Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №755/8362/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Суд: Дніпровський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Дата: 23 червня 2026 р.

Справа: №755/8362/26

Суддя: Омельян І. М.

Справа № 755/8362/26

Провадження №: 3/755/3492/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2026 р.м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 122-4, ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

08.05.2026 року о 13:06 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Subaru Forester», н/з НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Раїси Окіпної, 2, рухаючись заднім ходом, не переконався в безпечності маневру, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками транспортних засобів. Своїми діями порушив п. 10.9, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 08.05.2026 року о 13:06 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Subaru Forester», н/з НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Раїси Окіпної, 2, будучи причетним до ДТП, місце ДТП залишив. Своїми діями порушив п. 2.10 А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.

У судове засідання особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи не з`явилася. У судовому засіданні на відеоконференцзв`язку захисник ОСОБА_1 - адвокат Бондарчук А.М. зазначив, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнав повністю, відшкодував завдану шкоду, однак свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП не визнає. Пояснив, що ОСОБА_1 не помітив, що здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata», лише по прибуттю додому, останній виявив механічні пошкодження на власному автомобілі, вжив заходи щодо встановлення потерпілої особи, відшкодував шкоду, тобто умислу на залишення місця ДТП у ОСОБА_1 не було, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі.

Згідно зі ст. 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до ст. 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки вина підтверджується матеріалами провадження: протоколом про адміністративне правопорушення від 20.05.2026 року серії ЕПР1 № 670942, зі змісту якого вбачається порушення водієм Правил дорожнього руху України, схемою місця ДТП, рапортами працівника поліції, поясненнями учасниками ДТП та іншими матеріалами.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, то суд виходить з наступного.

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що у нього не було умислу на порушення п. 2.10 ПДР України після ДТП, оскільки він вжив заходи щодо встановлення потерпілої сторони і в подальшому відшкодував їй шкоду. Потерпіла претензій до нього не має.

Враховуючи вище зазначені обставини в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що у матеріалах адміністративного провадження не достатньо доказів на підтвердження порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.10 ПДР України.

За змістом ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. У силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вище викладене, суддя вважає не доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у зв`язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. Водночас, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

При цьому суд враховує пом`якшуючі обставини, зокрема те, що водій ОСОБА_1 визнав вину за ст. 124 КУпАП та відшкодував шкоду потерпілій стороні, про що надав відповідні докази.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору, а відтак з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 36, 41-1,122-4, 124, 251, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь держави. Роз`яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва. Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя І.М. Омельян

Оригінал: reyestr.court.gov.ua