Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №925/1248/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа№ 925/1248/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

учасники апеляційного провадження не з`явились;

за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 (повний текст - 28.04.2026)

у справі № 925/1248/25 (суддя - Скиба Г.М.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до фізичної особи-підприємця Заволоки Марини Анатоліївни фізичної особи-підприємця Заволоки Марини Анатоліївни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Управління внутрішнього аудиту

про визнання недійсними додаткових угод до договору.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заяви та додаткового рішення у даній справі

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 заяву Фізичної особи-підприємця Заволоки Марини Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Фізичної особи-підприємця Заволоки Марини Анатоліївни 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат на професійну правничу допомогу покладено на відповідача та ухвалено не стягувати.

2. Надходження заяви на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 16.05.2026 (через Електронний суд) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 18.05.2026), в якій просить скасувати (змінити) додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 у даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги, викладені у апеляційній скарзі та зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Строк на подання скарги поновити із дати отримання повного тексту оскаржуваного рішення суду, якщо суд буде вважати, що позивачем такий строк пропущений.

20.05.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 у справі № 925/1248/25, розгляд якої призначено на 23.06.2026.

22.05.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, яка була задоволена судом апеляційної інстанції.

05.06.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

23.06.2026 у судове засідання представники сторін не з`явились, належним чином були повідомлені щодо дати та часу судового засідання. Водночас, представник позивача, який подав заяву про участь у режимі відеоконференції, підключитись не зміг. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.

Представники інших учасників апеляційного провадження в судове засідання також не з`явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом отримання ухвали суду через особисті кабінети Електронного суду.

3. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати додаткове рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та зменшити їх розмір, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову. Скаржник зазначає, що умови договору про надання правничої допомоги містять суперечливі положення щодо оплати участі адвоката у судових засіданнях, а наданий рахунок не підтверджує фактичного здійснення оплати послуг адвоката.

Апелянт наголошує, що справа не була складною, що підтверджується визначеним судом коефіцієнтом складності, а предмет спору не потребував значного обсягу дослідження доказів чи витрат часу на правничу допомогу. На його думку, заявлена до відшкодування сума не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності судових витрат, встановленим положеннями Господарського процесуального кодексу України, практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Також відповідач посилається на висновки Верховного Суду про те, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу повинен оцінювати їх документальне підтвердження, необхідність та співмірність із характером спору, а за наявності відповідних підстав має право зменшити розмір таких витрат. На думку скаржника, матеріали справи не містять належних доказів фактичної сплати заявленого гонорару, а первинні документи щодо погодження переліку послуг самі по собі не підтверджують понесення відповідних витрат.

Крім того, апелянт зазначає, що він є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, тому покладення на нього обов`язку відшкодувати значну суму витрат на правничу допомогу є непропорційним та надмірно обтяжливим, особливо з урахуванням триваючої збройної агресії російської федерації проти України. З огляду на наведене відповідач вважає присуджені витрати на професійну правничу допомогу необґрунтованими та такими, що підлягають зменшенню.

4. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених в ній доводів

Так, у відзиві на апеляційну скаргу сторона зазначила, що вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване додаткове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вказує, що між ним та адвокатом було укладено договір про надання правничої допомоги, яким визначено порядок та розмір гонорару, а адвокат фактично виконав передбачений договором обсяг робіт, зокрема таке: здійснив аналіз матеріалів справи, підготував процесуальні документи та брав участь у судових засіданнях. Після завершення розгляду справи сторони підписали акт наданих послуг, погодили їх вартість у розмірі 29 000 грн, а клієнт здійснив оплату, що підтверджується відповідними документами.

Відповідач наголошує, що розмір гонорару визначений сторонами відповідно до принципу свободи договору та вимог статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а судова практика Верховного Суду виходить із необхідності врахування умов договору про надання правничої допомоги при вирішенні питання про розподіл судових витрат. На думку відповідача, апелянт не навів жодних належних доказів того, що погоджений сторонами гонорар суперечить законодавству або є неспівмірним із характером та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Також відповідач зазначає, що суд першої інстанції встановив відсутність належного обґрунтування заперечень військової частини щодо розміру витрат на правничу допомогу та дійшов висновку про невиконання нею обов`язку доведення їх неспівмірності, передбаченого частиною шостою статті 126 ГПК України. Апеляційна скарга не містить нових доказів або розрахунків, які б спростовували цей висновок чи свідчили про невідповідність заявлених витрат складності справи. Саме лише посилання на завищеність гонорару без належного економічного чи правового обґрунтування, на думку відповідача, не може бути підставою для його зменшення.

Крім того, відповідач зазначає, що у зв`язку з апеляційним переглядом додаткового рішення ним понесено додаткові витрати на професійну правничу допомогу. Для представництва інтересів у суді апеляційної інстанції сторони уклали додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, погодивши гонорар за аналіз апеляційної скарги, підготовку відзиву та участь у судових засіданнях. Відповідач вважає такі витрати належно підтвердженими та просить суд стягнути з апелянта 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

5. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).

Водночас, відповідно до положень ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2025 між адвокатом Даців Сергієм Ярославовичем (далі - адвокат) та фізичною особою-підприємцем Заволокою Мариною Анатоліївною (далі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №22/2-гс (а.с.190), за умовами якого: змістом правничої допомоги є представництво клієнта у господарському спорі із Військовою частиною НОМЕР_1 у справі №925/1248/25 про визнання недійсними додаткових угод. З метою надання правничої допомоги адвокат представляє клієнта, зокрема, але не виключно, у справі №925/1248/25, включно в ході перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному провадженнях; будь-яких інших судових спорах, які виникнуть між клієнтом та Військовою частиною НОМЕР_1 у зв`язку із договором купівлі-продажу від 21.05.2024 №96-24; /.../ (п.1.1); з метою надання правничої допомоги за цим договором адвокат наділений повноваженнями відповідно до додатку І "Додаток І до договору про надання правничої допомоги від 22.10.2025 №22/2-гс: Повноваження адвоката" (п.1.2); договір починає діяти з моменту його підписання сторонами (п.3.1); договір укладений строком на один (1) рік (п.3.2); порядок обчислення сплати гонорару, умови повернення тощо визначаються в додатку ІІ "Додаток ІІ до договору про надання правничої допомоги від 22.10.2025 №22/2-гс: Гонорар" до цього договору (п.6).

Згідно з додатком ІІ за надання правничої допомоги за цим договором клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у такому розмірі: 25000,00 грн за підготовку правової позиції клієнта у справі №925/1248/25 у першій інстанції, що включає: вивчення позовної заяви та доданих до неї документів; аналіз правового становища клієнта; підготовку відзиву на позовну заяву та будь-яких інших документів по суті спору та їх подання до суду, що розглядає справу; участь у судових засіданнях (п.12); 2000,00 грн участь у кожному судовому засіданні у справі №925/1248/25. /.../ Гонорар, вказаний у підпунктах 1 та 2 вище підлягає сплаті протягом 5 робочих днів з дня отримання клієнтом відповідного рахунку від адвоката (п.2).

01.04.20026 між адвокатом та клієнтом складено та підписано без зауважень один до одного акт надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 22.10.2025 №22/2-гс (а.с.193), яким сторони підтвердили факт надання адвокатом клієнту правничої допомоги в такому обсязі: вивчення матеріалів справи та підготовка документів по суті позовних вимог (вивчення позовної заяви та доданих до неї документів; аналіз правового становища клієнта у справі №925/1248/25; підготовка відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив у справі №925/1248/25) (п.1); участь у судових засіданнях у справі (від 02.03.2026 та від 19.03.2026) (п.2); вартість правничої допомоги адвоката клієнту склала: щодо правничої допомоги в обсязі, зазначеному у пункті 1 - 25000,00 грн; щодо правничої допомоги в обсязі, зазначеному у пункті 2 - 4000,00 грн; загальна вартість правничої допомоги - 29000,00 грн.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджується надання Даців С.Я. правничих послуг відповідачці у справі № 925/1248/25. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.04.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до правового висновку, викладеного у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При цьому колегія суддів зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Так, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані адвокатом послуги, дослідивши подані адвокатом процесуальні документи, зазначає, що доводами апеляційної скарги не спростовано висновок суду першої інстанції, що обґрунтованою, адекватною та реальною вартість наданих адвокатських послуг за розгляд справи в суду першої інстанції становить - 20 000,00 грн. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана стягнена сума є обґрунтованою з урахуванням подання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу, заперечення на відповідь, а також участь в судових засіданнях 25.11.2025, 02.03.2026, 19.03.2026, 01.04.2026 (в акті, зокрема, за засідання 02.03.2026 та 19.03.2026). При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач просив стягнути 29 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції відхиляє (як підставу для зменшення розміру витрат) доводи скаржника, що справа не була складною, оскільки вказане твердження є оціночним поняттям. Більше того, саме за позовною заявою апелянта було ініційовано спір, в задоволенні якого було відмовлено. Не приймаються також доводи скаржника про те, що матеріали справи не містять належних доказів фактичної сплати заявленого гонорару, а первинні документи щодо погодження переліку послуг самі по собі не підтверджують понесення відповідних витрат. Вказані доводи спростовуються сталою і послідовної практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційну скарга позивачем на додаткове рішення (в частині відмови в задоволенні заяви) не подавалась. А тому додаткове рішення в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - не переглядалось.

Таким чином, на підставі ст.ст. 2, 126, 129, 244, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції - слід залишити без змін.

Щодо поданої до суду апеляційної інстанції заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Заволоки Марини Анатоліївни 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених судових витрат, відповідачем було долучено рахунок № 2 від 04.06.2026 та акт надання правничої допомоги до договору від 22.10.2025 № 22/2-ГС. Зі змісту наданих документів вбачається, що вартість 6 000,00 грн була погоджена сторонами за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 911/969/25 (п. 7.25.), за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо.

Дослідивши поданий відзив, суд апеляційної інстанції вважає, що 6 000,00 грн за надання послуги складання відзиву на апеляційну скаргу (на 3 аркуші) - є завищеним розміром. Тоді як обґрунтованим розміром витрат за надання послуги підготовки відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення - є 2 000,00 грн. А тому заява відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд додаткового рішення - підлягає частковому задоволенню на суму 2 000,00 грн. У решті подану заяву слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 у справі № 925/1248/25 - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 у справі № 925/1248/25 - залишити без змін.

3. Заяву фізичної особи-підприємця Заволоки Марини Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

4. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Заволоки Марини Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу за перегляд додаткового рішення в суді апеляційної інстанції.

5. В решті задоволення заяви фізичної особи-підприємця Заволоки Марини Анатоліївни - відмовити.

6. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

7. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачених ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім