Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №755/2683/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2683/26

Провадження №: 3/755/1382/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2026 р. місто Київ

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Вовк О.І., розглянувши справу про адміністративне провадження, яка надійшла з Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 536182 від 16 лютого 2026 року, ОСОБА_1 18 лютого 2026 року о 17 годині 21 хвилині, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю.

Правом на участь в судовому засіданні ОСОБА_1 не скористався. В судові засідання призначені на 25 лютого 2026 року, 12 березня 2026 року та 08 квітня 2026 року не з`являвся, повідомлявся судом належним чином.

В судове засідання з`явилась потерпіла ОСОБА_2 , яка повідомила, що ОСОБА_1 не може з`явитись в судове засідання у зв`язку з хворобою. Крім того, зазначила, що ОСОБА_1 є її чоловіком, та в день події, відбувся сімейний конфлікт у зв`язку з тим, що він прийшов додому випивший. При цьому зазначила, що будь-якої шкоди їй не завдано.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_2 , дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пунктами 3 та 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненність, нездатність захистити себе або завдали шкоди психіному здоров`ю особи.

Згідно частини першої статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Тобто, вчинення насильства в сім`ї характеризується наміром, коли особа усвідомлює протиправність своїх дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, передбачає порушення охоронюваних законом прав потерпілого наслідком чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, бажає цього або свідомо допускає настання таких наслідків.

Разом з цим слід зазначити, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Зміст сімейного конфлікут складають: міжособисті відносини і правові і моральні обов`язки, які пов`язані із реалізацією функцій сім`ї, а саме: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, реактивної (взаємодопомога, підтримка здоров`я, організація відпочинку) комунікативної і регулятивної.

Сімейний конфлікт є однією з найпоширеніших форм кофлікту. Таким чином, конфлікт у сім`ї - це протиборство між членами сім`ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів та поглядів.

Отже, різниця між домашнім насильством та сімейним конфліктом полягає у тому, що домашнє насильство є результатом свідомих дій кривдника, який налаштований не на розв`язання конфлікту, а на вчинення дій або бездіяльності, що викличуть у постраждалої особи, зокрема побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинять емоційну невпевненність, не здатність захистити себе.

Разом з цим, зазначені у протколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 не утворюють самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Так, з пояснень потерпії ОСОБА_2 наданих в судовому засіданні, вбачається, що між сторонами виникла конфліктна ситуація, зокрема, з приводу того, що ОСОБА_1 прийшов додому в легкому стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного характеру.

Та обставина, що конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 супроводжувався викликом поліції та складанням відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2КУпАП, автоматично не утворює склад правопорушення у виді домашнього насильства психологічного характеру.

Таким чином, конфлікт, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

Складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 16 лютого 2026 року серії ВАД №536182 не може бути беззаперечним доказом вини особи у вказаному діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, у протоколі не зазначено, чи настали наслідки від дій ОСОБА_1 у вигляді заподіяної психологічної шкоди ОСОБА_2 .

З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілій ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП .

Згідно з пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що судом не було встановлено в діях ОСОБА_1 ознак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 245, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрити з підстав, передбачених пунктом першим частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва.

Суддя Дніпровського районного суду

міста Києва О.І. Вовк