Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №917/2017/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Харків Справа № 917/2017/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,

без участі представників сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" (вх.№1102П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Мацко О.С., повне судове рішення складено 27.04.2026, у справі №917/2017/25

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій", смт. Чутове, Полтавський р-н, Полтавська обл,

про стягнення грошових коштів у сумі 190 000, 00грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" про стягнення 190 000, 00грн пені за несвоєчасну сплату штрафу на виконання рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №9-р/тк від 09.07.2024 у справі №127-26.13/123-23.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" у дохід загального фонду Державного бюджету України 190 000, 00грн пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" на користь Антимонопольного комітету України 2 422, 40грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Антимонопольний комітет України врахував вимоги частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо періоду зупинення нарахування пені, та вірно визначив розмір пені за період з 01.10.2024 по 22.10.2024 та з 21.05.2025 до 06.07.2025, тобто, за виключенням часу розгляду справи про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №9-р/тк від 09.07.2024 у справі №127-26.13/123-23 Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом, який складає 190 000, 00грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 14.04.2026, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним:

- в основу оскаржуваного рішення суд першої інстанції поклав правові позиції Верховного Суду, без врахування особливостей даної справи;

- відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, з врахуванням наслідків винесення рішення АМК України про порушення антимонопольного законодавства, оскарження такого рішення до суду, було сплачено штраф у передбачений законом спосіб та строки;

- строк, передбачений для оскарження рішення Антимонопольного комітету України кореспондується зі строком, передбаченим статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для сплати накладеного штрафу. Вказане свідчить про передбачення законодавцем можливості для особи, на яку накладено штраф за порушення антимонопольного законодавства, вчинити на власний розсуд дві різні дії, які є взаємовиключними: або сплатити штраф, або оскаржити рішення про його накладення до відповідного суду. Тобто, законодавець передбачив можливість особи, у разі незгоди з рішення АМК України, скористатись правом на його оскарження до суду без настання негативних наслідків для такої особи. У протилежному випадку надання можливості судового оскарження рішення АМК України втрачає сенс;

- у справі, що розглядається, прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням АМК України, не мало місця, у зв`язку з зупиненням строку для сплати штрафу на час розгляду судом справи про оскарження рішення АМК України;

- вчинення судом будь-якої інстанції процесуальних дій в межах здійснення провадження у справі, а також строки вчинення таких процесуальних дій знаходиться поза межами впливу/контролю/регулювання відповідача;

- позивачем не було видано наказу про стягнення з відповідача штрафу в дохід загального фонду Державного бюджету України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026, для розгляду справи №917/2017/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

Судова колегія зазначає, що апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі №917/2017/25. Встановлено учасникам справи строк до 12.06.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Постановлено розпочати розгляд справи з 12.06.2026 без повідомлення учасників справи.

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручені сторонам у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої вони є.

02.06.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 14.04.2026 – без змін, виходячи з наступного:

- строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням АМК України, закінчився 30.09.2024; відповідачем сплачено штраф 06.08.2025;

- періодом нарахування пені за прострочення сплати штрафу є: з 01.10.2024 (наступний день після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, накладеного рішення АМК України) по 22.10.2024 включно (день, який передував постановленню ухвали судом першої інстанції про відкриття провадження у справі №910/11752/24 про визнання недійсним рішення АМК України); з 21.05.2025 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/11752/24 про визнання недійсним рішення АМК України) по 06.07.2025 включно (день, який передував постановленню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі №910/11752/24 про визнання недійсним рішення АМК України). За 69 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить 196 650, 00грн. Оскільки відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням АМК України, розмір заявленої до стягнення пені становить 190 000, 00грн

- абзацом 2 частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення строку для сплати штрафу на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються. При цьому, зупинення двомісячного строку для сплати штрафу застосовується у разі якщо ухвала про відкриття провадження у справі про визнання недійсним рішення Комітету винесена для добровільної сплати штрафу судом до встановленого строку. Відповідно, в такому випадку строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, зупинився би з дати винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі про визнання недійсним рішення Комітету до встановленого строку для добровільної сплати штрафу, та перебіг строку для добровільної сплати штрафу подовжувався би з наступної дати після прийняття судом рішення у справі про визнання недійсним рішення Комітету на ту кількість днів на яку було зупинення. Враховуючи те, що у спірних правовідносинах ухвала про відкриття провадження у справі про визнання недійсним рішення Комітету винесена судом після встановленого строку для добровільної сплати штрафу, строк для добровільної сплати штрафу у цій справі не зупинявся та відповідно до розгляду цієї справи не застосовується абзац 2 частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо зупинення двомісячного строку для сплати штрафу);

- АМК України не видавався наказ про примусове виконання рішення Комітету про стягнення з відповідача штрафу, оскільки відповідачем було оскаржено рішення Комітету до суду, а також враховуючи те, що відповідачем було сплачено штраф після завершення розгляду судової справи про оскарження рішення Комітету, підстави для видачі Комітетом наказу про стягнення з відповідача були відсутні.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів визнає їх достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №9-р/тк від 09.07.2024 у справі №127-26.13/123-23 за вчинення порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації АМК України на вимогу державного уповноваженого АМК України від 01.08.2023 №127-26.4/04-8676е у встановлений ним строк, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" накладено штраф у розмірі 190 000, 00грн.

Копія рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №9-р/тк від 09.07.2024 у справі №127-26.13/123-23 була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" листом №127-26.13/04-7039е від 19.07.2024 та отримана відповідачем 30.07.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0303516453110.

Строк для добровільної сплати штрафу сплив 30.09.2024.

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №9-р/тк від 09.07.2024 у справі №127-26.12/123-23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 відкрито провадження у справі №910/11752/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/11752/24 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 9-р/тк від 09.07.2024 р. у справі №127-26.13/123-23.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач 16.06.2025 звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просив скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким визнати недійсним і скасувати рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №9-р/тк від 09.07.2024 у справі №127-26.13/123-23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/11752/24, призначено скаргу до розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" залишено без задоволення, а рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/11752/24 залишено без змін.

06.08.2025 відповідач сплатив встановлений рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 9-р/тк від 09.07.2024 у справі № 127-26.13/123-23 штраф у розмірі 190 000, 00грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

До основних завдань АМК належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

У частині першій статті 5 вказаного Закону унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

За змістом статей 51, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", притягнення до відповідальності суб`єктів господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, шляхом накладення штрафу, належить до виключної компетенції АМК.

Відповідно до частин третьої, п`ятої, сьомої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф рішенням органу АМК, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу АМК зобов`язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу АМК, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням.

Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу АМК у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом АМК.

Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом АМК заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У разі несплати пені органи АМК стягують пеню в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за висновком Верховного Суду, викладеного у численних постановах, зокрема, від 16 червня 2022 року у справі №917/530/21, від 11 червня 2019 року у справі №910/9272/18, від 22 січня 2019 року у справі №915/304/18, від 19 березня 2019 року у справі №904/3536/18 та від 27 листопада 2018 у справі №910/4081/18, тривалість зупинення нарахування пені визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.

Враховуючи наведені норми та правові позиції Верховного Суду, судова колегія встановила, що періодом нарахування АМК України пені за прострочення сплати штрафу є:

- з 01.10.2024 (наступний день після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, накладеного рішення АМК України) по 22.10.2024 включно (день, який передував постановленню ухвали судом першої інстанції про відкриття провадження у справі №910/11752/24 про визнання недійсним рішення АМК України);

- з 21.05.2025 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/11752/24 про визнання недійсним рішення АМК України) по 06.07.2025 включно (день, який передував постановленню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі №910/11752/24 про визнання недійсним рішення АМК України).

За 69 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить 196 650, 00грн. Оскільки відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням АМК України, розмір заявленої позивачем до стягнення пені становить 190 000, 00грн

Таким чином, враховуючи встановлений факт несплати відповідачем штрафу у визначений строк (30.09.2024), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір пені, заявлений позивачем до стягнення з відповідача, здійснено арифметично правильно, він відповідає вимогам, встановленим частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та обставинам справи.

Застосування наведених норм права у спірних правовідносинах сторін здійснено судом першої інстанції у цій справі відповідно до вказаних висновків Верховного Суду, а також висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Верховного Суду від 19.11.2024 у справі №918/35/24, від 14.01.2025 у справі №922/1181/24, від 05.06.2025 у справі №910/13359/24.

