Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №753/4869/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4869/25

провадження № 2-др/753/125/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

18 травня 2026 року судом було ухвалено рішення у справі, відповідно до якого позовні вимоги були задоволені частково.

20 травня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 травня 2026 року, справу було передано до провадження судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду.

01 червня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, у яких представник зазначив, що частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) викладено висновок про те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Як вбачається, представник позивача подав докази на підтвердження понесених витрат на правову (правничу) допомогу поза межами строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а відтак представник відповідача просив суд відмовити позивачу у стягнення витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, вивчивши заперечення представника відповідача, суд доходить наступного висновку.

У березні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

18 травня 2026 року судом було ухвалено рішення у справі, відповідно до якого позовні вимоги були задоволені частково.

Заява про стягнення витрат на правничу допомогу була подана до суду представником позивача 20 травня 2026 року, тобто протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Представником відповідача у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення наголошувалося на тому, що докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу були подані представником позивача поза межами строку, встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України..

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача у позовній заві (тобто у першій заві по суті спору) було заявлено вимогу про стягнення судових витрат із відповідача та зазначено попередній розрахунок витрат, який складає 10000,00 грн..

Зважаючи на викладене, суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо неналежної подачі представником позивача заяви про стягнення судових витрат, оскільки у відповідності до положень частини першої статті 134 ЦПК України, представником позивача разом з першою заявою по суті спору було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а також у позовній заяві заявлено про стягнення таких витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз змісту наведеної частини статті дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи.

При цьому, стаття 141 ЦПК України не передбачає можливості поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат, оскільки визначає такий строк подією, яка неминуче має настати (закінчення судових дебатів).

Сама заява про ухвалення додаткового рішення також представником позивача була подана в строки, визначені статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування заяви про понесені позивачем витрати на правничу допомогу, представник позивача надав суду: копію договору про надання правничої допомоги від 07 лютого 2025 року, укладений між адвокатом Даниловим Ю.В. та ОСОБА_1 ; копію додаткової угоди до договору; акт прийому-передачі виконаних робіт.

Зокрема, із копії договору про надання правничої допомоги вбачається, що замовник в порядку та на умовах визначених договором дає завдання, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати за домовленістю замовнику послуги щодо проведення консультаційного та представницького обслуговування замовника, пов`язаними з його відносинами з будь-якими установами, організаціями, тощо.

Пунктом 3 договору передбачено, що розмір гонорару визначається сторонами при підписанні додатку до цього договору, тобто за домовленістю сторін.

Відповідно до додаткової угоди до договору, сторони дійшли згоди про те, що виконавець представлятиме інтереси замовника у Дарницькому районному суді м. Києва у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Сторони погодили, що за надання правової допомоги замовник оплачує виконавцю гонорар, розмір якого становить 10 000,00 грн.

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт від 19 травня 2026 року вбачається, що на підставі договору про надання правової допомоги від 07 лютого 2025 року та додаткової угоди до вказаного договору від 07 лютого 2025 року, виконавець надав замовнику послуги у повному обсязі у цивільній справі № 753/4869/25, що розглядалася за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Послуги надані в повному обсязі, якісно та в строк. Сторони не мають взаємних претензій.

Отже, представником позивача надано суду докази щодо витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на заперечення позивача щодо співмірності витрат на правову допомогу, з огляду на характер виконаної адвокатом роботи, з урахуванням критеріїв співмірності, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, зважаючи на кількість та тривалість судових засідань у справі, на часткове задоволення позовних вимог та визнання позовних вимог відповідачем, суд дійшов до висновку, що заявлені представником позивача витрати підлягають частковому задоволенню у розмірі 8000,00 грн.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя К.В. Шаповалова