Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №753/2431/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2431/24

провадження № 1-кп/753/685/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 22023101110000530 від 22.06.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,

уродженця м. Києва, священика Православної церкви України, який зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

І. Вступ

1.1 У цьому кримінальному провадженні суду належить вирішити питання про те, чи містять дії обвинуваченого склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, а саме чи були поширені ним матеріали із закликами до дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

1.2 Вирішення зазначеного питання безпосередньо пов`язане зі встановленням змісту та смислового навантаження висловлювань, які є предметом обвинувачення, що потребує оцінки їх лінгвістичного значення, контексту вживання та сприйняття з точки зору наявності або відсутності в них ознак відповідних закликів.

1.3 Поряд із цим суду належить перевірити доводи сторони захисту про те, що дії обвинуваченого були обумовлені виключно здійсненням ним релігійної діяльності, зокрема виголошенням проповіді та духовних настанов, а відтак не виходили за межі реалізації права на свободу світогляду і віросповідання та не утворювали складу інкримінованого кримінального правопорушення.

ІІ. Формулювання висунутого обвинувачення органом досудового розслідування та визнаного судом доведеним

2.1 Так, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, на шкоду інформаційній безпеці суспільства та держави, в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в Україні та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, з метою змін меж території і державного кордону України, усвідомлюючи злочинність своїх дій, а також те, що зі змістом матеріалів, які він розповсюджує може ознайомитися необмежена кількість осіб, бажаючи настання шкідливих наслідків, перебуваючи у місті Києві, використовуючи невстановлений органом досудового розслідування технічний пристрій, розмістив матеріали інформаційних повідомлень (закликів) у соціальній мережі «Facebook», а саме на сторінці під назвою « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які знаходяться у вільному доступі для загального ознайомлення всіх користувачів Інтернет-мережі, а також всіх користувачів вказаної соціальної мережі, які відвідували його сторінку.

Так, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , авторизувавшись у соціальній мережі «Facebook», як користувач « ОСОБА_9 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 21 год. 23 хв., розмістив на так званій «Стіні» (публічній дошці оголошень, вільно доступній необмеженому колу користувачів) публікації, які містять визнання беззаперечного об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь в єдину державу «Святая Русь», що передбачає втрату суверенності й самостійності України та зміну меж її території та кордонів, а також заклики щодо необхідності перебувати спільно « Святой Русью », тобто шляхом об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь у єдину державу.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 листопада 2023 року № 520/1, у вказаних інформаційних матеріалах містяться публічні заклики до зміни меж території (державного кордону) України («Мы призываем вас возвращаться, жить Родиной, жить святой Русью, жить в ней для Воскресшего Христа.»).

Таким чином, за викладених обставин, ОСОБА_5 , обвинувачується у розповсюдженні матеріалів із закликами до дій, вчинених з метою зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України.

ІІІ. Позиції сторін

3.1 Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_5 винним за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, без конфіскації майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень (вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2022 року) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки. Та просив на підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2022 року виконувати самостійно.

3.2 Захисник просив про виправдання ОСОБА_5 за відсутності події та складу кримінального правопорушення. При цьому вказав, що обвинувачений вину визнає повністю, останній оголошував лише проповіді та наставлення, до того ж подія мала місце у 2020 року та після чого ситуація кардинально змінилась.

3.3 Обвинувачений наголосив, що не говорив про території, мав на увазі духовне єднання та не до кінця зрозумів змін у світі. Оголошував проповіді для врятування людей і нічого поганого не хотів.

ІV. Докази сторони обвинувачення

4.1 Стороною обвинувачення у цьому провадженні для доведення вини особи були надані наступні документи, зміст яких суд коротко розкриє та у наступному розділі цього вироку перейде до їх оцінки.

1. Витяг з ЄРДР № 22023101110000530 від 23 червня 2023 року із коротким викладом обставин про те, що громадянин України ОСОБА_5 з використанням соціальної мережі «Facebook» та Інтернет-ресурсу «Youtube» здійснює публічні заклики до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України, із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 110 КК України.

2. Доручення начальника 3 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про проведення досудового розслідування від 10 липня 2023 року старшому слідчому в ОВС 3 відділу СУ Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області.

3. Постанова про створення групи слідчих від 23 червня 2023 року.

4. Постанова про визначення групи прокурорів від 03 січня 2024 року.

5. Супровідний лист начальника ГУ СБУ у м. Києві та Київській області про спрямування матеріалів (рапорт про виявлене правопорушення, повідомлення про протиправне діяння, висновок експертного дослідження) начальнику СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області з метою прийняття рішення про внесення відомостей до ЄРДР.

6. Рапорт про виявлене правопорушення заступника начальника 4 відділу УЗНД ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 19 червня 2023 року.

7. Повідомлення про кримінальне правопорушення від 20 червня 2023 року.

8. Доручення щодо проведення огляду мережі Інтернет з метою встановлення матеріалів ОСОБА_5 , які можуть містити публічні заклики до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України та супровідний лист щодо виконання доручення слідчого від 05 липня 2023 року із долученими трьома протоколами огляду від 05 липня 2023 року №№ 5473, 5474, 5475.

9. Протокол огляду від 05 липня 2023 № 5473. Об`єктом огляду є відеозапис, розміщений на всесвітньому відеохостингу «YouTube», а саме на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Огляд проводив старший оперуповноважений 4 відділу Управління захисту національної державності Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області за участі спеціаліста (зі спеціалізацією кібербезпека).

10. Протокол огляду від 05 липня 2023 № 5474. Об`єктом огляду є відеозапис, розміщений на всесвітньому відеохостингу «YouTube», а саме на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Огляд проводив старший оперуповноважений 4 відділу Управління захисту національної державності Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області за участі спеціаліста (зі спеціалізацією кібербезпека).

11. Протокол огляду від 05 липня 2023 № 5475. Об`єктом огляду є публікації, розміщені у соціальній мережі «Facebook», а саме на сторінці з назвою « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 Огляд проводив старший оперуповноважений 4 відділу Управління захисту національної державності Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області за участі спеціаліста (зі спеціалізацією кібербезпека).

