Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №761/4553/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4553/25

Провадження №1-кп/761/2851/2026

В И Р О К

іменем України

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024105100002286, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 грудня 2024 року щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львів, українця, громадянина України, не працевлаштованого, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

31 грудня 2024 року в проміжок часу з 00 год. 20 хв. по 00 год. 50 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 10, ОСОБА_3 побачив припаркований автомобіль білого кольору марки «CITROEN BERLINGO», д.н.з. НОМЕР_1 та в цей момент у останнього виник умисел, спрямований на проникнення до іншого володіння особи, а саме вказаного вище автомобіля, що на праві власності належить ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме автомобілю білого кольору марки «CITROEN BERLINGO», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , 31.12.2024 в проміжок часу з 00 год. 20 хв. по 00 год. 50 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 10, діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, скориставшись заздалегідь підготовленим предметом, а саме молотком, який мав при собі, розбив заднє праве скло автомобілю білого кольору марки «CITROEN BERLINGO», д.н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та заліз до вказаного вище автомобіля через розбите скло, тим самим незаконно проник до іншого володіння особи.

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, кваліфікованого за ч. 1 ст. 162 КК України, визнав у повному обсязі та показав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив дане кримінально каране діяння. ОСОБА_3 зокрема заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не призначати суворе покарання.

Слід зазначити, що показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі викладеного, пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення, визнане судом повністю доведеним, воно ніким не оспорюється.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до іншого володіння особи.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який має місце реєстрації, офіційно не працевлаштований, не одружений, не є особою з інвалідністю, під наркологічним диспансерно - динамічним наглядом та під наглядом лікаря - психіатра за місцем проживання не перебуває, раніше неодноразово судимий, вину визнав, щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Судом встановлено, що згідно з вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 11.12.2025 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України із призначенням покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 11.12.2025 року, невідбутої частини покарання за вироком Франківського районного суду міста Львова від 06.10.2022 року у виді позбавлення волі на строк шість років.

Відповідно до роз`яснень, викладених у правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2020 справа №766/3917 при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України (за сукупністю злочинів);

Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Так, ОСОБА_3 31 грудня 2024 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України (в межах даного кримінального провадження), тобто до постановлення попереднього вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року, тому остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України (за сукупністю кримінальних правопорушень), шляхом поглинання менш суворого покарання за попереднім вироком більш суворим.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_3 судової експертизи №СЕ-19/111-25/2912-Д від 15 січня 2025 року в сумі 3581 грн. 55 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368-370, 373, 374 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, призначивши йому покарання у виді 6 (шести) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 11.12.2025 року, більш суворим покаранням призначеним за цим вироком, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даним вироком рахувати з 14.01.2025, зарахувавши у цей строк частково відбуте покарання за попереднім вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 11.12.2025 року, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 3581 гривень 55 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні, пов`язаних з залученням судових експертів.

Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в даному кримінальному провадженні не обирався.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Києва ОСОБА_7