Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №711/11704/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11704/25

Номер провадження2/711/594/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О. за участі представника позивача Бойка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Артур Сергійович до ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя,-

встановив:

ОСОБА_1 діючи в особі свого представника адвоката Бойко А.С. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя.

Позов обгрунтовує тим, що 19.05.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики № б/н, за яким позикодавець в особі ОСОБА_1 передала у власність позичальнику, а позичальник в особі ОСОБА_2 отримала у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 79200,00 грн., що є еквівалентом 3 000,00 доларів США за курсом 26,20 грн. за 1 долар США, та зобов`язалася повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів не пізніше ніж до 19.11.2018 року, з урахуванням валютного курсу гривні на момент повернення позики.

Також 19.05.2017 року, в забезпечення зобов`язання за договором позики, сторонами був укладений іпотечний договір № б/н, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., зареєстрований в реєстрі за № 4734. Згідно з п. 5 цього договору іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .

Через невиконання відповідачкою належним чином зобов`язань за договором позики від 19.05.2017 року, внаслідок чого, на думку ОСОБА_1 , виникла заборгованість, остання на підставі договорів позики та іпотечного договору від 19.05.2017, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.11.2017 звернулася до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_1 .

20.11.2018 року державним реєстратором Черкаської філії КП «Реєстрація нерухомості» Каленчуком М.А. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44135125, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .

В подальшому ОСОБА_1 28.11.2018 року подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

Разом із укладенням договору дарування ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвій І.Ю. заяву про зняття заборони на відчуження та погашення запису про іпотеку на вищевказану квартиру, яка перебувала в іпотеці за іпотечним договором від 9.05.2017 р.

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування державної реєстрації глава власності на підставі запису державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування квартири та витребування майна із незаконного володіння.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.10.2021 року (справа №711/5528/19) скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису № 29001008), вчинену державним реєстратором Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчук М.А. 16.11.2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44135125 від 20.11.2018 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним Договір дарування квартири від 28.11.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю., за реєстровим номером № 4287, яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 34,8 кв.м., житловою площею 17 кв.м.).

Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 34,8 кв.м., житловою площею 17 кв.м.) та скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18.05.2022 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси залишено без змін.

Постановою ВС від 29.09.2022 року постанову Черкаського апеляційного суду від 18.05.2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 08.12.2022 року скасоване рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.10.2021 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири 28.11.2018 та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Ухвалене в цій частині нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири від 28.11.2018 року, яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 , прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 а також скасування державної реєстрації права власності на вказану за ОСОБА_3 .

В іншій частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.10. 2021 року залишено без змін.

22.02.2024 року державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Гнатиком А.І. було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , в порушення п. 6 ч.1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без огляду на наявну заборону відчуження, що підтверджується інформаційною довідкою з ЄДР речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 377339511 від 06.05.2024 року.

Зважаючи на обставину витребування квартири у ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису № 29001008), що була вчинена державним реєстратором Черкаської філії КП «Реєстрація нерухомості» Каленчук М.А. 16.11.2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44135125 від 20.11.2018 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , вказане майно продовжує бути предметом іпотеки за договором іпотеки, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» яка передбачає що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно п. 42 договору іпотеки, договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем зобов`язання за договором позики.

З урахуванням невиконання основного зобов`язання відповідачкою а також скасуванням державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису № 29001008), що була вчинена державним реєстратором Черкаської філії КП «Реєстрація нерухомості» Каленчук М.А. 16.11.2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44135125 від 20.11.2018 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 , та витребування квартири у ОСОБА_3 , станом на дату звернення до суду основне зобов`язання є невиконаним а відповідно і договір іпотеки та позики є чинним.

Хоч іпотека була припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, а запис про іпотеку було погашено у зв`язку з поданням ОСОБА_1 приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвій ПО. відповідної заяви при укладенні договору дарування у зв`язку з постановою Черкаського апеляційного суду по справі № 711/5528/19 не впливає ані на чинність договору позики, а ні на чинність договору іпотеки.

Просить суд визнати за ОСОБА_1 право іпотекодержателя за Договором іпотеки за № б/н від 10.05.2017 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Є.А., зареєстрований в реєстрі №4734, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2025 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.02.2026 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Бойко А.С. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх повністю.

Відповідач повторно не з`явилася в судове засідання з невідомих суду причин, хоча про дату час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

За згоди представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Судом встановлено, що 19.05.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики № б/н, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. та зареєстрований в реєстрі за № 4732.

Пунктом 1 вказаного договору позики від 19.05.2017 року передбачено, що позикодавець в особі ОСОБА_1 передає у власність позичальнику, а позичальник в особі ОСОБА_2 приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 79 200 грн., що є еквівалентом 3 000 доларів США за курсом 26,20 грн. за один долар США, та зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, а саме 79 200 грн., що є еквівалентом 3 000 доларів США за курсом 26,20 грн. за один долар США, не пізніше ніж до 19.11.2018 року, з урахуванням валютного курсу гривні на момент повернення позики.

Згідно з п. 4 Договору позики позичальник ОСОБА_2 зобов`язана була повернути позикодавцеві ОСОБА_1 суму позики, визначену в п. 1 цього договору, та процентів за фактичний період користування нею з розрахунку 6% в місяць, з урахуванням валютного курсу гривні на момент сплати суми процентів.

Пунктом 5 Договору визначено, що за Домовленістю сторін датою початку погашення позики разом із сумою процентів позичальником визначено 19.11.2017 року.

Також, 19.05.2017 року між відповідачкою ОСОБА_1 та позивачкою ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір № б/н, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., зареєстрований в реєстрі за № 4734.

Відповідно п. 5 Іпотечного договору, іпотекодавець ОСОБА_2 передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що є її особистою приватною власністю і належить їй на підставі: 1/2 частина – свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 26.02.1998 року Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси згідно з розпорядженням (наказом) від 26.02.1998 року № 68; зареєстрованого Черкаським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Черкаської державної адміністрації і записаного у реєстрову книгу за № 173-799-5; частина – свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Черкаською державною нотаріальною конторою 13.05.2017 року, зареєстрованого у Державному речових прав на нерухоме майно 13.05.2017 року за реєстраційним номером 1245908471101.

На підставі п. 25 Іпотечного договору іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця у випадку, зокрема, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язання за договором позики; у разі невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язання за договором позики, зробленої на підставі закону, договору позики чи цього договору; незалежно від настання строку виконання зобов`язання за договором позики у випадку будь-якого порушення умов договору позики тощо.

Пунктом 26 Іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися одним із таких способів за вибором іпотекодержателя: (1) за рішенням суду; (2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; (3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 29 Іпотечного договору у разі порушення умов договору позики, та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає особі, яка порушила свої зобов`язання, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та/або чинного законодавства України.

20.11.2017 року іпотекодержателем ОСОБА_1 , в зв`язку з порушенням іпотекодавцем (позичальником) ОСОБА_2 умов Договору позики від 19.05.2017 року, було направлено вимогу про усунення порушення (Іпотечне повідомлення). У вказаній вимозі зазначено, що, враховуючи допущені іпотекодавцем (позичальником) ОСОБА_2 порушення умов Договору позики, Іпотекодавець від неї вимагає дострокового повернення суми позики в розмірі 79 200 грн., що є еквівалентом 3 000 доларів США, а також відсотків за користування позикою за період травень-листопад 2017 року в розмірі 1 080 дол. США протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги. Разом з тим, зазначено, що у разі невиконання іпотекодавцем (позичальником) ОСОБА_2 даної вимоги, іпотекодержатель ОСОБА_1 зверне стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 шляхом прийняття вказаного майна у свою власність.

Оскільки свої зобов`язання за Договором позики від 19.05.2017 року позивачка ОСОБА_2 не виконала, відповідачка ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчука Микити Андрійовича для набуття нею у власність квартири АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотеки та виступала в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за Договором позики від 19.05.2017 року, надавши йому відповідні документи для вчинення за нею державної реєстрації вищевказаної квартири.

В подальшому, 16.11.2018 року о 17.02 год., на підставі рішення державного реєстратора Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчука Микити Андрійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44135125 від 20.11.2018 року, було внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номером 29001008 про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею – 34,8 кв. м. та житловою площею 17 кв. м. Підставою виникнення права власності стало: рекомендоване повідомлення про вручення, серія та номер б/н, видане 22.11.2017 року, видавник ОСОБА_1 ; договір позики, серія та номер: 4732, виданий 19.05.2017 року, видавник: приватний нотаріус Левицька Е.А.; Іпотечний договір, серія та номер: 4734, виданий 19.05.2017 року, видавник: приватний нотаріус Левицька Е.А.; вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, видана 20.11.2017 року, видавник: ОСОБА_1 .

В подальшому, відбулося відчуження вищевказаної квартири, а саме 28.11.2018 року між новим власником – ОСОБА_1 ОСОБА_3 був укладений Договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю., за реєстровим номером № 4287, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала у власність, а ОСОБА_3 безоплатно прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 .

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на підставі запису державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування квартири та витребування майна із незаконного володіння.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.10.2021 року задоволено вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на підставі запису державного реєстратора № 29001008 від 16.11.2018 року, визнання недійсним договору дарування квартири та витребування майна із незаконного володіння.

Скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису № 29001008), вчинену державним реєстратором Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчук М.А. 16.11.2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44135125 від 20.11.2018 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним Договір дарування квартири від 28.11.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю., за реєстровим номером № 4287, яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 , прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 34,8 кв.м., житловою площею 17 кв.м.).

Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 34,8 кв.м., житловою площею 17 кв.м.) та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 08.12.2022 року скасоване рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2021 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири 28.11.2018 та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Ухвалене в цій частині нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири від 28.11.2018 року, яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 , прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 а також скасування державної реєстрації права власності на вказану за ОСОБА_3 .

В іншій частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2021 року залишено без змін.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 3 цього Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду, а відповідно до ч.6 цієї статті, у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст.7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 17 цього Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішення суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Судом встановлено, що згідно договору позики від 19.05.2017 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання повинна була повернути позику не пізніше ніж до 19.11.2018 року. За домовленістю сторін датою початку погашення позики разом із сумою процентів позичальником визначено 19.11.2017 року.

Відповідно до п.25 договору іпотеки від 19.05.2017 року іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язання за договором позики.

Реалізуючи вказане право, ОСОБА_1 підставі договорів позики та іпотечного договору від 19.05.2017, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.11.2017 звернулася до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_1 .

20.11.2018 року державним реєстратором Черкаської філії КП «Реєстрація нерухомості» Каленчуком М.А. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44135125, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .

Пунктом 47 іпотечного договору від 19.05.2017 року передбачено, що іпотека припиняється у разі набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

За таких обстави, суд приходить до висновку про те, що іпотека за договором іпотеки припинена з 20.11.2018 року, на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та п.47 іпотечного договору від 19.05.2017 року.

В подальшому ОСОБА_1 , 28.11.2018 року, фактично через 8 днів після набуття права власності на квартиру подарувала (безоплатний договір) квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , що свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_1 щодо отримання грошової компенсації в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

В цей же день, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвої І.Ю. із заявою в якій зазначила, що вона, у зв`язку із реєстрацією право власності на її ім`я на квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок виконання зобов`язань за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 19.05.2017 року за р№4732, за яким громадянка ОСОБА_2 , була позичальником, просить зняти заборону на відчуження та погасити запис про іпотеку на вищевказану квартиру.

Також, при вирішенні спору, суд враховує правову позицію, викладену ВС в постанові від 15.01.2025 року у справі № 755/15383/23, згідно якої:

«Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову».

В судовому засіданні представником позивача не доведено, якими саме діями чи бездіяльністю відповідача, яка на даний час є власником квартири порушуються права та законні інтереси позивача.

Крім того слід зазначити, що згідно ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Разом з тим, в судовому засіданні представником позивача не доведено що в період час з 20.11.2018 року (дата набуття права власності ОСОБА_1 на іпотечне майно) та до 11.12.2025 року (час звернення позивача із вказаним позовом до суду) відповідачем не виконане зобов`язання за договором позики від 19.05.2017 року щодо повернення грошових коштів.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 509, 526, 536, 530, 575, 589, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 89, 141, 265, 280, 354 ЦПК України,-

увалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Артур Сергійович до ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складене 27.04.2026 року.

Головуючий: Р. В. Демчик