12. Супровідний лист від Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз від 04 грудня 2023 року щодо повернення матеріалів досліджень у кримінальному провадженні № 2202310110000530 та направлення висновку експерта від 30 листопада 2023 року № 520/1 та довідкою щодо вартості робіт з проведення лінгвістичної експертизи.

13. Висновок експерта від 30 листопада 2023 року № 520/1.

Перед експертом були порушені три питання:

- чи містяться у наданих на дослідження матеріалах (виступах, публікаціях), розповсюджених ОСОБА_5 , заклики спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності?

- чи містяться у наданих на дослідження матеріалах (виступах, публікаціях), розповсюджених ОСОБА_5 , публічні заклики до зміни меж території (державного кордону) України, поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі?

- чи містяться у наданих на дослідження матеріалах (виступах, інтерв`ю, публікаціях), розповсюджених ОСОБА_5 , публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади?

Об`єктом дослідження якого були три протоколи огляду від 05 липня 2023 року із оптичними носіями, згадані у пунктах 9, 10, 11 переліку документів.

За Висновками цього експертного дослідження встановлено наступне:

1. У наданих на дослідження матеріалах містяться лінгвістичні ознаки приниження національної честі та гідності українців (що є складовою розпалювання національної ворожнечі та ненависті), лінгвістичні ознаки приниження честі та гідності Президента України ОСОБА_11 , представників державної влади України, військовослужбовців Збройних Сил України, учасників Євромайдану. Також у досліджуваних матеріалах наявні лінгвістичні ознаки розпалювання національної ворожнечі та ненависті щодо українців. Крім того, містяться лінгвістичні ознаки розпалювання ворожнечі та ненависті за ідеологічною ознакою (стосовно прихильників українського націоналізму).

2. У наданих на дослідження матеріалах містяться публічні заклики до зміни меж території (державного кордону) України («Мы призываем вас возвращаться, жить Родиной, жить святой Русью, жить в ней для Воскресшего Христа.»).

3. Вирішення питання, чи є контент заклику до необхідності перебувати (проживати) спільно « Святой Русью », тобто шляхом об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь у єдину державу, що, у свою чергу, передбачає зміну складових конституційного ладу сучасної України (суверенітету, форми правління, державного устрою, цілісності території та державного режиму). «Мы призываем вас возвращаться, жить Родиной, жить святой Русью, жить в ней для Воскресшего Христа. » - є закликом до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади - потребує правової кваліфікації.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, то суд у цьому рішенні буде посилатися лише на пункт 2 згаданих Висновків експертного лінгвістичного дослідження.

14. Дані про особу обвинуваченого:

- довідка щодо притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності;

- довідки про те, що обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває;

- копія вироку Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2022 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ст. 436 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, із звільненням від відбування цього покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України, з іспитовим строком тривалістю три роки;

- копія вироку Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2022 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на строк десять років. Також ухвалено вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2022 року на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

15. Повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 19 січня 2024 року; пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_5 ; ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року, якою до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на 60 днів, тобто до 23 березня 2024 року включно; доручення у порядку статей 36, 290 КПК України; повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування; протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування; запит у порядку ч. 6 ст. 290 КПК України від прокурора до підозрюваного та відповідь на нього.

4.2 Допит свідка сторони обвинувачення ОСОБА_13 .

Під час свого допиту свідок повідомив, що влітку 2022 року після повномасштабного вторгнення читав новини і прочитав, що СБУ викрила священика, який має проросійські погляди. Перейшов за посиланням у пошуку, забив його прізвище і вийшов на його сторінку у Facebook і побачив вислови, що ми всі браття, що ми маємо повертатись. Після чого він зателефонував до СБУ і сказав, що новина існує, сторінка також, спитав чому вони нічого не роблять. Надалі з ним зв`язався працівник СБУ і він йому все розповів.

Відповідаючи на питання учасників судового розгляду та головуючого судді доповнив, що його показання стосуються першої публікації на сторінці у Facebook, на які три прапори країн і напис, що всі мають об`єднатись. Це відкрита публікація. Щодо інших осіб до СБУ не звертався. Його обурило те, що СБУ повідомило про священика, але насправді ця людина і далі таке публікує. Вперше побачив публікацію у липні-червні, самі публікації там датовані і 20-м, і 21-м роком. Чи були публікації вже за 22-ий рік не звертав увагу, але сторінка була активною. Його обурили прапори трьох держав разом - України, Росії, Білорусі та заклики про об`єднання. Чи була інша інформація про межі території України не пам`ятає. Він вважає, що таких публікацій взагалі не має бути в інтернеті. Це була особиста сторінка ОСОБА_14 . Ще були вислови з приводу російської мови від цього священика, що це його мова, він буде розмовляти лише нею, а іншу мову не визнає. У 2023 році слідчий викликав його на допит. На момент звернення до СБУ він працював у банку. Весь контекст цієї сторінки був єдиним - прапори трьох держав, про російську мову, заклики єднатись, чоловік на фото зображений в рясі. Він загалом цю сторінку на Faceboоk сприйняв як заклик до об`єднання та проти державності України, це були заклики проти державності, про єднання з іншими народами та використання російської мови.

4.3 Допит обвинуваченого ОСОБА_5 .

Під час свого допиту обвинувачений повідомив, що лишається на своїй позиції про те, що мав на увазі у своїх висловлюваннях лише духовне єднання. Ніякого об`єднання з Росією не буде. Якщо він у 2014 році думав, що можна помиритися, то вже після того, що відбулось, об`єднання вже неможливе. Єднання лише духовне. У нього православний хрест, що позначає лише Українську церков. Він навіть не розуміє у чому взагалі його провина. Можливо лише у тому провина, що сміливо написав, але не врахував усього, що відбувалось тоді. Не розуміє у чому взагалі суть звинувачення. Він не заперечує загалом своєї вини, але вважає, що він сміливий у своїх висловлюваннях та не врахував всіх обставин, та думав, що можна ситуацію виправити. Тому може повідомити лише одне, що помилявся у своїх твердженнях, лише у цьому його вина, і він з України.

Відповідаючи на питання учасників судового розгляду та головуючого судді повідомив, що користується соціальними мережами, зокрема і Facebook. Тоді профіль називався «Мы Единая Русь». Він публікував допис, про який йдеться у висунутому обвинуваченні. Йому було відомо про агресію, яку розпочала Росія проти України, але він думав, що все виправиться, що все можна змінити. Йому було відомо про окупацію Криму, частини Донецької області. Він не усвідомлював у повному обсязі, що публікації прапорів держав України, Білорусі, Росії та заклики об`єднуватись можуть призвести до прагнення поглинути нашу державу. Він змінив свою позицію вже після повномасштабного вторгнення РФ на територію України. Вже зрозумів, що мета Росії повне знищення населення України. Вже не пам`ятає, що конкретно писав, але зміни території не хотів. Те, що на його публікацію 20-го року звернули увагу у 23-му році пов`язує із повномасштабним вторгненням. Він визнає вину частково, визнає, що помилився та не врахував всіх обставин, коли він робив той допис.

V. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення

5.1 За цим кримінальним провадженням має місце висунуте обвинувачення у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, за що передбачена кримінальна відповідальність у ст. 110 КК України, без ознак, що кваліфікують цей злочин, тобто за положеннями частини 1 цієї статті.

З огляду на характер інкримінованих діянь, суду належить надати правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_5 крізь призму конституційних засад територіальної цілісності України, а також кримінально-правових механізмів її охорони.

5.2 Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України - злочин проти основ національної безпеки. Встановлена нормою закону України про кримінальну відповідальність ця кримінально-правова заборона покликана забезпечувати реалізацію ч. 3 ст. 2 Конституції України, яка проголошує, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Територіальна цілісність держави полягає в єдності її території, на яку поширюється державний суверенітет. Вона передбачає здатність держави зберігати свою територію в межах кордонів, установлених відповідно до норм міжнародного права, та протидіяти будь-яким зовнішнім чи внутрішнім посяганням, спрямованим на їх зміну.

У цьому контексті принципи територіальної цілісності та недоторканності кордонів ґрунтуються на засаді державного суверенітету, складовою якого є територіальне верховенство, що означає здійснення державою повної, виключної та верховної влади на своїй території.

Принцип непорушності кордонів, що є похідним від принципу суверенної рівності держав, включає в себе комплекс імперативних вимог, а саме: визнання існуючих кордонів, їх юридичну стабільність, недопустимість односторонньої зміни, а також заборону будь-яких прямих чи непрямих посягань на них.

5.3 Відповідно до конструкції диспозиції ст. 110 КК України, посягання на територіальну цілісність і недоторканність України може набувати визначених законом форм, які відрізняються за характером об`єктивної сторони, але об`єднані єдиним родовим об`єктом кримінально-правової охорони.

Такими формами є:

1) дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (йдеться про порушення порядку, встановленого ч. 3 ст. 5 і ст. 73 Конституції України, тобто про відсутність згоди Українського народу, вираженої на всеукраїнському референдумі);

2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України;

3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України.

Таким чином, законодавець передбачає як матеріалізовані форми безпосереднього впливу на територіальний устрій держави, так і інформаційно-комунікативні форми, які створюють умови для формування суспільних установок, спрямованих на його зміну.

5.4 Усі названі у ст. 110 КК України три форми злочинного посягання на територіальну цілісність і недоторканність України можуть бути вчинені лише з прямим умислом.

При цьому для першої форми обов`язковою ознакою є спеціальна мета - зміна меж території або державного кордону України з порушенням конституційно встановленого порядку їх зміни. Для інших форм така мета не є конструктивною ознакою складу злочину, однак її наявність або відсутність має значення для оцінки спрямованості умислу та змісту відповідних дій.

5.5 Висунуте обвинувачення ОСОБА_5 стосується третьої форми, тому встановлення мети в його діях не є обов`язковою, однак її наявність або відсутність підлягає обов`язковій судовій перевірці в контексті загальної спрямованості умислу, що, у свою чергу, потребує аналізу змісту висловлювань обвинуваченого з урахуванням їх мовного, семантичного та контекстуального значення.

5.6 Основним безпосереднім об`єктом злочину є національна безпека у політичній сфері, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території.

Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України, а саме: межі суходолу, вод, надр, повітряного простору. Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Процедури делімітації та демаркації мають юридично-технічне значення закріплення та матеріалізації державного кордону, що виключає його довільне тлумачення або односторонню зміну.

5.7 Територія держави та її державні кордони є одними з основоположних елементів державності. Суверенітет держави нерозривно пов`язаний з її територією та реалізується через територіальне верховенство, яке полягає у здійсненні державою в межах своєї території вищої, повної та виключної влади. Саме тому територіальна цілісність і недоторканність державного кордону перебувають під особливою конституційно-правовою охороною.

5.8 Під закликами з погляду відповідальності за ст. 110 КК України слід розуміти інформаційні дії, які полягають у повідомленні адресату в будь-якій формі інформації, зміст якої спрямований викликати в іншої особи (осіб) бажання (намір) учинити дії з метою зміни межі території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

5.8.1 Публічні заклики передбачають хоча б одне відкрите звернення до невизначеного, але значного кола осіб, в якому висловлюються ідеї, погляди чи вимоги, спрямовані на те, щоб шляхом поширення їх серед населення чи його окремих категорій (представників влади, військовослужбовців тощо) схилити певну кількість осіб до певних дій.

5.8.2 Публічність є оціночною ознакою, і питання про наявність її має вирішуватися у кожному конкретному випадку з урахуванням часу, місця, обстановки здійснення закликів тощо.

5.9 Злочин у цій формі є закінченим з моменту висловлення винним відповідного заклику, спрямованого на його сприйняття більш-менш широкою аудиторією.

5.10 Розповсюдження матеріалів полягає у вчиненні дій, спрямованих на доведення змісту відповідних матеріалів до відома невизначеного або кількісно значного кола осіб, що створює умови для їх подальшого сприйняття та поширення.

5.10.1 Для кваліфікації злочину має значення спосіб публічних закликів та розповсюдження матеріалів. Публічні заклики можуть мати місце на мітингу, зібранні, у виступі на телебаченні, у пості у соціальній мережі (зокрема, Facebook, Twitter) тощо, а розповсюдження матеріалів - здійснюватися шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним групам адресатів, зокрема через месенджери чи електронну пошту тощо.

5.10.2 Матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації (флеш-картці, планшеті, мобільному телефоні, комп`ютері) звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо - тут виступають засобами вчинення злочину. Адже вони є речами, які перебувають у динамічному (а не в статичному, на відміну від предмета злочину) стані і за допомогою них суб`єкт впливає на об`єкт злочину.

5.11 Розповсюдження матеріалів є закінченим з моменту фактичного доведення хоча б частини таких матеріалів до адресатів, незалежно від масштабу їх подальшого поширення.

5.12 Об`єктивна сторона злочину характеризується активними діями.

У межах цього кримінального провадження встановлювані судом дії обвинуваченого кваліфіковані стороною обвинувачення як розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території або державного кордону України.

Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки Верховною Радою України. Логічне тлумачення словосполучення «зміна меж території» може означати і збільшення території України за рахунок території іншої держави чи нейтральної території (але оскільки Україна будує свою зовнішньополітичну діяльність на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, зокрема відмовляється від будь-якої територіальної експансії, у цьому випадку під зміною території слід розуміти передусім її можливе зменшення).

5.13 Суб`єктивна сторона злочину характеризується виною у виді прямого умислу.

5.14 У контексті наведених положень кримінального та конституційного законодавства, що визначають засади охорони територіальної цілісності і недоторканності України, у цьому кримінальному провадженні підлягає вирішенню питання про наявність у діях обвинуваченого всіх обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого ст. 110 КК України, у їх взаємозв`язку з фактичними обставинами, викладеними стороною обвинувачення.

У межах наявного правового регулювання об`єкт злочину, його об`єктивна сторона у формі розповсюдження матеріалів із закликами, суб`єктивна сторона у формі прямого умислу, а також загальні ознаки протиправності діяння кореспондують з фактичними обставинами, інкримінованими обвинуваченому ОСОБА_5 стороною обвинувачення.

Водночас питання щодо наявності у змісті відповідних матеріалів саме закликів до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території або державного кордону України, а також щодо спрямованості умислу обвинуваченого та його можливої мети, не можуть бути вирішені виключно на підставі формально-юридичної кваліфікації та потребують подальшого дослідження фактичного змісту висловлювань.

5.15 У зв`язку з цим, встановлення змісту та смислового навантаження висловлювань обвинуваченого, які є предметом висунутого обвинувачення, підлягає дослідженню із застосуванням спеціальних знань у сфері лінгвістики та аналізу мовних конструкцій.

5.15.1 Через що варто вказати й на інформацію, наведену у дослідницькій частині висновку експерта від 30 листопада 2023 року № 520/1.

5.15.2 Так, експертом було проаналізовано загалом більше трьох десятків зображень із текстовими повідомленнями, та при цьому логіко-змістовним аналізом проаналізованих текстових фрагментів встановлено, зокрема, що мовцем ( ОСОБА_5 ) заперечується факт існування України як самостійної держави, називаючи її колонією/американською колонією (арк.к.п. 74, 74 звор.).

Також експертом виділено окремо матеріал, в якому мовець ( ОСОБА_5 ), окрім іншого, наділяє негативними властивостями Україну як державу - заперечується факт існування України як самостійної держави, називаючи її колонією/американською колонією; зазначається, що на території України діє нацистський тоталітарний режим; заперечується факт входження України у Європейський Союз, не порушуючи її територіальної цілісності; наділяється іншими негативними властивостями Україна як держава; демонструється невизнання мовцем ( ОСОБА_5 ) України як соціальної держави у 2014-2020 рр (арк.к.п. 76 звор.).

5.15.3 Щодо дослідницької частини висновку експерта, зокрема, 2-го питання, поставленого на експертизу щодо наявності у розповсюджених ОСОБА_5 матеріалах публічних закликів до змін меж території (державного кордону) України, встановлено наступне.

Тлумачення понять та лексем:

Заклик - звертання до певної групи людей, у якому у стислій формі висловлено провідну ідею часу, політичну вимогу, завдання; відозва, гасло // Прохання, вимога розгорнути яку-небудь діяльність, певним чином поводити себе.

Згідно з мовознавчою літературою заклик - це особливий тип мовленнєвого акту, зверненого «до адресата з метою спонукати його до виконання певної дії чи сукупності дій, усвідомлюваних як важлива частина суспільно значимої діяльності, котра сприяє досягненню певних ідеалів, або спонукати адресата враховувати у своїй повсякденній поведінці ці ідеали, причому, мовець та адресат є політичними суб`єктами або їхніми представниками, в власне мовленнєвий акт розглядають як частину суспільно-політичної комунікації».

Публічний - 1. Який відбувається в присутності публіки, людей; прилюдний. 2. Призначається для широкого відвідування, користування; громадський.

Розповсюджувати - 1. Роздавати, передавати, продавати і т.ін. багатьом для придбання, ознайомлення і т.ін.; 2. Доводити до відома багатьох, поширювати серед багатьох (певні ідеї, погляди, чутки і т.ін.).

Розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій з лінгвістичної точки зору - доведення до відома багатьох, поширення серед багатьох інформації до вчинення дій, що зроблені свідомо, з певним наміром.

Територія - частина земної кулі, що належить певній державі.

Цілісність - те, що має внутрішню єдність, сприймається як єдине ціле; внутрішня єдність об`єкта, його відносна автономність, незалежність від навколишнього середовища.

Державний кордон - межа, що розділяє території держав.

Недоторканність України - гарантія від усяких посягань з боку кого-небудь на кордони України.

Територіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави (адміністративно-територіальні одиниці) перебувають у нерозривному зв`язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.

Зміна - результат або процес перетворення чогось на якісно інше, з іншими властивостями, зовнішніми ознаками, характером.

5.15.4 Логіко-змістовним аналізом проаналізованих текстових фрагментів встановлено, зокрема, таке:

- міститься позитивне ставлення автора до об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь в єдину державу;

- автор поділяє думку ОСОБА_15 щодо об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь (з контексту наданих на дослідження матеріалів) в єдину державу;

- мовець звертається до жителів України, Російської Федерації та Республіки Білорусь як до жителів (мешканців) єдиної держави «Святая Русь»;

- наявне спонукання, яке звернене до жителів України, Російської Федерації та Республіки Білорусь (автор застосовує прийом метонімії: так, лексеми «Украина», «Россия», «Белоруссия» використовуються для позначення жителів цих держав), щодо виходу зі стану спокою та початку активності (активних дій), що реалізується через дієслово наказового способу «пробудись». З контексту наданих на дослідження матеріалів сполучення лексем «Святая Русь» використовується для позначення єдиної держави, до складу якої входять: Україна, Російська Федерація та Республіка Білорусь;

- використовується займенник першої особи множини «мы» на позначення кола осіб, зокрема і мовця, який відносить групу (коло) цих осіб (визначає приналежність) до жителів «Святой Руси»;

- міститься заклик, що передається перформативом «призываем», перебувати, проживати спільно « Святой Русью », тобто об`єднанням України, Російської Федерації та Республіки Білорусь у єдину державу, оскільки, з контексту наданих на дослідження матеріалів, сполучення лексем «Святая Русь» використовується для позначення єдиної держави, до складу якої входять: Україна, Російська Федерація та Республіка Білорусь;

- мовець звертається до жителів України, Російської Федерації, Республіки Білорусь (автор застосовує прийом метонімії: так, лексеми «Киевская Русь», «Россия», «Белоруссия» використовуються для позначення жителів цих держав) та зазначає, що у короткий термін настане їхня «победа», тобто відбудеться об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь у єдину державу, з контекстом «Святая Русь».

5.15.5 Аналізом досліджуваного матеріалу встановлено, що у контексті поставлених питань, у наданих на дослідження матеріалах, міститься визнання беззаперечного об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь в єдину державу «Святая Русь», що передбачає втрату суверенності й самостійності України та зміну меж її кордонів, а також заклик щодо необхідності перебувати (проживати) спільно « Святой Русью », тобто шляхом об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь у єдину державу («Мы призываем вас возвращаться, жить Родиной, жить святой Русью, жить в ней для Воскресшего Христа»). 3 урахуванням значення лексеми «публічний», з огляду на те, що у протоколах огляду від 05 липня 2023 року зазначено, що відеозаписи та публікації розміщувалися на відеохостингу «YouTube» та у соціальній мережі «Facebook», слідує, що виявлений заклик є публічним.

Тож, у досліджуваних матеріалах містяться публічні заклики до зміни меж території (державного кордону) України («Мы призываем вас возвращаться, жить Родиной, жить святой Русью, жить в ней для Воскресшего Христа»).

Вирішення питання, чи є контент заклику до необхідності перебувати (проживати) спільно « Святой Русью », тобто шляхом об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь у єдину державу, що, у свою чергу, передбачає зміну складових конституційного ладу сучасної України (суверенітету, форми правління, державного устрою, цілісності території та державного режиму), закликом до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади - потребує правової кваліфікації.

5.15.6 Дослідницька частина висновку експерта від 30 листопада 2023 року № 520/1 містить узагальнену лінгвістичну оцінку сукупності текстових матеріалів, що дозволяє розглядати їх як єдиний комунікативний масив із певними повторюваними смисловими та прагматичними характеристиками.

У ході дослідження експертом встановлено, що зміст аналізованих висловлювань виходить за межі нейтрального інформування або опису подій і містить сталі оціночні судження щодо державних інституцій та їх легітимності.

Такі висловлювання реалізуються через негативно марковану лексику та узагальнені твердження, що формують цілісне смислове поле критичної оцінки відповідного об`єкта висловлювань.

Окрему увагу у висновку приділено наявності мовних конструкцій спонукального характеру. Експерт відносить окремі фрагменти до мовленнєвих актів заклику, що лінгвістично виражаються через перформативні формули, імперативні конструкції та інші засоби адресного звернення до невизначеного кола осіб. У цьому контексті такі висловлювання розглядаються як такі, що не лише інформують, але й потенційно спрямовані на формування певної поведінкової реакції адресата.

Важливим для правової оцінки є те, що експертне дослідження фіксує наявність у матеріалах як описово-оцінних елементів, так і спонукальних мовних структур, що у своїй сукупності формують комунікативний вплив змішаного характеру. Це дає підстави розглядати зміст висловлювань не ізольовано, а у їхній функціональній єдності як засіб поширення певних смислових настанов.

Для цілей кримінального провадження зазначені висновки мають значення насамперед як джерело спеціальних знань щодо мовної форми та семантичної спрямованості висловлювань, що підлягають дослідженню у межах інкримінованого епізоду розповсюдження матеріалів із відповідними закликами.

Водночас остаточна юридична кваліфікація встановленого змісту потребує його оцінки у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема документами та показаннями допитаних осіб, про що далі.

5.16 Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, які мають бути отримані у передбаченому КПК України порядку, та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для об`єктивного вирішення справи.

Процесуальними джерелами доказів у цьому випадку є протоколи огляду мережі Інтернет, із фотозображеннями при проведенні цих дій та повною відеофіксацією у передбачених законом випадках, та інші документи як відображення фактичних даних, тобто відомостей про факти.

Водночас фактичні дані не можуть існувати самостійно самі по собі без відповідного джерела та носія.

У свою чергу доказами є ті ж фактичні дані, але які відповідають вимогам належності до справи, достовірності і допустимості, а на завершення суд має дійти висновку про їх відповідність критерію достатності, що корелюється із вимогами ст. 94 КПК України.

