Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №674/1731/25 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1731/25

Провадження № 2/674/94/26

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Сосни О.М., за участю секретаря судового засідання Когут О.І., позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Наталюка Н.М., відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про встановлення факту проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні у зниклого безвісти військовослужбовця,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про встановлення факту проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні у зниклого безвісти військовослужбовця.

В обґрунтування позову зазначає, щоОСОБА_1 проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2018 року, виховували двох синів позивачки: ОСОБА_6 від першого шлюбу та ОСОБА_7 , були поєднані спільним побутом, мали спільний бюджет, купували майно для спільного користування. Протягом спільного життя з позивачкою ОСОБА_8 виховував та утримував дітей позивачки. У зв`язку із збройною агресією, цивільний чоловік позивачки ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації у військову частину НОМЕР_1 . ОСОБА_1 отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що ОСОБА_5 зник безвісти 12.03.2025 під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії на позиціях поблизу населеного пункту Шевченко, Покровського району, Донецької області. 16.03.2025 Дарницьким управлінням поліції ГУНП у м. Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025100020001046 по факту зникнення безвісти сержанта ЗСУ ОСОБА_5 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України. Після зникнення чоловіка, позивачка залишилась без будь-якої підтримки. Таким чином, у разі встановлення фактів проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та факт знаходження на його утриманні, позивачка отримає підстави для реалізації права на отримання грошового забезпечення, оскільки останній станом на день зникнення безвісти не перебував у шлюбі. У зв`язку із чим, звертається з даним позовом до суду.

Ухвалою від 13.10.2025 відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.12.2025 замінено у справі первісного відповідача ОСОБА_9 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_4

09.02.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

05.03.2026 витребувано докази у військової частини НОМЕР_1 .

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі. Пояснила, що ОСОБА_5 запропонував їй переїхати з дітьми до нього у АДРЕСА_1 , де проживає станом на сьогоднішній день. Вказала, що ОСОБА_5 працював у м. Київ у торгівельному центрі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також їм допомагала його мати ОСОБА_2 . Він називав її дружиною. Вони мали офіційно побратися, разом робили ремонт у квартирі, купували техніку та меблі. Мати ОСОБА_5 працювала за кордоном, допомагала їм матеріально. Також разом як подружжя ходили в гості до сусідів та друзів. З 10.03.2025-11.03.2025 спілкувалась востаннє з ним, сказав, що йде на позицію. 13.03.2025 їй принесли офіційне сповіщення, що ОСОБА_5 зник безвісти. Вказала, що встановлення даних фактів їй необхідно для отримання грошового забезпечення.

Представник позивачки адвокат Наталюк Н.М. у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити з наведених у ньому підстав. Вказав, що ОСОБА_5 проживав разом із ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, виховував її дітей як своїх. Був мобілізований та зник безвісти, по даному факту відкрито кримінальне провадження. Також у них була призначена дата реєстрації шлюбу, але у зв`язку із зникненням ОСОБА_5 шлюб не був зареєстрований. Позовні вимоги підтверджуються дослідженими доказами, а також сам ОСОБА_5 визнав, що ОСОБА_10 є його цивільною дружиною та членом його сім`ї.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні просила задовольнити позов. Вказала, що її син ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , двоє дітей останньої з 2018 року проживали разом як сім`я у квартирі сина. У той час вона їздила за кордон, приїжджала кожні два місяці, допомагала їм матеріально. ОСОБА_5 називав ОСОБА_1 своєю дружиною. До війни її син працював у м. Київ у торгівельному центрі «Епіцентр», коли почалась війна, працював неофіційно, тому допомагала їм. ОСОБА_1 покликали в військкомат, де повідомили, що ОСОБА_5 пропав. Наразі позивачка з дітьми проживають у квартирі її сина. Вказала, що отримує 50% виплат після зникнення ОСОБА_5 , раніше ще його син ОСОБА_11 отримував виплати, але він став повнолітній. Вказала, що коли ОСОБА_5 зник безвісти, вона була за кордоном. ДНК здавали без неї, жаліли її, тому більше даним питанням займалась саме ОСОБА_9 .

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи. Надіслав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі. Проти задоволення позову заперечує. Також надіслав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що заявлені позивачкою позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, не підтверджені належними доказами та спрямовані на отримання майнових прав за відсутності передбачених законом підстав. Задоволення таких вимог безпосередньо впливає на обсяг прав та законних інтересів як зниклого безвісти ОСОБА_5 , так і його сина ОСОБА_4 , який є єдиним законним сином зниклого безвісти військовослужбовця. Крім того, ОСОБА_4 є студентом 2 курсу денної форми навчання Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», тому він фактично не має стабільного доходу та перебуває у матеріальній залежності від батька ОСОБА_5 . Встановлення юридичних фактів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні за відсутності належних та допустимих доказів безпосередньо вплине на обсяг майнових прав та законних інтересів ОСОБА_4 .

Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що позивачка помилково вважає, що має право на отримання грошового забезпечення після зниклого безвісти військовослужбовця, однак вона не входить до кола осіб, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Які мають право на отримання такого грошового забезпечення. Також направив до суду відзив на позов в якому зазначає, щозаконодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення факту проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу позивачкою не надано. Особистого розпорядження на випадок полону ОСОБА_5 не складав. Отже до кола осіб, які можуть претендувати на грошове забезпечення ОСОБА_5 входять особи, зазначені у абз. 4, 5 п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивачка до кола вказаних осіб не входить.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_15. проти задоволення позову заперечував. Вказав, що в даній справі наявний штучний спір, адвокатом створена правова конструкція, яка не відповідає вимогам ЦПК України. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 грошове забезпечення не виплачує і не призначає, жодного відношення до грошового забезпечення військовослужбовців немає, тому спору між Міністерством оборони України і позивачкою також немає. Щодо військової частини, то така є виключно платником грошового забезпечення, тому спір має розглядатись у порядку адміністративного судочинства. Між платником і отримувачем не може бути спору, спір може бути лише між отримувачами грошових коштів. Таким чином, мати військовослужбовця ОСОБА_2 отримує грошове забезпечення і в добровільному порядку частково передає позивачці. Щодо відповідача ОСОБА_4 - сина військовослужбовця від попереднього шлюбу, то він є повнолітнім і не є отримувачем грошових виплат згідно з законом. Крім того, практика Верховного Суду свідчить про те, що встановлення факту у позовному провадженні можлива лише у випадку, коли до відповідача заявляється матеріально-правова вимога. З позову вбачається, що жодної-матеріально-правової вимоги позивачкою не заявлено. Також представник позивачки зазначив, що до ІНФОРМАЦІЯ_5 не заявлено будь-якої вимоги, як і до інших відповідачів. Частина 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанова № 884 не надає права особі отримувати грошове забезпечення, коли вона проживала без реєстрації шлюбу і такої категорії немає як і такої підстави як рішення суду. Заявлена позивачем мета позову не відповідає дійсності, тобто позивачка хоче отримати рішення на майбутнє у разі якщо військовослужбовець загине, що буде грошовою допомогою, а не грошовим забезпеченням.

Також представник позивачки адвокат Наталюк Н.М. надіслав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що доводи позивачки про те, що встановлення факту її проживання однією сім`єю зі зниклим безвісті військовослужбовцем має юридичне значення є обґрунтованим, оскільки відповідний факт сприятиме реалізації позивачкою прав, передбачених законом для членів сім`ї військовослужбовців, які зникли безвісти. Стосовно доводів щодо права члена сім`ї зниклого безвісті військовослужбовця на отримання грошового забезпечення, то відповідне питання регулюється положеннями ст. 9 Закону № 2011. Натомість така норма закону неодноразово змінювалась і в діючій редакції (в редакції згідно з Законом України № 3995-ІХ від 08.10.2024) визначає наступний перелік осіб, які мають право на виплату їм грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця у разі відсутності його особистого розпорядження на випадок полону: 1) дружина (чоловік); 2) законні представники малолітніх (неповнолітніх) дітей, діти з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законні представники, батьки військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені) 3) повнолітні діти, рідні брати (сестри), законним представником яких є військовослужбовець.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що проживала в одному будинку з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поки останній був вдома. Зазначила, що позивачка почала проживати з ОСОБА_5 більше 10 років тому. Разом з ними в квартирі проживали також діти ОСОБА_1 . Вказала, що ОСОБА_5 називав позивачку дружиною, добре ставився до її дітей, вони завжди разом були, планували одружитись. ОСОБА_1 працювала на ковбасні, ОСОБА_5 працював як офіційно так і неофіційно. Мати ОСОБА_5 допомагала їм матеріально.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_5 з дитинства, ОСОБА_1 знає років шість, відколи вони почали жити разом в одній квартирі. Разом з ними в квартирі також проживали діти ОСОБА_1 . Вказав, що вони проживали як чоловік та жінка, ОСОБА_5 називав позивачку дружиною. Після смерті батька ОСОБА_5 робив у квартирі ремонт, офіційно працював у торговому центрі «Епіцентр», потім неофіційно працював на різних роботах. ОСОБА_1 була на утриманні в ОСОБА_5 та в основному займалась вихованням дітей. Пізніше почала працювати на ковбасні. Зазначив, що разом з ними зустрічався на свята в одній квартирі та майже щодня бачились.

Суд, заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, при вирішенні спору виходить із наступних міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до сповіщення сім`ї № 264 від 14.03.2025 ОСОБА_1 повідомлено, що її чоловік сержант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 12.03.2025 під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії на позиціях поблизу населеного пункту Шевченко, Покровського району, Донецької області.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2460 ОД від 21.04.2025 ОСОБА_5 визнано зниклим безвісти 12.03.2025 за особливих обставин.

Зазначене також підтверджується витягом з акту службового розслідування № 8066 від 21.04.2025.

Як вбачається з витягу із протоколу № 3 засідання комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ ЗСУ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 28.03.2025 ОСОБА_5 надано статус учасника бойових дій.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.03.2025 за № 12025100020001046 ОСОБА_9 звернулася із заявою про те, що 12.03.2025 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко, Покровського району, Донецької області зник безвісти сержант ЗСУ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_2 від 15.03.2025.

Відповідно до Акту від 15.08.2025, складеного депутатом міської ради ОСОБА_14 у квартирі по АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_5 . Зі слів свідків у квартирі проживають: ОСОБА_5 (зник безвісти), ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Дружина та троє дітей проживають у даній квартирі з 28.08.2018.

Згідно з довідкою Дунаєвецького відділу ДРАЦС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 28/31.1-67 від 21.02.2025 реєстрація шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 призначена на 01.04.2025 в Дунаєвецького відділу ДРАЦС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно з копією витягу із послужного списку ОСОБА_5 з 29.03.2025 перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .

Як вбачається із картки соціально-демографічних даних військовослужбовця ОСОБА_5 у графі «Близькі родичі» зазначено: дружина ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 . Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 у графі «Сімейний стан» зазначено неодружений.

Відповідно до копії облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 , у графі «Сімейний стан і місце проживання сім`ї» зазначено одружений - др. ОСОБА_1 , с. ОСОБА_16, с. ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

За змістом ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

В силу ст. 91 СК України якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частини другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Тобто сім`ю можуть створити чоловік і жінка, які не перебувають у шлюбі, однак між ними існують відносини, притаманні подружжю. Право на утримання виникає у жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, якщо вони тривалий час проживали однією сім`єю і один із них став непрацездатним під час спільного проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Одним із видів цивільного судочинства є окреме провадження, в якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Європейський суд з прав людини у справі Chahal v. the United Kingdom зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Ст. 13 вказаної Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасники мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Aydin v. Turkey від 25 вересня 1997 року, пункт 103, та рішення у справі Kaya v. Turkey від 19 лютого 1998 року, пункт 106).

Як роз`яснено в постанові Верховний Суд від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц зазначено, що у справах позовного провадження юридичні факти належать до предмета доказування та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття76ЦПК України). Вимога про встановлення юридичного факту може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом ІV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення юридичного факту у справі позовного провадження є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування такого факту має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах позовного провадження, а лише підставою для вирішення такої справи.

Позивачкою пред`явлені позовні вимоги, спрямовані на встановлення юридичних фактів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні з метою отримання грошового забезпечення у зв`язку зі зникненням безвісти військовослужбовця.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статей 4, 5 ЦПК України судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес, який підлягає відновленню у визначений законом спосіб.

Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні є юридичною обставиною, яка може враховуватися судом при вирішенні спорів щодо виникнення відповідних прав, однак не є самостійним способом захисту права та сама по собі не породжує цивільних прав чи обов`язків. Такі факти встановлюються судом якщо вони входять до предмета доказування у спорі про право.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Вказана норма визначає вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання відповідного грошового забезпечення.

Позивачка ОСОБА_1 до визначеного законом кола осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у зв`язку зі зникненням безвісти військовослужбовця ОСОБА_5 , не належить.

Особистого розпорядження на випадок полону ОСОБА_5 не складав.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту прав позивачки та недоведеністю порушення її прав відповідачами.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідачі:

ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

ОСОБА_4 (місце реєстрації - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 );

Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );

ІНФОРМАЦІЯ_6 (місцезнаходження - АДРЕСА_5

Повне судове рішення складено 23 червня 2026 року.

Суддя О.М.Сосна