Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №742/5645/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/479/26

Єдиний унікальний № 742/5645/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання – Бурмаці Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивачки – адвокат Бульба Роман Васильович, до Малодівицької селищної ради, про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Бульба Р.В. звернувся до суду з позовом до Малодівицької селищної ради, в якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що на початку 2001 року позивачка ОСОБА_1 домовилася з ОСОБА_2 про купівлю-продаж житлового будинку АДРЕСА_1 та передала йому кошти в сумі 300 доларів США, а ОСОБА_2 віддав позивачці правовстановлюючі документи на будинок для подальшої підготовки нотаріального оформлення договору купівлі-продажу будинку. ОСОБА_1 відразу вселилася у вказаний будинок, але договір купівлі-продажу житлового будинку нотаріально не було оформлено через раптовий від`їзд ОСОБА_2 на постійне місце проживання до м.Чернігова.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємицею після його смерті була його дружина ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В свою чергу, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 був її син ОСОБА_4 , якому було видане свідоцтво про право на спадщину за законом. Позивачці відомо, що ОСОБА_4 являється громадянином росії. У 2012, після оформлення успадкованої квартири, ОСОБА_4 продав її та виїхав на постійне місце проживання до росії.

На житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

З 2001 року житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ні ОСОБА_2 , ані його спадкоємці не цікавилися, не здійснювали дій щодо отримання свідоцтв про право на спадщину на цей будинок та ніколи не пред`являли вимог до ОСОБА_1 щодо її проживання у вказаному будинку або щодо його повернення.

Позивачка з 09.02.2001 проживає у спірному будинку, відкрито, безперервно і добросовісно ним володіє, обслуговує його та використовує за призначенням. Уклала договори про надання комунальних послуг, провела газифікацію, проводить поточний ремонт будинку, обробляє земельну ділянку, що розташована біля нього та належить саме ОСОБА_1 .

Оскільки власник будинку помер, спадщину після його смерті ніхто не прийняв, то будинок не має власника. Таким чином, позивачка не має змоги іншим способом, ніж шляхом визнання за нею права власності за набувальною давністю, оформити своє право власності на нього.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, проте останній подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.п.102).

Представниця відповідача в судове засідання не з`явилася також, проте подала заяву до суду, в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі (а.п.36).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до копії технічного паспорта, за адресою: АДРЕСА_1 , розташований будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (а.п.15-16).

Відповідно до копії довідки №484 від 27.03.2025, станом на 31.12.2012 право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_5 (а.п.17).

Належність будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 підтверджується копією свідоцтва про право власності на житловий будинок № НОМЕР_1 від 28.03.1996 (а.п.18) та копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.06.1996 (а.п.19).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №432442355 від 23.06.2025, право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а.п.20).

Свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.03.2005 після смерті ОСОБА_5 отримала його дружина, ОСОБА_6 . Свідоцтво видане лише на земельну частку (пай) розміром 5,12 га (а.п.98).

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що свідоцтво про право на спадщину – квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , отримав син спадкодавиці – ОСОБА_4 (а.п.77-95).

Згідно з копією довідки №334 від 24.06.2025, ОСОБА_1 з 09.02.2001 зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює нагляд за господарством, обробляє земельну ділянку (а.п.21).

Відповідно до копії довідки №333 від 24.06.2025 ОСОБА_1 з 09.02.2001 і по даний час відкрито, безперервно і добросовісно володіє, обслуговує та використовує за призначенням житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.22).

19.04.2005 ОСОБА_1 уклала договір з ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» на постачання електричної енергії до будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.23).

У 2008 році ОСОБА_1 провела газифікацію будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.24-25) та сплачує рахунки за постачання газу (а.п.26).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 27.06.2024 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 7424155900:01:001:0736, площею 0,3675 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.27,28,29).

Наявність спірного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується також копією звіту про незалежну оцінку майна (а.п.32).

Положеннями ст.3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі. Тобто, об`єктом набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України є чуже або безхазяйне майно, а умовами виникнення права власності за давністю володіння є: відкритість, безперервність, тривалість та добросовісність володіння. Відкритість володіння означає, що особа не приховує свого статусу від інших осіб, не приховує факту, що вона не є власником майна, але володіє і користується таким майном як власник. Тривалість володіння означає, що для виникнення права власності на нерухоме майно особа повинна ним проволодіти протягом 10 років. Фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ч.3 ст. 397 ЦК України). Скористатися правом власності на чуже майно на підставі набувальної давності може особа, якщо вона заволоділа майном добросовісно, тобто на законних підставах.

З аналізу ст.344 ЦК України вбачається, що така норма матеріального закону визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме, володіння має бути добросовісним. Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Виходячи зі змісту статті 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України повинен довести позивач, є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку що позивачкою підтверджено факт добросовісного заволодіння спірним майном, а саме: будинком з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та факт безперервного володіння ним протягом більше ніж 20 років, що є підставою для визнання за нею права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ), представник позивачки – адвокат Бульба Роман Васильович (адреса: АДРЕСА_4 ) до Малодівицької селищної ради (код ЄДРПОУ – 04412490, місцезнаходження: вул.Слобідська буд.3, с-ще Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область) про визнання права власності за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.06.2026.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з днявручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА