Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №752/10426/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10426/26

Провадження №: 3/752/3588/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 м. Київ

суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції

пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП

відносноОСОБА_1 дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання – АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер – НОМЕР_1

за участі захисниці Ширмер О.О.,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2026 близько 1-ї години ночі (приблизний час 00 год 45 хв) у м. Києві водійка ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Саперно-Слобідській та заїжджаючи на міст Південний через річку Дніпро, керувала транспортним засобом Chery Kimono SQR, державний номерний знак НОМЕР_2 та не виконала вимогу працівника патрульної поліції про зупинку, та продовжила рух, у зв`язку з чим була зупинена шляхом переслідування, чим порушила п. 2.4 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

При цьому, водійка ОСОБА_1 , керуючи вищевказаним транспортним засобом, в указані дату і місці, мала ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовилася, що зафіксовано технічними засобами відеозапису – нагрудною камерою співробітників Національної поліції, які оформили у зв`язку з цим протокол про адміністративне правопорушення.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

За змістом ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції також тягне адміністративну відповідальність за цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

У п. 2.5 Правил дорожнього руху закріплено обов`язок водія пройти, на вимогу поліцейського, в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п. 2.4 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен зупинитися на вимогу поліцейського із дотримання вимог Правил дорожнього руху.

Подія та склад адміністративних правопорушень та наявність вини у діях ОСОБА_1 у порушенні ст. 122-1 та ч. 1 ст. 130 КУпАП доводяться частково її особистими письмовими поясненнями та матеріалами, поданими уповноваженим органом, де міститься:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 637986 від 11.04.2026, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 631478 від 04.04.2026, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- картка обліку адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- відомості з Інформаційного порталу Національної поліції (“АРМОР”) щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія;

- відеозаписи з нагрудних камер співробітників Національної поліції України (записані на лазерний диск), в яких зафільмовано події, які мали місце у м. Києві на Південному шляхопроводі (міст через річку Дніпро), які відображають обставини зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 шляхом переслідування, виявлення у водійки ознак алкогольного сп`яніння, вимогу працівника поліції проходження огляду на стан сп`яніння, пояснення ОСОБА_1 щодо особистих обставин, пригніченого стану, застосування до неї насильства знайомим чоловіком, відмову водійки від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Установлення події та складу адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП відбулося відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (надалі по тексту Інструкція № 1452/735).

12.06.2026 в судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила. Заяв про відкладення розгляду справи, про розгляд справи виключно за його особистої присутності не подавала.

Захисниця Ширмер А.О. клопотала про розгляд справи за відсутності її підзахисної, яка зайнята на роботі, просила суд врахувати письмові пояснення ОСОБА_1 по суті події, які завантажила у підсистему “Електронний суд”, закрити справу в порядку ст. 18 КУпАП через вчинення правопорушення правопорушень у стані крайньої необхідності, а також закрити справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з порушенням процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння в порядку п. 1 ст. 247 КУпАП.

Так, захисниця просила врахувати, що:

-зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 відбулася без законних підстав, внаслідок чого у працівників поліції не виникло право висувати водійці будь-яких вимог, а у водійки, відповідно, не виникло обов`язку їх виконання, зокрема щодо проходження огляду з метою встановлення стану сп`яніння;

-технічний запис відеофіксації та інші матеріали справи не містять фактичних даних щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та не містять факту законної зупинки поліцейськими ОСОБА_1 ;

-відеозаписи, приєднані до протоколів про адміністративне правопорушення, не є безперервними, відсутня відеофіксація зачитування протоколу, роз`яснення прав, складання направлення;

-протокол за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено пізніше 24-х годин з моменту виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, протокол ОСОБА_1 не вручався і остання не була ознайомлена з висунутим їй обвинуваченням; їй не було роз`яснено її процесуальні права і допущені порушення позбавляють можливості здійснити повне, всебічне й об`єктивне з`ясування обставин справи;

-направленняна огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке приєднано до протоколу про адміністративне правопорушення не вручалося ОСОБА_1 . Зазначені відомості про те, що ОСОБА_1 доставив на огляд капрал поліції ОСОБА_2 , не відповідають дійсності, оскільки ніхто водійку до медичного закладу не доставляв;

-поліцейськими не було чітко названо ознак алкогольного сп`яніння;

-водійку не було відсторонено від керування транспортним засобом;

-час, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає відеозаписам.

Також захисниця надала суду адвокатський запит та відповідь на нього на підтвердження обставин того, що ОСОБА_1 зверталася вночі з 03.04.2026 та 04.04.2026 на спецлінію “102” у зв`язку із застосуванням до неї насильства.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 29.05.2026, остання просить врахувати її перебування у стані крайньої необхідності, оскільки 03.04.2026 ввечері вона їхала з м. Бориспіль у м. Київ додому до свого знайомого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . У квартирі у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень, він почав погрожувати, застосовував фізичну силу, бив, намагався душити. Приблизно о 23:50 вона викликала поліцію. Поки чекала поліцію, отримала змогу поїхати з місця, хоча ОСОБА_3 їй телефонував і погрожував. Враховуючи екстрену ситуацію, намагалася швидше дістатися дому, у пізній час опинилася у чужому місті, перебуваючи у шоковому стані, не помітила, що поліцейські зупиняють її авто, плакала від події, яка сталася. Під час спілкування з поліцейськими не до кінця розуміла ситуацію, адже перебувала у дуже стресовому стані.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов`язковою, а тому, враховуючи, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, представлена професійним адвокатом, яка надала пояснення і заявила в судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі, клопотань про відкладення розгляду справи, заяви про розгляд справи у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не надходило, розгляд проведено на підставі наявних матеріалів.

Проаналізувавши пояснення захисниці, дослідивши матеріали справи, наявні докази у сукупності з відеозаписами з нагрудних камер патрульних поліцейських, суд (суддя) не установив передумов для констатації істотних порушень процедури оформлення протоколів про адміністративне правопорушення та/або прав ОСОБА_1 та вважає, що установлення події та складу адміністративних правопорушень відбулося відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (надалі по тексту Інструкція № 1452/735).

Так, з переглянутих відеозаписів вбачається, що 04.04.2026 близько 01-ї години ночі (не пізніше 00 год 44 хв) екіпаж патрульної поліції зупинив транспортний засіб Chery Kimono SQR, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водійки ОСОБА_1 , яка? проїжджаючи блок-пост, розміщений на в`їзді на міст Південний з вул. Саперно-Слобідської у м. Києві, не зупинився на вимогу працівника поліції, у зв`язку з чим був зупинений шляхом переслідування. Особу водійки було встановлено на підставі посвідчення водія. Оголошено про вчинення нею правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`ясовано наявність ознак алкогольного сп`яніння, проведено опитування щодо вживання алкогольних напоїв, на що ОСОБА_1 пояснила, що випила банку пива (час 00 год 56 хв). У зв`язку з цим водійці було вказано на необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у спеціалізованому медичному закладі у лікаря нарколога. На вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відповіла відмовою, при тому що їй було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду (складання протоколу про адміністративне правопорушення, притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП). ОСОБА_1 плакала, просила пробачення, просила її відпустиnи, пояснювала, що відносно неї вчинялося насильство (її били, кусали), вона викликала поліцію, чекала поліцейських 40 хвилин. Оскільки водійка відмовилася від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, відносно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Аналізуючи представлені відеозаписи, доцільно зазначити, що зупинка автомобіля відбулася у період дії комендантської години.

Так, відповідно до Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”.

У подальшому неодноразово відбувалися продовження строку дії воєнного стану.

Згідно з наказом Київської міської військової адміністрації від 20.03.2023 за № 1 “Про запровадження комендантської години на території міста Києва” встановлено, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про Правовий режим воєнного стану”, Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, Указу Президента України від 24.02.2022 за № 68/2022 “Про утворення військових адміністрацій”, Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 за № 573, враховуючи клопотання Коменданта міста Києва № 825/2313 від 20.03.2023 та з метою забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану вирішено запровадити комендантську годину на території міста Києва щоденно з 00 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин, починаючи з 26.03.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 (“Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану”) затверджено порядок здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан.

Так, відповідно до п. 8 згаданого вище Порядку від 08.07.2020 № 573 під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 35 Закону України “Про національну поліцію” визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Таким чином, враховуючи той факт, що зупинка автомобіля Chery була здійснена 04.04.2026 о 00:44 на території м. Києва у період, на який уповноважений на те орган державної влади прийняв відповідне рішення про заборону руху транспортних засобів з огляду на запровадження комендантської години, суд (суддя) доходить до висновку, що працівники поліції діяли в межах та на підставі повноважень, що передбачені п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України “Про національну поліцію”.

Зауваження захисниці про відсутність доказів санкціонованого блок посту при заїзді на Південний міст суд (суддя) оцінює критично, оскільки предметом судового розгляду у цій справі не є правомірність розміщення блок-посту у певній частині міста Києва. Для жителів столиці розміщення блок-посту у цій точці міста є загальновідомим фактом, що триває з лютого 2022 року і у разі наявності у захисниці обґрунтованих сумнівіd у його легітимності, вона не була позбавлена права отримати щодо цього офіційне документальне підтвердження законності розміщення цього блок посту.

З матеріалів відеозапису вбачається, що поліцейські запитали у особи, яку ідентифікували як кермувальницю, чи не вживала вона алкогольні напої. ОСОБА_1 прокоментувала це тим, що випила банку пива.

У рішенні по справі “О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства” від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 17 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У розрізі досліджених фактичних обставин доцільним є врахування наступних положень чинного законодавства:

- ч. 1 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію”, де закріплено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху ;

- ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію” де закріплено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи;

3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу;

Більше того, в умовах дії воєнного стану на працівників правоохоронних органів покладаються завищені вимоги щодо виявлення правопорушень та попередження вчинення нових, а тому будь-яку вимогу про зупинку транспортного засобу та перевірку документів водія, установлення його особи у будь-якому разі не слід розцінювати незаконною.

- п. 2.4 Правил дорожнього руху, де закріплено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс), дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

- п. 2.5 Правил дорожнього руху, де встановлено обов`язок водія пройти огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського.

- п. 2.9 Правил дорожнього руху, де закріплено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;

- п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735, де закріплено, що огляд на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Також повноваження працівників поліції на виявлення ознак сп`яніння у водіїв визначені в Інструкції № 1395 і Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі по тексту – Порядок № 1103);

- п. 3 розділу І цієї Інструкції № 1452/735, де закріплено, що ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці;

- п. 7, 8 розділу І Інструкції № 1452/735, де зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі – заклад охорони здоров`я). Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції;

- п. 11, 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, де передбачено, що оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я;

- п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі – Порядок №1103), де передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я України (далі – МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку);

- п. 6, 7, 8 Порядку № 1103, де встановлено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду;

- ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, де закріплено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, повноваження працівників поліції на виявлення ознак сп`яніння у водіїв визначені в Інструкції № 1452/735, Інструкції № 1395, Порядку № 1103, тобто виявлення ознак є дискрецією поліцейського.

Описані вище положення чинного законодавства у своєї сукупності вказують на послідовність розвитку подій, наявність у поліцейських повноважень на зупинку авто, яке рухається в період дії обмежень режиму комендантської години, зупинку водія, який не виконав вимогу про зупинку, встановлення особи кермувальниці, перевірку її на стан алкогольного сп`яніння, адже у неї були явні ознаки такого сп`яніння.

Зафіксовану на відеозаписах поведінку ОСОБА_1 суд (суддя) оцінює як ухилення від огляду на стан алкогольного сп`яніння за наявності відповідних ознак. Зокрема, суд (суддя) виходить із сукупного аналізу ситуації, обставин того, що попередньо правоохоронці документували адміністративне правопорушення щодо неї за фактом невиконання вимоги про зупинку.

Також з відеозаписів вбачається, що виявлені ознаки алкогольного сп`яніння були наявними у особи, щодо якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, зокрема поведінка, яка не відповідає обстановці (щодо запаху алкоголю з порожнини рота, суд (суддя) покладається на дані поліцейських, адже запах на відео не передається).

Враховуючи викладене, дії працівників поліції щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 оцінюються як правомірні та такі, що відповідають вищенаведеним положенням законодавства.

При вирішенні справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП судом (суддею) прийнято до уваги не лише один протокол про адміністративне правопорушення, а сукупність наявних доказів, які є достатніми і належними, доводять подію та склад адміністративного правопорушення.

При цьому, суд (суддя) враховує, що ОСОБА_1 як особа, яка отримувала посвідчення водія, є такою, що проходила підготовку в автошколі за для його отримання, де одним з основних напрямків підготовки, як і під час здачі іспитів на право керування транспортним засобами, є знання Правил дорожнього руху.

У рішенні по справі “О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства” від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Щодо заперечень захисниці, суд (суддя) зазначає, наступне:

У частині тверджень про наявність порушень у процедурі складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, слід зауважити, що дійсно цей протокол було складено пізніше, ніж через 24 години після встановлення події адміністративного правопорушення та не вручався ОСОБА_1 , що є суттєвим порушенням процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення.

У той же час суд (суддя) звертає увагу на те, що на місці зупинки щодо ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, щодо доводиться відеозаписом.

Чи понесла ОСОБА_1 фактично стягнення, чи сплатила застосований штраф з матеріалів справи не вдалося за можливе установити.

У той же час ні ОСОБА_1 , ні її захисниця не повідомили суд про понесення стягнення, а тому суд (суддя) виходить з того, що подвійного притягнення до адміністративної відповідальності у даному разі не вбачається.

Підстави, за яких працівники поліції склали саме постанову щодо ОСОБА_1 на місці зупинки за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а не протокол про адміністративне правопорушення, не видається за можливе з`ясувати з представлених суду документів.

Разом з тим, слід зауважити, що обставини невиконання вимог про зупинку самій водійці відомі, а тому розгляд судом (суддею) протоколу за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, який не було вручено ОСОБА_1 , не видається істотним порушенням, яке має потягнути за собою закриття провадження у справі, оскільки обставини вчинення нею відповідних дій (невиконання вимог про зупинку) їй особисто відомі, її захисниця ознайомлювалася з матеріалами справи та довела до відома суду (судді) позицію по суті інкримінованого за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП правопорушення.

Повноваження судді місцевого загального суду з розгляду справ про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, передбачені у ст. 221-1 КУпАП

За правилами територіальної підсудності ця справа в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП підсудна Голосіївському районному суду міста Києва з огляду на місце вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись принципом невідворотності покарання, суд (суддя) вважає прийнятним проведення розгляду по суті протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 з визнанням її винуватості, а допущені порушення не оцінюються такими, що позбавляють можливості здійснити повне, всебічне й об`єктивне з`ясування обставин справи.

Заперечення захисниці в частині того, що зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 відбулася без законних підстав, внаслідок чого у працівників поліції не виникло право висувати водійці будь-яких вимог, а у водійки, відповідно, не виникло обов`язку їх виконання, зокрема щодо проходження огляду з метою встановлення стану сп`яніння, спростовуються відеозаписами, дослідженими в ході судового розгляду і стосовно правомірності зупинки авто суд (суддя) вже висловився вище.

Заперечення захисниці в частині того, що технічний запис відеофіксації та інші матеріали справи не містять фактичних даних щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та не містять факту законної зупинки поліцейськими ОСОБА_1 є такими, що не відповідають фактичним обставинам, які мали місце і які встановлені з відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції.

