі за позовом фізичної особи до товариства про стягнення вартості частки майна товариства, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки спір віднесений до юрисдикції господарського суду, відхиляються колегією суддів, оскільки судова практика з указаного процесуального питання сформована Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 740/1678/17, відповідно до якої спір за позовом фізичних осіб до товариств про стягнення вартості частини майна пропорційно частці в статутному капіталі, слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Так, цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду – над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду – над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див.: постанови Верховного Суду: від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20, провадження № 61-9003св21).

Тобто, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню.

Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 910/12968/17 (провадження № 12-120гс19) та в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19 (пункт 9.27).

Інші доводи, наведені стороною відповідача в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, однак на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті не впливають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані позивачем докази та дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд» - адвоката Коханія Олексія Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд», третя особа: ліквідатор ТОВ «Черкасиградобуд» Гордієнко Василь Васильович про стягнення інфляційної складової боргу та процентів річних - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду складено 23 червня 2026 року/