Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №559/753/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Гнатюк Діани Сергіївни на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Гнатюк Д.С. оскаржила її в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї, сторона захисту зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Вважає, що ОСОБА_1 був безпідставно зупинений працівниками поліції, які не роз`яснили йому його права та обов`язки і за відсутності у нього ознак наркотичного сп`яніння неправомірно ініціювали процедуру освідування водія.

Також переконана, що працівниками поліції порушено порядок огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, оскільки вказані в адміністративних матеріалах ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 фактично не виявлялися, а він не озвучував своєї відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.

Правопорушник та його захисник у судове засідання не з"явилися. У поданому клопотанні просять розглянути справу за їхньої відсутності.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення її без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням

_______________________________________________________________________________________________________________________

Справа №559/753/26 Суддя в суді І інстанції – Томілін О.М.

Провадження № 33/4815/618/26 Суддя в апеляційній інстанції – Шимків С.С.

(проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту – Інструкція).

Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Судом встановлено, що 21.02.2026 о 00:42 год., у с. Птича, по а/д Київ-Чоп 394 км, ОСОБА_1 керував автомобілем DAF XF460 Far, р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом FRUEHAUF FRECD4, р.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці, які не реагують на світло, порушення мови.

Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, що підтверджується направленням водія на огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Натомість, поведінка ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу і послідовність вчинених ним дій свідчить про очевидне небажання проходити огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, який проводиться виключно в медичному закладі.

ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія, повинен був знати і розуміти, що відмова від освідування є порушенням п. 2.5 ПДР України, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Належить також взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо їх можливо неправомірних дій під час складення ними протоколу.

Не притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення правил ПДР України, яке слугувало причиною його зупинки, не звільняє водія від відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним судом не вбачається обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.

Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а тому підстави для її скасування – відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Гнатюк Діани Сергіївни залишити без задоволення, а постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Шимків С.С.