Заперечення захисниці в частині того, що відеозаписи, приєднані до протоколів про адміністративне правопорушення не є безперервними, суд (суддя) оцінює критично, оскільки не віднайшов суттєвих проміжків відключення відеофіксації. Права та обов`язки ОСОБА_1 зачитувалися, у той час коли їй оголошували постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Оскільки права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП є ідентичними, відсутність на відеозаписах моменту зачитування прав для ОСОБА_1 при врученні їй протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не видається таким порушенням, яке має потягти за собою закриття провадження у справі в порядку п. 1 ст. 247 КУпАП.

КУпАП, Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376, Інструкція № 1452/735 не містять норм, які зобов`язують працівників поліції застосовувати засоби відеофіксації будь-яких адміністративних правопорушень. Виключення становлять правопорушення за ст. 130, 172-20 КУпАП, а тому відсутність фіксації на відеозаписі моменту проїзду ОСОБА_1 повз працівників патрульної поліції та невиконання вимоги про зупинку не спростовує вчиненого. Більше того, ОСОБА_1 не заперечила вчинення такого порушення.

Заперечення захисниці в частині того, що при ОСОБА_1 не виписувалося направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також частині того, що капрал поліції ОСОБА_2 не доставляв водійку до медичного закладу на огляд у лікаря-нарколога оцінюються критично, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, складення відповідного направлення могло і не відбуватися щодо неї. Наявність цього бланку направлення обумовлено формальним дотриманням працівниками поліції вимог Інструкції № 1452/735. Виписавши таке направлення, у ньому було заповнено всі графи, в тому числі про особу, яка могла направити ОСОБА_1 на огляд. Наявність цього направлення не оцінюється як підстава для закриття провадження у справі в порядку п. 1 ст. 247 КУпАП.

Заперечення захисниці в частині того, що водійку не було відсторонено від керування транспортним засобом є слушними, адже відеозаписи та матеріали справи не містять підтвердження процедури відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування автомобілем. Судом (суддею) надається негативна оцінка цьому фактору щодо виконання приписів ст. 266 КУпАП, як у розрізі послідовності та належності дотримання своїх обов`язків працівниками поліції, можливих негативних наслідків для громадської безпеки і безпеки дорожнього руху для невизначеного кола водіїв. Проте, відсторонення водія від подальшого керування у даному разі слід розглядати як наслідок оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а не як складову процедури огляду на стан сп`яніння, а тому ця обставина не може слугувати самостійною підставою для закриття провадження у справі в порядку п. 1 ст. 247 КУпАП.

Стосовно зауважень захисниці щодо неточності часу вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд (суддя) зазначає, що наявні у справі докази, зокрема, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції дають змогу уточнити час, який слід вважати точним часом керування ОСОБА_1 транспортним засобом та її відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівника поліції за наявності явних ознак алкогольного сп`яніння. Таким часом є 00:44.

Оскільки доводи захисту відхиляються, суд (суддя) не встановив підстав для закриття провадження у справі в порядку п. 1 ст. 247 КУпАП, та вбачає наявним подію і склад адміністративного правопорушення як за ч.1 ст. 122-1, так і за ч. 1 ст. 130 КУпАП і вважає, що установлення події та складу адміністративного правопорушення відбулося відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015.

Щодо можливих непроаналізованих заперечень захисника суд (суддя) посилається на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема його усталену практику, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10.02.2010).

Клопотання захисниці про закриття провадження ОСОБА_1 про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності не підлягає задоволенню.

Так, у своєму клопотанні захисниця посилається на те, що ОСОБА_1 діяла у стані крайньої необхідності, оскільки 03.04.2026 ввечері приїхала до свого знайомого ОСОБА_3 у м. Київ за адресою: м. Київ, вул. Паустовського, 19. Під час спілкування, перебуваючи за вищевказаною адресою у її знайомого ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. ОСОБА_3 почав їй погрожувати, а потім застосовувати фізичну сила та насильство по відношенню до неї, що полягали у нанесенні їй тілесних ушкоджень, побитті. Останній також намагався її душити. Приблизно о 23:50 03.04.2026 побоюючись за власне життя ОСОБА_1 зателефонувала на гарячу лінію “102” та викликала поліцію. У цей момент, поки вона чекала приїзду поліцейських, оскільки останні довго їхали, у неї з`явилася можливість втекти з місця її побиття, а сааме: з АДРЕСА_2 . У цей час, коли вона їхала від ОСОБА_3 , він неодноразово їй телефонував та погрожував, якщо вона не повернусь, то це буде мати негативні для неї наслідки. Враховуючи екстренну ситуація, в якій опинилась ОСОБА_1 , вона намагалась чим швидше дістатися додому, оскільки опинилась сама у пізній час у чужому місті.

Зазначені обставини захисниця вважає станом крайньої необхідності, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності в порядку приписів ст. 18 , п. 4 ст. 247 КУпАП.

Обставини того, що ОСОБА_1 здійснювала виклик поліції та телефонувала на спецлінію “102” 03.04.2026 о 23:56 хв підтверджується даними, отриманими адвокатом Ширмер О.О. від Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 27.05.2026 на свій адвокатський запит (повідомлено, що 03.04.2026 о 23:56 на спецлінію “102” до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшло звернення від громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про те. що чоловік, на ім`я ОСОБА_3 , до якого вона приїхала у гості, побив її за адресою: м. Київ, вул. Паустовського, 19 у м. Києві. Цю інформацію було зареєстровано до Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 20952 від 04.04.2026. на місце події для з`ясування обставин події здійснювався виїзд працівниками Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції. Матеріали перевірки направлено до слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві).

На переконання суду (судді) у справі, що розглядається, відсутні підстави для закриття провадження у справі в порядку приписів п. 4 ст. 247 КУпАП (вчинення дії особою у стані крайньої необхідності). Так, пані ОСОБА_1 ймовірно могла рятуватися від кривдника, про що вказують відомості, надані Управлінням патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції та пояснення ОСОБА_1 , які вона надавала патрульним поліцейським вночі 04.04.2026 на місці зупинки (зафіксовано на відеозаписі). Проте її дії з уникнення небезпеки та припинення застосування насильства щодо неї вже були припинені на час, коли вона була зупинена патрульними поліцейськими. Адреса, за якою ОСОБА_1 ймовірно зазначала фізичного насильства (м. Київ, вул. Паустовського, 19) територіально суттєво віддалена від місця зупинки авто під її керуванням. ОСОБА_1 не переслідував кривдник 04.04.2026 станом на 00:44. Проїжджаючи повз працівників поліції на вул. Саперно-Слобідській у м. Києві, які перебували на стаціонарному блок-пості, ОСОБА_1 могла зупинитися та звернутися за допомогою до правоохоронців, адже, за твердженнями сторони захисту, перебувала у позиції скривдженої особи, у стані, який загрожував її безпеці. Проте цього не відбулося.

У ст. 18 КУпАП визначено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

На переконання суду (судді) пані ОСОБА_1 , на момент вчинення правопорушень за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП не перебувала у стані усунення небезпеки, адже небезпека, яка мала місце о 23:56 була усунута після того, як ОСОБА_1 відбула з місця ймовірного застосування до неї насильства.

Оскільки ОСОБА_1 визнається винною у порушенні п. 2.4, 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, до неї слід застосувати передбачене законодавством адміністративне стягнення, при накладенні якого враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан, а також приписи ст. 36 КУпАП, якими унормовано, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність є вчинення правопорушень у стані сильного душевного хвилювання, під впливом збігу несприятливих особистих обставин.

Обставини за ст. 36 КУпАП України не встановлено.

Враховуючи загальні правила накладення стягнення, суд (суддя) вважає за належне застосувати відносно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення за ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та у виді штрафу у розмірі 9 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за порушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Остаточне визначення виду і тривалості стягнення визначається за правилами та положення ст. 36 КУпАП, тобто за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України “Про судовий збір” з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 33-35, 40-1, 122-2, 130, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати її адміністративному стягненню в порядку ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, в частині стягнення судового збору – Державна судова адміністрація.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п`ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя