Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №161/7170/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7170/26

Провадження № 2/161/4542/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Опальчук А.А.,

за участі представника позивача – ОСОБА_1 ,

представниці відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

01.04.2026 позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Позов обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином відповідача ОСОБА_4 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20.02.2023 року з відповідача на користь його мами – ОСОБА_5 стягувались аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки від його доходів і до закінчення навчання, а саме до 28.02.2026 року.

На даний час позивач закінчив навчатися в Республіці Польща та поступив до Луцького національного технічного університету, що є новою обставиною для повторного звернення до суду.

У зв`язку з навчанням позивач потребує матеріального забезпечення для оплати навчання, придбання одягу, взуття, харчування та інших необхідних витрат. Мати не має можливості самостійно забезпечувати його у повному обсязі. Відомо, що відповідач є працездатною особою та має стабільний дохід, однак добровільної матеріальної допомоги не надає.

З огляду на викладене, позивач просить стягувати з відповідача аліменти на її утримання у розмірі частки від усіх видів його доходів.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.04.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

30 квітня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що не вбачає підстав для збільшення розміру аліментів. Вказує, що позивач просить стягувати аліменти у більшому розмірі, ніж вони сплачувалися під час його навчання у Республіці Польща. Зазначає, що на даний час не працює за станом здоров`я та не має можливості надавати матеріальну допомогу у визначеному позивачем розмірі. Також відповідач вказав, що на його утриманні перебувають інші діти, зокрема рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.12.2018 року у справі №161/14734/24 з нього стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 від іншого шлюбу у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, а інша дочка – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. Водночас відповідач не заперечує проти стягнення аліментів на користь позивача у розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходу.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представниця відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, однак вважала за доцільне визначити їх розмір у частці 1/6 частини від усіх видів доходу відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст.199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов?язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

В судовому засіданні встановлено, що батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 15).

ОСОБА_3 навчається на І курсі факультету транспорту та механічної інженерії денної форми навчання за державним замовленням Луцького національного технічного університету, термін закінчення університету – 30.06.2029 року, що підтверджується довідкою №637.26 від 03.03.2026 (а.с. 19).

Позивач відповідає передбаченим законом умовам для виникнення права на утримання від батька, оскільки продовжує навчання, у зв`язку з чим об`єктивно потребує матеріальної допомоги на придбання необхідних речей, харчування, забезпечення навчального процесу та інших пов`язаних із цим витрат.

Судом також встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.02.2023 року з відповідача на користь матері позивача – ОСОБА_5 – стягувалися аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходу відповідача до закінчення навчання, а саме до 28.02.2026 року.

Після припинення зазначених виплат позивач продовжив навчання вже в іншому навчальному закладі, що є новою обставиною та свідчить про наявність підстав для повторного звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів на період навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених уст. 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров?я та матеріальне становище дитини; стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз ст. ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов?язує обов?язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Згідно з постановою від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження N? 61-17937CB21) Верховного Суду, стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов?язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов?язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов?язань, обов?язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідач не заперечує свого батьківства та обов`язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання. Разом з тим, заперечуючи проти позову в частині визначення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу, відповідач послався на те, що на даний час не працює за станом здоров`я, має інші аліментні зобов`язання.

Судом враховано, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.12.2018 року з відповідача стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу. Також встановлено, що інша дочка відповідача – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів.

Таким чином, визначення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу відповідача призведе до значного збільшення його аліментного навантаження з урахуванням наявності інших дітей, яких він також зобов`язаний утримувати.

Разом з тим, сам факт перебування відповідача у складному матеріальному становищі не звільняє його від обов`язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки такий обов`язок прямо передбачений законом.

Враховуючи вік позивача, продовження ним навчання, наявність у відповідача обов`язку щодо утримання інших дітей, а також позицію самого відповідача, який не заперечує проти сплати аліментів у розмірі 1/6 частини доходу, суд вважає такий розмір аліментів достатнім, обґрунтованим та таким, що відповідає принципу справедливості, розумності й враховує баланс інтересів сторін.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходу щомісячно до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення аліментів у більшому розмірі, а саме 1/4 частини доходу відповідача, слід відмовити.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки від його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 01 квітня 2026 року та до закінченням ним навчання чи досягнення двадцяти трьох років.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасниками справи є:

Позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 23.06.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк