Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №752/8043/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8043/26

Провадження №: 2/752/9481/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

при секретарі - Сінчук І. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року до Голосіївського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 із позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі однієї чверті заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення і до закінчення ОСОБА_3 навчання.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають дітей, який у подальшому розірвано. Позивач і відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 01 вересня 2025 року ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (денна форма навчання, спеціальність «Торгівля», освітня програма «Підприємництво»). Навчання здійснюється на контрактній основі. Відповідно до заяви-акцепту № 211/25-064с вартість навчання за 2025-2026 навчальний рік становить 46700,00 грн, а загальна вартість за весь курс - 186 800,00 грн.

У зв`язку із денного формою навчання та складним безпековим станом у м. Харкові , освітній процес вимагає від дитини значних зусиль та повної зайнятості, що унеможливлює самостійне працевлаштування. Дитина не має власного заробітку та перебуває на повному матеріальному утриманні матері (позивача). Позивач одноособово забезпечує дочку харчуванням, одягом, необхідними навчальними матеріалами, а також несе витрати на оплату житла дитини.

Водночас відповідач є працездатним, має стабільний дохід, проте добровільно матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки не надає, хоча має реальну можливість це робити. З огляду на досягнення дитиною повноліття та продовження нею навчання, позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення аліментів відповідно до статті 199 СК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Ухвала суду про відкриття провадження та позовна заява з додатками, направлялися за адресою реєстрації відповідача, однак конверт повернувся з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд встановив, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року у справі № 752/18358/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 06 вересня 2003 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 399, розірвано.

З копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 набула повноліття.

Відповідно до довідки № 25.218 від 23 січня 2026 року, ОСОБА_3 з 01 вересня 2025 року є студенткою 1 курсу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (денна форма навчання, спеціальність «Торгівля», освітня програма «Підприємництво»), навчається за денною формою навчання на контрактній основі та закінчує навчання 30 червня 2029 року.

Відповідно до заяви-акцепту № 211/25-064с вартість навчання за 2025-2026 навчальний рік становить 46700,00 грн, а загальна вартість за весь курс - 186 800,00 грн.

Матеріали справи не містять відомостей про розмір доходу відповідача, водночас будь-яких доказів, які б свідчили про його непрацездатність або відсутність можливості надавати матеріальну допомогу, суду не надано. З огляду на це, суд виходить із того, що відповідач є працездатною особою та має можливість брати участь в утриманні повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Клопотань про витребування доказів, з метою визначення майнового стану відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вимогами статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.

Відповідно до частини першої статті 198 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, визначених у статті 183 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до вимог частини першої статті 184 СК України, якщо платник податків має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмірі аліментів у твердій грошовій сумі.

За змістом статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на повнолітню дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до роз`яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3, від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Враховуючи те, що повнолітня дочка відповідача продовжує навчання, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, враховуюче те, що обов`язок з утримання дитини покладається на батьків спільно, натомість відповідач в добровільному порядку не бере участь в утриманні дочки, суд вважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.

Суд зазначає, що частиною другою статті 199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Враховуючи наведене, виходячи з обов`язку батьків утримувати дитину, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, з урахуванням матеріального становища сторін, зокрема, суд враховує, що відповідач особа працездатного віку, медичного висновку про патологічний стан здоров`я відповідача та/або про наявне захворювання (травму), яка б виключала його можливість працювати та отримувати дохід, матеріали справи не містять, а тому суд вважає необхідним позов задовольнити.

Зі змісту частини першої статті 183 ЦПК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Беручи до уваги вищевикладене, суд за наявності для того законних підстав приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача аліментів у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на повнолітню дочку ОСОБА_3 , яка продовжує навчатися.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Відповідачем доказів у розрізі положень статей 76-81 ЦПК України неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини суду не надав.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, що свідчили б про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання, у спростування зазначеного останнім суду не надано.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При цьому суд враховує, що даний позов надійшов на адресу суду засобами поштового зв`язку та був прийнятий відділенням поштового зв`язку 09 березня 2026 року, що підтверджується відбитком поштового штампу на конверті.

Разом із тим, оскільки на відповідача покладено обов`язок сплати аліментів на повнолітню дитину, яка навчається, а ОСОБА_3 набула повноліття лише 15 травня 2026 року, тобто після звернення позивача до суду з указаним позовом, то суд визначає строк стягнення аліментів саме з 15 травня 2026 року.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо періоду стягнення аліментів.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у справі у розмірі 1 331,2 грн, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.

На підставі викладеного та керуючись статями 182, 184, 198-200 Сімейного кодексу України, статями 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265,274-279,280-284, 430 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 15 травня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,2 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 коп.).

Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 24 червня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук