Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №904/838/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 м.Дніпро Справа №904/838/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Віннікова С.В., Андрейчука Л.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Чорняк Н.І.

від відповідача: Піщенков К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДАП-РАКС"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 (суддя Кеся Н.Б., повний текст рішення складено 01.05.2026) у справі №904/838/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С+В-ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДАП-РАКС"

про стягнення 572656,35 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "С+В-ТРАНС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДАП-РАКС" про стягнення заборгованості за послуги з перевезення вантажів в сумі 572656,35 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати заборгованості за надані послуги з перевезення за договором №06/25пв від 11.04.2025.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі №904/838/26 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 572656,35 грн заборгованості за послуги з перевезення вантажів та судовий збір у розмірі 8589,85 грн.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДАП-РАКС" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі №904/838/26 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

За змістом поданої скарги апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції одночасно допустив порушення норм процесуального права, оскільки не дослідив та не оцінив істотні для справи докази і доводи відповідача, та неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував припинення спірного грошового зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зазначені порушення, на думку скаржника, призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яким з відповідача стягнуто суму, зобов`язання щодо сплати якої було припинене ще до звернення позивача з позовом у цій справі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

28.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування вказаної позиції представник позивача, зокрема наголосив на тому, що між сторонами не існувало жодної домовленості щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. В той же час, положеннями статті 601 ЦК України не передбачено обов`язку зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї з сторін. Відтак, на думку представника товариства, заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є нікчемним правочином, нікчемність якого визначена ч.3 ст.202 ЦК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 для розгляду справи №904/838/26 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Андрейчука Л.В.

Ухвалою від 18.05.2026 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДАП-РАКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі №904/838/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.06.2026 о 15:30 год.

В засідання суду 23.06.2026 з`явився представник відповідача, представник позивача брав участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, проте, надати суду свою позицію щодо доводів апеляційної скарги не зміг внаслідок відсутності звуку на власному технічному пристрої.

У судовому засіданні 23.06.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 11.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "С+В-ТРАНС" (далі-перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДАП-РАКС" (далі-замовник) укладено договір №06/25пв перевезення вантажів (далі - Договір).

Відповідно до умов договору:

1.1. В порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов`язується доставити (перевезти) транспортними засобами довірений йому замовником вантаж і видати уповноваженій на його одержання особі (одержувачеві вантажу), а замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

1.5. Перевізник здійснює перевезення вантажу транспортними засобами в порядку та на умовах, вказаних в затверджених сторонами заявках.

2.1. Перевізник перевозить вантаж на підставі узгодженої сторонами заявки, яка подається замовником в письмовій формі. Погоджена заявка повинна містити повну інформацію про вантаж відповідно до п. 1.3 даного договору а також строк доставки.

2.2. Перевізник зобов`язаний розпочати перевезення вантажу не пізніше 1 (одного) робочого дня моменту узгодження сторонами заявки. В разі початку перевезення вантажу вважається, що заявка перевезення була погоджена перевізником по всім пунктам.

2.3. Строки перевезення переглядаються за згодою сторін при наступних умовах: непереборної сили; зміні об`єму та складу перевезення; несприятливих погодних умов.

2.4. Навантаження розвантаження вантажу здійснюється силами замовника або за домовленістю сторін. За погодженням з замовником, перевізник може надати власні, або залучені засоби для навантаження або розвантаження (спецтехніку, тощо). У такому разі, відповідальність за товар під час робіт з навантаження/ розвантаження робіт несе перевізник.

2.5. Підставою виконання перевезення є заявка, яка погоджується та підписується сторонами; шляховий лист; товарно-транспортна накладна з відмітками замовника, вантажоодержувача, перевізника.

3.1. Оплата за перевезення здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Вартість перевезення погоджується сторонами.

3.2. Оплата послуг перевізника проводиться замовником шляхом сплати 100% від вартості конкретного перевезення протягом 5-х робочих днів з моменту фактичної доставки перевізником вантажу вантажоодержувачу та прийняття вантажу останнім без зауважень та виставлення після цього рахунку перевізником.

4.4.1. Замовник зобов`язаний сплачувати плату за перевезення відповідно до умов даного договору.

8.1. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

На виконання наведених умов договору замовником було подано, а перевізником виконано наступні заявки на перевезення вантажів:

1) Заявка №08 від 14.07.2025 на виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом (додаток №08 до договору), відповідно до якої:

- місце завантаження - адреса складу замовника: м. Кам`янське, Дніпропетровська область (Україна);

- дата та час подачі транспорту перевізником: 16.07.2025 Час-9:00;

- місце доставки: м.Загреб, Хорватія;

- вартість послуги з перевезення - 1970 Евро (по курсу НБУ на день замитнення).

