Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №910/10472/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа№ 910/10472/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаратова Ю.А.

суддів: Скрипки І.М.

Бестаченко О.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 (повний текст складено 02.02.2026)

у справі № 910/10472/25 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛС"

про стягнення 46 253,63 грн

в с т а н о в и в :

Історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛС" про стягнення 46 253,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 3017 оренди нежитлового приміщення від 10.02.2022, у зв`язку з чим позивачем нарахована за період січень-травень 2025 року заборгованість з орендної плати в розмірі 39 491,40 грн, а також за прострочення сплати заборгованості пеню в розмірі 4 874,21 грн, 3% річних - 490,13 грн та інфляційні втрати - 1 397,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- сторони не досягли згоди щодо продовження строку дії Договору оренди нежитлового приміщення від 10.02.2022 № 3017 на новий строк та щодо збільшення розміру орендних платежів з 01.01.2025, оскільки відповідна додаткова угода повноважними особами сторін підписана не була;

- позивачем безпідставно здійснено розрахунок орендної плати за користування приміщенням за період з 01.01.2025 по 30.04.2025, виходячи з нової ціни орендної плати, яка не була погоджена сторонами;

- у матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості по орендній платі за час фактичного користування відповідачем приміщенням у період з 01.01.2025 по 30.04.2025 з урахуванням ціни, яка була визначена у п. 3.1, 3.2 Договору, а також докази направлення відповідачу рахунків-фактури за спірний період, які є підставою для сплати орендних платежів на підставі п. 3.5 Договору.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить:

- постановити рішення, в якому визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року у справі № 910/10472/25.

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з невідповідністю висновків встановленим обставинам справи. Зокрема, висновок суду про те, що сторони не досягли згоди щодо продовження дії Договору оренди нежитлового приміщення від 10.02.2022 № 3017 на новий строк та безпідставність здійснення розрахунку орендної плати за користування приміщенням за період з 01.01.2025 по 30.04.2025 не відповідає наступним обставинам:

- ТОВ «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР», з метою належного виконання положень пункту 3.5 Договору оренди, а також узгоджених сторонами положень Додаткової угоди від 01.01.2024 № 2 до Договору оренди, у період з 01.01.2025 по травень 2025 року включно, добросовісно виконувало свої обов`язки за договором шляхом вчасного направлення засобами електронної пошти на офіційну електронну адресу ТОВ «ДЕЛС» рахунків-фактур, як підстави для перерахування/сплати орендної плати орендарем на рахунок орендодавця, у зв`язку із продовженням відповідачем фактичним користуванням вказаним орендованим приміщенням після дати закінчення дії договору;

- відповідно до пункту 3.8 Договору оренди орендодавець має право змінити розмір орендної плати та зобов`язаний повідомити про це орендаря письмово. Зміна розміру орендної плати здійснюється шляхом підписання сторонами договору додаткової угоди;

- листом від 11.12.2024 Вих. № 03-12/24-юр ТОВ «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» було проінформовано ТОВ «ДЕЛС», що відповідно до пункту 3.9 Договору оренди в разі неприйняття орендарем нової вартості та недосягнення домовленостей з приводу орендної плати, орендар повинен звільнити приміщення протягом тридцяти п`яти днів з моменту отримання повідомлення орендодавця про підвищення орендної плати;

- починаючи з 01.01.2025 ТОВ «ДЕЛС» припинило виконувати належним чином пункти 3.5, 5.1.6 Договору оренди, що стосуються сплати орендних платежів, а в травні 2025 року на власний розсуд та без будь-якого належного повідомлення орендодавця про прийняття приміщення та без підписання Акта приймання-передачі орендованого приміщення зникло з вказаного орендованого складського приміщення.

Також позивач вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 764 Цивільного кодексу України відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. А тому позивач вважає, що нежитлове приміщення досі перебуває в оренді ТОВ «ДЕЛС» відповідно до умов укладеного договору.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» зареєстрована судом 19.02.2026 за вх. № 09.1-04.1/1028/26.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів: Скрипки І.М., Бестаченко О.Л., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10472/25.

Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/10472/25.

02.03.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10472/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/10472/25.

Постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/10472/25 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

10.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (за договором - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛС" (за договором - Орендар) було укладено Договір № 3017 оренди нежитлового приміщення (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно - складське приміщення. За додатковою згодою сторін, Орендодавець надає в оренду інше майно (меблі, оргтехніку і т.д.), додаткові послуги, пов`язані з орендою вказаних приміщень.

Об`єкт оренди, згідно з умовами Договору, складається з нежитлових приміщень, загальною площею 64,74 м2, обладнаного відповідними комунікаційними системами: складський бокс № 20, площею 64,74 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Чугуївський, 21. Стан об`єкта оренди та його недоліки на момент передачі його в оренду визначається в акті приймання-передачі приміщення (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, приймання та здача Об`єкта оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2.2 Договору, при передачі Об`єкта оренди складається Акт прийому-передачі. що є невід`ємною частиною нього Договору.

Сторони домовились, що не пізніше 21.02.2022 підписують акт приймання-передачі Об`єкта оренди для його використання за цільовим призначенням (п. 2.3 Договору).

У п. 3.1 Договору визначено, що за користування Об`єктом оренди справляється орендна плата. Розмір орендної плати визначається за домовленістю сторін і становить 5826,60 грн. (п`ять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 60 копійок), враховуючи суму ПДВ за місяць користування Об`єктом оренди, без врахування суми компенсації витрат, пов`язаних із забезпеченням орендованого приміщення електричною енергією, тепловодопостачанням, користування мережею Інтернет та інших витрат. Орендна плата включає в себе плату за прибирання місць загального користування.

За умовами п. 3.5 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем у національній валюті України, в безготівковій формі, шляхом перерахування попередньої оплати на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря або в готівковій формі шляхом внесення коштів в касу орендодавця. Підставою для перерахування/сплати орендної плати на рахунок орендодавця є рахунок фактура, що виставляється останнім до п`ятого числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.8 Договору, орендодавець має право змінити розмір орендної плати за наявності обґрунтованих підстав. В такому разі, орендодавець зобов`язаний повідомити письмово (шляхом надсилання рекомендованого листа на юридичну адресу орендаря) про зміну вартості орендної плати не пізніше, ніж за 30 днів до таких змін. Зміна розміру орендної плати здійснюється шляхом підписання сторонами договору додаткової угоди. В разі неприйняття орендарем нової вартості та не досягнення домовленостей з приводу орендної плати, орендар повинен звільнити приміщення протягом тридцяти п`яти днів з моменту отримання повідомлення Орендодавця про підвищення орендної плати.

Згідно п. 3.10 Договору, у випадку припинення дії цього Договору орендна плата сплачується Орендарем пропорційно фактичній кількості днів оренди по день фактичної здачі Об`єкта оренди орендодавцеві відповідно до Акту приймання-передачі Об`єкта оренди.

Відповідно до п. 5.1.6 Договору, орендар зобов`язаний вчасно здійснювати орендні платежі, нести витрати за обслуговування об`єкта оренди.

У п.11.1, 11.2 Договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання. Договір укладений строком до 31 грудня 2022 року.

Після закінчення терміну дії Договору орендар має пріоритетне право на пролонгацію Договору, за згоди орендодавця, на тих же умовах, шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору (п. 11.3 Договору).

Як убачається з матеріалів справи, 21.02.2022 сторони підписали Акт приймання-передачі до Договору оренди нежитлового приміщення від 10.02.2022 № 3017, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно - складське приміщення, з метою розміщення складу. Загальна площа нежитлових приміщень складає 64,74 м2, з яких: складський бокс № 20, площею 64,74 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Чугуївський, 21.

29.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору оренди нежитлового приміщення від 10.02.2022 № 3017, якою погодили продовження строку дії Договору оренди до 31.12.2024 включно.

Крім того, сторони уклали Додаткову угоду № 2 від 01.01.2024 до Договору оренди нежитлового приміщення від 10.02.2022 № 3017, якою погодили використання електронного документообігу згідно з положеннями Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги» із застосуванням програми «Вчасно».

Позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 03-12/24-юр від 11.12.2024, у якому повідомив про підвищення розміру орендної плати до 140,00 грн. за 1 кв.м. за використання складського приміщення за адресою: місто Київ, провулок Чугуївський, будинок 21, а також запропонував підписати Додаткову угоду, якою, починаючи з 01.01.2025, внести зміни до п. 3.1, 3.2 Договору в частині розміру орендної плати та продовжити строк дії договору до 31.12.2025. В якому також повідомив, що відповідно до пункту 3.9 Договору оренди в разі неприйняття орендарем нової вартості та не досягнення домовленостей з приводу орендної плати, орендар повинен звільнити приміщення протягом тридцяти п`яти днів з моменту отримання повідомлення орендодавця про підвищення орендної плати.

У відповідь на вказаний лист позивача, ТОВ «Делс» надіслало лист б/н від 22.01.2025, з проханням не підвищувати орендну плату, оскільки це збільшить видатки, що може бути критичним для Товариства та стати підставою для припинення договірних відносин. Позивач відповіді на цей лист не надав.

Листом б/н від 30.04.2025 відповідач повідомив позивача про звільнення приміщення та просив надати розпорядження відповідним відділам ТОВ «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР», для припинення реєстрування первинних бухгалтерських документів (податкових накладних, рахунків, актів тощо).

Проте, як вказує позивач, ТОВ «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР», з метою належного виконання положень пункту 3.5 Договору оренди, у період з 01.01.2025 по травень 2025 року включно, виконувало свої обов`язки шляхом вчасного направлення засобами електронної пошти на офіційну електронну адресу ТОВ «ДЕЛС» рахунків-фактур, копії яких додані до позовної заяви як підстави для перерахування/сплати орендної плати Орендарем на рахунок Орендодавця за умовами вказаного договору.

12.05.2025 рекомендованим листом з описом вкладення позивач надіслав на адресу ТОВ «ДЕЛС» Досудову вимогу (претензію) від 09.05.2025 за вих. № 2025/05/09, у якій позивач вимагав сплатити заборгованість по орендній платі, яка виникла за період з 01.01.2025 січня по травень 2025 року в загальному розмірі 39 491,40 грн, а також сплатити пеню в розмірі 4 874,21 грн, 3 % річних - 490,13 грн та інфляційні втрати - 1397,89 грн.

Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

29.05.2025 рекомендованим листом з описом вкладення позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих. №2025/05/29 від 29.05.2025, в якому пропонував у добровільному порядку врегулювати спір та сплатити заборгованість по орендній платі, яка виникла за період з 01 січня по 31 травня 2025 року у загальному розмірі 39491,40 грн. Даний лист відповідач також залишив без відповіді та задоволення

Таким чином, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів у період з 01 січня по 31 травня 2025 року, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, в якому позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість розмірі 39491,40 грн, а також нараховані за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань пеню в розмірі 4 874,21 грн за періоди з 01.01.2025 по 31.05.2025, 3 % річних - 490,13 грн за періоди з 01.01.2025 по 31.05.2025 та інфляційні втрати - 1 397,89 грн за періоди з 01.01.2025 по 31.03.2025.

Джерела права. Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною п`ятою статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною першою статті 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» листом від 11.12.2024 вих. № 03-12/24-юр повідомило ТОВ «ДЕЛС», що з 01.01.2025 підвищиться вартість оренди, зокрема, за 1 м. кв. складських приміщень 140,00 грн за м. кв.

В цьому листі ТОВ «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» також звернуло увагу, що відповідно до пункту 3.9 Договору оренди в разі неприйняття орендарем нової вартості та не досягнення домовленостей з приводу орендної плати, орендар повинен звільнити приміщення протягом тридцяти п`яти днів з моменту отримання повідомлення орендодавця про підвищення орендної плати.

Отже ТОВ «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» фактично відмовилось від продовження дії Договору оренди нежитлового приміщення від 10.02.2022 № 3017 на попередніх умовах, що є запереченням проти продовження дії договору на строк, який був раніше встановлений у розумінні норм частини першої статті 764 Цивільного кодексу України. А відтак, Договір оренди нежитлового приміщення від 10.02.2022 № 3017 припинив дію 31.12.2024 у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 у справі № 904/5303/19.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що 31.12.2024 Договір оренди нежитлового приміщення від 10.02.2022 № 3017 припинив свою дію внаслідок закінчення строку на який його було укладено. А відтак, відсутні правові підстави для нарахування орендної плати після цієї дати. З огляду на відсутність підстав для нарахування орендної плати відсутні й підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2025 по травень 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахування орендної плати за користування приміщенням у період з 01.01.2025 по 30.04.2025, а також та нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за періоди з 01.01.2025 по 31.05.2025.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з огляду на все наведене вище, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/10472/25 відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. А тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/10472/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/10472/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.06.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Шаратов

Судді І.М. Скрипка

О.Л. Бестаченко