Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №758/9134/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9134/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

заявника ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ),

представника заявника ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ),

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представників заінтересованої особи Пучко В.Д. та Бублика А.В.,

представника заінтересованої особи Буца О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 ОСОБА_1 (далі - заявниця) звернулась до Подільського районного суду м. Києва із заявою про видачу обмежувального припису відносно кривдника ОСОБА_3 строком на 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав:

- заборонити перебувати в місці фактичного проживання ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити наближатися на відстань ближче ніж 200 метрів до місця проживання, навчання, роботи та інших місць частого перебування ОСОБА_1 та малолітньої дитини;

- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її, вести за нею приховане чи відкрите спостереження (зокрема з використанням будь-яких технічних засобів, фотофіксації та GPS-трекерів) та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити вести телефонні переговори з ОСОБА_1 , надсилати їй повідомлення у месенджерах або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

- обмежити спілкування з малолітнім сином ОСОБА_4 шляхом повної заборони особистих контактів без присутності органів опіки та піклування на час дії припису.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що заявниця перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 . На даний час між ними триває судовий процес щодо розірвання шлюбу в Оболонському районному суді міста Києва. Подружжя має спільну малолітню дитину - сина (12 років), який фактично проживає разом із матір`ю за адресою за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом останніх 6 місяців заявниця з чоловіком проживаємо окремо. Між подружжям існувала чітка письмова домовленість у месенджері «Телеграм» про взаємну повагу до приватного простору та заборону з`являтися чи входити до помешкань один одного без попереднього погодження та дозволу. Незважаючи на це, ОСОБА_3 вчинив ряд послідовних, умисних дій, які є очевидними актами систематичного психологічного, економічного та потенційного фізичного домашнього насильства, що створюють реальну і безпосередню небезпеку для життя, здоров`я, а також психічного стану заявниці та спільної дитини. Зокрема, за час перебування заявниці у закордонному відрядженні (з 25.04.2026 по 02.05.2026), ОСОБА_3 , використовуючи ключ від її квартири, який він вочевидь таємно вилучив у дитини, 30.04.2026 близько о 23:10 год. протиправно проник до її помешкання. Факт проникнення зафіксовано камерою внутрішнього відеоспостереження. Метою проникнення імовірно був протиправний пошук документів та ключів на мій особистий автомобіль, який чоловік прагне незаконно привласнити/відчужити в обхід законної процедури поділу майна подружжя. За цим та іншими фактами, які передували проникненню, заявницею 12.05.2026 було подано заяву про вчинення кримінальних правопорушень за ст. 162 (незаконне проникнення до житла), ст. 163 (порушення таємниці листування), ст. 182 (незаконне збирання та використання конфіденційної інформації) та ст. 126-1 (домашнє насильство) КК України до Подільського УП ГУНП у м. Києві. 20.05.2026 слідчою суддею Подільського районного суду міста Києва Левицькою Я.К. (справа № 758/8108/26) зазначена скарга була задоволена частково, зокрема було зобов`язано уповноважену особу Подільського УП ГУНП у м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені у заяві ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень від 12.05.2026, яка надійшла до Подільського УП ГУНП у м. Києві. Крім того, кривдник несанкціоновано отримав доступ до комп`ютера заявниці, сфотографував приватне листування та поширив його серед родичів заявниці з метою компрометації та приниження. Крім того, в автомобілі заявниці було виявлено прихований GPS-трекер (Apple AirTag), за допомогою якого, ОСОБА_3 відстежував переміщення та надсилав фотодокази локації третім особам. 15.05.2026 заявниці стало відомо, що ОСОБА_3 продовжує приховане стеження та фотофіксацію повсякденного життя заявниці. Зокрема, він таємно зафіксував на фото її виїзд з паркінгу на самокаті та надіслав це фото колишній дружині ( ОСОБА_5 ) партнера заявниці ( ОСОБА_6 ), з якою підтримує контакт. Це свідчить про нав`язливе переслідування (сталкінг), що викликає у заявниці постійний панічний страх, тривогу та суттєво погіршує психічний стан. Ескалація конфлікту та відкрита погроза життю відбулися 26.05.2026 увечері. Коли заявниця приїхала забрати сина, ОСОБА_3 підійшов до її автомобіля і в агресивній формі, на підвищених тонах, вимагав негайної виплати коштів за іпотекою та страхування будинку. Після вимоги припинити тиск та повернутися до питання переоформлення автомобіля заявниці, ОСОБА_3 висловив пряму погрозу, дослівно заявивши: «Ти хочеш, щоб я влаштував тобі пекло? Я влаштую тобі, твоє життя буде повним пеклом і жити я тобі не дам». Дані погрози та агресія відбувалися безпосередньо в присутності малолітнього сина, який перебував у переляканому стані, що завдало дитині глибокої психологічної травми. Поєднання агресивної, непередбачуваної поведінки кривдника, наявності у нього зброї, фактів нічного таємного проникнення у житло та прямих погроз «не дати жити» свідчить про наявність високого рівня ризику продовження насильства та заподіяння реальної шкоди життю та здоров`ю заявниці, а також психічної травми неповнолітньому сину.

04.06.2026 року суд постановив ухвалу про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року відмовлено у задоволенні заяви заінтересованої особи ОСОБА_3 про відвід головуючому судді у цивільній справі за заявою ОСОБА_1

18.06.2026 року до суду надійшли заперечення представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_7 щодо незаконності вимог заявниці та необґрунтованості опису обставин, посилання на котрі містяться в заяві. 30.04.2026 ОСОБА_3 отримав відеозапис щодо перебування заявниці в будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 , та приїхав до заявниці, щоб поговорити та з`ясувати саме обставини перебування останньої за вказаною адресою без повідомлення власника про вчинення таких дій. Однак, ОСОБА_3 перебуваючи в квартирі заявниці, встановив її відсутність, згадав про її відрядження, та вийшов з помешкання, не вчиняючи дій щодо обшуку, чи огляду помешкання, не взявши жодних документів чи будь якого майна. Транспортний засіб марки «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить саме ОСОБА_3 , був ним придбаний як бувший у використанні з певним пробігом з США, і ймовірно, що саме там минулим власником було встановлено виявлений GPS-трекер. ОСОБА_3 не встановлював даний пристрій в даному автомобілі, бо не мав на те підстав. При цьому, посилання на нібито фотофіксацію повсякденного життя заявниці та її переслідування взагалі не підтверджене матеріалами справи, адже не надано ні часу, ні дати вчинення таких дій саме ОСОБА_3 . Аналогічно не підтверджені прямі вербальні погрози фізичною розправою та психологічного насильства. Заявниця лише додала до заяви ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20.05.2026 щодо зобов`язання внесення до Єдиного реєстру досудових рішень уповноваженою особою Подільського УП ГУНП в м. Києві. Будь-яких інших доказів, таких як протоколи про адміністративні правопорушення, форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складені уповноваженою особою органів Національної поліції, термінові заборонювальні приписи стосовно кривдника, винесені працівником уповноваженого підрозділу поліції, - заявниця не надала. Представник заінтересованої особи просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

У судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву про видачу обмежувального припису, просили суд встановити тимчасові обмеження прав кривдника ОСОБА_3 строком на 6 місяців.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви з підстав, наведених у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи. Зазначив, що 30.04.2026 року він дійсно прийшов до квартири, за місцем проживання заявниці, ключі від якої йому надала остання, щоб поговорити з нею щодо її приходу до будинку без його згоди. Оскільки її не було вдома, він пішов. Спільний син проживає із заявницею, однак він постійно спілкується і зустрічається з батьком. Стверджує, що ніколи не вчиняв будь-якого насильства щодо сина, не мав наміру чи думок переслідувати дружину, ніколи не завдасть фізичного болю чи моральних страждань, нервового розладу колишній дружині. Також не здійснював збору інформації відносно дружини та встановлення GPS-трекерів на авто. Після того, як він з колишньою дружиною перестали жити разом, у листопаді 2025 року за місцем проживання батьків заявниці, куди його було запрошено, він відкрив комп`ютер, який був придбаний за спільні кошти під час шлюбу та доступ до якого здійснював за відбитком пальця, виявив не закриту сторінку листування дружини з іншим чоловіком. Вказане вказувало на подружню зраду з боку ОСОБА_1 , однак остання відповіді щодо цих обставин не надала. Зауважив, що у шлюбі з ОСОБА_1 він прожив 15 років, при цьому вона не зверталась до правоохоронних органів із заявами про вчинення домашнього насильства. Вважає, що відсутні підстави звинувачувати його у домашньому насиллі відносно колишньої дружини ОСОБА_1 .

Представники заінтересованої особи - ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечили щодо задоволення заяви про видачу обмежувального припису, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог заяви.

Представник заінтересованої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не звертались до Служби, при вирішенні справи покладається на розсуд суду з урахуванням забезпечення як найкращих інтересів дитини.

Заслухавши пояснення заявниці, заінтересованої особи, їх представників, покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 та дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до п.п. 1, 2, 7 ч. 2 ст. 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя, колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до пункту третього частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з пунктом першим частини першої ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів сьомого та восьмого частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.11.2018 (касаційне провадження №61-19328св18) в результаті перегляду справи № 756/2072/18.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

При цьому, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 404/5203/19 (провадження № 61-22539св19), законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішенні такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущень необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.

Згідно з визнаними Україною міжнародними стандартами насильство в сім`ї виступає грубим порушенням прав людини і посягає на основні соціальні цінності життя людини, честь та гідність, недоторканність та безпеку, власність та приватне життя, а також на право дітей на виховання у сімейному середовищі.

В силу вимог частини третьої ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

За пунктом дев`ятим частини першої ст. 1 цього ж Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України № 369/180 від 13.03.2019 року (далі - Порядок), відповідно до пункту першого якого Порядок визначає процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за фактом вчинення домашнього насильства. Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством. Уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству можуть використовувати результати оцінки ризиків під час застосування заходів протидії такому насильству відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №753/4405/20, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 22.01.2013 між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 45, видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.01.2013.

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 13.06.2013.

На момент розгляду даної справи рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15.06.2026 року по справі № 756/3104 /26 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , шлюб між сторонами - розірвано. Однак, рішення суду не набрало законної сили.

12.05.2026 в порядку, передбаченому ст. 214 КПК України, ОСОБА_1 направила до слідчого відділу Подільського управління поліції ГУ НП у місті Києві «podilskyi_pd@kyiv.police.gov.ua» заяву про вчинення щодо неї ОСОБА_3 низки кримінальних правопорушень, зокрема передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 163, ч. 1 ст. 182 та ст. 126-1 КК України. Однак оскільки відомості за заявою про вчинення кримінального правопорушення не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, то представник заявниці звернувся зі скаргою не бездіяльність уповноважених осіб СВ Подільського УП ГУ НП у місті Києві до Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 20.05.2026 року по справі № 758/8108/26 скаргу адвоката Гризодуба Я.Д. задоволено частково, зобов`язано уповноважену особу Подільського УП ГУ НП у м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені у заяві ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень від 12.05.2026 року, яка надійшла до Подільського УП ГУ НП у м. Києві.

Оцінюючи надані заявницею докази на підтвердження факту вчинення щодо неї домашнього насильства заінтересованою особою, а це виключно звернення її представника до Подільського управління поліції ГУ НП у місті Києві із заявою про вчинення кримінальних правопорушень від 12.05.2026 року, суд не встановив психологічного, економічного та потенційного фізичного домашнього насильства, що створює реальну і безпосередню небезпеку для життя, здоров`я заявниці, а також психічного стану дитини.

Суд враховує принцип презумпції невинуватості, закріплений у статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду . Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Матеріали справи не містять доказів притягнення заінтересованої особи ОСОБА_3 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Також заявником не надано доказів звернення до поліцейського уповноваженого підрозділу органу Національної поліції України за фактом вчинення домашнього насильства та проведення останнім оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_4 . Отже, відсутня, визначена ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», підстава для виді обмежувального припису.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що можуть охарактеризувати заінтересовану особу ОСОБА_3 виключно з позитивної сторони, вони не були свідками поганого ставлення та домашнього насилля ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_4 .

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_5 не підтвердила факт отримання від заінтересованої особи ОСОБА_3 фотографій подій, які стосувались виїзду заявниці з паркінгу на самокаті, який належить ОСОБА_5 .

Також матеріали справи не містять жодних доказів того, що заінтересованою особою ОСОБА_3 здійснювалось стеження та переслідування заявниці, фіксації вербальних погроз фізичної розправи, вчинення психологічного насилля над дитиною, а також звернення заявниці за наданням їй та/або дитині психологічної допомоги.

Оцінивши обставини, які зазначені заявницею в підтвердження вчинення домашнього насильства та існування загрози, та докази, що їх підтверджують, суд вважає, що відсутні підстави для видачі обмежувального припису, відтак заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 350-5 - 350-7 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, про видачу обмежувального припису - залишити без задоволення.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

- заявник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- заінтересована особа - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 ,

- заінтересована особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 14, код ЄДРПОУ 37393756.

Суддя Я.К. Левицька