Виконання заявки підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною А №239232 від 16.07.2025 (арк.с. 15), яка складена в м. Кам`янське, Дніпропетровської області і скріплена підписами та печатками замовника, перевізника та одержувача вантажу.

2) Заявка №09 від 14.07.2025 на виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом (додаток №09 до договору), відповідно до якої:

- місце завантаження - адреса складу замовника: м. Кам`янське, Дніпропетровська область (Україна);

- дата та час подачі транспорту перевізником: 18.07.2025 Час 9:00;

- місце доставки: м.Загреб, Хорватія;

- вартість послуги з перевезення - 1970 Евро (По курсу НБУ на день замитнення).

Виконання заявки підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною А №0000134 від 21.07.2025 (арк.с. 18), яка складена в м.Кам`янське, Дніпропетровської області і скріплена підписами та печатками замовника, перевізника та одержувача вантажу.

3) Заявка №10 від 12.08.2025 на виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом (додаток №10 до договору), відповідно до якої:

- місце завантаження - адреса складу Замовника: м. Кам`янське, Дніпропетровська область (Україна);

- дата та час подачі транспорту перевізником: 13.08.2025 Час 9:00 ;

- місце доставки: м.Загреб, Хорватія;

- вартість послуги з перевезення - 1970 Евро (По курсу НБУ на день замитнення).

Виконання заявки підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною А №239455 від 13.08.2025 (арк.с. 17), яка складена в м.Кам`янське, Дніпропетровської області і скріплена підписами та печатками замовника, перевізника та одержувача вантажу.

4) Заявка №11 від 18.08.2025 на виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом (додаток №11 до договору), відповідно до якої :

- місце завантаження - адреса складу замовника: м.Кам`янське, Дніпропетровська область (Україна);

- дата та час подачі транспорту перевізником: 20.08.2025 Час 9:00;

- місце доставки: м.Загреб, Хорватія;

- вартість послуги з перевезення - 1970 Евро (По курсу НБУ на день замитнення).

Виконання заявки підтверджується міжнародною товаро- транспортною накладною А №239518 від 20.08.2025 (арк.с. 12), яка складена в м.Кам`янське, Дніпропетровської області і скріплена підписами та печатками замовника, перевізника та одержувача вантажу.

5) Заявка №12 від 04.09.2025 на виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом (додаток №12 до договору), відповідно до якої :

- місце завантаження- адреса складу замовника: м. Кам`янське, Дніпропетровська область (Україна);

- дата та час подачі транспорту перевізником: 09.09.2025 Час 9:00 ;

- місце доставки: м.Загреб, Хорватія;

- вартість послуги з перевезення - 1970 Евро (По курсу НБУ на день замитнення).

Виконання заявки підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною А №239823 від 09.09.2025 (арк.с. 14), яка складена в м.Кам`янське, Дніпропетровської обл. і скріплена підписами та печатками замовника, перевізника та одержувача вантажу.

5) Заявка №14 від 12.09.2025 на виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом (додаток №14 до договору), відповідно до якої:

- місце завантаження - адреса складу Замовника: м.Кам`янське, Дніпропетровська область (Україна);

- дата та час подачі транспорту перевізником: 16.09.2025 Час 9:00 ;

- місце доставки: м.Загреб, Хорватія;

- вартість послуги з перевезення - 1970 Евро (По курсу НБУ на день замитнення).

Виконання заявки підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною А №239323 від 16.09.2025 (арк.с. 13), яка складена в м.Кам`янське, Дніпропетровської обл. і скріплена підписами та печатками замовника, перевізника та одержувача вантажу.

Як вказує позивач, відповідачем заявки були надіслані перевізникові електронною поштою у вигляді сканкопій, без подальшого надіслання контрагенту за договором оригінальних примірників. Заявки у вигляді сканкопій були прийняті позивачем до виконання шляхом подання транспорту для здійснення перевезення, та такі дії акцептовані відповідачем шляхом завантаження поданого транспорту та виписки міжнародних товаро-транспортних накладних, які скріплені підписами та печаткою відповідача.

Позивачем відповідачу було виставлено наступні рахунки:

- рахунок №564 від 22.07.2025 на суму 96142,11 грн, яка розрахована наступним чином: 1970 * ((курс Євро на день замитнення товару (16 липня 2025 згідно з відміткою в графі "21" в міжнародній товаро-транспортній накладній) - 48,8031 грн за 1 Євро) = 96142,11 грн. Підстава: заявка №08 від 14.07.2025; - міжнародна товаро-транспортна накладна А №239232 від 16.07.2025 року;

- рахунок №574 від 25.07.2025 на суму 95755,79 грн, яка розрахована наступним чином: 1970 * (курс Євро на день замитнення товару (21 липня 2025 згідно з відміткою в графі "21" в міжнародній товаро-транспортній накладній) - 48,607 грн за 1 Євро) = 95755,79 грн. Підстава: заявка №09 від 14.07.2025 та міжнародна товаро-транспортна накладна А №0000134 від 21.07.2025 року;

- рахунок №632 від 18.08.2025 на суму 94709,33 грн, яка розрахована наступним чином: 1970 * (курс Євро на день замитнення товару(13 серпня 2025 згідно з відміткою в графі "21" в міжнародній товаро-транспортній накладній) - 48,0758 грн за 1 Євро) = 94709,33 грн. Підстава: заявка №10 від 12.08.2025 та міжнародна товаро-транспортна накладна А №239455 від 13.08.2025 року;

- рахунок №656 від 26.08.2025 на суму 95198,48 грн, яка розрахована наступним чином: 1970 * (курс Євро на день замитнення товару (20 серпня 2025 згідно з відміткою в графі "21" в міжнародній товаро-транспортній накладній) - 48,3241 грн за 1 Євро) = 95198,48 грн. Підстава: заявка №11 від 18.08.2025 та міжнародна товаро-транспортна накладна А №239518 від 20.08.2025 року;

- рахунок №721 від 16.09.2025 на суму 95312,14 грн, яка розрахована наступним чином: 1970 * (курс Євро на день замитнення товару (09.09.2025 згідно з відміткою в графі "21" в міжнародній товаро-транспортній накладній) - 48,3818 грн за 1 Євро) = 95312,14 грн. Підстава: заявка №12 від 04.09.2025 та міжнародна товаро-транспортна накладна А №239823 від 09.09.2025 року;

- рахунок №739 від 22.09.2025 на суму 95538,50 грн, яка розрахована наступним чином: 1970 * (курс Євро на день замитнення товару (16 вересня 2025 згідно з відміткою в графі "21" в міжнародній товаро-транспортній накладній) - 48,4967 грн за 1 Євро) = 95538,50 грн, накладна А№239323 від 16.09.2025 року.

Таким чином, позивачем відповідачу було надано послуги з перевезення вантажів на загальну суму 572656,35 грн.

27.11.2025 позивач цінним листом з описом вкладення надіслав відповідачу наведені вище рахунки про оплату послуг з перевезення, які підлягали оплаті на протязі 5-ти робочих днів.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті АТ "Укрпошта", поштове відправлення зі штриховим ідентифікатором 9010000158176, зазначеним в поштовому чеку (в додатку), отримано відповідачем 4 грудня 2025 року.

Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті наданих послуг з перевезення за заявками №08 від 14.07.2025, №09 від 14.07.2025, №10 від 12.08.2025, №11 від 18.08.2025, №12 від 04.09.2025 та №14 від 12.09.2025 не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у сумі 572656,35 грн.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 572656,35 грн.

В свою чергу, відповідач позов не визнав, посилаючись на припинення його зобов`язання перед позивачем зі сплати заборгованості за надані послуги внаслідок проведення заліку зустрічних однорідних вимог згідно повідомлення №1406 від 30.12.2025.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Об`єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Як встановлено, предметом позову у цій справі є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №06/25пв перевезення вантажів від 11.04.2025 року.

З огляду на предмет договору та представлені позивачем докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини сторін пов`язані з наданням послуг щодо перевезення, що регулюється ст. ст. 908-926 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем за договором №06/25пв перевезення вантажів від 11.04.2025 зі сплати грошових коштів в сумі 572656,35 грн.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що сам відповідач в поданій апеляційній скарзі жодним чином не заперечує проти факту надання позивачем послуг з перевезення на суму 572656,35 грн за договором № 06/25пв від 11.04.2025.

Натомість ключовим доводом апеляційної скарги відповідача є неврахування судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення обставин припинення спірного грошового зобов`язання внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, чинними приписами статті 598 Цивільного кодексу України регламентовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами (такі висновки наведено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (такі висновки наведено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у справі, що розглядається, суд першої інстанції жодної оцінки односторонньому правочину відповідача із зарахування зустрічних однорідних вимог згідно повідомлення №1406 від 30.12.2025 не надав.

