Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №916/4984/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4984/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

Представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 (повний текст складено та підписано 20.03.2026, суддя Бездоля Д.О.)

у справі №916/4984/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-шведське підприємство “Ямак”

2) ОСОБА_1

про стягнення 388 583,82 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-шведське підприємство “Ямак” та фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість в сумі 388583,82 грн, з яких: 286169,92 грн борг по тілу кредиту; 102413,90 грн борг за відсотками.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на обставину порушення відповідачем-1 умов укладеного з АТ “Райффайзен банк аваль” договору про надання овердрафту, право вимоги кредитора за яким було відступлено на користь позивача. Приймаючи до уваги, що відповідач-2 поручився перед банком за виконання відповідачем-1 зобов`язань по договору про надання овердрафту шляхом укладення договору поруки, позивач заявив спірну заборгованість до солідарного стягнення з обох відповідачів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 по справі №916/4984/25 позов задоволено частково, стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-шведське підприємство “Ямак” та фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” борг по тілу кредиту в сумі 286169 грн 92 коп та борг по процентам в сумі 59314 грн 99 коп, в іншій частині позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що на виконання укладеного між відповідачем-1 та АТ “Райффайзен банк” кредитного договору, за виконання якого перед банком поручився відповідач-2, банк надав у тимчасове користування відповідачу-1 грошові кошти, а відповідач-1 зобов`язався повернути банку у визначені договором строки кредит, а також сплатити проценти за використання кредитних коштів. Однак, відповідач-1 прийняті на себе зобов`язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені договором строки кредитні кошти повністю не повернув. При цьому, як встановлено судом, відповідачем-2, як поручителем, обов`язки щодо виконання боргових зобов`язань відповідача-1 перед банком виконані також не були.

В цей же час, судом встановлено, що за договором про відступлення права вимоги позивачу були відступлені права кредитора до відповідачів за укладеними з банком договором про надання овердрафту та за договором поруки а тому враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей щодо визнання вищевказаного договору про відступлення прав вимоги недійсним чи про його розірвання, суд виснував, що позивач у цій справі набув прав кредитора за договорами, укладеними між банком та відповідачами.

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів заборгованості по нарахованим відсоткам, суд першої інстанції зазначив, що при перевірці наданого позивачем розрахунку процентів суд встановив, що позивач ці нарахування здійснив в межах строку, який перевищує погоджений договором строк кредитування, що не відповідає законодавству України. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок суми процентів.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить змінити рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 у цій справі, відстрочити виконання рішення суду:

- до закінчення воєнного стану в Україні або

- припинення форс-мажорних обставин, підтверджений ТПП або

- на строк не менше 12 місяців з можливістю подальшого продовження або

- до отримання компенсації та відновлення платоспроможності.

Апелянт наголошує на тому, що не заперечує наявності зобов`язання перед позивачем, однак оскаржує рішення суду в частині щодо неможливості його виконання у визначений спосіб та строк, через відсутність можливості підприємства вести свою господарську діяльність в умовах дії непереборної сили.

Узагальнюючі доводи апелянта є наступними:

- ТОВ “Спільне українсько-шведське підприємство “Ямак” знаходилось у м. Олешки, яке наразі є тимчасово окупованою територією;

- в зв`язку з захопленнями товариства та розміщенням на його території окупаційних військ, у відповідачів відсутній доступ до виробничих потужностей, активів та основних засобів, а діяльність товариства припинена із повною втратою отримання доходу. Майно товариства та апелянта знищено внаслідок ведення бойових дій;

- ТОВ “Спільне українсько-шведське підприємство “Ямак” та апелянт не можуть виконати рішення суду оскільки не мають доходу, та джерела його отримання, не мають доступу до активів, їх майно втрачено та знищено;

- ОСОБА_1 перебуває у вимушеній еміграції через стан здоров`я та отримує лише соціальні виплати.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено справу до розгляду на 17.06.2026.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що в поданій скарзі апелянт не заперечує наявність зобов`язання та розмір заборгованості, однак просить змінити рішення суду в частині шляхом відстрочення його виконання, посилаючись на форс-мажорні обставини, воєнний стан, тимчасову окупацію території та складний фінансовий стан. Однак, на думку позивача, сам по собі фінансовий стан сторони не є підставою для зміни судового рішення по суті спору.

Щодо посилання на форс-мажорні обставини, як на підставу неможливості виконання грошового зобов`язання позивач зазначає, що апелянтом не додано доказів звернення до регіональних торгово-промислових палат та отримання від них відповідного сертифікату, а отже посилання на форс-мажорні обставини, як на підставу, що спричинила невиконання умов договору є безпідставними. Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини – військову агресію рф проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Щодо відстрочення виконання рішення, позивач вважає, що апелянт не надав належних і достатніх доказів того, що виконання рішення є неможливим або що відстрочення є єдиним можливим способом захисту його прав. Навіть у період воєнного стану судова практика виходить із принципу неприпустимості безпідставного обмеження права кредитора на виконання судового рішення. Отже, посилання апелянта на знищення майна, втрату доходу чи складну економічну ситуацію не змінює правову природу зобов`язання та не впливає на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Представники учасників справи у судове засідання призначене на 17.06.2026 не з`явились.

Разом з цим, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» за наявними у матеріалах справи доказами.

В свою чергу, апелянт надав заяву в якій просив розгляд справи здійснювати за відсутності представників відповідачів.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 16.07.2020 між Акціонерним товариством “Райффайзен банк аваль” (нова назва – Акціонерне товариство “Райффайзен банк” (а.с. 6, т.1) (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-шведське підприємство “Ямак” (позичальник) був укладений договір про надання овердрафту № 015/89196/861268 (а.с. 7-13, т.1), згідно з п. 1.1., 1.2. якого кредитор на умовах договору надає позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту з межах поточного ліміту. Позичальник зобов`язується використовувати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.9. договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити овердрафт/кредитну заборгованість, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором, у строки, передбачені договором, але не пізніше дати закінчення строку овердрафту.

При цьому, у розділі “Визначення термінів” сторони погодили наступне:

- безперервне дебетове сальдо - дебетове сальдо на поточному рахунку, наявне на кінець кожного календарного дня протягом певного строку внаслідок використання овердрафту;

- дата закінчення строку доступності овердрафту - 15.07.2023 включно або інший календарний день, що передує даті закінчення строку овердрафту;

- дата сплати процентів - календарний день кожного місяця, що зазначається в договорі та відповідає даті відкриття поточного рахунку, а саме 6 число, а в останній місяць користування овердрафтом/кредитною заборгованістю - дата закінчення строку овердрафту/останній день користування кредитною заборгованістю;

- дата закінчення строку овердрафту - 16.07.2023 або інший день (календарна дата), до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором (погашення овердрафту/ кредитної заборгованості, сплату процентів, комісій, пені та інших передбачених договором платежів, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних з неналежним, виконанням позичальником умов договору та/або договорів забезпечення);

- дебетове сальдо – від`ємна різниця між сумою коштів на поточному рахунку та сумою видаткових операцій по поточному рахунку, станом на кінець календарного дня. Значення дебетового сальдо не може перевищувати поточний ліміт.

Пунктом 1.3. договору визначено, що максимальний ліміт за договором складає 900000,00 грн, у межах якого встановлюється поточний ліміт. В цей же час, пунктом 1.4. договору передбачено, що на дату укладення договору поточний ліміт складає 300000,00 грн. Поточний ліміт за договором не може перевищувати 70% від середньомісячних надходжень за останні три календарних місяці на всі поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора. При цьому розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до пункту 2.4. договору. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 2 договору.

Відповідно до п. 1.6. договору з моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку, кредитор вважається таким, що надав позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня або сума кредитної заборгованості є заборгованістю позичальника за овердрафтом.

Пунктом 1.7. договору визначений строк овердрафту: з дати виконання позичальником умов, передбачених п. 2.1.договору по дату закінчення строку овердрафту (включно). Водночас, пунктом 1.8. договору визначений строк доступності овердрафту: з дати початку строку овердрафту, визначеного згідно з п. 1.6. договору, по дату закінчення строку доступності овердрафту (включно).

Згідно з п. 2.1. договору поточний ліміт встановлюється після виконання таких обов`язкових умов: сплати комісії, передбаченої пунктом 4.9. договору; укладення та належне виконання договорів забезпечення та набрання чинності договорами страхування (полісами) на користь кредитора, як вигодонабувача, відповідно до статті 3 договору; відсутність обставин дефолту.

Відповідно до п. 3.1. договору виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується: порукою відповідно до договору поруки, що повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, між кредитором і Поручителем – ОСОБА_1 ; будь-якими іншими договорами забезпечення, що вчинені на користь кредитора протягом строку дії договору.

За умовами п. 4.1., 4.2., 4.3. договору проценти за користування овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14,45% річних. З дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2. та 8.3. (крім підпункту 8.3.4.) договору, проценти за користування кредитною заборгованістю розраховуються но основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних. Нарахування процентів здійснюється виходячи з зазначених у договорах розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом/кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо/кредитної заборгованості.

