Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №921/732/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/732/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий – суддя О.В. Зварич

судді І.Ю. Панова

В.О. Ржепецький,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця Романова Сергія Миколайовича б/н від 06.04.2026 року (вх. № 01-05/1039/26 від 07.04.2026 року)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2026 року (суддя Я.Я.Боровець)

у справі № 921/732/25

за позовом: Фізичної особи - підприємця Романова Сергія Миколайовича (надалі ФОП Романов С.М.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Тернопільський" (надалі ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський")

про стягнення заборгованості у розмірі 2087775,92 грн,

за участю:

від позивача: Цимбала І.З. – адвокат (ордер серії ВС №1432166 від 20.01.2026 року);

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

02.12.2025 року ФОП Романов С.М. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" про стягнення заборгованості у розмірі 2087775,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Агентського договору №01-20-12/24 від 29.12.2024 в частині сплати винагороди, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2087775,92 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2026 року у справі №921/732/25 відмовлено у позові.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 20.12.2024 року між ФОП Романовим С.М. та ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" укладено агентський договір №01-20-12/24.

Як стверджує позивач, на виконання умов спірного правочину він надав відповідачу послуги: сприяв укладенню угод Принципалом, а саме при встановленні (продовженні) господарських правовідносин із ТзОВ "Буський консервний завод" щодо купівлі-продажу (поставки) товару.

Проте місцевим господарським судом констатовано, що господарські відносини між ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" та ТзОВ "Буський консервний завод" склались на підставі Договору поставки № 1/10.07.2024 від 10.07.2024 року, який укладено до моменту укладення Агентського договору від 20.12.2024 року із ФОП Романовим С.М.

Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів посередництва - ФОП Романова Сергія Миколайовича в укладенні угоди в інтересах Принципала, зокрема доказів: (1) у відповідності до п.1.1 Договору, що позивачем укладено угоди від імені ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський", з метою просування продукції ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський"; (2) укладено договір (угоду) про продовження господарських правовідносин із ТзОВ "Буський консервний завод" щодо купівлі-продажу (поставки) товару; (3) надсилання, відповідно до п.2.1. Договору, повідомлень про кожний випадок його посередництва в укладанні угоди в інтересах Принципала.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд констатував про відсутність підстав вважати, що ФОП Романов С.М. приступив до виконання своїх зобов`язань за Агентським договором № 01-20-12/24 від 20.12.2024 року.

З урахуванням того, що позивачем не надано первинних документів, якими підтверджується факт надання послуг відповідачу, виникнення у відповідача обов`язку зі здійснення розрахунків з позивачем, не надано доказів існування у відповідача заборгованості у визначеному позивачем розмірі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підтверджуються належними та допустимими доказами і не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2026 року у справі №921/732/25 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. Зокрема, апелянт зазначає, що в рамках виконання договору ФОП Романов С.М. надав на користь ТзОВ «М`ясокомбінат Тернопільський» послуги: сприяв укладенню угод Принципалом, а саме – при встановленні (продовженні) господарських правовідносин із ТзОВ «Буський консервний завод» щодо купівлі-продажу (поставки) товару. Покликаючись на лист №20/12/2024, позивач стверджує, що принципал визнав факт отримання послуги від агента за договором. Вказує на те, що всупереч п. 3.4 договору відповідач жодного разу не повідомляв апелянта про факти поставки (передачі) товару на користь кінцевого набувача. Скаржник вважає, що зобов`язання відповідача щодо сплати винагороди апелянту за договором виникало з моменту спливу 5-тиденного строку після отримання товару кінцевим покупцем, яким в даному випадку є ТзОВ «Буський консервний завод». Водночас, апелянт жодних платежів від відповідача так і не отримував.

24.04.2026 року позивач подав через систему «Електронний суд» доповнення до апеляційної скарги (вх.№01-04/3418/26 від 24.04.2026 року), в якому зазначив, що 20.12.2024 року відповідач залучив апелянта для надання останнім агентських послуг, в рамках яких агент налагодив погодження продовження співпраці між ТзОВ «Буський консервний завод» та відповідачем. Саме внаслідок цього відповідач і надав апелянту Лист №20/12/2024 від 20.12.2024 року, у якому чітко ствердив про отримання агентської послуги. Стверджує про сприяння у продовженні дії договірних відносин між відповідачем та ТзОВ «Буський консервний завод», як змісту агентської послуги. Наголошує, що пункт 2.3 агентського договору передбачає строк для підписання принципалом отриманих актів, а не строк для їх формування агентом.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги.

Відповідач не забезпечив участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомив.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення відповідача з датою, часом та місцем розгляду справи № 921/732/25, суд встановив таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 року призначено справу № 921/732/25 до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2026 року об 11 год. 00 хв.

12.05.2026 року вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.

Отже, суд вчинив дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 921/732/25.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності відповідача.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 20.12.2024 року між ФОП Романовим С.М. (агент) та ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" (принципал) укладено агентський договір №01-20-12/24.

Відповідно до пункту 1.1 договору агент зобов`язується за дорученням та в інтересах принципала за винагороду сприяти укладанню угод принципалом, зобов`язується робити з доручення принципала юридичні й інші дії від свого імені, але за рахунок принципала, або від імені й за рахунок принципала.

Згідно пункту 1.2 договору принципал, що працює в галузі виробництва м`ясної продукції, бажає розширення своєї діяльності на території України, а агент сприяє принципалу в просуванні його продукції на території України відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.1 договору сторони домовились про обов`язки агента, зокрема Агент має здійснювати свої повноваження відповідно до закону та цього договору, добросовісно та в межах, що потребує даний вид угоди; приймати від принципала інформацію, необхідну для надання послуг; повідомляти принципалу про кожний випадок його посередництва в укладанні угоди в інтересах принципала.

Відповідно до пункту 2.3 договору до обов`язків принципала входить, зокрема в триденний строк, не враховуючи вихідні дні, за відсутності претензій підписувати та передавати агенту акт приймання-передачі виконаних послуг.

За положеннями пункту 3.1 договору винагорода агента обраховується як відсоток від вартості (ціни) договорів, укладених агентом на користь принципала та/або укладених принципалом внаслідок сприяння агента, а саме: якщо предметом продажу є консерви - 5% ; якщо предметом продажу є м`ясна продукція - 1,5%. Факт залученості агента до укладення принципалом договорів про відчуження товару (купівлі-продажу, поставки тощо) принципала підтверджується листом однієї із сторін такого договору (принципала та/або кінцевого набувача товару).

Відповідно до п. 3.2 договору форма оплати: безготівкова, шляхом перерахування коштів на рахунок агента, який зазначений в кінці договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розмір коштів, зазначених в п. 3.1, 3.1.1 перераховуються принципалом в п`ятиденний строк після настання всіх та кожної із наступних подій: отримання товару покупцями.

Згідно із пунктом 14.1 договір набирає чинності та діє до 31 грудня 2025 року. У випадку, якщо за 1 (один) місяць до дати закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить про своє бажання припинити договірні відносини, дія договору продовжується на аналогічний період. Договір може бути продовжений за письмовою згодою сторін.

Матеріали справи містять копію листа №20/12/2024 від 20.12.2024 року, де зазначено, що ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" в рамках співпраці із ФОП Романовим С.М. за Агентським договором №01-20-12/24 від 20.12.2024 року підтверджує факт надання ФОП Романовим С.М. послуг з сприяння укладанню угод принципалом, а саме - при встановленні господарських правовідносин із ТзОВ "Буський консервний завод" щодо купівлі-продажу (поставки) товару згідно договору поставки №1/10.07.2024 від 10.07.2024 року та продовження дії даного договору на 2025 рік.

15.09.2025 року ФОП Романов С.М. звернувся до ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" із запитом про надання належним чином завіреної копії договору поставки №1/10.07.2024 від 10.07.2024 року, укладеного між ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" та ТзОВ "Буський консервний завод" (разом із усіма додатками та додатковими угодами/договорами, зокрема, але не виключно, щодо продовження чинності такого на 2025 рік). Повідомити та надати документальне підтвердження обсягу продажів ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" на користь ТзОВ "Буський консервний завод" в рамках договору поставки №№1/10.07.2024 від 10.07.2024 року за період з 20.12.2024 року по дату формування відповіді на цей запит (зокрема, шляхом надання копій видаткових накладних).

24.10.2025 року ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" надало відповідь на запит ФОП Романова С.М. від 15.09.2025 року разом із копіями договору поставки №1/10.07.2024 від 10.07.2024 року та видаткових накладних (з товарно-транспортною накладною), оформлених на адресу ТзОВ "Буський консервний завод" у межах виконання зазначеного договору, за період з 20.12.2024 року.

Також у вказаній відповіді ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" зазначило, що надання вказаних матеріалів не є: (1) підтвердженням виконання ФОП Романовим С.М. будь-яких зобов`язань, дій чи функцій у межах агентського договору, укладеного між сторонами; (2) підтвердженням того, що господарські операції за договором поставки №1/10.07.2024 були здійснені з участю або з ініціативи ФОП Романова С.М.; (3) підставою для нарахуванням будь-яких агентських винагород чи визнання агентської діяльності виконаною.

Як стверджує позивач, в рамках виконання агентського договору ФОП Романов С.М. надав на користь ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" послуги, а саме сприяв встановленні (продовженні) господарських правовідносин із ТзОВ "Буський консервний завод" щодо купівлі-продажу (поставки) товару.

Позивач вважає, що відповідач порушив умови договору щодо оплати винагороди, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 2087775,92 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 07.11.2025 року позивачем направлялася відповідачу вимога щодо сплати заборгованості у розмірі 2087775,92 грн. Одночасно надіслано відповідні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.11.2025 року, на яких відсутній підпис зі сторони відповідача.

У зазначених Актах вказано про найменування послуги: "Агентська послуга щодо поставки за ВН (вказується номер та дата кожної видаткової накладної)».

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Несплата винагороди за агентським договором стала підставою для звернення позивача у цій справі з позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За обставинами даної справи, 20.12.2024 року між ФОП Романовим С.М. (агент) та ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" (принципал) укладено агентський договір №01-20-12/24, який став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Подаючи позов у цій справі, позивач обґрунтовує свою позицію порушенням відповідачем умов Агентського договору №01-20-12/24 від 29.12.2024 в частині сплати винагороди, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2087775,92 грн.

В ході розгляду справи судом встановлено, що за умовами пункту 1.1 укладеного між сторонами договору агент зобов`язується за дорученням та в інтересах принципала за винагороду сприяти укладанню угод принципалом, зобов`язується робити з доручення принципала юридичні й інші дії від свого імені, але за рахунок принципала, або від імені й за рахунок принципала.

Згідно пункту 1.2 договору принципал, що працює в галузі виробництва м`ясної продукції, бажає розширення своєї діяльності на території України, а агент сприяє принципалу в просуванні його продукції на території України відповідно до умов цього договору.

Отже, предметом вказаного договору є: сприяння укладенню угод ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" з просування своєї продукції; вчинення юридичних дій агентом (Позивачем) за дорученням ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільській", з метою просування продукції ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський".

За правовою природою агентський договір №01-20-12/24 є договором про надання послуг.

За положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За положеннями статті 243 Цивільного кодексу України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Згідно статті 297 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин) а агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

У відповідності до частини 1, 2 статті 301 Господарського кодексу України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

За положеннями пункту 3.1 договору винагорода агента обраховується як відсоток від вартості (ціни) договорів, укладених агентом на користь принципала та/або укладених принципалом внаслідок сприяння агента, а саме: якщо предметом продажу є консерви - 5% ; якщо предметом продажу є м`ясна продукція - 1,5%. Факт залученості агента до укладення принципалом договорів про відчуження товару (купівлі-продажу, поставки тощо) принципала підтверджується листом однієї із сторін такого договору (принципала та/або кінцевого набувача товару).

Отже, за агентським договором агент має право одержати винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє (принципала).

Причому надані агентом послуги за агентським договором повинні підтверджуватись документами (доказами).

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, учасники справи зобов`язані подати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює надані учасниками справи докази під час розгляду справи.

Зважаючи на вказані норми процесуального закону та підстави поданого у цій справі позову, позивач повинен підтвердити документами (доказами) обставини про те, що він надав відповідачу послуги, які входять до предмета укладеного між сторонами агентського договору.

Матеріали справи містять копію листа №20/12/2024 від 20.12.2024 року, де зазначено, що ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" в рамках співпраці із ФОП Романовим С.М. за Агентським договором №01-20-12/24 від 20.12.2024 року підтверджує факт надання ФОП Романовим С.М. послуг з сприяння укладанню угод принципалом, а саме - при встановленні господарських правовідносин із ТзОВ "Буський консервний завод" щодо купівлі-продажу (поставки) товару згідно договору поставки №1/10.07.2024 від 10.07.2024 року та продовження дії даного договору на 2025 рік.

В поданій апеляційній скарзі апелянт покликається на вказаний лист як доказ підтвердження надання позивачем відповідачу послуг за агентським договором.

На вказаний лист скаржник покликається і в доповненні до апеляційної скарги.

Разом із тим колегія суддів враховує, що у відповіді на запит ФОП Романова С.М. від 15.09.2025 року відповідач зазначив, що надання копії договору поставки №1/10.07.2024 від 10.07.2024 року та видаткових накладних не є: (1) підтвердженням виконання ФОП Романовим С.М. будь-яких зобов`язань, дій чи функцій у межах агентського договору, укладеного між сторонами; (2) підтвердженням того, що господарські операції за договором поставки №1/10.07.2024 були здійснені з участю або з ініціативи ФОП Романова С.М.; (3) підставою для нарахуванням будь-яких агентських винагород чи визнання агентської діяльності виконаною.

Тобто відповідач вказав, що договірні правовідносини на підставі договору поставки №1/10.07.2024 від 10.07.2024 року не були здійснені з участю або з ініціативи позивача та не є підставою для нарахуванням будь-яких агентських винагород чи визнання агентської діяльності виконаною.

Окрім того, суд першої інстанції врахував, що господарські відносини між ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський" та ТзОВ "Буський консервний завод" склались на підставі Договору поставки № 1/10.07.2024 від 10.07.2024 року, який укладений до моменту укладення Агентського договору із ФОП Романов С.М. - 20.12.2024 року.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що дані факти не можуть бути доказовою базою щодо виконання агентського договору, скільки останній укладено після майже п`яти місяців з дня підписання договору поставки.

Також суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів посередництва ФОП Романова Сергія Миколайовича в укладенні угоди в інтересах Принципала, зокрема доказів: (1) у відповідності до п.1.1 Договору, що позивачем укладено угоди від імені ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський", з метою просування продукції ТзОВ "М`ясокомбінат Тернопільський"; (2) укладено договір (угоду) про продовження господарських правовідносин із ТзОВ "Буський консервний завод" щодо купівлі-продажу (поставки) товару; (3) надсилання, відповідно до п.2.1. Договору, повідомлень про кожний випадок його посередництва в укладанні угоди в інтересах Принципала.

В ході розгляду справи судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору, 07.11.2025 року позивачем направлялася відповідачу вимога щодо сплати заборгованості у розмірі 2087775,92 грн. Одночасно надіслано відповідні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.11.2025 року, на яких відсутній підпис зі сторони відповідача.

У зазначених Актах вказано про найменування послуги: "Агентська послуга щодо поставки за ВН (вказується номер та дата кожної видаткової накладної)», однак такі послуги не є предметом агентського договору.

Отже, зважаючи на положення процесуального закону щодо доказів, зокрема процесуального обов`язку сторін надавати відповідні докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, враховуючи вищеописані норми, встановлені у даній справі обставини, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та доповнення до апеляційної скарги, колегія судів вважає, що позивачем не доведено факту надання послуг згідно укладеного агентського договору №01-20-12/24 від 20.12.2024 року, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

З врахуванням наведеного апеляційний господарський суд висновує, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, із з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи.

За наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції констатує, що доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2026 року у справі №921/732/25.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця Романова Сергія Миколайовича б/н від 06.04.2026 року (вх. № 01-05/1039/26 від 07.04.2026 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2026 року у справі №921/732/25 – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя І.Ю. Панова

Суддя В.О. Ржепецький