Одночасно, судовою колегією на підставі поданих сторонами доказів встановлено наступні обставини.

Так, для перевезення за договором №06/25пв від 11.04.2025 було залучено транспортний засіб VOLVO FN державний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом SHMITZ державний номер НОМЕР_2 , вантажопідйомністю 28,0 тон, тоді як згідно товаросупровідних документів вага вантажу брутто становить 22,490 тон.

Під час здійснення перевезення 08.09.2025 згідно заявки №09 перевізником було допущено різке гальмування в смт Царичанка Дніпропетровської області, внаслідок чого вантаж частково зрушив в кузові транспортного засобу зі своїх ув`язаних місць.

Внаслідок вказаної події було пошкоджено вантаж, його пакування та кузов транспортного засобу, в якому здійснювалось транспортування.

За фактом вказаної події інспектором Відділення поліції №4 (с. Царичанка) Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Ягольник К.С. 08.09.2025 о 16:43 год. було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПРІ №447550 яким було встановлено "08.09.2025 14:00:00 селище Царичанка, вул.Подолянська, водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. Вольово д.з. НОМЕР_4 з напівпричепом з Shmitz д.з. НОМЕР_3 , перед початком руху не перевірив надійність розташування і кріплення вантажу та під час руху - не проконтролював щоб запобігти його падінню, внаслідок чого вантах пошкодив вищевказаний транспортний засіб та напівпричіп. Тілесні ушкодження ніхто не отримав чим порушив п.22.2.ПДР - Порушення правил перевезення вантажів, не закріплений вантаж".

У зв`язку зі вказаними обставинами та неможливістю подальшої відправки до вантажоодержувача в Хорватію, ввечері того ж дня 08.09.2025, вантаж був повернутий перевізником до замовника для приймання та виявлення пошкоджень.

Листом №1 від 09.09.2025 позивач повідомив відповідача, що не заперечив проти огляду товару на предмет пошкоджень за відсутності перевізника та просив повідомити про результати такого огляду та вартість відновлювального ремонту (з розрахунком) і пошкодженого пакування для подальшого звернення до страхової за відшкодуванням.

За результатом вивантаження та приймання вказаних осей за якістю та кількістю 11.09.2025 було складено акт огляду та контролю залізничних осей в складі комісії з технічних спеціалістів. Так, комісією було проведено огляд та встановлено, що з 55 залізничних осей, що були прийняті до перевезення відповідачем, 17 осей мали критичні пошкодження поверхні у вигляді вм`ятин, подряпин та ін., які не дозволяють здійснити ремонт вказаних осей, оскільки згідно технічних умов допуски не дозволяють провести додаткову чистову обробку (зняття більшого шару поверхні осі). Оскільки ось є критично важливим елементом рухомого складу залізниці, тільки точна відповідність стандарту допускається при її виготовленні та обробці. У випадку наявності найменших дефектів та пошкоджень ось не може бути використана як частина рухомого складу. Осі, які були пошкоджені під час перевезень повинні відповідати Технічній специфікації сумісності щодо підсистеми рухомого складу для вантажних вагонів у Європі TSI RST WAG (EU) No 321/2013 as amended by (EU) No 1236/2013, (EU) 2015/924, (EU) 2019/776, (EU) 2020/387 and (EU) 2023/1694, яка посилається на європейський стандарт EN 13261:2024 Railway applications - Wheelsets and bogies - Axles - Product requirements (Застосування на залізничному транспорті - Колісні пари та візки - Осі - Вимоги до продукції). Дані нормативні документи регламентують вимоги до випробувань, виготовлення, допусків та контролю європейської продукції. Дані чистові осі виготовлені за кресленням RAXN 100.FINISH.BA302 в максимально можливих допусках та додаткова обробка з метою прибрати пошкодження буде значити вихід розмірів осі за межі вказаних допусків. Ця продукція має сертифікат оцінки відповідності виданий чеським сертифікаційним органом VUZ. Креслення є невід`ємною частиною сертифікату, тож доробка продукції є неприпустимою, оскільки це буде порушенням креслення, виданого сертифікату та вимог вищезазначених нормативних документів.

16.09.2025 замовник направив на електронну адресу перевізника, зазначену в договорі, претензію №972, до якої був доданий вказаний акт, а також розрахунок збитків, що були завдані внаслідок недбалого перевезення.

Відповідно до розрахунку, вартість пошкоджених осей, з урахуванням вартості брухту, складає 612811,24 грн. Згідно з розрахунком вартість пошкодженого пакування вантажу становить 15049,59 грн.

Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року у справі №196/1052/25, яка набрала законної сили 12.12.2025 року, встановлено, що 08.09.2025 року водій перевізника, керуючи транспортним засобом Volvo з напівпричепом Schmits, перед початком руху не перевірив надійність розташування і кріплення вантажу та під час руху не проконтролював це, щоб запобігти його падінню, внаслідок чого вантаж пошкодив транспортний засіб, напівпричіп та самі осі, чим порушив вимоги п. 22.2 ПДР України.

30.12.2025 відповідачем складено повідомлення в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України за вих. №1406 від 30.12.2025 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. У зазначеному повідомленні зафіксовано, що між ТОВ "ДДАП-РАКС" (замовник) та ТОВ "С+В-ТРАНС" (перевізник) існують взаємні грошові зобов`язання, які виникли у зв`язку з виконанням договору №06/25пв від 11.04.2025: розмір заборгованості замовника перед перевізником за послуги перевезення визначено в сумі 574058,18 грн, розмір заборгованості перевізника перед замовником за пошкоджений вантаж та пакування визначено в сумі 627860,83 грн. Повідомленням визначено припинення зобов`язання ТОВ "ДДАП-РАКС" з оплати послуг перевезення шляхом зарахування у сумі 574058,18 грн, у зв`язку з чим зобов`язання ТОВ "ДДАП-РАКС" у цій сумі припиняється повністю.

Умовами п. 3.4 спірного договору передбачено, що претензія (повідомлення) вважається належним чином врученою, зокрема, у разі її направлення за адресою місцезнаходження з ЄДР/адресою, зазначеною в договорі, або на електронну адресу, зазначену в договорі, якою в даному випадку є пошта ІНФОРМАЦІЯ_1.

30.12.2025 відповідач направив повідомлення Укрпоштою з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача: 90115, Закарпатська обл., Хустський р-н, с.Дешковиця, вул. Центральна, будинок 1. Згідно з інформацією з сайту АТ «Укрпошта», відправлення доставлено 06.01.2026 за адресою з ЄДР, однак адресатом не отримано.

12.01.2026 відповідач направив повідомлення про зарахування на електронну адресу, зазначену в договорі, при цьому повідомлення підписане КЕП директора ТОВ "ДДАП-РАКС", що підтверджується скріншотами електронного листування. Позивач отримання вказаного електронного листа не заперечує.

В наведеному контексті суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пунктом 2.4 спірного договору сторони добровільно погодили, що навантаження/розвантаження вантажу здійснюється силами замовника за домовленістю сторін. За погодженням з замовником, перевізник може надати власні або залучені засоби для навантаження або розвантаження (спецтехніку, тощо). В такому разі відповідальність за товар під час робіт з навантаження/розвантаження несе перевізник.

Відповідно до п.3.3 договору у випадку наявності обґрунтованих зауважень та претензій з боку вантажоодержувача щодо псування вантажу внаслідок недбалого ставлення до нього з боку перевізника, складається відповідний акт про виявлення пошкоджень, з детальним описом таких пошкоджень, в довільній формі за участю двох свідків, який підписується вантажоодержувачем, перевізником (водієм) та свідками. У випадку незгоди з виявленими порушеннями представник перевізника повинен зазначити в акті свої заперечення та підстави, якими він обґрунтовує ці заперечення.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що випадку підтвердження обставин, які наведені в п. 3.3 договору та при встановленні в подальшому конкретної суми шкоди в розмірі вартості пошкодженого вантажу, що був завданий перевізником замовнику, замовник звільняється від сплати всієї суми вартості перевезення та може вимагати від виконавця відшкодування вартості пошкодженого вантажу, підтверджену відповідними документами виробника вантажу. В такому разі, перевізник повинен відшкодувати вартість пошкодженого вантажу протягом 10 календарних днів з дня отримання відповідної претензії замовника.

Згідно з вимогами п. 4.2.5 договору перевізник зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі в пункті призначення одержувачу.

Крім того, колегія суддів підкреслює, що умовами спірного договору, на виконання якого відповідачем було складено, зокрема заявку №09 від 01.09.2025, було встановлено обов`язок перевізника після отримання вантажу для перевезення, вчиняти всі можливі від нього законні дії спрямовані на його збереження та убезпечення (п. 4.2.8).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже було зазначено, виходячи зі змісту листа від 09.09.2025 №1 позивач не заперечив проти огляду товару на предмет можливих пошкоджень та їх фіксації за відсутності представника перевізника. Одночасно, позивачем запропоновано відповідачеві повідомити його про виявлені пошкодження для подальшого звернення до страхової компанії за відшкодуванням страхового випадку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує відсутність в матеріалах справи будь-яких доказових заперечень або зауважень відповідача з приводу наявності в останнього обов`язку з оплати вартості пошкодженого вантажу. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази наявності незгоди позивача з самою подією, з розміром збитків відповідача тощо. Відповідь на відзив, відзив на апеляційну скаргу містять у собі виключно посилання позивача на незгоду з самим зарахуванням. Мотивом таких заперечень, зокрема виступає ствержувана представником різна правова природа вказаних вимог, а також відсутність домовленості між сторонами з приводу такого зарахування. Такі обставини, на думку позивача, породжують нікчемність заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог в силу приписів ч. 3 ст. 202 ЦК України.

Дослідивши вказані заперечення позивача, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами першою-третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

На думку позивача, зміст наведених вище законодавчих положень свідчить про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, як спосіб зарахування таких вимог, може зумовлювати правові наслідки щодо зарахування зобов`язання виключно за умови існування домовленості між сторонами такого зарахування. В іншому випадку такий правочин суперечить ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України та згідно з ч.3 ст.202 Цивільного кодексу України не створює цивільного обов`язку для іншої особи щодо зарахування зобов`язання.

На думку апеляційного суду, при формуванні такого висновку представник товариства вдався до довільного тлумачення норм матеріального права та помилково трактував дійсне змістовне навантаження цих законодавчих положень.

Так, апеляційний суд вже звертав увагу на те, що незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Ключовим питанням при дослідженні факту належності проведення зустрічного зарахування виступає безспірність вимог, які зараховуються. При цьому, умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці та узгоджується з чинними приписами Цивільного кодексу України.

За таких обставин, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договором на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві відповідача від 30.12.2025, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, апеляційний суд констатує доведеність факту наявності заподіяних позивачем відповідачу збитків в загальному розмірі 627860,23 грн. Це, зі свого боку, наділяє вимоги ТОВ "ДДАП-РАКС" про відшкодування збитків ознакою безспірності.

Раніше висловлені під час розгляду справи в суді першої інстанції твердження позивача про те, що збитки за своєю правовою природою є відмінними від звичайного грошового зобов`язання, а тому не можуть бути предметом зустрічного зарахування, є помилковими та спростовуються наступним.

Як зазначалося вище, однією з умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є однорідність вимог, які зараховуються.

Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №912/209/21 (912/1417/22).

Відтак, оскільки обидві вимоги є грошовими, то різна підстава їх виникнення, як то договір та делікт, не має наслідком відсутність їх однорідності. Підстав для віднесення вказаних збитків до виключних обставин, за яких не допускається зарахування зустрічних вимог, колегією суддів також встановлено не було.

Враховуючи, що строк виконання вимог як позивача, так і відповідача є таким, що настав, з огляду на те, що сукупність доказів, наявних у матеріалах справи станом на дату апеляційного розгляду, цих обставин не спростовує, апеляційний суд дійшов висновку про те, що зобов`язання відповідача зі сплати заборгованості позивачу за надані послуги з перевезення вантажу на суму 572656,35 грн за договором №06/25пв від 11.04.2025 припинило існування внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки Верховного Суду у постановах від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Враховуючи висновки апеляційного суду щодо припинення зобов`язання відповідача перед позивачем, станом на момент звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 572656,35 грн відповідне порушене право на отримання вказаних коштів було відсутнє.

У зв`язку з викладеним, позов ТОВ "С+В-ТРАНС" підлягає залишенню без задоволення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною четвертою статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Тобто мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов`язує встановлені обставини).

Колегією суддів враховано ті обставини, що оскаржуване рішення суду повною мірою таким вимогам не відповідає, оскільки не містить належно мотивованої оцінки доводів відповідача щодо припинення його зобов`язань перед позивачем внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, що, в свою чергу, призвело до передчасного задоволення позовних вимог у цій справі.

За таких обставин, враховуючи нез?ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі №904/838/26 підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 10307,81 грн підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, а за розгляд позову в суді першої інстанції судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДАП-РАКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі №904/838/26 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі №904/838/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С+В-ТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДАП-РАКС" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 10307,81 грн.

Видачу наказу на виконання даної постанови, у відповідності до вимог ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.06.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук