Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №922/956/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/956/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ: НОМЕР_4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (місцезнаходження: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5)

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1. (довіреність №105-Д від 13.02.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК №001606 від 26.04.2019);

відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 21.07.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльнісьтю серії ЗП №001894 від 04.12.2018).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (відповідач) заборгованість у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4 (пеня у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5 за несвоєчасну поставку за Договором про закупівлю НОМЕР_6 від 06.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 позовну заяву Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/956/26 та призначено підготовче засідання на 20 квітня 2026 року о 12:00.

13.04.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вх.№8823 від 13.04.2026), в якому останній зазначає таке. Відповідач вказує, що порушення термінів постачання товару (сумок-підсумок бойових) за державним контрактом № НОМЕР_7 від 06.06.2024 року мало короткостроковий характер (від 61 до 63 днів) і відбулося виключно внаслідок дії обставин непереборної сили. Матеріали для виготовлення продукції (ІНФОРМАЦІЯ_6 імпортувалися з Туреччини, де через масштабні пожежі на підприємстві постачальника виробничий процес було зупинено, що підтверджується відповідним Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3200-24-1529 від 09.08.2024 року. Щодо повідомлення позивача Відповідач наголошує, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного інформування замовника, зокрема 29.07.2024 року надіслав повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а 12.08.2024 року спрямував копію Сертифіката ТПП та пропозицію щодо укладення додаткової угоди про продовження строків виконання зобов`язань, які позивачем були проігноровані. Крім того, Відповідач звертає увагу суду на безпідставне включення позивачем днів фактичного постачання товару за актами (02.10.2024 та 04.10.2024) до загального періоду прострочення, оскільки вони не є повними днями порушення зобов`язання. Натомість відповідач надає власний контррозрахунок пені на рівні 0,1% за день прострочення, що становить 692 031,00 грн. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на норми ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, відповідач зауважує, що заявлені санкції складають близько 25% від загальної вартості контракту, що є каральним, а не компенсаційним заходом, тим паче, що позивач не зазнав жодних збитків чи шкоди. Також відповідач наголошує на статусі відповідача як стратегічно важливого підприємства оборонного комплексу, яке виконує державні замовлення в умовах воєнного стану під постійними обстрілами та нестабільним енергопостачанням у м. Харкові, а стягнення надмірних сум може заблокувати його подальшу діяльність. На підставі викладеного відповідач просить суд врахувати надані заперечення, зменшити розмір заявлених штрафних санкцій на 70% (до суми 865 622,25 грн), у задоволенні решти позовних вимог відмовити, а судові витрати покласти на обидві сторони.

20.04.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№9385 від 20.04.2026), яка обґрунтована такими запереченнями. Позивач зазначає, що згідно з наданим Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3200-24-1529 від 09.08.2024 року період дії обставин непереборної сили тривав із 26 липня по 09 серпня 2024 року. Водночас кінцевий строк поставки товару (з урахуванням додаткової угоди № 1) був визначений до 31.07.2024 року, а фактичне замовлення тканини у турецького контрагента мало відбутися лише в середині липня. Позивач наголошує, що відповідач свідомо уклав додаткову угоду з іноземним постачальником у період, коли на території Туреччини вже тривали пожежі (з 21.06.2024), що свідчить про допущення ним комерційного ризику, який не може бути підставою для звільнення від відповідальності перед державним замовником. Надалі, Позивач стверджує, що нарахування пені та штрафу проведено у повній відповідності до умов пункту 8.2 Договору, який чітко передбачає включення дня фактичного виконання порушеного зобов`язання до загального періоду прострочення. Розрахунок є математично точним і базується на підписаних сторонами актах приймання товару. Крім того, позивач зазначає, що відповідач брав добровільну участь у закупівлі, самостійно погодився на всі істотні умови контракту, включаючи посилений розмір відповідальності (пеня 0,3% та штраф 7%), та повністю усвідомлював можливі наслідки його порушення. Позивач заперечує проти доводів про відсутність збитків, наголошуючи, що закупівля здійснювалася за рахунок коштів державного бюджету в межах цільової ІНФОРМАЦІЯ_7. Неналежне виконання контракту відповідачем безпосередньо впливає на обороноздатність країни. Посилаючись на сталу практику Верховного Суду, позивач зауважує, що надмірне зменшення штрафних санкцій нівелює мету існування неустойки як заходу цивільної відповідальності та порушує баланс інтересів сторін. На підставі викладеного позивач просить суд відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

07.05.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№10936 від 07.05.2026). Заперечуючи проти доводів позивача відповідач зазначає, що дата 09.08.2024 року є виключно датою видачі Сертифіката ТПП, тоді як самі обставини непереборної сили на момент видачі документа продовжували тривати. Наголошує, що Специфікація (Додаток № 2) з турецьким постачальником була підписана 26.06.2024 року, а офіційне повідомлення про пожежі та форс-мажор надійшло від контрагента лише за місяць - 26.07.2024 року. Отже, на момент укладання угоди відповідач не знав і не міг знати про майбутню неможливість своєчасного постачання тканини. Крім того, остання партія сировини мала надійти 15.07.2024 року, що залишало відповідачу 16 повних днів (а не 5, як стверджує позивач) для виготовлення продукції в межах автоматизованого на 80% технологічного циклу. Відповідач вказує, що замовник протягом усього строку дії договору (до 31.12.2024) не висловив жодного письмового заперечення проти наданого йому Сертифіката ТПП. Така тривала пасивна поведінка позивача створила у відповідача обґрунтоване переконання про прийняття цього правового стану. Посилаючись на міжнародні правові доктрини (estoppel, Treu und Glauben, doctrina de los actos propios), відповідач наголошує, що послідовність та заборона суперечливої поведінки на шкоду іншому є загальновизнаним стандартом добросовісності, який позивач порушив. Крім того, заперечуючи проти тверджень про заподіяння шкоди обороноздатності, відповідач пояснює, що товар поставлявся на Об`єднані центри забезпечення (ОЦЗ) Міноборони, які є центральними складами тривалого зберігання та планового річного розподілу майна. Відповідач акцентує увагу на тому, що в умовах воєнного стану він є одним із небагатьох діючих вітчизняних виробників речового майна та ЗІЗ, визнаний критично важливим для оборонно-промислового комплексу України. При цьому, як вказує відповідач, виробничий процес відбувався за умов постійних обстрілів, повітряних тривог та тривалих відключень електроенергії (до 10-12 годин на добу). Посилаючись на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2026 року у справі № 911/969/24, відповідач зазначає, що специфіка та винятковість оборонного підприємства мають бути враховані судом для зменшення штрафних санкцій з метою збереження балансу інтересів та недопущення зупинки виробництва. На підставі викладеного відповідач просить суд прийняти вказані заперечення та врахувати їх при ухваленні рішення.

11.05.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№11225 від 11.05.2026) в який останній зазначив, що заперечує проти твердження відповідача про те, що замовник нібито не вживав жодних дій протягом дії договору та не висловлював обґрунтованого неприйняття Сертифіката ТПП, що, на думку заводу, давало право розраховувати на звільнення від відповідальності. Також, позивач вказує, що 13.12.2024 року на адресу відповідача було направлено офіційне повідомлення-вимогу № 2165/06/2151-2024 про сплату штрафних санкцій у сумі 2 885 407,50 грн за неналежне виконання умов державного контракту про закупівлю № НОМЕР_7 від 06.06.2024 року. На заперечення відповідача проти цієї вимоги замовник згодом надіслав лист-відповідь від 24.01.2025 року № 2165/474-06-2025, у якому детально обґрунтував безпідставність відмови відповідача від добровільної сплати неустойки та ще раз підтвердив свою позицію щодо неправомірності посилань на форс-мажорні обставини. Посилаючись на статтю 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд долучити до матеріалів справи згаданий лист-відповідь від 24.01.2025 року разом із доказами його належного направлення відповідачу для повного та всебічного дослідження обставин спору.

15.05.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення (вх.№11764 від 15.05.2026), в яких останній зазначає,що замовником не надано суду належних доказів направлення, а заводом фактично не було отримано лист ДП «ІНФОРМАЦІЯ_8» від 24.01.2025 року № 2165/474-06-2025. Також, Відповідач наголошує, що пунктами 12.1 та 12.2 Договору чітко регламентовано порядок обміну повідомленнями - у письмовій формі (власноручно або рекомендованим листом) чи засобами електронної пошти із застосуванням КЕП на конкретно визначені адреси (зокрема, від постачальника - tender@rarog.ua). Оскільки позивач не підтвердив відправку спірного листа у передбачений контрактом спосіб, цей документ є неналежним доказом і не може бути взятий судом до уваги. Відповідач акцентує увагу суду на тому, що за умов пункту 6 Специфікації Договір діяв до 31 грудня 2024 року. Спірний лист позивача датований 24.01.2025 року, тобто складений через 5 місяців після надання Сертифіката ТПП та вже після закінчення строку дії самого Договору. Водночас відповідач надав Сертифікат ТПП у межах строку дії контракту та з дотриманням процедури, визначеної Главою 10 Договору, коли прийняття форс-мажору та врегулювання відносин шляхом укладення додаткової угоди ще було можливим. На підставі викладеного відповідач просить суд прийняти ці заперечення та врахувати їх при ухваленні остаточного рішення у справі.

15.06.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№14524 від 15.06.2026) із доданими до них доказом направлення відповіді на лист відповідача.

Процесуальний рух справи відображено в ухвалах суду.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 15.06.2026 оголошено перерву до 17.06.2026, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 15.06.2026.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні 17.06.2026 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та заявах по суті спору.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 17.06.2026, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 70%, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити, з підстав, викладених у відзиві на позов та в заявах по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_9», ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_8, шляхом приєднання до державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4.

Визнано державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_9».

Відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_9" (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_8) його правонаступнику - державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_4).

З урахуванням зазначеного наказу, після його затвердження 06.01.2026 усі права та обов`язки державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_9" перейшли до державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2", у тому числі всі права та обов`язки за договорами, укладеними державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_9".

Позивачем надано копію передавального акта приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_9" (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_8) правонаступнику державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (ідентифікаційний код - НОМЕР_4) від 31.12.2025, зі змісту якого слідує, що на виконання наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 травня 2025 року №281 "Про реорганізацію державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_9 (зі змінами) Комісією з реорганізації державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_9" складено цей передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_9" (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_8) правонаступнику державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_4) (далі - Акт) про те, що правонаступником державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі - ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2"), в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту та наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 від 05.03.2025 №11-ДП, прийнято справи, документи та майно державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_9" (далі - ДП "ІНФОРМАЦІЯ_8").

Згідно із ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації, зокрема, приєднання. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК України приєднання юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Порядок припинення юридичної особи шляхом приєднання врегульований ст. 107 ЦК України, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт. Передавальний акт затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, установлених законом.

Враховуючи приписи зазначених статей, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої.

Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 по справі №910/20338/16, від 04.10.2019 по справі №907/515/17.

Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) зробив правовий висновок, що у статтях 104 і 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Отже, з урахуванням наказів ІНФОРМАЦІЯ_1 про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2» є належним правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «ІНФОРМАЦІЯ_9», у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2024 року між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_9» (Замовник), правонаступником якого є Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі - ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2», Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» (далі - ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», Постачальник, Відповідач) укладено Державний контракт (договір) про закупівлю № НОМЕР_7 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Замовнику ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-05-13-010675-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, ІНФОРМАЦІЯ_12.

Згідно з п. 1.4. Договору цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 «ІНФОРМАЦІЯ_13» відповідно до: порядку використання державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_14» коштів, передбачених у державному бюджеті для ІНФОРМАЦІЯ_15, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142; наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.12.2023 № 716/нм «Про уповноваження державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_14» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони».

Відповідно до п. 4.1. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Відповідно до п. 5 Специфікації (Додаток №1) до Договору сторони погодили поставку Товару в загальній кількості: ІНФОРМАЦІЯ_16

Додатковою угодою № 1 від 28.06.2024 сторони погодили нові терміни щодо поставки Товару в загальній кількості: ІНФОРМАЦІЯ_17

Відповідно до п. 4.2. Договору поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Відповідно до п. 4.3. Договору заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десять) календарних днів з моменту укладення Договору.

Так, на виконання Договору Замовником була оформлена та надіслана Постачальнику Заявка № R000345 від 10.06.2024 з кінцевою датою поставки ІНФОРМАЦІЯ_16

В подальшому, заявка № R000345 відповідно до Додаткової угоди №1 була відкоригована та надіслана Постачальнику 28.06.2024 з кінцевою датою поставки ІНФОРМАЦІЯ_17

Згідно з п. 6.7. Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень ОТРИМУВАЧА до Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК та ОТРИМУВАЧ підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від ПОСТАЧАЛЬНИКА до ОТРИМУВАЧА, та ПОСТАЧАЛЬНИК передає ЗАМОВНИКУ: підписаний Акт приймання Товару згідно Додатку 4 до Договору; оригінал товарно-транспортної накладної, підписаної ОТРИМУВАЧЕМ; оригінал видаткової накладної підписаної ОТРИМУВАЧЕМ; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється ОТРИМУВАЧЕМ відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у ІНФОРМАЦІЯ_18, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 грудня 2016 року № 757; оголошення, повідомлення та посвідчення відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для ІНФОРМАЦІЯ_19 (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами); оригінал акту приймального контролю за якістю.

Після підписання ЗАМОВНИК повертає належні екземпляри Акту приймання Товару ПОСТАЧАЛЬНИКУ та ОТРИМУВАЧУ протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.

Позивачем зазначено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару, а саме:

1. товар у кількості 6 000 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 02.10.2026 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 541;

2. товар у кількості 9 000 штук до військової частини НОМЕР_2 поставлено 02.10.2026 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 960.

3.товар у кількості 4 000 штук до військової частини НОМЕР_3 поставлено 04.10.2026 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 263.

Відповідно до пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2. Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань, позивачем нараховано штрафні санкції відповідно до умов пункту 8.2. Договору, а саме пеню в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_20

Відповідно до п. 8.4. Договору у разі застосування пені/штрафу ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення ЗАМОВНИКОМ письмового повідомлення ПОСТАЧАЛЬНИКУ. Сплата пені/штрафів не звільняє ПОСТАЧАЛЬНИКА від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання Договору з урахуванням п.8.3.1. та п.8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується ПОСТАЧАЛЬНИКУ за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Як установлено вище, 28.06.2024 сторони за взаємною згодою уклали Додаткову угоду № 1 до Договору про подовження строку поставки товару у загальній кількості 19 000 штук до 31.07.2024.

Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, порушив строки виконання поставки, а саме: за Актом приймання-передачі № 541 від 02.10.2024 термін прострочення складає 63 календарних днів (з 01.08.2024 по 02.10.2024 включно), за Актом приймання-передачі № 960 від 02.10.2024 термін складає 63 календарні дні (з 01.08.2024 по 02.10.2024 включно), за Актом приймання-передачі № 263 від 04.10.2024 термін складає 65 календарних днів (з 01.08.2024 по 04.10.2024 включно).

Відтак, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені та штрафу, які встановлені п. 8.2 Договору, у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_21 є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70%, суд зазначає наступне.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладеноу постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі№ 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справдливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути зстосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляу на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

У посанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

В обгрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 70% відповідачем зазначено, що ним порушено терміни постачання товару через вплив на відповідача обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Так, згідно з п. 10.1. Договору укладаючи цей Договір, Сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання:

і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 8 листопада 2023 року № 3429- IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 16 листопада 2023 року строком на 90 діб (до 14 лютого 2024 року включно);

іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього Договору. Таким чином, Сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору.

Відповідно до п. 10.2. Договору передбачено, що враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього Договору Сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 10.1. цього Договору, Сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форсмажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу Договору. Винятки можуть становити лише істотні зміни об`єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього Договору, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів; прийняття нормативно-правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору; критичне пошкодження об`єктів інфраструктури (доріг, складів), що впливає на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, тощо. У разі настання таких обставин, Сторони діють відповідно до положень п. 10.6. цього Договору та без застосування положень п. 10.7. цього Договору.

За умовами п. 10.3. Договору у разі настання під час строку дії воєнного стану або після його завершення форсмажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього Договору, до них застосовуються положення п.п. 10.4.-10.9. цього Договору.

Так, відповідно до п. 10.4. Договору при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання Сторонами зобов`язань, передбачених умовами Договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо Сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6. цього Договору.

Відповідно до п. 10.5. Договору протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього Договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, Сторони не несуть відповідальності за невиконання умов Договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

За умовами п. 10.6. Договору у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього Договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в Договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша Сторона не надає інших письмових інструкцій, Сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим Договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форсмажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під дію таких обставин, 12 повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.

Відповідно до п. 10.7. Договору якщо Сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим Договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій Стороні протягом 10 (десяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище.

Відповідно до п. 12.1. Договору обмін повідомленнями у межах виконання умов цього Договору здійснюється Сторонами у письмовій формі власноручно або шляхом надсилання поштовим зв`язком (рекомендованим листом) на адреси, вказані в у розділі 16 цього Договору, та/або шляхом надсилання електронного повідомлення засобами електронної пошти, на адреси, вказані в у п. 12.2 цього Договору, з застосуванням автентифікації, передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". Всі інші повідомлення в межах цього Договору здійснюються в письмовій формі шляхом передачі поштовим зв`язком (рекомендованим листом).

Згідно з п. 12.2. Договору обмін повідомленнями засобами електронної пошти можуть здійснюватись з застосуванням електронної ідентифікації (автентифікації), передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". У межах виконання цього Договору Сторони обмінюються повідомленнями за наступними електронними адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від ЗАМОВНИКА: ІНФОРМАЦІЯ_22; ІНФОРМАЦІЯ_23.

Як вбачається з матеріалів справи товар, що поставлявся за Договором Позивачу виготовляється в Україні із матеріалів імпортного походження, зокрема основна тканина не виготовляється в Україні, а імпортується з закордону з Туреччини. З метою виконання договору Позивачем було укладено договір на постачання ІНФОРМАЦІЯ_24

STI повідомило Позивача листом від 26.07.2024 про неможливість своєчасного виготовлення та постачання тканини - 100% поліамід 6,6 з ПУ покриттям у кількості 10 000 м.п., через псування тканини в результаті пожеж, які тривають на території Туреччини з 21.06.2024 року. У зв`язку із чим строк постачання тканини переноситься на 30 днів до 15.08.2024 року, що в свою чергу відтермінувало строк виготовлення та постачання товару.

У зв`язку з зазначеним вище та на виконання п. 10.6. договору 29.07.2026 відповідач направив на електронні адреси позивача, зазначені у п. 12.2. Договору, повідомлення (лист №07-29-02/2024ю від 29.07.2024), щодо настання для відповідача обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), у зв`язку з чим постачання товару за договором відбудеться із затримкою, а також повідомив, що відповідні сертифікати про виникнення обставин (форс-мажорних обставин) будуть надані після їх належного оформлення.

Надалі, 12.08.2024 в межах строку встановленрого п.10.7 Договору відповідачем на адресу позивача було направлено супроводжувальний лист (вих.№08-12-02/2024ю від 12.08.2024) разом із копією сертифаката про форс-мажорні обставини №3200-24-1529 від 09.08.2024 та пропозицією укласти додаткову угоду до договору із продовженням терміну постачання 19 000 сумок.

В той же спосіб, 14.08.2024, відповідачем на електрону адресу позивача було направлено лист №08-14-02/2024ю, до генерального директора ДП "ІНФОРМАЦІЯ_8"ОСОБА_4 з проханням взяти під особистикй контроль питанння укладення додаткових угод

Матеріали справи не містять відповіді позивача на вищевказані листи.

Обставини непереборної сили, на які посилався відповідач у вказаних листах, мають причинно-наслідковий зв`язок із простроченням відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наданих доказів у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено терміни постачання товару через вплив на відповідача обставин непереборної сили (форс-мажорів), про що позивача було повідомлено належним чином.

При цьому, доводи позивача у відповіді на відзив про те, що надання сертифікату Торгово-промислової палати було здійснено поза межами строків, погоджених сторонами у п. 10.7 Договорі, тому на підставі п. 10.7 Договору, обставини, на які посилається відповідач, не можуть братися до уваги, суд вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Незважаючи на вказані обставини, відповідач доклав максимум зусиль для виконання договору, який було виконано в повному обсязі та прострочення відповідача склало від 63 до 65 днів.

Вищевказані обставини свідчать про те, що прострочення відповідача має об`єктивну причину з незалежних від відповідача причин та носить винятковий характер.

Судом враховано, що порушення строків поставки сумок (комплектуючих) частково зумовлено обставинами, які не залежали безпосередньо від волі та дій Відповідача, а саме - логістичними та виробничими проблемами, що виникли у країні походження товару (Турецькій Республіці). Суд приймає до уваги, що зазначені чинники суттєво ускладнили своєчасне виконання договору Відповідачем, який, зі свого боку, також є важливим та добросовісним учасником господарського обігу.

Крім того, при вирішенні питання про пропорційність зменшення штрафних санкцій, судом обов`язково враховується особливий правовий статус, специфіка діяльності та стратегічна роль як відповідача так і позивача. Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем є Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке є провідним державним інститутом, уповноваженим на здійснення централізованих закупівель у сфері оборони та безпосереднє забезпечення Збройних Сил України необхідним майном, технікою та засобами індивідуального захисту. Своєчасне отримання Позивачем договірного товару безпосередньо впливає на безперервність процесу матеріально-технічного укомплектування армії, що має визначальне та пріоритетне значення для національної безпеки і обороноздатності держави в теперішніх умовах.

Разом з цим, суд враховує соціальну значущість підприємства відповідача, яке є підприємством оборонного комплексу, відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.01.2025 № 1/дск визнано критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, про що свідчить наданий відповідачем до відзиву лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.02.2025, здійснює свою діяльність (забезпечують робочі місця, сплачують податки) у вкрай несприятливих умовах (повітряні тривоги, відключення світла, прильоти тощо).

Таким чином, у даному спорі суд вбачає ситуацію, де як Позивач, так і Відповідач виконують надважливі функції у своїх сферах діяльності, а стабільність роботи кожного з цих підприємств є однаково вагомою.

Суд бере до уваги, що заявлена позивачем до стягнення пеня у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_21. складає 19% суми всього договору - ІНФОРМАЦІЯ_25 при тому, що 20% вартості товару є податковим зобов`язанням відповідача, а ціна має мінімальну прибутковість за результатами аукціону у спрощеній закупівлі.

Також суд приймає до уваги те, що Договір виконано в повному обсязі.

Водночас суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Щодо посилань позивача, вказаних у відповіді на відзив, на висновки, викладені в постановах Верховного Суду (зокрема, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 24.07.2019 у справі №911/1608/18, від 30.07.2024 у справі №910/17079/23, від 19.03.2024 у справі №910/4390/23), суд вважає за необхідне зазначити, що у кожному конкретному випадку суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Аналіз наведених позивачем у відповіді на відзив висновків суду касаційної інстанції стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справах свідчить про те, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у справі, що розглядається.

Справи, на які посилається позивач, демонструють різноманітність обставин, які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Висновки Верховного Суду у цих справах є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

До того ж Верховний Суд у перелічених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16)

Ураховуючи вищенаведене, доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення суми пені на 50%, що становить ІНФОРМАЦІЯ_26, що забезпечить збалансованість інтересів сторін та надасть позивачу розумну компенсацію за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

В іншій частині пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_26. - суд відмовляє.

Щодо заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_27., суд зазначає таке.

Згідно з п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Оскільки факт прострочення виконання зобов`язання тривав понад 30 днів( а саме 63 та 65 днів), у позивача виникло безперечне право на стягнення штрафу у розмірі 7 відсотків від вартості продукції, з якої допущено прострочення, що відповідачє положенням п.8.2 Договору.

Таким чином, базою для нарахування штрафу є суми за трьома актами приймання-передачі, а саме: №541 від 02.10.2024 -3 501 000,00 грн., №960 від 02.10.2024 - 5 251 500,00 грн.,№263 від 04.10.2024 - 2 334 000,00 грн., а загальна сума штрафу складає ІНФОРМАЦІЯ_27.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, підлягають задоволенню.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 21 968,80 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (місцезнаходження: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ: НОМЕР_4) пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_26, та штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_27., а також судовий збір у розмірі 21 968,80 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" червня 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/956/26