Апелянт вважає, що в основу оскаржуваного рішення суд першої інстанції поклав правові позиції Верховного Суду, без врахування особливостей даної справи, проте, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу апелянта, що положення абзацу 2 частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо зупинення строку для сплати штрафу на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду, застосовуються у разі, якщо ухвала про відкриття провадження у справі про визнання недійсним рішення Комітету постановлена судом до спливу строку для добровільної сплати штрафу. Відповідно, у такому випадку строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, зупинився би з дати постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі про визнання недійсним рішення Комітету до встановленого строку для добровільної сплати штрафу та перебіг строку для добровільної сплати штрафу подовжувався би з наступної дати після прийняття судом рішення у справі про визнання недійсним рішення Комітету на ту кількість днів, на яку було зупинення.

У спірних правовідносинах ухвала про відкриття провадження у справі №910/11752/24 про визнання недійсним рішення Комітету була постановлена судом 23.10.2024, тобто, після спливу встановленого строку для добровільної сплати штрафу. Відтак, строк для добровільної сплати штрафу у цій справі до 01.10.2024 не зупинявся.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що звернувся з позовом до суду про визнання недійсним рішення АМК України 25.09.2024, а вчинення судом будь-якої інстанції процесуальних дій в межах здійснення провадження у справі, а також строки вчинення таких процесуальних дій знаходиться поза межами впливу/контролю/регулювання відповідач.

Проте, судова колегія зазначає, що відповідач мав можливість прогнозувати наслідки щодо строку звернення з позовом до суду про визнання недійсним рішення АМК, невчасної сплати ним штрафу, покладеного на нього Рішенням АМК. Ці наслідки чітко визначені як положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції", так і судовою практикою щодо їх застосування.

Апелянт не був позбавлений права і можливості, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, звернутись з позовною заявою про оскарження рішення АМК України одразу або у розумний строк після отримання рішення АМК України, що мало б наслідком зупинення строку для добровільної сплати штрафу до ухвалення рішення судом першої інстанції; у той час, як строк між датою ухвалення рішення судом першої інстанції та постановленням ухвали про відкриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції у спірних правовідносинах становить лише 16 днів, що очевидно було б поглинуто 2-місячним строком для добровільної сплати штрафу.

І доводи апелянта про передбачення законодавцем можливості для особи, на яку накладено штраф за порушення антимонопольного законодавства, вчинити на власний розсуд дві різні дії, які є взаємовиключними: або сплатити штраф, або оскаржити рішення про його накладення до відповідного суду повністю узгоджуються з викладеним вище. Законодавець надав особі, на яку накладено штраф, можливість сплатити його добровільно протягом двох місяців, а у разі незгоди з таким рішенням - його оскаржити, проте, не зі спливом двох місяців, а відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що відповідатиме засадам вставленого законодавством строку для добровільної сплати штрафу і визначених підстав його зупинення.

У даному випадку апелянт скористався правом оскарження рішення про накладення штрафу, і на період, коли розгляд справи здійснювався судом безпосередньо, було зупинено нарахування пені.

Отже, доводи апелянта, що прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням АМК України, не мало місця у зв`язку із розглядом судом справи про його (рішення) оскарження, спростовуються матеріалами справи та вище зазначеним.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини щодо трактування норм права на користь особи, оскільки у спірних правовідносинах норми права не викликають множинного тлумачення, судова практика стосовно їх застосування багаторічно є сталою, і апелянт не надав суду доказів об`єктивної неможливості їх дотримання.

Доводи апелянта, що позивачем не було видано наказу про стягнення з відповідача штрафу в дохід загального фонду Державного бюджету України, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до частин 8 та 9 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі якщо протягом строку, встановленого абзацем 1 частини 3 цієї статті (двомісячний строк для сплати штрафу), рішення органу Комітету не виконується, Голова Комітету видає наказ про примусове виконання рішення органу Комітету, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.

Наказ Голови Комітету про примусове виконання рішення органу Комітету, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред`являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.

Як зазначає позивач, Комітетом не видавався наказ про примусове виконання рішення Комітету про стягнення з відповідача штрафу, оскільки відповідачем було оскаржено рішення Комітету до суду, а також враховуючи те, що відповідачем було сплачено штраф після завершення розгляду судової справи про оскарження рішення Комітету, підстави для видачі Комітетом наказу про стягнення з відповідача були відсутні.

Предметом спору у даній справі є стягнення пені за несвоєчасну сплату відповідачем штрафу, строк для добровільної сплати якого чітко визначено законом. Відсутність наказу Голови АМК України про примусове стягнення штрафу не змінює визначений законом строк для добровільної сплати штрафу, який у спірних правовідносинах відповідачем пропущено.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі №917/2017/25 – без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі №917/2017/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко