Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №761/22502/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22502/24

Провадження № 2/761/1053/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Пономаренко Н.В.

з участю секретаря: Яцишина А.А.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, згідно з якою позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму вимушених витрат на зберігання авто до його ренто в розмірі 9600,00 грн., суму вимушених витрат на звільнення вузлів. затиснутих в результаті ДТП - для огляду експертом в розмірі 1200,00 грн., суму вимушених витрат на послуги евакуатора, в розмірі 1600,00 грн., суму компенсації збитку, що перевищує межі страхової виплати, необхідну для повного відновлення порушених прав в розмірі 1 106 315,66 грн., суму компенсації збитку в результаті пошкодження захисної плівки для ЛКП в розмірі 62000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.02.2024 о 17:08 у м. Києві на перехресті пл.. Галицької та бул. Т. Шевченка сталося ДТП з авто позивача Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_1 зіштовхнувся авто Mercedes-Benz GLE 400d 4 MATIC д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , що порушив вимоги ПДР, про що був складений протокол за ст. 124 КУпАП. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальним збитками. 08 травня 2024 суддею Шевченківського районного суду міста Києва було винесено постанову у справі ЄУН 761/8971/24, у якій відповідач був визнаний винним в скоєні вищеописаного ДТП, постанова набрала чинності.

У позовній заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідність у ТДВ «Експрес-Страхування» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №214436973, а тому позивач звернувся 27.02.2024 до ТДВ «Експрес-Страхування» із зава про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Позивачем зазначено, що згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ номер ВА 240305-001 ТОВ «Бізнес Ассіст» від 05.03.2024 ринкова вартість автомобіля позивача до ДТП становила 1421699,00 грн., а вартість відновлювального ремонту 1266315,00 грн. Так, 17.04.2024 ТДВ «Експрес Страхування» здійснило ОСОБА_1 виплату у розмірі 160 000,00 грн. у межах ліміту страхового відшкодування, а тому вимого до страхової компанії у позивача не має.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до вимоги ст. 1166, 1188,1194 ЦК України для повного відновлення порушених прав, а саме ремонту автомобіля, позивач має права на стягнення з відповідача різниці між страховою виплатою і фактично вартістю відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 1 106 315,66 (1 266315,66-160 000,00).

Окрім того, позивачем вказано, що до моменту ДТП його автомобіль було покращено, з метою захисту лакофарбного покриття на суму 62 000,00 грн., а саме поклеєна (броне-плівка), яка було пошкодження в результаті ДТП. Також, позивачем вказано, що внаслідок ДТП йому було завдно щбитка, а саме: - витрати на зберігання авто до його ренто в розмірі 9600,00 грн.; - витрати на звільнення вузлів. затиснутих в результаті ДТП - для огляду експертом в розмірі 1200,00 грн.; - витрати на послуги евакуатора, в розмірі 1600,00 грн., які позивач проситься стягнути з відповідача.

У позовній заяві також зазначено, що позивачу була завдана моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з пережитим внаслідок ДТП стресом та пошкодженням свого майна, а саме транспортного засобу, який і досі в пошкодженому стані, зазначені обставини викладають у позивача вкрай негативні емоції, падіння працездатні, а також порушує щоденні життєві зв`язки позивача. Так, позивач вважає, що неправомірні дії відповідача, внаслідок яких сталося ДТП, завдали їй моральної шкоди та спричинили душевні страждання, а тому справедливою компенсацією на думку позивача за понесені ним моральні страждання буде грошова сума у розмірі - 25 000,00 грн.

Враховуючи вище викладене, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд цивільної справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.08.2024 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди - до розгляду справи в загальному позовному провадженні та замінено вказане засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

21.08.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву у якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказано, що необхідності в проведення експертизи ТОВ «Бізнес Ассіст» вартістю 6000,00 грн. позивачем не обґрунтовано, оскільки до одержання відшкодування страхова компанія відповідача ТДВ «Експрес Страхування» провело оцінку вартості відновлювальних робіт. Також зазначено, що відповідно до змісту висновку КТЗ №240305-001 від 05.03.2024 про зміну або ремонт захисної «броне-плівки» не вказується, а також зазначено, що було пошкоджено лише передню частину автомобіля позивача, а тому відсутні підстави для стягнення вартості витрат на наклеювання «броне-пліки» усього автомобіля. Також у відзиві зазначено, що у висновку який наданий позивача КТЗ №240305-001 від 05.03.2024 викладено певні неточності, а тому сторона відповідача з ним не згідна. Окрім того, у відзиві зазначено, що моральна шкода у даній справі не може перевищувати 5000,00 грн. Так, відповідач вважає, що заявлена позивачем сума матеріальної та моральної шкоди не підтверджується доданими до позовної заяви доказами, а тому задоволенню не підлягає.

03.09.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив у якій позивачем викладено свої заперечення щодо обґрунтувань відзиву та він наполягає на задоволенні позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2024 року зупинено провадження та призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - судову атотоварознавчу експертизу.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26.90.2024 залишено без змін.

29.08.2025 року на адресу суду від директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України по завершенню проведення експертизи по справі 761/22502/24 надійшов висновок експерта від 13.08.2025 № 1440/25-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2025 поновлено провадження у вказаній цивільній та призначено у справі в порядку загального позовного провадження підготовче судове засідання.

16.09.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про врахування зміну офіційного курсу гривні до євро та долару США.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.11.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному провадженні.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2024 року у справі № 761/8971/24 визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп., на користь держави та стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. (а.с. 14-16)

Вказана постанова набрала законної сили 08.05.2024, про що свідчать відповідно відмітка суду на копії вказаної постанови (а.с. 14-16).

У зазначеній постанові вказано, що 25.02.2024 о 17 годині 08 хвилин у місті Києві по пл. Галицькій на регульованому перехресті з бул. Тараса Шевченка, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_2 , при повороті ліворуч не надав переваги в русі автомобілю марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, та скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.6 Правил дорожнього руху, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, не потребує доказуванню обставини, що відповідач ОСОБА_3 винен у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило ДТП 25.02.2024, в якому транспортний засіб «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на :безпечні умови дорожнього руху. Учасники руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху ті інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям та громадянам.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Volkswagen» моделі «Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстраці. транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 7).

На момент дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214436973. Страхова сума на одного потерпілого: 160 000,00 грн. (а.с. 23).

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку завданого ОСОБА_1 , власнику КТЗ Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 за номер НОМЕР_4 ТОВ «Бізнес Ассіст» від 05.03.2024, який виконано на замовлення позивача, ринкова вартість автомобіля позивача до моменту ДТП з ПДВ становить 1 421 699,00 грн., вартість відновлювального ремонту з ПДВ на замінені запасні частини та матеріали становить 1 200 754,66 грн., величина матеріального збитку з ПДВ на замінені запасні частини та матеріали та з ВТВ становить 1 266 315,66 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що 17.04.2024 ТДВ «Експрес Страхування» здійснило ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн. у межах ліміту страхового відшкодування (а.с. 18).

Разом з тим, згідно висновку експерта від 13.08.2025 № 1440/25-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, ринкова вартість автомобіля Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на час ДТП 25.02.2024 склала: 1 258 782,93 грн. з ПДВ. Вартість матеріальних збитків, заподіяних внаслідок пошкодження автомобілі Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на час ДТП 25.02.2024, складає: 1 219 137,13 грн. (а.с. 153-186).

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок ДТП 25.02.2024 позивачу була спричинена матеріальна шкода заподіяної внаслідок пошкодження автомобілі Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на час ДТП 25.02.2024, складає: 1 219 137,13 грн., що підтверджено висновку експерта від 13.08.2025 № 1440/25-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Як уже зазначалось судом, 17.04.2024 ТДВ «Експрес Страхування» здійснило позивачу ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн., що становить максимальну суму суму страхового відшкодування у межах ліміту страхового відшкодування.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду п. 71 у справі 71 у справі 755/18006/15-ц Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між Фактичним розміром школа і страховою виплатою (страховим відшкодування).

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц: «правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)».

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України).

При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі - Постанова).

В п. 4 Постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Також у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18 (провадження №61-10773св20),

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Так, Верховний Суд під час розгляду справи № 565/1210/19 (постанова від 22.12.2020) зробив наступні висновки: «Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.

Верховний Суд під час розгляду справи № 756/2632/17 (постанова від 22.04.2020) з посиланням на постанову Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6- 691цс15 зробив наступний висновок: «Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.»

При цьому, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або робіт, необхідних для відновлення речі (ст. 1192 ЦК України)

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Системний аналіз ст. 22 ЦК України частини другої ст. 1192 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту.

Саме такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, Верховний Суд в постанові від 27.07.2022 у справі № 910/15796/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, докази мають були належними - містити інформацію щодо предмета спору, допустимими, тобто одержані в законний спосіб та достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Надані позивачем докази на підтвердження обставин завдання матеріальної шкоди є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що ДТП відбулось з вини відповідача ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_2 та наявністю між його діями та наслідками, що настали, безпосереднього причинного зв`язку, що встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року у справі № 761/8971/24, то сума відшкодування має бути стягнута саме з відповідача в розмірі завданої матеріальна шкоди заподіяної внаслідок пошкодження автомобілі Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на час ДТП 25.02.2024, у розмірі 1 219 137,13 грн., що підтверджено висновку експерта від 13.08.2025 № 1440/25-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, а, також судом враховується сума виплаченого позивачу страхового відшкодування в розмірі 160 000,00 грн. Так, як страхове відшкодування не покрило в повній мірі понесені витрати вартості відновлювального ремонту, отже з відповідача підлягає стягненню різниця між вартістю матеріальної шкоди та отриманим позивачем страховими виплатами у розмірі 1 059 137,13 грн. (1 219 137,13 грн. - 160 000,00 грн.).

Окрім того, відповідно до долучених до матеріалів справи документів, до моменту ДТП автомобіль позивача марки Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 було покращено, з метою захисту лакофарбного покриття на суму 62 000,00 грн., а саме поклеєна (броне-плівка), яка було пошкодження в результаті ДТП, що підтверджується гарантійним талоном №389 (а.с. 21). Також, внаслідок ДТП 25.02.2024 йому було завдано збитки, а саме: - витрати на зберігання авто до його авто Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 9600,00 грн.; - витрати на звільнення вузлів затиснутих в результаті ДТП - для огляду експертом в розмірі 1200,00 грн.; - витрати на послуги евакуатора, в розмірі 1600,00 грн., що підтверджується рахунку № С4525186-3 від 13.06.2024 ТОВ «Автомобільний дім Атлант» (а.с. 19) Сплата зазначених витрат позивачем підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №45530921 від 13.06.2024 та чеком №2002394459 від 26.02.2024 (а.с. 20, 22).

Відповідач, заперечуючи проти розміру зазначених матеріальних збитків, не надав до суду своїх розрахунків щодо розміру завданої шкоди та доказів на їх підтвердження.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 22, 1166, 1188 ЦК України завдані позивачу збитки у загальному розмірі 74 400,00 грн. (62 000,00 + 9600,00 + 1200,00 + 1600,00) підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 25.02.2024 в розмірі 1133537,13 грн., (1 059 137,13 грн. + 74 400,00 грн.)

Щодо вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в 25 000,00 грн., що виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з пережитим внаслідок ДТП стресом та пошкодженням свого майна, а саме транспортного засобу. Внаслідок останнього позивач був позбавлений можливості користуватися власним транспортним засобом, який і досі в пошкодженому стані, зазначені обставини викладають у позивача вкрай негативні емоції, падіння працездатні, а також порушує щоденні життєві зв`язки позивача. Так, позивач вважає, що неправомірні дії відповідача, внаслідок яких сталося ДТП, завдали їй моральної шкоди та спричинили душевні страждання, а тому справедливою компенсацією на думку позивача за понесені ним моральні страждання буде грошова сума у розмірі - 25 000,00 грн.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачу протиправними діями відповідача ОСОБА_3 , які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із цими діями останнього.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, перенесених позивачем у зв`язку із пошкодженням майна, характер немайнових втрат позивачки, враховуючи усі встановлені судом обставин по справі, суд знаходить суму моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.. такою, що відповідає ступеню перенесених страждань, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 13078,36 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

З огляду на викладене, враховуючи, пропорційність розміру задоволених позовних вимог, тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених вимоги (95%) у розмірі 12424,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, як вбачається з матеріалів справи, що позивачем для підтвердження розміру завданої матеріально шкоди було надано до суду звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ номер ВА 240305-001 ТОВ «Бізнес Ассіст» від 05.03.2024, вартість якого становила 6000,00 грн..

Зазначені витрати відповідно до вимоги п. 2 ч. 1 ст. 133 ЦПК України відносять до судових витрат позивача, як витрати пов`язані з розглядом справи.

Разом з тим, в даному випадку зазначений розмір судових витрат позивача розподілу між сторонами не підлягає, оскільки судом зазначений звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ номер ВА 240305-001 ТОВ «Бізнес Ассіст» від 05.03.2024 до уваги не брався, так як судом призначено на задоволення клопотання відповідача судова транспортно-товарознавча експертиза висновок за результатами проведення якої покладено в основі даного рішення суду.

Таким чином, загальний розмір судових витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 12 424,44 грн.

Так, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2024 року зупинено провадження та призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - судову атотоварознавчу експертизу. Оплату за проведення експертизи покласти на відповідача ОСОБА_3 , який попередньо оплачує проведення експертизи в розмірі, згідно за повідомлення експертної установи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 за проведення вказаної експертизи сплачено 12 722,40 грн., що підтверджено актом здачі-приймання висновку експерта №1440/25-54 (а.с. 152).

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, позовні вимоги позивач, які задоволені до відповідача у відсотковому співвідношенні складають 95%, а тому йому відмовлено у задоволенні щодо відповідача в задоволенні (100%-95%) становить 5 %.

Враховуючи викладене, часткове задоволення позовних вимог, а також вимог ст. 141 ЦПК України із позивача на користь відповідача підлягають стягнення судові витрати, пов`язані із проведенням судової транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 636,12 грн.

При цьому, відповідно до вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, у даному випадку при розподілі судових витрат, суд застосовую положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову та покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що остаточно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 11788,32 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1133537,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 10000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 11788,32 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено: 22.06.2026.

Суддя: