Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №753/15009/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15009/25

провадження № 2-др/753/127/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

24 червня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун Олена Леонідівна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун Олена Леонідівна, про визнання права власності на частини квартири,

В С Т А Н О В И В:

у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року було вирішено питання про прийняття до спільного розгляду із первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частини квартири в порядку поділу спільного майна подружжя; залучено до участі у справі за зустрічним позовом як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дроботун О.Л.

18 травня 2026 року судом було ухвалено рішення у справі, відповідно до якого позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун О.Л., про визнання права власності на майно в порядку спадкування було задоволено частково; визнано за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом; в іншій частині вимог відмовлено. Окрім того, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун ОЛ., про визнання права власності на частини квартири було задоволено; визнано за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 як частку у спільному майні подружжя, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позову до суду у розмірі 6444 грн.

22 травня 2026 року до суду від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 80 000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 травня 2026 року, справу було передано до провадження судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду.

03 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому представник зазначив, що представник відповідачазвернувся із заявою про стягнення витрат після ухвалення рішення (22.05.2026). Отже, право на стягнення витрат у такому порядку виникало лише за умови, що до закінчення судових дебатів було зробилено відповідну заяву про намір подати докази витрат у п`ятиденний строк. У матеріалах справи та в самій заяві відсутні будь-які відомості про вчинення заявником такої заяви до закінчення судових дебатів; обов`язок підтвердити дотримання цієї умови покладається на заявника. За відсутності зробленої до закінчення судових дебатів заяви про подання доказів витрат у п`ятиденний строк, заява представника ОСОБА_2 - адвоката Косьміна Д.В. про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 8 статті 141 ЦПК України. Окрім того, відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору (зокрема, з відзивом та зустрічним позовом) кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Згідно з частиною 2 цієї статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору. Відтак, за відсутності у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, поданого заявником разом з першою заявою по суті спору, наявні передбачені статтею 134 ЦПК України підстави для відмови у відшкодуванні заявлених витрат на правничу допомогу. Також представник позивача зазначає, що заявлений розмір витрат не підтверджений належними та узгодженими між собою доказами. Долучені до заяви додаток № 3 (від 25.08.2025) та акт № 2 приймання-передачі наданих послуг (від 01.05.2026) містять взаємно суперечливий перелік дій адвоката, при тому, що підсумкова сума в обох документах є тотожною - рівно 80 000,00 грн: у додатку № 3 окремою позицією зазначено дію «попереднє опрацювання матеріалів, наданих клієнтом» (1 година - 5 000,00 грн) та участь у 5 судових засіданнях (5 годин - 25 000,00 грн); в акті № 2 дія «попереднє опрацювання матеріалів» взагалі відсутня, натомість зазначено участь уже у 6 судових засіданнях (6 годин - 30 000,00 грн). У такий спосіб різниця у 5 000,00 грн (вилучення позиції «попереднє опрацювання») механічно компенсована додаванням ще одного судового засідання на ті самі 5 000,00 грн, унаслідок чого підсумок штучно «підігнано» під заздалегідь визначену суму 80 000,00 грн. Це свідчить, що заявлена сума не відображає фактично витрачений час і реальний обсяг робіт, а отже не відповідає критерію дійсності (реальності) витрат. Крім того, кількість і тривалість судових засідань, у яких фактично брав участь адвокат заявника, мають підтверджуватися матеріалами справи (журналами/ протоколами судових засідань). Заявник не довів ані фактичної кількості засідань, ані їх тривалості, тоді як вартість визначено за формулою «1 година = 1 засідання = 5 000,00 грн» без жодного підтвердження реальних часових витрат. Представник позивача також зазначає щодо неправильного визначення суб`єкта та обсягу стягнення, оскільки заявник просить стягнути з ОСОБА_1 усі 80 000,00 грн як витрати «позивача за зустрічним позовом», проте з акта № 2 та додатка № 3 убачається, що до цієї суми включено послуги, безпосередньо пов`язані із захистом від первісного позову ОСОБА_1 , зокрема: «підготовка та подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 » (3 години - 15 000,00 грн), ознайомлення з матеріалами справи, консультація клієнта тощо. Відповідно до частини 4 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково (за нею визнано право власності на 1/2 частку квартири), тобто ОСОБА_1 за первісним позовом є стороною, що частково виграла спір. За таких обставин витрати, понесені у зв`язку із захистом від первісного позову, не можуть бути стягнуті з ОСОБА_1 у повному обсязі, а підлягають пропорційному розподілу. Заявник штучно об`єднав в одній сумі (80 000,00 грн) витрати за двома різними позовами (первісним і зустрічним) і пред`явив їх до повного стягнення з ОСОБА_1 як з відповідача за зустрічним позовом, ігноруючи результат розгляду первісного позову. Це є самостійною підставою для відмови у стягненні витрат у заявленому розмірі та обсязі (у частині, що стосується первісного позову). На випадок, якщо суд не встановить підстав для відмови у задоволенні заяви (залишення її без розгляду), заінтересована особа в порядку частини 5 статті 137 ЦПК України заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки заявлений розмір (80 000,00 грн) є явно неспівмірним. Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних робіт; 2) часом, витраченим адвокатом; 3) обсягом наданих послуг; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат (частина 5 статті 137 ЦПК України). Заявлені витрати не відповідають жодному з критеріїв співмірності, зважаючи на наступне: по-перше, справа є типовим спором про визнання права власності на спадкове майно та поділ майна подружжя. Вона не належить до категорії складних, не потребувала проведення експертиз, не містила великого кола учасників чи значного обсягу доказів. Заявлена «підготовка перекладу з англійської мови» не надає справі ознак складності та сама по собі не є правничою допомогою адвоката. По-друге, розмір судового збору, стягнутого рішенням суду, склав лише 6 444,00 грн, що свідчить про помірну ціну позову. Заявлена ж сума витрат на правничу допомогу (80 000,00 грн) більш ніж у 12 разів перевищує розмір судового збору, що є самостійним показником її неспівмірності зі значенням справи для сторони. По-третє, позиції «ознайомлення адвоката з матеріалами справи» (5 000,00 грн) та «консультація клієнта» (5 000,00 грн), а також «попереднє опрацювання матеріалів» (у додатку № 3 - ще 5 000,00 грн) дублюють одна одну за змістом - це єдиний підготовчий етап, який не може окремо тарифікуватися втричі; «підготовка перекладу з англійської на українську мову» (2 години - 10 000,00 грн) не є правничою допомогою адвоката; це технічна послуга перекладу, вартість якої є значно нижчою, а її необхідність у спорі про спадкування/поділ майна подружжя заявником не обґрунтована; вартість участі у судових засіданнях (30 000,00 грн) визначено за штучною формулою «1 засідання = 1 година = 5 000,00 грн» без доказів реальної тривалості засідань; короткі засідання (зокрема щодо відкладення) не можуть тарифікуватися як повна година роботи; ставка 5 000,00 грн за годину та «рівні» погодинні значення (1, 1, 3, 3, 2 год) не підтверджені детальним описом фактично витраченого часу (таймшитами), що позбавляє суд можливості перевірити реальність витрат. Сукупність наведеного доводить неспівмірність заявлених витрат (обов`язок такого доведення відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання, і він виконаний). Співмірним зі складністю цієї справи, фактичним та неповторюваним обсягом дійсно необхідної правничої допомоги є розмір, що не перевищує 5 000,00 грн (вартість однієї години за домовленістю сторін), до якого і слід зменшити заявлені витрати.

04 червня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо заперечень представника позивача на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, у яких адвокат зазначив, що за умови того, що заява (вимога) про стягнення судових витрат позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 понесених у зв`язку з розглядом справи була зроблена разом із поданням зустрічного позову, що також було продубльовано її представником під час судових дебатів до їх закінчення,адвокат вважає, що порядок та строки для подання заяви про відшкодування судових витрат є дотриманими. В тексті зустрічного позову ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник, адвокат Косьмін Д.В., міститься наступне: «Орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат позивача за зустрічним позовом: сплачено судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 12 500,00 грн; передбачувані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн». Таким чином, твердження адвоката Федоркіна А.В. - представника позивачки за первісним позовом, відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 стосовно неподання орієнтовного (попереднього) розрахунку судових витрат позивачки за зустрічним позовом не відповідають дійсності та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Заявлена в зустрічному позові вимога про стягнення витрат на правову допомогу із зазначенням орієнтовного розміру понесених витрат, є декларативною, а розмір таких витрат є орієнтовним, адже на моменті подання зустрічного позову розгляд справи було не завершено, тобто прогнозувати усі витрати на стадії звернення до суду із зустрічним позовом було неможливо. З урахуванням положень пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України вбачається, що наведений в акті № 2 приймання - передачі наданих послуг за договором про надання правової/правничої допомоги № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, укладеного між відповідачкою за первісним, позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «ВІКОС» відображає фактичний та реальний обсяг наданих послуг і виконаних робіт адвокатом Косьміним Д.В., а також їх вартість, що підлягає сплаті. З огляду на наведене, заперечення адвоката Федоркіна А.В. - представника позивачки за первісним позовом, відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 проти вказаної заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не відповідають наявним матеріалам справи.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, вивчивши заперечення на заяву про стягнення судових витрат та додаткові пояснення у справі, суд доходить наступного висновку.

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року було вирішено питання про прийняття до спільного розгляду із первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частини квартири в порядку поділу спільного майна подружжя; залучено до участі у справі за зустрічним позовом як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дроботун О.Л.

18 травня 2026 року судом було ухвалено рішення у справі, відповідно до якого позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун О.Л., про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування було задоволено частково; визнано за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом; в іншій частині вимог відмовлено. Окрім того, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун ОЛ., про визнання права власності на частини квартири було задоволено; визнано за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 як частку у спільному майні подружжя; а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позову до суду у розмірі 6444 грн.

З тексту зустрічної позовної заяви вбачається, що представник позивача за зустрічним позовом (відповідача - за первісним) зазначав, що передбачувані витрати на професійну правничу допомогу складають 80 000,00 грн, та у прохальній частині зустрічної позовної заяви просив суд стягнути із ОСОБА_1 судові витрати понесені у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на те, що адвокатом Косьміним Д.В. у зустрічній позовній заяві було зазначено орієнтований розрахунок судових витрат та заявлено вимогу про стягнення судових витрат із відповідача за зустрічним позовом, а сама заява про відшкодування витрат з доказами таких витрат була подана до суду протягом 5 днів з моменту проголошення рішення у справі, заява є такою, що подана відповідно до норм ЦПК України.

Крім того, суд зазначає, що представником відповідача до закінчення судових дебатів повідомлено суд про те, що остаточні докази понесених витрат будуть подані після ухвалення рішення у справі, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 30 квітня 2026 року.

Враховуючи зазначене, підстави для залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення відсутні.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз змісту наведеної частини статті дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи.

При цьому, стаття 141 ЦПК України не передбачає можливості поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат, оскільки визначає такий строк подією, яка неминуче має настати (закінчення судових дебатів).

Сама заява про ухвалення додаткового рішення також представником відповідача була подана в строки, визначені статтею 141 ЦПК України, як про це зазначалося вище.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування заяви про понесені відповідачем ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, представник відповідача надав суду копію договору про надання правничої допомоги № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Вікос» та ОСОБА_2 ; копію додаткової угоди до договору від 25 серпня 2025 року; додаток №3 до договору; акт № 2 приймання-передачі наданих послуг від 01 травня 2026 року.

Зокрема, із копії договору про надання правничої допомоги 27/03/25 від 27 березня 2025 року, вбачається, що за дорученням клієнта, об`єднання зобов`язується надати правову/правничу допомогу, зміст якої передбачений цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити її.

Об`єднання зобов`язується здійснювати судове/позасудове представництво інтересів клієнта в процесі виділення частки клієнта зі складу спільного майна, що було набуте клієнтом в шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вести справи від її імені, зокрема, в судах.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що сума винагороди, які клієнт зобов`язується сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення зазначаються в окремих додатках до даного договору.

Згідно додаткової угоди до договору, сторони підписали додаткову угоду у зв`язку із перебуванням у провадженні Дарницького районного суду м. Києва цивільної справи № 753/15009/25 та з метою представництва адвокатом інтересів ОСОБА_2 у вказаній справі.

Відповідно до додатку № 3 до договору про надання правничої допомоги, сторони погодили, що вартість однієї години, витраченої адвокатом на надання правничої допомоги за договором становить 5000,00 грн. У вказаному додатку сторони погодили перелік дій адвоката та вартість таких дій - 80 000,00 грн.

Згідно акту № 2 приймання-передачі наданих послуг сторони стверджують, що за результатами виконання об`єднанням своїх обов`язків за договором про надання правничої допомоги, об`єднання передає, а клієнт приймає обсяг фактично наданої правничої допомоги: ознайомлення з матеріалами справи -5000,00 грн; консультація клієнта - 5000,00 грн; підготовка та подання відзиву - 15 000,00 грн; підготовка та подання зустрічної позовної заяви - 15 000,00 грн; підготовка та подання письмових доказів -10000,00 грн; участь у судових засіданнях (6 засідань) - 30 000,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт становить 80 000,00 грн.

Отже, представником відповідача за первісним позовом надано суду докази щодо витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи надані представником відповідача докази з метою їх розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України, суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду:

Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року (п. 21), що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17, що суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначені суми витрат на правову допомогу судом враховується та обставина, що зміст відзиву на первісний позов та зміст зустрічної позовної заяви є ідентичними, а отже зазначена представником відповідача кількість часу, витраченого на підготовлення цих двох заяв по суті є завищеним.

Також суд вважає завищеним вартість такої послуги як отримання, оформлення перекладу з англійської на українську мову та подання документів до суду, з огляду на те, що переклад та оформлення перекладу здійснювалось не адвокатом, а перекладачем Бюро перекладів, та вартість однієї години за участь у судовому засіданні, враховуючи тривалість таких судових засідань та процесуальні дії, які в них здійснювались.

Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, та зважаючи на підставу та предмет позову, зміст позовної заяви, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням клопотання представника позивача за первісним позовом про зменшення витрат позивача на правову допомогу, зважаючи на кількість, тривалість судових засідань та процесуальні дії, які в них відбувались, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, враховуючи часткове задоволення первісного позову, зважаючи на те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, суд вважає, що заявлені витрати представником відповідача за первісним позовом не відповідають критерію розумності, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача за первісним позовом про стягнення правничої допомоги у розмірі 30 000 грн.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун Олена Леонідівна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дроботун Олена Леонідівна, про визнання права власності на частини квартири - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя К.В. Шаповалова