Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №523/18415/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 523/18415/25

Номер провадження: 2/511/200/26

22 травня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання – Кіндракевич В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,

ВСТАНОВИВ:

До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов вказаний позов за підсудністю з Пересипського районного суду м. Одеси, згідно з яким позивач просить стягнути з відповідача надміру виплачену суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 4000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 була облікована як внутрішньо перемінена особа у період з 20.04.2022 по 21.07.2025 в Управлінні соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у період з 01.03.2022 по 30.04.2022 у розмірі 2000,00 грн. щомісяця.

Заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та надання допомоги на проживання були сформовані відповідачем за допомогою мобільного додатка «Дія».

За результатами здійснення контролю Головним управлінням національної соціальної сервісної служби в Одеській області було виявлено, що ОСОБА_1 не переміщалась з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією після 24.02.2022 року.

Факт нездійснення переміщення ОСОБА_1 після 24.02.2022 року підтверджується отриманням нею доходу в адміністративно-територіальних одиницях відмінних від адреси останнього задекларованого/зареєстрованого місця проживання. Так, відповідно до листа ФОП ОСОБА_2 , відповідач працювала у ФОП за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 10.08.021 по 22.02.2022 та при працевлаштуванні нею було вказано адресу проживання: АДРЕСА_2 .

Оскільки, на час введення в Україні воєнного стану згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 ОСОБА_1 не переміщалася з тимчасово окупованої російською федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії, право на допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам вона не мала. Жодних доказів про перебування Відповідача за місцем реєстрації у с. Щербанка, Одеської області, станом на 24.02.2022, ОСОБА_1 до управління не надавала.

У зв`язку із вищевказаним, за період з 01.03.2022 по 30.04.2022 виникла переплата бюджетних коштів у сумі 4000,00 грн.

Управлінням були направлені відповідачу повідомлення про необхідність повернути надміру виплачені кошти, які залишились без реагування. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість на розрахунковий рахунок Департаменту відповідачем не повернута.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 09.09.2025 року матеріали цивільної справи передані за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду від 28.10.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У судове засідання сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином.

Представник позивача надала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить суд здійснювати розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання повідомлялася, відповідно до ст. 128 ЦПК України, шляхом надсилання судових ухвал та повісток на адресу місця реєстрації, відзив на позов до суду не надала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, та відповідачем не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, за відсутністю заперечень позивача проти такого вирішення справи, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно довідки від 20.04. 2022 року № 5138-7500265943, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 була облікована як внутрішньо перемінена особа в Управлінні соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Згідно рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 28.05.2022 року, Управління соціального захисту населення в Пересипському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради відповідачу призначено допомогу переміщеним особам на проживання в розмірі 2000,00 грн. з 01.03.2022 по 30.04.2022.

Відповідно до листа ФОП ОСОБА_2 від 18.08.2025 року, ОСОБА_1 працювала у ФОП за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 10.08.021 по 22.02.2022 та при працевлаштуванні нею було вказано адресу проживання: АДРЕСА_2 .

За результатами здійснення контролю Головним управлінням національної соціальної сервісної служби в Одеській області було виявлено, що ОСОБА_1 не переміщалась з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією після 24.02.2022 року.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Отже, важливе значення має саме факт проживання, а не місце реєстрації на момент виникнення обставин на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Доказів про перебування Відповідача за місцем реєстрації у с. Щербанка, Одеської області, станом на 24.02.2022, ОСОБА_1 до управління не надавала. Таким чином, за період з 01.03.2022 по 30.04.2022 виникла переплата бюджетних коштів у сумі 4000,00 грн.

Повідомлення про припинення надання соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання та необхідність повернення коштів із зазначенням розрахункового рахунку Держказначейської служби України ОСОБА_1 було надіслано листами від 12.09.2022 за №16.02-10/2101, від 29.12.2023 за №19.08-19/132, від 23.07.2024 за №20.08-19/115, від 28.04.2025 за №20.08-19/125.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість на розрахунковий рахунок позивача ОСОБА_1 не повернута.

Згідно з пунктом 5 Порядку №332 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_1 не мала права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала

Не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України).

Ухвалюючи рішення в даній справі судом враховується, що згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується з частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідачкою під час розгляду справи в розумінні вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано жодного доказу в спростування вищевказаних обставин і доводів позивача, як і доказів на підтвердження повернення і сплати позивачеві розміру надміру виплаченої допомоги у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України ,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, хвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради обґрунтованим, підлягаючим задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи задоволення позову, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 гривень.

Керуючись статтями 81, 141, 178, 200, 259, 263-265, 280 – 284, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, адреса: вулиця Косовська, 2-Д, місто Одеса, код ЄДРПОУ 36290160, надмірно виплачену суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 4 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, адреса: вулиця Косовська, 2-Д, місто Одеса, код ЄДРПОУ 36290160, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, адреса: вулиця Косовська, 2-Д, місто Одеса, код ЄДРПОУ 36290160.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І. В. Бобровська