5.16.1 Суд бере до уваги надані стороною обвинувачення витяг з ЄРДР із коротким викладом обставин про те, що громадянин України ОСОБА_5 з використанням соціальної мережі «Facebook» та Інтернет-ресурсу «Youtube» здійснює публічні заклики до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України, із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 110 КК України; доручення начальника 3 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про проведення досудового розслідування від 10 липня 2023 року старшому слідчому в ОВС 3 відділу СУ Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області; постанова про створення групи слідчих від 23 червня 2023 року; постанова про визначення групи прокурорів від 03 січня 2024 року; супровідний лист начальника ГУ СБУ у м. Києві та Київській області про спрямування матеріалів (рапорт про виявлене правопорушення, повідомлення про протиправне діяння, висновок експертного дослідження) начальнику СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області з метою прийняття рішення про внесення відомостей до ЄРДР; рапорт про виявлене правопорушення заступника начальника 4 відділу УЗНД ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 19 червня 2023 року; повідомлення про кримінальне правопорушення від 20 червня 2023 року.

Наведені процесуальні документи не є доказами у розумінні підтвердження обставин вчиненого злочину, але приймаються судом, оскільки свідчать про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог щодо його проведення.

5.16.2 Суд приймає як докази, які стосуються встановлення органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Ці докази мають відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.

5.16.2.1 Належність доказів визначається як здатність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування.

Належність доказів у кримінальному процесі обумовлюється їх доказовою цінністю, а саме для чого вони можуть бути використані:

- для встановлення, хто вчинив злочин чи з`ясування інших обставин складу злочину - це встановлені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 ; відомості про обрання запобіжного заходу; відомості щодо інших кримінальних проваджень та засудження іншими вироками;

- для встановлення окремих фактів, які в сукупності розкривають обставини складу злочину чи їх відсутність - виявлені публікації у соціальній мережі, наведений їх зміст;

- для встановлення окремих фактів, які в сукупності розкривають обставини складу злочину - залучення спеціаліста з іншої галузі знань для встановлення мовних конструкцій, визначення чи відносяться окремі з них до закликів;

- для встановлення обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого - діяння вчинено умисно та у вчиненні якого обвинувачений вину визнав.

5.16.2.2 Допустимість доказів визначають як їх правову придатність для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні, зокрема у тому, що:

- фактичні дані як докази отримані уповноваженим на те суб`єктом - прийняті процесуальні рішення про доручення проведення огляду мережі інтернет за участі спеціаліста (зі спеціалізацією кібербезпека), створення групи слідчих й прокурорів, призначення за отриманими матеріалами експертизи тощо. Щодо уповноважених суб`єктів стороною захисту ніколи заперечення не висловлювались;

- фактичні дані отримані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян;

- отримані фактичні дані щодо вчиненого обвинуваченим злочину не були пов`язані із здійсненням негласних слідчих розшукових дій, збирались відкрито, зафіксовані з дотриманням процесуальної форми й у цьому аспекті суд не вбачає порушень прав та законних інтересів обвинуваченого, так і інших осіб;

- фактичні дані та сам процес їх отримання з відкритих джерел належним чином закріплені та засвідчені. Суд міг пересвідчитися у покроковості всіх вчинених слідчих та процесуальних дій;

- зібрані докази та інші матеріали провадження загалом дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності отримання фактичних даних.

5.16.2.3 Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації.

Щодо цього критерію отриманих доказів, то суд здобуті докази приймає як достовірні, зважаючи все ж таки й на те, що винуватість обвинуваченого доводиться прямим доказами, які є переважно документальними/речовими й не пов`язані, до прикладу, із суперечливою інформацією, що може надаватися усними показаннями допитаних судом осіб, зважаючи також й на присутність суб`єктивного критерію при дачі показань.

Однак, у цьому випадку, показання свідка сторони обвинувачення, який водночас виступив заявником у цьому провадженні, так і показання самого обвинуваченого, деталізували обставини вчиненого.

5.16.2.4 Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності наявних доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається жодного сумніву у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 04 травня 2020 року, діючи умисно, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, на шкоду інформаційній безпеці суспільства та держави, в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в Україні та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, з метою змін меж території і державного кордону України, усвідомлюючи злочинність своїх дій, а також те, що зі змістом матеріалів, які він розповсюджує може ознайомитися необмежена кількість осіб, бажаючи настання шкідливих наслідків, перебуваючи у місті Києві, використовуючи невстановлений органом досудового розслідування технічний пристрій, розмістив матеріали інформаційних повідомлень (закликів) у соціальній мережі «Facebook», а саме на сторінці під назвою « ОСОБА_9 », які знаходяться у вільному доступі для загального ознайомлення всіх користувачів Інтернет-мережі, а також всіх користувачів вказаної соціальної мережі, які відвідували його сторінку.

Так, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , авторизувавшись у соціальній мережі «Facebook», як користувач « ОСОБА_9 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 21 год. 23 хв., розмістив на так званій «Стіні» (публічній дошці оголошень, вільно доступній необмеженому колу користувачів) публікації, які містять визнання беззаперечного об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь в єдину державу «Святая Русь», що передбачає втрату суверенності й самостійності України та зміну меж її території та кордонів, а також заклики щодо необхідності перебувати спільно « Святой Русью », тобто шляхом об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь у єдину державу.

5.17 Суд, оцінюючи доводи сторони захисту, вважає за необхідне звернути увагу на особливий характер взаємовідносин між церквою та державою, які історично формувалися як складна система взаємодії, заснована, з одного боку, на принципі відокремлення церкви від держави, а з іншого - на визнанні важливої суспільної ролі релігійних організацій та духовенства.

5.17.1 Так, сторона захисту, хоч і визнала фактичні обставини, але заперечила висунуте обвинувачення у тій частині, що обвинуваченим ОСОБА_5 на зафіксованих публікаціях у мережі Інтернет не містились заклики до дій щодо зміни меж території і державного кордону України, а є виключним правом останнього як священнослужителя вести проповіді та давати вірянам настанови.

5.17.2 Суд із вказаними запереченнями не погоджується, виходячи з наступного.

5.17.3 Відповідно до статті 35 Конституції України та положень Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» держава гарантує кожному свободу світогляду і віросповідання, а також не втручається у здійснювану в межах закону діяльність церкви та релігійних організацій. Усі церкви, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом, а жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова. Водночас відокремлення церкви від держави не означає існування між ними абсолютної ізоляції. Навпаки, ці відносини характеризуються складною взаємодією, що ґрунтується на взаємній повазі, невтручанні у сферу виключної компетенції одне одного та одночасному визнанні загальнообов`язковості законів держави.

5.17.4 Історично склалися різні моделі взаємовідносин церкви і держави. У православній традиції вони отримали назву «симфонії церкви і держави», сутність якої полягає у співпраці, взаємній підтримці та взаємній відповідальності без втручання однієї сторони у сферу виключної компетенції іншої.

Саме тому держава не наділена повноваженнями оцінювати правильність богословських поглядів, зміст релігійного вчення чи особливості здійснення духовного служіння.

5.17.4.1 Водночас принцип невтручання держави у внутрішні справи церкви не означає, що будь-які висловлювання священнослужителя автоматично набувають статусу релігійної проповіді та виводяться за межі правового регулювання. Конституційна гарантія свободи віросповідання покликана забезпечити право особи на сповідування релігії, поширення своїх переконань та здійснення богослужбової діяльності.

5.17.4.2 Такий підхід узгоджується і з положеннями статті 9 Конвенції про захист людських прав і засадничих свобод (далі - ЄКПЛ), відповідно до якої кожен має право на свободу думки, совісті та релігії, що включає свободу змінювати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

5.17.4.3 Водночас свобода сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютною.

Згідно з частиною другою статті 9 ЄКПЛ свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

5.17.4.4 Таким чином, ЄКПЛ гарантує особі право сповідувати релігію та поширювати свої релігійні переконання, однак не виключає можливості притягнення до юридичної відповідальності за дії, вчинені під приводом реалізації такого права, якщо їх зміст виходить за межі свободи віросповідання та становить загрозу охоронюваним законом суспільним відносинам.

5.17.5 Духівництво визначають як особливу, як правило, організовану за ієрархічним принципом групу професійних служителів культу в ряді релігій. Залежно від становища в церковній структурі або релігійній громаді поділяється на різні групи.

5.17.5.1 Основними функціями духівництва є задоволення релігійних потреб віруючих, здійснення культових відправ, проповідь і захист віровчення, розробка богословських проблем, церковно-адміністративна діяльність. В Україні діяльність духівництва регламентується внутрішньоцерковними правилами, а в загальнодержавному плані - Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», іншими законодавчими актами.

Духовний сан - це перебування особи на певному рівні духовного служіння, що є необхідною умовою виконання нею відповідних віросповідних функцій.

5.17.5.2 Представники духовенства, реалізуючи свої права та здійснюючи релігійну діяльність, залишаються громадянами України, на яких поширюються всі права, свободи та обов`язки, передбачені Конституцією та законами України, у тому числі й заборони, встановлені законом України про кримінальну відповідальність.

5.17.5.3 Суд звертає увагу, що в межах цього кримінального провадження не є визначальним встановлення конкретного духовного сану обвинуваченого, особливостей його церковної ієрархії чи обсягу наданих йому внутрішньоцерковних повноважень, або навіть тієї обставини, що на час судового слідства він, як повідомляв суду, тимчасово не служив.

5.17.5.4 Отже, предметом судового розгляду у цьому кримінальному провадженні є не канонічний статус обвинуваченого, не зміст його релігійних переконань та не відповідність його висловлювань догматам певної конфесії, а виключно зміст поширеної ним інформації та порушення заборон за законом України про кримінальну відповідальність.

5.17.6 Відтак незалежно від того, яке місце особа посідає у структурі релігійної організації, межа між релігійною проповіддю, у зміст якої держава не має права втручатися, та діями, що можуть містити ознаки кримінально караного діяння, визначається не церковними правилами, а положеннями закону.

5.17.7 Церковне право в християнстві - сукупність релігійних та юридичних норм, якими регулюються структура і діяльність християнських церков, взаємовідносини церкви з державою, права та обов`язки духівництва тощо. Якщо канонічне право охоплює позацерковні правовідносини, то церковне право регулює внутрішньоцерковні - майнові права церкви, її адміністративні, судові та фінансові функції, ведення церквою актів цивільного стану (де церква не відокремлена від держави) і здійснення духовної цензури, а також запобігання злочинам проти віри і церкви та ін. Кожна церква (релігійна організація) має своє право, узгоджене її догматами, а також законами держави. Джерелами церковного права для християнських церков є Святе Письмо, Святий Переказ, правила отців церкви, постанови Вселенських соборів і закони певної держави.

5.17.7.1 При цьому сам обвинувачений посилався на те, що його проповіді та публікації стосувалися виключно Святого Письма та питань духовного життя, а терміносполучення «Свята Русь» має суто релігійне значення.

5.17.8 Суд погоджується з тим, що не наділений повноваженнями оцінювати правильність богословських поглядів, здійснювати тлумачення Святого Письма чи встановлювати відповідність проповідей канонам певної релігійної традиції. Таке втручання суперечило б конституційному принципу свободи віросповідання та відокремлення церкви від держави.

5.17.8.1 Разом із тим предметом оцінки суду є не релігійне вчення як таке, а конкретні висловлювання обвинуваченого, поширені ним у публічному просторі, їх зміст, спрямованість та значення.

5.17.9 При цьому суд вважає очевидним, що ані Святе Письмо, ані інші давні джерела християнського віровчення не містять положень про утворення чи об`єднання конкретних сучасних держав, не оперують назвами України, Російської Федерації чи Республіки Білорусь тощо.

Ба більше, досліджений судом зміст відповідних публікацій свідчить про те, що вони виходять за межі богословських міркувань, тлумачення релігійних текстів чи надання вірянам духовних настанов та містять висловлювання, оцінка яких має здійснюватися не з позицій церковного права чи релігійного вчення.

5.17.10 Саме по собі посилання на Святе Письмо або використання релігійної термінології не свідчить про релігійний характер поширених висловлювань і не позбавляє суд обов`язку надати їм правову оцінку.

5.17.11 Отже, свобода віросповідання, гарантована статтею 9 ЄКПЛ та статтею 35 Конституції України, захищає зміст релігійних переконань особи та її право на їх сповідування, однак не поширюється на заклики до протиправних дій лише з тієї підстави, що вони були висловлені священнослужителем або включені до тексту проповіді.

5.17.12 Судом встановлено, що використання обвинуваченим форми проповіді, посилань на релігійні тексти та звернень до віруючих не змінює фактичного змісту поширеної ним інформації.

5.17.13 Таким чином, маскування закликів до дій щодо зміни меж території та державного кордону України під зміст проповіді, духовних настанов чи тлумачення релігійних текстів не змінює їх правової природи та не виключає кримінальної відповідальності за такі висловлювання.

5.18 Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, без ознак, що кваліфікують злочин, обвинуваченим ОСОБА_5 , та інших обставин, які мають значення для доведення винуватості.

Отже, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у висунутому обвинуваченні є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

5.19 Суд остаточно визначає кримінально-правову кваліфікацію дій, яка має надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.

Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив розповсюдження матеріалів із закликами до дій, вчинених з метою зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 110 КК України.

VІ. Призначення покарання

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не лише карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання у межах санкції частини статті відповідатиме вчиненому і сприятиме виправленню обвинуваченого й запобіганню вчинення нових злочинів.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який ґрунтується на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяє досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.

Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, зрілого віку, якому на час ухвалення вироку виповнилося 57 років, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, з неповною вищою освітою, має малолітню дитину 2022 року народження.

Також суду були надані медичні документи про те, що обвинувачений ОСОБА_5 є особою з інвалідністю ІІ (другої) групи з 2012 року, страждає на ішемічну хворобу серця, під час оголошеної перерви у справі переніс гострий мозковий інсульт.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, є визнання вини.

Натомість суд вважає, з урахуванням тієї обставини, що обвинувачений протягом судового розгляду змінював свою позицію щодо висунутого обвинувачення, відсутня така обставина як щире каяття.

Так, щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

У судових дебатах прокурор висловив позицію щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України, з чим суд погоджується.

Отже, за наявності всіх вказаних вище обставин та обставин, які пом`якшують покарання, та водночас відсутності обставини, які обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням будуть правильними, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства.

Водночас суд не підтримує позицію прокурора щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки на час ухвалення цього вироку немає підстав до призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Так, вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2022 року, яким ОСОБА_5 був засуджений за ст. 436 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України, з іспитовим строком тривалістю три роки, був виконаний та відповідно обвинувачений є несудимою особою стосовно цього провадження.

Також судом будуть застосовані положення ч. 3 ст. 72 КК України, оскільки основні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

VІІ. Висновок

Цей вирок містить Вступ, у якому були окреслені три ключові моменти цього провадження та водночас три питання, відповіді на які шукав суд.

Підсумовуючи мотивування суд дійшов висновку, що за результатами судового розгляду встановлено, що поширені обвинуваченим ОСОБА_5 матеріали за своїм змістом не обмежувалися висловленням релігійних переконань, духовних настанов чи богословських суджень, а містили публічні заклики до об`єднання України, Російської Федерації та Республіки Білорусь у єдину державу «Святая Русь», що об`єктивно передбачає втрату Україною суверенітету, самостійності та зміну меж її території і державного кордону поза порядком, встановленим Конституцією України.

Зміст та смислове навантаження зазначених висловлювань судом встановлено не на підставі їх ізольованого сприйняття чи суб`єктивного тлумачення окремих фраз, а з урахуванням їх мовної форми, семантичного значення, контексту вживання та загальної спрямованості усіх поширених обвинуваченим матеріалів. Лінгвістичним дослідженням підтверджено, що словосполучення «Святая Русь» використовується як позначення єдиної держави, до складу якої мають увійти Україна, Російська Федерація та Республіка Білорусь, а вислів «Мы призываем вас возвращаться, жить Родиной, жить святой Русью, жить в ней для Воскресшего Христа» має ознаки саме заклику до такого об`єднання, адресованого невизначеному колу осіб.

При цьому суд виходить із того, що держава не вправі оцінювати правильність релігійного вчення, богословських поглядів чи зміст духовної проповіді, оскільки свобода світогляду і віросповідання гарантована Конституцією України та статтею 9 Конвенції про захист людських прав і засадничих свобод. Разом з тим здійснення релігійної діяльності не звільняє особу від обов`язку дотримуватися законів України та не виключає юридичної відповідальності за дії, зміст яких виходить за межі свободи віросповідання та посягає на суспільні відносини, що перебувають під кримінально-правовою охороною.

Тому посилання сторони захисту на те, що поширені матеріали є виключно формою релігійної проповіді, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки предметом оцінки у цьому кримінальному провадженні є не релігійні переконання обвинуваченого і не його канонічний статус, а зміст поширеної ним інформації та її відповідність заборонам, встановленим законом України про кримінальну відповідальність.

Сукупність досліджених судом доказів, які є належними, допустимими, достовірними та загалом достатніми, дає підстави дійти переконання, що обвинувачений ОСОБА_5 , діючи умисно, здійснив розповсюдження матеріалів із публічними закликами до дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 110 КК України.

VІІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на 60 днів, тобто до 23 березня 2024 року включно, що завершив свою дію.

Під час судового розгляду запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.

Перед судом прокурором не порушувалось питання щодо вирішення долі речових доказів у порядку ст. 100 КПК України.

Суд, на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України,

засудив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2022 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк десять років, виконувати самостійно.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на 60 днів, тобто до 23 березня 2024 року включно, що завершив свою дію.

Під час судового розгляду запобіжний захід не обирався.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні за проведення лінгвістичної експертизи (висновок експерта від 30 листопада 2023 року № 520/1) у розмірі 16 728,60 грн.

Перед судом прокурором не порушувалось питання щодо вирішення долі речових доказів у порядку ст. 100 КПК України.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1