Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №570/984/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/984/26

Номер провадження 3/570/583/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гнатущенко Ю.В., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідльності, ОСОБА_1 - адвоката Беляновського Р.Ю., потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Гарголь В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, права згідно ст.ст. 268, 269, ст. 63 Конституції України роз`яснено, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №598816 від 23.02.2026, 23.02.2026 о 09 год. 20 хв. в с. Біла Криниця, масив Криниченька,40 ОСОБА_1 керувала автомобілем марки Skoda н.з. НОМЕР_1 при зустрічному роз`їзді, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем марки Hyundai Kona н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався назустріч. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Потерпілих немає, чим порушила п.2.3 б ПДР Порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, стеження за вантажем;13.3 Правил дорожнього руху Порушення прави зустрічного роз`їзду, відповідальність за які передбачена ст.124 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Беляновський Р.Ю. заперечили наявність вини у діях ОСОБА_1 . Адвокат Беляновський Р.Ю. підтримав письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення від 23.02.2026 вх. 7024 від 16.04.2026; вх. 12205 від 23.06.2026 та просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Заперечують проти задоволення клопотання представника потерпілої – адвоката Гарголь В.В. про призначення судової експертизи.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 та її представник – адвокат Гарголь В.В. вказують наявність вини у діях ОСОБА_1 та склад адмінправопорушення, передбачений ст.124 КУпАП. У судовому засіданні 30.03.2026 просили не розглядати клопотання вх. 4903 від 16.03.2026 про залучення особи ОСОБА_2 потерпілою, оскільки такий статус в неї вже наявний. У судовому засіданні 09.06.2026 не підтримали клопотання вх. ЕП 3269 від 21.05.2026 про залишення клопотання про призначення експертизи без розгляду; просять залишити клопотання вх. ЕП 3267 від 21.05.2026 про долучення письмових доказів до матеріалів справи без розгляду. У судовому засіданні 23.06.2026 підтримали клопотання про призначення судової експертизи вх. 8576 від 06.05.2026 та письмові пояснення по справі (уточнені) вх. 12201 від 23.06.2026.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та долучені докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При ухваленні рішення в справі про адміністративні правопорушення суд повинен дотримуватись принципу повноти дослідження обставин справи, що суттєво впливає на об`єктивність рішення, а також на здобуття достатньої сукупності доказів, які обґрунтовують зроблені у даному рішенні висновки, як такі, що не залишають сумнівів.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час її розгляду, виключає будь - яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, а також того, що інкриміноване правопорушення було вчинене саме особою, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд в ході розгляду даної справи надав перевагу всебічному та неупередженому розгляду даної справи, дотриманню прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, над формальним розглядом справи у стислий термін.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

За змістом ст. 124 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

На думку суду, зібрані у справі фактичні дані та наявні докази не стверджують тих обставин, що водій ОСОБА_1 , порушила вимоги п.2.3 б та 13.3 Правил дорожнього руху.

У своїх первісних письмових поясненнях від 23.02.2026 р., які ОСОБА_1 безпосередньо надала на місці ДТП зазначено: « Я, ОСОБА_1 , рухаючись 23.02.2026 р. на автотранспорті Шкода Еняг НОМЕР_3 по дорозі з масиву Криниченька, побачила, що на зустріч їде автомобіль Хундай Кона НОМЕР_2 , я прийняла праву сторону та зупинилася. Після цього я через декілька секунд відчула удар в ліву сторону свого автомобіля. Враховуючи те що дорожнє покриття було дуже слизьким теж знесло на проїзджу частину».

Відповідно до фотознімків, відео з місця події наявних у матеріалах справи, убачається розташування транспортних засобів, зокрема автомобіль Skoda н.з. НОМЕР_1 розташований праворуч біля узбіччя по ходу його руху, в той час, як автомобіль Hyundai Kona н.з. НОМЕР_2 має боковий інтервал з правого боку (відстань до узбіччя) по ходу свого напрямку руху.

У матеріалах справи наявна схема ДТП складена у відповідності з вимогами наказу МВС №1395 від 07.11.2015р. "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі".

Згідно з положеннями п.13.3. ПДР під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

На схемі місця ДТП, що сталася 23.02.2026, графічно зображені та зафіксовані об`єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, зазначено дані транспортних засобів, а також, пошкодження, які автомобілі отримали внаслідок ДТП. Схема підписана водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без зауважень, а отже зображені на ній обставини ДТП є вірними. При цьому, будь-яких зауважень, заяв, скарг водії не подавали, дії працівників поліції не оскаржували.

Як вбачається зі схеми ДТП та пошкоджень транспортних засобів, автомобіль Hyundai Kona н.з. НОМЕР_2 має пошкодження передньої лівої фари, переднього бампера, переднього лівого крила, передньої лівої протитуманної фари; автомобіль Skoda ENYHQ н.з. НОМЕР_1 має пошкодження передньої лівої фари, переднього бампера, переднього лівого крила, капот, підкрилок.

Зі схеми дорожньо - транспортної пригоди, до протоколу про адміністративне правопорушення, з якою погодились учасники ДТП, видно, що місцем зіткнення транспортних засобів є частина дороги, загальна ширина якої складає 4.7 м по усій протяжності довжини дороги, що зображена на схемі ДТП.

Інший учасник ДТП ОСОБА_2 у своїх первісних поясненнях від 23.02.2026 р., які вона безпосередньо надала на місці ДТП зазначено: «23.02.2026 р. я рухалася вгору по своєму масиві Криниченька Білокриницької ср. Зверху в мене в`їхало авто ВК4425YA, яке не могло затормозити і просто в`їхало в мене. Фото ДТП є в наявності. Я розвезла дітей як щоранку, пропустила авто, які їхали перед цим з гірки, пропустила три авто, дорога дуже-дуже слизька, і спокійно підніматися на гірку. З гірки на мене просто котилося авто. Я бачила як авто намагалося тормозити, але в`їхало в мене».

Поліцейський ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Скрипниченко М.Р. в судовому засіданні пояснив, що було складено два протоколи та схема місця ДТП по факту дорожньо-транспортної події, яка відбулася 23.02.2026 з участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зі схемою місця ДТП водії транспортних засобів погодились та особисто підписали, він вважав, що має місце обопільна вина водіїв у спричиненні ДТП.

Зважаючи на ці обставини, суд прийшов до висновку, що водії обох транспортних засобів рухалися на зустріч один одному, проте, стверджувати, що першопричиною виникнення аварійної обстановки та зіткнення транспортних засобів є порушення водієм транспортного засобу Skoda н.з. НОМЕР_1 – ОСОБА_1 вимог п. 13.3 Правил дорожнього руху – немає.

Як пояснили учасники справи дорога, по якій рухалися водії указаних транспортних засобів розмітки не немає, дорожніх знаків не встановлено, мешканці масиву облаштували її самостійно.

Відповідно до п.1.10 ПДР безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху;

Відповідно до п.11.1 ПДР Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

Відповідно до п.п. 11.2, 11.3. ПДР На дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом;

На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Зі схеми ДТП від 23.02.2026 убачається, що зіткнення автомобілів Skoda та Hyundai відбулося на смузі руху ОСОБА_1 , що свідчить про дотримання нею траєкторії свого руху. Відповідно до схеми місця ДТП ширина проїзної частини на вказаній ділянці дороги становить 4,7 м, тоді як габарити (ширина) керованих водіями транспортних засобів складають не більше 2-х метрів, що об`єктивно уможливлює безпечний зустрічний роз`їзд цих транспортних засобів у межах однієї смуги без виїзду за її межі.

Отже, схема місця ДТП є належним доказом у вказаній справі, оскільки на ній зафіксовано як місце розташування автомобілів на час складення схеми, так і місце їх зіткнення. Тому за встановлених обставин місце зіткнення суд уважає доведеним, що є ключовим у доведенні вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому порушення п. 13.3 ПДР, тобто недотримання бокового інтервалу при зустрічному роз`їзду, можливо визнати порушенням лише за встановлення місця зіткнення транспортних засобів.

Доводи потерпілої, що в схемі місця ДТП до протоколу неправильно зафіксовано місце зіткнення автомобілів відносно меж проїзної частини та транспортних засобів, не заслуговують на увагу. Такі недоліки оформлення схеми самі по собі не спростовують встановлених судом обставин справи та не впливають на правильність висновків щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що підтверджується сукупністю з іншими належними та допустимими доказами – фото та відеоматеріалами долученими до матеріалів справи. Окрім того в схемі місця події ДТП зафіксовано перелік видимих пошкоджень транспортних засобів отриманих унаслідок ДТП, в яких йдеться про механічні пошкодження, внаслідок чого, можна дійти висновку щодо місця зіткнення автомобілів, що підтверджує пошкодження транспортних засобів.

За змістом ст. 124 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відтак, суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи: зокрема протокол про адміністративне правопорушення від 23.02.2026, дані схеми ДТП, механічні пошкодження транспортних засобів, їх локалізацію та механізм утворення, - оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 порушення п.п. 2.3 б та 13.3 ПДР України, як це вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, тобто відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суд не вбачає підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки обов`язкова ознака такого складу, тобто причинний-наслідковий зв`язок, - не доведена.

Сам по собі факт зіткнення транспортних засобів не є безумовною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без встановлення її вини та причинного зв`язку між її діями і відповідними наслідками.

У п. 7 постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї ознаки означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (20 вересня 2016 року, заява №926/08) зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має право самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

При цьому, суд не має права вийти за межі протоколу і самостійно змінювати кваліфікацію дій особи, зокрема відповідного пункту ПДР.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що у зібраних та наданих суду матеріалах справи відсутні об`єктивні та беззаперечні докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та наявності в її діях причинного зв`язку з наслідками ДТП.

Суд дійшов висновку, що зазначені докази у своїй сукупності не містять достатніх та однозначних відомостей щодо послідовності дій водіїв, моменту початку виконання ними маневрів, а також взаємного розташування транспортних засобів у динаміці події, що унеможливлює достовірне встановлення механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Конституційний Суд України зауважив, що «елементом принципу презумпції невинуватості, є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким, при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (рішення КСУ від 26.02.2019 р. № 1-р/2019).

Така позиція підкріплює силу стандарту «поза розумним сумнівом», адже у випадку недостатності доказів, які підтверджують вину особи поза розумним сумнівом, існують сумніви щодо вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Разом з тим, матеріали справи за встановлених обставин, не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість встановити недотримання ОСОБА_1 безпечного бокового інтервалу та не врахування дорожньої обстановки, а також даних щодо моменту виникнення небезпеки для руху.

Судом враховується, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється в межах протоколу про адміністративне правопорушення, а тому суд позбавлений можливості здійснити оцінку дій іншого водія в даній дорожньо-транспортній пригоді щодо її винуватості. Натомість постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 21.05.2026 у справі № 570/982/26, яка на даний час піддана апеляційному оскарженню, ОСОБА_2 за вказаною подією визнано винною у порушенні п.п. 2.3 б та 13.3 ПДР.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи, що всі сумніви мають тлумачитись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рамках справи № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

З правового аналізу п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що застосування цієї норми можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 6 квітня 2019 року у справі № 927/623/18.

Згідно з ст.247 ч.1 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, вважаю необхідним справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, провадженням закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Що стосується клопотання представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Гарголь В.В. про призначення судової експертизи суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза- це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

Як вбачається з цього клопотання про призначення експертизи адвокат Гарголь В.В. фактично мотивує його суперечливістю пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , неспроможністю поліцейськими встановити хто винен у скоєнні ДТП.

На думку суду, наведені у клопотанні доводи є необґрунтованими, при цьому не вказують на необхідність у проведенні експертизи та не свідчать про недостатність наявних доказів у справі для встановлення фактичних даних події, яка ставиться у вину ОСОБА_1 .

Суд розглядає дану справу в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та в межах звинувачення ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху. Дослідження питань щодо винуватості іншої особи, крім тієї, щодо якої складено протокол, не є предметом цього судового розгляду.

Для вирішення питання про наявність в діях ОСОБА_1 порушень пунктів 2.3 б та 13.3 ПДР України за вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, суд не вбачає потреби в спеціальних знаннях та підстав для призначення експертизи, вважає, що вирішення справи можливо здійснити за наявними в матеріалах справи доказами.

Долучений до матеріалів справи за клопотанням представника потерпілої – адвокатом Гарголь В.В. висновок експерта І.В. Миронюка за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи з транспортно-трасологічних досліджень № 2282-Е, предметом дослідження якого, були матеріали вказаної справи про адміністративне правопорушення №570/984/26, виснував про вірогідність, що автомобіль Hyundai Kona р.н. НОМЕР_2 в момент зіткнення знаходився у нерухомому стані, а автомобіль Skoda Enyaq р.н. НОМЕР_1 рухався. Більш точно встановити який з автомобілів Hyundai Kona р.н. НОМЕР_2 чи Skoda Enyaq р.н. НОМЕР_1 в момент зіткнення рухався, а який був нерухомий не представляється можливим через відсутність в наданих на дослідження матеріалах достатньої сукупності слідової інформації, яка б свідчила про це.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Гарголь В.В. про призначення трасологічної судової експертизи та автотехнічної експертизи, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 38, 247,283-284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Гарголь В.В. вх. 8576 від 06.05.2026 про призначення трасологічної судової експертизи та автотехнічної експертизи – відмовити.

Провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.

Суддя Гнатущенко Ю.В.