Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №295/5049/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5049/26

Категорія 65

2/295/3453/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючого судді Перекупка І.Г., за участю секретаря судового засідання Конончук Ю.О., позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Богунського районного суду м. Житомира позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И В :

До Богунського районного суду м. Житомира звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації. В обґрунтування позовних вимог вказали, що їм, позивачам по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки та частки житлового будинку від 15 липня 2024 р. на праві приватної власності належить 41/100 частки в житловому будинку АДРЕСА_1 .У вказаному будинку зареєстрований бувший власник - ОСОБА_3 , відповідач по справі.Однак, ОСОБА_3 у вищевказаному приміщенні не проживає понад один рік оскільки це не його власність і права там проживати у нього не має, про що складено Акт , що вказана особа не проживає у вищевказаному житловому приміщенні N 137 від 17.03.2026 р., який складений ТОВ «Керуюча Компанія Домком Житомир» 17 березня 2026 р., за зверненнями позивачів. Відповідач не проживає в даному житловому приміщенні, не сплачує комунальні платежі в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою він не цікавиться. ОСОБА_1 зверталася про знаття з реєстрації ОСОБА_3 до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради 06.02.2026 р., але їй відмовили у знятті ОСОБА_3 з реєстрації, оскільки для вказаної процедури необхідні заяви всіх співвласників даного будинку, а частина з них, після повномасштабного вторгнення виїхали за кордон, тому це не представляється можливим.Факт реєстрації відповідача порушує наше право, як позивачів на вільне розпорядження і користування майном, ми позбавлені можливості оформити субсидію, продати або подарувати вищевказане житлове приміщення. Позивачі звернули увагу, що зі слів дружини ОСОБА_3 , він з 2024 р., постійно проживає у Польщі, повертатися наміру у нього не має.

Просять визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею по справі визначено суддю Перекупка І.Г. (а. с. 25).

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 13.04.2026 р., судом постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін на 14.30 год. 26.05.2026 р. (а. с. 28).

Ухвалою суду від 19.06.2026 р закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті 19.06.2026.

У судовому засіданні позивачі наполягали на задоволені позовних вимог обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи, суд про причини неявки не повідомив, відзив не подав. (а. с. 35-36).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторони відповідача, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін. Зі згоди позивачів суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту Договору купівлі-продажу земельної ділянки та частки житлового будинку від 15 липня 2024 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якого, на підставі довіреності, посвідченої Кузьміною Л.Л., приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 10.02.2024 р. за реєстром № 796, діє ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , далі іменована «Представник продавця», та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , далі іменовані «Покупці», з другої сторони, керуючись взаємною згодою та діючим законодавством України, уклали цей Договір про наступне:

1.1.Відповідно до умов цього Договору Продавець продає, а Покупці купують, в рівних частка кожний, земельну ділянку площею 0,041 (нуль цілих сорок одну десяти тисячну) га, та розташовану на ній 41/100 (сорок одну соту) частку житлового будинку, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та сплачують за них ціну, визначену- ним Договором.

1.2.Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1810136300:04:037:0028. Житловий будинок загальною площею - 338,5 кв. м., житловою площею 182 кв. м. До будинку належать сараї: «Б», «В», «в», погріб «Г», сарай - баня «Д», гараж «Е». вбиральні «У» та «У 1», огорожа.

1.3.Право власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 , державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області 01.09.2022 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2629002618040.

41/100 часта житлового будинку належить Продавцю на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Черпак Г.А. 14.06.2003 р. за реєстром № 2318, зареєстрованого в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 02.07.2003 р. за реєстраційним номером 1479971, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Гербедою В.Ю., державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради 06.09.2023 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2011681418101. (а. с. 12-15).

Зі змісту Акту ТОВ «Керуюча Компанія Домком Житомир» від 17 березня 2026 року свідчить, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає за вищевказаною адресою з 2024 р. по теперішній час, згідно письмових свідчень свідків ОСОБА_6 , 1963 р. н. та ОСОБА_7 , 1962 р. н. (а. с. 9)

Крім цього, позивачі зазначили, що відповідач ОСОБА_3 не здійснює оплату комунальних платежів, які нараховуються за місцем його реєстрації і добровільно знятись з реєстрації не бажає.

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року зазначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 521/5887/17 від 27.08.2021 р. аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 490/12384/16-ц від 24.10.2018 р. зазначено, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яку ратифіковано Україною 17.07.1997 та яка набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Отже, сторона, яка посилається на певні обставини на обґрунтування своїх вимог, зобов`язана навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності таких обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Враховуючи викладене, оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_3 добровільно залишив житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у 2024 р. тому, його відсутність не обумовлена поважними причинами, оскільки він не вживав жодних заходів для збереження за собою права користування вказаним приміщенням, не здійснював оплату комунальних послуг, не вселявся та не звертався до відповідних органів з приводу вселення, що свідчить про усвідомлену втрату ним інтересу до спірного житлового приміщення як постійного місця проживання. За таких обставин, оскільки позивачем доведено наявність двох обов`язкових умов, а саме: відсутність відповідача у житловому приміщенні понад шість місяців та відсутність поважних причин такого непроживання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 р., ст. ст. 10, 12, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280 - 284, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації - задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зняття з реєстрації за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Богунським районним судом міста Житомира, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Заява про перегляд заочного рішення повинна відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом безпосереднього подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2026 року.

Суддя Богунського районного

суду міста Житомира І.Г. Перекупка