Згідно з п. 4.7., 4.8. договору при розрахунку процентів враховується день виникнення безперервного дебетового сальдо/кредитної заборгованості та не враховується останній день наявності безперервного дебетового сальдо/кредитної заборгованості. Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щомісяця в дату сплати процентів та, остаточно, при погашенні овердрафту/кредитної заборгованості з дотриманням порядку, передбаченого пунктом 4.12. договору, та з врахуванням наступних періодів: в першому календарному місяці користування овердрафтом/кредитною заборгованістю – за період з дня надання овердрафту/виникнення кредитної заборгованості по день, що передує календарному дню дати сплати процентів; в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня дати сплати процентів попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню дати сплати процентів; в останній календарний місяць - за період з календарного дня дати сплати процентів попереднього календарного місяця (включно) по день, шо передує даті повного погашення овердрафту/кредитної заборгованості.

Пунктом 5.1. договору визначено, що протягом строку овердрафту позичальник зобов`язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо та не пізніше дати закінчення строку овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше.

Відповідно до п. 12.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором. При підписанні документів щодо виконання, зміни, припинення договору сторони визнають обов`язковим скріплення підписів позичальника/уповноважених осіб печаткою відповідної сторони.

Згідно з п. 12.4. договору повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі, та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони/позичальника, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Кредитор має прозо направляти повідомлення засобами систем дистанційного обслуговування поточного рахунку відповідно до умов укладеного сторонами договору щодо їх функціонування, або з використанням іншої системи електронної комунікації, погодженої сторонами. Сторони зобов`язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися з їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушення цієї вимоги відповідна кореспонденція вважається направленою та отриманою належним чином, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеною у договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони.

В цей же час, 16.07.2020 між Акціонерним товариством “Райффайзен банк аваль” (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки № 015/89196/861268-П (а.с. 14-17, т.1), згідно з п. 1.1. якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору (договір про надання овердрафту № 015/89196/861268 від 16.07.2020, який укладений між позичальником та кредитором), за умовами якого позичальник зобов`язаний, зокрема: повернути кредит в розмірі 900000,00 грн в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше 16.07.2023 або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,45% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного / часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Згідно з п. 2.1., 2.2. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями. Поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки поручитель зобов`язаний у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дати настання обставин, зазначених у цьому пункті (а у випадку, якщо відповідні обставини вимагають негайного реагування, то при першій можливості), письмово повідомляти кредитора про; зміну свого прізвища, ім`я, по-батькові, фактичного місця проживання та реєстрації, його контактних реквізитів (номерів телефонів, факсу); настання обставин, що тягнуть істотні (негативні) зміни у платоспроможності і кредитоспроможності поручителя, у т.ч. непрацездатність поручителя, втрату або зміну постійного місця працевлаштування поручителем або займаної посади; будь-які судові провадження, претензії та вимоги третіх осіб до поручителя або притягнення поручителя до кримінальної відповідальності, накладення арешту на майно (кошти) поручителя або звернення стягнення на майно поручителя іншими кредиторами, обтяження майна поручителя заставою, іпотекою або іншим способом (зобов`язанням), який передбачає можливість відчуження відповідних активів або інші обставини, що загрожують майновому положенню поручителя, створюють ризик стягнення майна поручителя, або іншим чином свідчать про загрозу невиконання поручителем умов цього договору; зміну змісту засвідчень і гарантій, вказаних у статті 3 цього договору.

За умовами п. 7.2. договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання.

Пунктом 7.6. договору передбачено, що як правило, повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправлення. Сторони зобов`язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушення цієї вимоги відповідна кореспонденція вважається направленою та отриманою належним чином, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеною у цьому договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони.

Вищевказаний договір поруки містить застереження про надання згоди на його укладення від чоловіка поручителя – ОСОБА_2 .

Як вбачається з долученої позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку відповідача-1 (а.с. 45-196, т.1; а.с. 1-101, т.2), починаючи з 20.07.2020 відповідач-1 користувався овердрафтовим кредитом, наданим банком. Водночас, у погоджений договором строк – 16.07.2023 відповідач-1 не здійснив повне погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування коштами, у зв`язку з чим, за відповідачем-1, станом на 16.07.2023, рахується заборгованість за кредитом в сумі 286169,92 грн. В цей же час, як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку (а.с. 18-22, т.1), нарахування відсотків за користування кредитом у спірних правовідносинах здійснено станом на 30.07.2024, а їх розмір становить 102413,90 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 25-29, т.1), 24.07.2024 між Акціонерним товариством “Райффайзен банк” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-72, згідно з п. 2.1. якого на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у реєстрі(ах) боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в Додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників (додаток № 1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в додатку № 2 до договору. Сторони погодили, що реєстр(и) боржників підписується(ються) сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників.

Згідно з п. 2.3. договору внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах та договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання усіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення. Загальний розмір прав вимоги, що відступається, згідно попереднього реєстру боржників становить 206653651,08 грн. Остаточний розмір прав вимоги, що відступається згідно умов даного договору, визначається на дату відступлення прав вимоги та зазначається в реєстрі боржників.

За змістом п. 2.6.-2.8. договору відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення. Протягом 10 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за цим договором первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень боржникам та поручителям про відступлення новому кредитору прав вимоги згідно з діючим законодавством України. У зв`язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що наведені в додатку № 6 до договору.

Пунктом 3.1., 3.2. договору визначено, що загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору) становить 9954359,21 грн. Новий кредитор здійснює оплату вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу на рахунок первісного кредитора протягом 2 робочих днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до п. 7.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з наявною у справі платіжною інструкцією від 24.07.2024 № 372 (а.с. 31, т.1) Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” було сплачено на користь Акціонерного товариства “Райффайзен банк” грошові кошти у розмірі 9954359,21 грн з вказанням у призначенні платежу “Оплата за відступлення прав вимоги згідно з договором відступлення прав вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024”.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30.07.2024 № 4 (а.с. 32, т.1), за договором про відступлення права вимоги банком було відступлено на користь позивача, зокрема, вимогу до відповідача-1 за договором від 16.07.2020 № 015/89196/861268 на суму 388583,82 грн, з яких: основний борг в сумі 286169,92 грн; борг по процентам в сумі 102413,90 грн. Також позивачу відступлено право вимоги до відповідача-2 за договором поруки від 16.07.2020 № 015/89196/861268, що підтверджується додатком № 1 (а.с. 33, т.1) до додаткової угоди № 1 від 29.11.2024 (а.с. 30, т.1) до договору про відступлення права вимоги.

На підтвердження обставини щодо наявності у позивача статусу фінансової установи, до матеріалів справи долучено (а.с. 35-36, т.1): свідоцтво про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” як фінансової установи від 28.02.2012, видане Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, з якого вбачається, що позивач має право надавати послуги факторингу; розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23.03.2017 № 691 “Про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів”.

Відтак, не виконання відповідачами зобов`язань за договором про надання овердрафту, право вимоги кредитора за яким було відступлено на користь позивача, а також договором поруки, в частині виконання обов`язку із сплати існуючої заборгованості, стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Судова колегія зазначає, що відповідачами, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи, не заперечується, ані факт укладення договорів про надання овердрафту та поруки, ані наявність заборгованості та її розмір.

В той же час, відповідачі посилаються на виникнення у спірних правовідносин сторін форс-мажорної обставини, яка вплинула на можливість виконання договору, а саме: військову агресію рф проти України; окупацію міста Олешки; затоплення лівобережжя Херсонщини, внаслідок підриву Каховської ГЕС; знищення майна відповідачів внаслідок бойових дій.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, за чинним законодавством України (стаття 617 ЦК України, стаття 218 ГК України) сам факт наявності обставин непереборної сили звільняє від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконувати зобов`язання належним чином.

Щодо ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України.

1) форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору (постанова Верховного Суду від 13.09.2023 р. у справі №910/8741/22)

2) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин;

- перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин;

- форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024р. у справі №913/308/23).

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов`язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору, за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, але не від виконання цих зобов`язань в цілому.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє посилання апелянта щодо існування форс-мажорних обставин, оскільки у спірних правовідносинах позивачем не заявлялась вимога щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання позичальником строку повернення кредитних коштів; предметом позову є виключно стягнення основної заборгованості та процентів.

Судова колегія зауважує, що доводи та вимоги апеляційної скарги фактично зводяться до прохання відстрочити виконання рішення суду першої інстанції.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, апелянт (відповідачі) не звертався до суду першої інстанції з заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення, та відповідно, судом таке питання не вирішувалось.

При цьому, судова колегія зауважує, що наразі відповідачі не позбавлені можливості звернутись до місцевого господарського суду із відповідною заявою про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 по справі №916/4984/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.