Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №755/7782/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7782/26

Провадження №: 3/755/3332/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КпАП України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 01 травня 2026 року о 22 годині 30 хвилин, рухаючись вулицею Остафія Дашкевича, у місті Києві, керував транспортним засобом Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук).

Від проходження огляду для встановлення стану сп`яніння в установленому законом порядку в закладі охорони здоров?я у лікаря-нарколога водій відмовився.

Крім того, 01 травня 2026 року о 22 годині 30 хвилин, рухаючись вулицею Остафія Дашкевича, у місті Києві, керував транспортним засобом Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , під час перевірки документів не надав на перевірку посвідчення водія категорії «В», вчинено повторно протягом року. Постанова ЕНА 6483786 від 08.01.2026. Події зафіксовано на бодікамери №472345, 472243.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.2.1 «а», 2.5 Правил дорожнього руху України.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Зокрема, оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України (сторінці Дніпровського районного суду міста Києва).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом закріплена у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з її положень не може тлумачитися як таке, що надає право займатися діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на скасування чи обмеження визнаних прав і свобод у більшому обсязі, ніж передбачено Конвенцією.

Приписи КпАП України, зокрема стаття 268 цього Кодексу, визначаючи коло процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, не містять положень, що дозволяли б ухилятися від явки до суду. Зазначена особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та сприяти судовому розгляду в межах строків, визначених статтею 38 КпАП України.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки воно за своєю природою потребує регулювання державою (рішення ЄСПЛ у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Отже суд вжив усіх необхідних заходів для повідомлення особи та забезпечення його явки в судове засідання тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколи про адміністративне правопорушення, картки обліку адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, довідку щодо проведення заходів встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, актовий запис про народження №194 від 20.01.1982 року, довідки, оптичні диски DVD-R,— дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 251 КпАП України, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об?єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені долучені до протоколів про адміністративні правопорушення відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд визнає наявний у справі відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст.256 КпАП України і не містять недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КпАП України.

Стаття 7 КпАП України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Диспозицією ч.5 ст.126 КпАП України передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою — четвертою цієї статті (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами).

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту. Отже, ОСОБА_1 повинен знати Правил дорожнього руху України та їх виконувати. Крім того, ст.68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також оформлення результатів такого огляду передбачені в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та відповідною Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно з п. 2 Інструкції, огляду на стан сп?яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп?яніння згідно з ознаками такого стану.

Крім того, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, містить перелік ознак наркотичного сп?яніння, виявлення яких є підставою для проведення огляду.

Статтею 130 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп?яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.

Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) поліцейських, зафіксованого на оптичному диску DVD-R, установлено, що згідно зі ст.266 КпАП України та нормами Інструкції, поліцейський, виявивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп?яніння, запропонував особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти перевірку для встановлення стану сп`яніння у закладі охорони здоров`я (472345_01/05/2026_22:56:36, відеозапис 0:04:23). Однак ОСОБА_1 відмовився, оскільки не бачив у цьому сенсу, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Під час вільного спілкування з поліцейським ОСОБА_1 повідомив, що посвідчення в нього ніколи не було (472345_01/05/2026_22:53:24, відеозапис 0:03:11).

Вчинені ОСОБА_1 правопорушення, передбачені ч.5 ст.126 та ч.1 ст.130 КпАП України, належать до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Базовим критерієм у розумінні ст.266 КпАП України є те, що в момент вчинення правопорушення особа виконувала функції водія.

Крім того, матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проте ОСОБА_1 своїм правом не скористався (а. с. 12).

У матеріалах справи міститься постанова серії ЕНА №64837867 від 08.01.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КпАП України (а. с. 3).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Велика палата ЄСПЛ постановила, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання автомобілів потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізував право керувати транспортними засобами, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Як передбачено ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При цьому органи державної влади та їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

На підставі ст. 10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала їх настання.

Статтею 245 КпАП України передбачено ряд завдань, серед яких є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За таких обставин суд, враховуючи постанову ЕНА №64837867 від 08.01.2026 року, — дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КпАП України.

При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а також враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважає за необхідне накласти стягнення у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до ч.2 ст.36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Водночас, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №654880 від 01.05.2026 року вбачається, що транспортний засіб Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 , а тому суд не знаходить підстав для накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу (а.с.2).

Окрім цього, згідно зі ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Також ч.1 ст.307 КпАП України передбачено, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження — не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи особи або за місцезнаходженням її майна в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст.7, 33, 40-?, ч.5 ст.126, ч.1 ст.ст.130, 252, 255, 283-285, 291, 294, 307, 308 КпАП України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КпАП України, та накласти на нього адміністративне стягнення із застосуванням ч.2 ст.36 КпАП України за більш серйозне правопорушення з числа вчинених — у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення до виконання зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Андрій КУРИЛО