Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №588/1732/24 — Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1732/24

Провадження № 1-кп/588/13/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024200540000187від 14.07.2024 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 у середині червня 2022 року (точної дати в ході досудового розслідування не встановлено) перебуваючи неподалік населеного пункту Вовчанськ Харківської області у місці ведення бойових дій із військовослужбовцями РФ, де мав доступ до бойових припасів різних типів, придбав шляхом привласнення знайденого, корпус ручної гранати Ф-1 та запал типу УЗРГМ, що відповідно до висновку судової вибухово-технічної експертизи № 19/119-24/11063-ВТХ від 30.07.2024 є основними комплектуючими частинами ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 і при конструктивному поєднанні утворюють остаточно споряджений вибуховий пристрій промислового виготовлення військового призначення – ручну осколкову гранату Ф-1, яка належить до категорії бойових припасів, чим вчинив незаконне придбання вказаних боєприпасів. Після цього ОСОБА_3 вказаний корпус гранати Ф-1 та запал УЗРГМ почав зберігати при собі.

Про виявлену знахідку ОСОБА_3 не повідомив органи військового управління та правоохоронні органи.

Достовірно знаючи, що придбання, носіння та зберігання боєприпасів, до яких відноситься і вказана граната, без передбаченого законом дозволу є злочином, за вчинення якого настає кримінальна відповідальність, ОСОБА_3 27.12.2022 незаконно перевіз придбану гранату за місцем свого фактичного мешкання по АДРЕСА_3 , де став її незаконно зберігати в приміщенні сараю до 14.07.2024.

В ході огляду місця події 14.07.2024 за вищевказаною адресою гранату та запал було виявлено та вилучено.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне поводження з бойовими припасами, а саме придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 за пред`явленим йому обвинуваченням за ч. 1 ст. 263 КК України винуватим себе не визнав та пояснив, що гранату по якій йде справа не привозив та не зберігав. Гранату привезла сестра ОСОБА_6 коли їздила до свого чоловіка, який знаходився в Харківській області, є військовим. Вони зібрались у матері, він з дружиною, дітьми. Діти та дружина бачили, як ОСОБА_7 діставала із сумки гранату замотану в балаклаву разом із запалом. Він вирішив узяти гранату та прикопати цю гранату під кухнею. Це бачив старший син дружини. Він забрав цю гранату, відніс у сарай, курник та заніс у дальній лівий куток, прикривши сіном, соломою, щоб діти не наробили горя. Потім, через пару днів, вони сиділи в гостях у ОСОБА_8 , відпочивали. Виникла суперечка з приводу того, що він пішов із війни. Оскільки вже було пізно, то він пішов додому. Дружина залишилась у ОСОБА_9 , діти лягли спати. Коли прийшов додому, то пішов до матері де була сестра ОСОБА_10 . Мати, сестра та молодший брат не спали, сиділи на кухні. Мати почала запитувати чому він сам. Із сестрою вони випили коньяк. Сестра почала розповідати йому щодо жінки, що вона йому не підходить. Потім сестра стала погрожувати, що кине гранату йому у двір. Він узяв гранату, щоб знешкодити. Сестра стала кричати, що буде викликати поліцію. Він хотів піти на старий септик, що знаходиться за с. Боромля та викинути гранату. Коли він пройшов 100 метрів від будинку, то його зупинила патрульна поліція. Він показав їм гранату, розповів куди йде, що хоче підірвати гранату. Поліцейським він сказав, що не віддасть гранату. Поліція його відпустила та він пішов далі. Коли він пройшов ще 200 метрів, то йому на зустріч їхала ОСОБА_11 та запитала куди він йде. Він повідомив, що йде на септик та розповів про обставини сварки із сестрою та братом. ОСОБА_8 зателефонувала матері і сказала, що він може сам підірватися гранатою. Поки вони стояли із ОСОБА_12 , то знову під`їхала патрульна поліція. Його вмовили піти додому та віддати гранату матері. Біля двору його чекала мати та ОСОБА_7 з братом ОСОБА_13 . Коли він зайшов у двір, то сестра почала з ним сварку. Він знову хотів піти з двору та викинути гранату. Поліція знову стала його зупиняти. Приїхало три наряди поліції та військова служба правопорядку (ВСП) . Він сам віддав гранату ВСП. Коли вже ВСП та поліція стала запитувати де він взяв гранату, то ОСОБА_14 стала просити його, щоб він сказав, що це він привіз із Харківської області із Вовчанська. Це вона сказала, бо була вагітна і не хоче народжувати у в`язниці. Він був нетверезий та погодився. Після цього він усе розповів та показав де була граната. На службу він пішов у 2022 році, через 2-3 місяці після повномасштабного вторгнення. Спочатку був у навчальному центрі два тижні, потім його відправили в м. Запоріжжя, а потім, через добу їх відправили на позицію неподалік ОСОБА_15 . Там він пробув 5-6 тижнів і їх повернули на базу в м. Запоріжжя. Потім їх відправили у Миколаївську область, с. Березянка. Там він був 1,5 місяця. Потім вони поїхали в Донецьку область, неподалік від міста Покровськ. Там він приймав участь у боях за Бахмут, Соледар, Водяне, Опитне. У грудні 2022 року він приїхав додому та на військову службу не повернувся. За ним був закріплений автомат, гранати підвозили на позиції. Гранати не видавали, брали з ящиків хто хотів. Ділились боєприпасами між військовослужбовцями. Їх контролювали лише коли вони повертались із позиції, гранати здавали, а патрони не здавали. Коли виїжджали із Покровська, то проїжджали декілька блокпостів і їх перевіряли. На базі їх перевіряли, приховати боєприпаси не було можливості. Гранату віддала йому сестра добровільно, щоб він заховав. Коли ховав у сараї гранату, то ніхто не бачив. Він нікому не говорив, де заховав гранату. З гранатою до брата він не йшов. На стадії досудового розслідування його не допитували. У слідчому експерименті він брав участь, так як слідчий попросила показати, де знаходилась граната, сказали йому що говорити. На проведення слідчого експерименту він надавав згоду. Працівникам поліції не захотів віддавати гранату. В момент, коли сестра викликала поліцію, то граната була вже в нього. Сестра сама розповідала про те, що привезла гранату від співмешканця, показала цю гранату. Це було за тиждень до цих подій, з 5 по 7 липня 2024 року. В цей же день він заховав гранату. Він розумів, що зберігання гранати є незаконним, але він не зберігав її для того, щоб використати. Чому він не повідомив поліцію про зберігання гранати не може сказати. Не хотів, щоб до нього були запитання у поліції. Гранату заховав, щоб діти не завдали собі шкоди. Сестрі він говорив, що гранату переховав у курник. Гранату переховував розкрутивши запал. У Харківській області, у Вовчанську, він не приймав участі у бойових діях. Трофейної зброї він ніколи не брав.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті та визнаних судом доведеними, підтверджується письмовими доказами, а також показами допитаних у судовому засіданні свідків, а саме:

- фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 14.07.2024 з доданою до нього ілюстративною фототаблицею, відповідно до яких на ділянці місцевості поблизу господарства №88 у с. Боромля Охтирського району Сумської області у ОСОБА_3 вилучено предмет, ззовні схожий на корпус ручної гранати типу «Ф1» із запалом до нього УЗРГМ із маркуванням YZRGM 01-95354 та маркуванням на корпусі на донній частині «63-103-72Т» (а.с. 73-76, том 1);

- фактичними даними, які містяться в акті перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 14.07.2024, відповідно до яких було оглянуто ділянку місцевості поблизу господарства розташованого по АДРЕСА_3 та за результатами огляду виявлено та вилучено корпус гранати Ф-1 та запал типу УЗРГМ (а.с. 77 том 1);

- висновком експерта від 30.07.2024 за № СЕ-19/119-24/11063-ВТХ, згідно якого наданий на дослідження предмет, схожий на корпус ручної осколкової гранати Ф-1, вилучений 14.07.2024 в ході огляду місця події на ділянці місцевості по АДРЕСА_3 , є корпусом ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який споряджається вибуховою речовиною (тротил). Наданий на дослідження предмет, схожий на запал до гранати типу УЗРГМ, вилучений 14.07.2024 в ході огляду місця події на ділянці місцевості по АДРЕСА_3 , є засобом підриву (детонування) – уніфікованим запалом ручної гранати модернізованим типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) промислового виготовлення, що застосовуються для спорядження ручних осколкових гранат Ф-1, РГД-5, РГ-42. Надані на дослідження корпус ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 та уніфікований запал ручної гранати модернізований типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) є основними комплектуючими частинами ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 і при конструктивному поєднанні утворюють остаточно споряджений вибуховий пристрій промислового виготовлення військового призначення – ручну осколкову оборонну гранату Ф-1, яка належить до категорії бойові припаси (а.с. 82-93, том 1);

- фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 14.07.2024 з доданою до нього ілюстративною фототаблицею, відповідно до яких було оглянуто господарство, що розташоване по АДРЕСА_3 , зокрема оглянуто господарське приміщення «курник» де виявлено заглиблення у лівому дальньому куті (а.с. 95-99, том 1);

- фактичними даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту з підозрюваним із застосуванням технічних засобів фіксування від 09.09.2024, з доданим до нього відеозаписом слідчої дії, відповідно до яких ОСОБА_3 розповів та показав на місцевості, як усередині червня 2022 року, перебуваючи неподалік н.п. Вовчанськ Харківської області, придбав шляхом привласнення знайденого у військових РФ після ведення вуличних бойових дій, корпус ручної гранати типу Ф-1 та запал типу УЗРГМ. В подальшому він почав зберігати при собі корпус гранати та запал, а 27.12.2022 привіз додому за адресою: АДРЕСА_3 , та заховав у приміщенні сараю, де і зберігав до 14.07.2024 (а.с. 115-118, 120 том 1);

- фактичними даними, які містяться у протоколі огляду речей від 09.09.2024, відповідно до яких було оглянуто картку пам`яті із відеозаписами слідчого експерименту із підозрюваним від 09.09.2024 у господарстві за адресою: АДРЕСА_3 , які в подальшому записані на оптичний DVD-R диск (а.с. 119 том 1);

- показами допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що вона не знала, що у неї в дворі була граната. Влітку 2024 року до неї в АДРЕСА_3 , приїхала її старша донька ОСОБА_10 , що проживає в Одеській області. Дочка приїхала сама та здзвонилась із ОСОБА_17 , який дав їй гранату, але не знає для чого. Вони це приховували від неї. Про гранату дізналася від доньки ОСОБА_18 , яка сказала, що гранату їй дав ОСОБА_19 . По сусідству з нею жив син ОСОБА_20 з дружиною ОСОБА_21 ходила до ОСОБА_22 . Другий син ОСОБА_23 проживає недалеко від неї. У той вечір, коли вилучали гранату, то ОСОБА_20 пішов у гості до ОСОБА_24 . Вони там святкували день народження. Між ОСОБА_23 та ОСОБА_25 відбулась сварка. ОСОБА_20 прийшов та взяв гранату в неї вдома. Де саме взяв гранату їй невідомо. Коли брав гранату, то сказав, що в нього граната в кишені. Казав, що піде в двір та кине гранату. Вони з ОСОБА_18 стали зупиняти його, він був у п`яному вигляді. Потім вони викликали поліцію. Поліції не сказали про гранату. Коли поліція поїхала, то ОСОБА_26 взяв гранату в кишеню та став знову іти до брата. Вона повторно викликала поліцію. Давид був на війні, але де саме вона не знає, брав участь у бойових діях. ОСОБА_18 казала, що в руки віддала ОСОБА_26 гранату. ОСОБА_18 привезла гранату та віддала ОСОБА_26 , попрохала, щоб він взяв гранату, бо вона не хотіла, щоб поліція її тягала, і він заховав гранату в її дворі. Коли не пускали, щоб йшов до брата, то ОСОБА_18 казала, щоб він все взяв на себе, боялася поліції. Він вирвався та пішов і вона вимушена була викликати поліцію. Поліції вони не казали, про те що граната ОСОБА_18 . Давид зізнався про те, що ховав гранату в дворі. Приїхав у відпустку зі служби ОСОБА_26 на своєму автомобілі, марку не може сказати, приблизно рік чи півтора року тому. Гранату на власні очі вона не бачила. Гранату вилучали у ОСОБА_26 на вулиці з кишені, він віддав поліції. При поліції ОСОБА_26 показував де він зберігав гранату, коли це знімали на відео. Надавала дозвіл поліції, щоб вони зайшли в господарство. Коли ОСОБА_18 їздила в Харків до чоловіка свого, то син ОСОБА_27 був вже вдома, не воював. Після поїздки в м. Харків та до цієї події пройшло близько місяця. Потім приїхав ОСОБА_28 через 3-4 тижні після вилучення гранати та питав за гранату в ОСОБА_29 . ОСОБА_18 часто ходила до ОСОБА_22 . До великого сараю прибудований маленький. До неї у двір приходив ОСОБА_26 , купалися у неї з дітьми. Двір, де жив ОСОБА_26 та її двір знаходяться один напроти одного через город. Вона не бачила, як ОСОБА_26 ховав гранату. Коли передала гранату ОСОБА_18 вона не бачила. У чому ОСОБА_18 везла гранату не знає точно. Чоловік ОСОБА_18 військовий. Коли син повернувся від брата в стані алкогольного сп`яніння, то він постукав у двері та сказав, що в нього в кармані граната та він піде до них та покарає. ОСОБА_18 почала плакати та просити, щоб він цього не робив, бо її буде поліція тягати, а ОСОБА_27 сказав, що все візьме на себе. Через 4-5 днів приїздила поліція оглядати місце події. Коли ОСОБА_27 показував де була граната в сараї, вона у сараї не була, бачила з двору. Бачила місце, де була закопана граната, побачила, як вже фотографували. Коли приїздила перший раз поліція, то вона не бачила, щоб ОСОБА_26 демонстрував гранату. Вона не бачила у ОСОБА_26 гранату, він казав, що у нього у кармані граната. Після першого приїзду поліції у дворі стояли вона, син ОСОБА_30 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 . ОСОБА_27 спати не пішов, він був буйний. Вдруге приїздила та сама поліція. На той момент ОСОБА_26 йшов до ОСОБА_23 . В момент вилучення гранати була донька ОСОБА_18 та син ОСОБА_31 . При їхній розмові, коли ОСОБА_18 повідомила, що привезла гранату, були присутні син ОСОБА_31 , донька ОСОБА_12 , а ОСОБА_27 в цей час спав у неї у хаті. На той момент між нею та сином ОСОБА_25 були напружені відносини. З донькою ОСОБА_18 у неї добрі стосунки. На досудовому розслідуванні її опитували, але вона не читала, бо безграмотна. В той день, коли її опитували, то ОСОБА_18 не опитували. Про що говорив ОСОБА_26 поліцейському, коли його опитували, вона не чула. Більше нічого не говорила донька про те, що привезла щось інше, крім гранати. З дочкою ОСОБА_18 вона не спілкується майже місяць. ОСОБА_27 до неї не часто приходить зараз. Син ОСОБА_20 служив у Харківській області, він сам не казав де був, бо не можна було казати. Раз на тиждень дзвонив їй. ОСОБА_32 спілкувався з ОСОБА_12 , коли перебував на службі;

- показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_33 , який пояснив, що 14 червня 2024 року був свідком, коли їхав з елеватора та його зупинила поліція, попросили бути свідком того, що військовий ходив з гранатою. Це було в с. Боромля, вулицю не може назвати. У обвинуваченого була граната, поліція вилучила гранату, все описали, запакували, ставив підпис на спецпакеті при опечатуванні. Предмет схожий на гранату він бачив. Чи повідомляв обвинувачений, що це його граната не пам`ятає. Претензій і зауважень до сказаної слідчої дії у нього не було. Там було багато людей були крики. Гранату вилучали на вулиці, на землі, на тротуарі біля автомобіля поліції. Граната була із запалом, але поліція її вже розібрала. Він ставив підпис у протоколі огляду місця події. Зауважень до протоколу огляду не було, перечитував протокол, тиску на нього не було з боку працівників поліції, щодо обвинуваченого все було добровільно. На тому місці де його запросили свідком була мати обвинуваченого, обвинувачений, ще один свідок, поліція, людей було багато. Чи розбирали гранату працівники поліції в його присутності він не пам`ятає. Про те, що граната належала обвинуваченому він не бачив, поліція повідомила, що це його граната. Обвинувачений не говорив, що це його граната. Поліція говорила, що обвинувачений є військовим. Була фото-відео зйомка. Поліція повідомила, що це бойова граната;

- показами допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що обвинувачений є її братом. У 2024 році в липні або в червні, точно не пам`ятає, вона була у матері, так як чоловік був на Харківському напрямку. Вона була в с. Боромля по вул. Сумській, номер будинку не пам`ятає, там живе її мати. Вона була у неї місяць. Через паркан, в сусідньому будинку жив ОСОБА_3 із співмешканкою ОСОБА_34 . О першій годині ночі ОСОБА_3 у нетверезому вигляді постукав у її двері та повідомив, що вони відпочивали в іншого брата, побився та він йде зривати. Вони намагались його зупиняти, просили щоб він нікуди не йшов. Вона сказала матері, щоб викликала поліцію. Мати викликала поліцію, поліція декілька раз поверталася, тому що ОСОБА_26 не віддавав гранату. Потім приїхала ВСП та ОСОБА_3 віддав гранату. Коли прийшов ОСОБА_3 , то став розповідати, що був конфлікт з ОСОБА_8 , вони побилися і ОСОБА_26 сказав, що піде і зірве їх. Вони звечора гуляли у ОСОБА_26 та потім пішли до ОСОБА_8 і там стався конфлікт. ОСОБА_3 сварився зі своєю співмешканкою, вдарив її, почався конфлікт між братами. ОСОБА_35 ударив ОСОБА_3 в обличчя і він через образу прийшов додому, взяв гранату і йшов їх зривати. Коли стукав у двері, то у нього вже була граната. Гранату він тримав у кармані. Він не діставав гранату, коли приїхала поліція. Віддав гранату, коли приїхала ВСП. Ту гранату міряли, розбирали, фотографували. Їй не було відомо де зберігав гранату ОСОБА_26 та де її взяв. Давид показував поліції місце, де зберігав гранату, а саме, в курнику, там де проживає мати. Коли ОСОБА_3 приїхав з армії, то жив у матері. Із співмешканкою жив два місяці у сусідньому будинку. Вона приїхала до матері за півтора місяці до цієї події, потім попала в лікарню і повернулася за два тижні до події. На той час ОСОБА_27 вже жив у сусідньому будинку. До матері ОСОБА_26 ходив кілька разів на день. У нього там зберігались інструменти. Віддав гранату добровільно, тиску не було. Коли віддав гранату, його забрали до поліції, але на ранок він був вдома. Спочатку граната була у ВСП в багажнику, вони її розібрали, потім поклали біля автомобіля та сфотографували. Після цих подій вона потрапила у лікарню. До цього випадку у неї з ОСОБА_27 були добрі відносини. Потім у неї був конфлікт з його жінкою. Після цього відносини погіршились, вона не спілкується з ними. З матір`ю теж були нормальні відносини. Зараз вона не спілкується ні з сестрами, ні з братами. Два місяці тому вона спілкувалась з матір`ю та мати просила кошти, щоб виїхати за кордон, але вона не дала грошей і відносини погіршились. Вони самі перестали з нею спілкуватися. В червні-липні 2024 року між ними були нормальні відносини. Вона не знала де служив її брат, він їй відповідав на питання знаком «+». Вона знала, що її брат приїздив у відпустки, але вона не пам`ятає в яких конкретно місяцях він приїздив у відпустку. Вона це знала із слів матері та сестер. ОСОБА_36 є її чоловіком. Номер військової частини чоловіка вона не може сказати, так як вона не проживає із ОСОБА_37 . Давид телефонував у поліцію та повідомляв, що у нього в городі закопані гранати. Вона не привозила гранату, бо проїжджала 5 блокпостів. Вважає, що мати її оббрехала, бо вона не дала їй грошей. Сестра ОСОБА_38 їй телефонувала та казала, що ОСОБА_3 попросив матір, щоб вона свідчила за нього, щоб він не сів у в`язницю. Вона не казала ОСОБА_26 взяти вину на себе. Коли прийшов ОСОБА_26 , то в будинку була мати, менший брат - ОСОБА_30 та вона. Коли вона та мати не пускали із двору ОСОБА_26 , то ОСОБА_13 зателефонував до поліції. Поліція приїхала та поїхала, але не забрали гранату, бо ОСОБА_26 тримав її у кишені. Поліцейські сказали йому покласти гранату та йти спати. Потім ОСОБА_26 знову став йти до брата, щоб підірвати. Вона до приїзду ВСП не бачила, що саме ОСОБА_26 тримав у кишені, але вона з його слів зрозуміла, що в нього є граната в кишені. До цього випадку вона не знала, що у ОСОБА_26 є граната. Лише коли приїхала поліція та ВСП вона побачила гранату, яку тримав ОСОБА_26 у кишені, бо він добровільно віддав гранату після розмови із ВСП. До приїзду ВСП вона, брат та мати не відходили від ОСОБА_26 . Покази вона надавала поліції в той вечір, але не читала їх. На якому напрямку був ОСОБА_26 вона не знає, тому не знає звідки він привіз гранату. Вона не повідомляла на досудовому розслідуванні звідки взялась граната у ОСОБА_3 . Звідки ОСОБА_26 приїхав перед СЗЧ вона не знає. Інші обставини їй відомі від сестер та матері, так як вона спілкувалась із ними.

Вказані докази є належними, допустимими та достатніми, які в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Доводи ОСОБА_3 про те, що він не привозив та не зберігав гранату, а також не проходив службу в Харківській області, спростовуються сукупністю досліджених доказів, зокрема показами допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , яка повідомила, що син ОСОБА_20 служив у Харківській області, а також протоколом слідчого експерименту з підозрюваним із застосуванням технічних засобів фіксування від 09.09.2024, з доданим до нього відеозаписом слідчої дії, під час якого обвинувачений добровільно, детально та послідовно пояснив де взяв гранату, як перевозив та показав де її зберігав.

Той факт, що в судовому засіданні обвинувачений змінив свої показання, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання, є окремими процесуальними джерелами доказів.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.09.2020 по справі № 740/3597/17, де суд зазначив, що приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

Також Верховним Судом у постанові від 14.05.2025 по справі № 462/6260/20 висловлено позицію про те, що термін «показання» у контексті ч. 4 ст. 95 КПК використовується для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу. Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання та протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.

Отже, вищезазначені доводи ОСОБА_3 суд розцінює як намагання спотворити дійсні обставини з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Також суд не приймає до уваги, як допустимі та достовірні докази, покази свідка ОСОБА_16 , щодо тих обставин, що гранату привезла її старша донька ОСОБА_10 , про що остання їй сама сказала, оскільки такі покази є фактично показаннями з чужих слів, які не підтверджуються іншими доказами та були спростовані показами самої ОСОБА_10 .

Суд критично оцінює показання ОСОБА_3 та захисника щодо тих обставин, що обвинувачений добровільно видав гранату, оскільки видача гранати була здійснена після того як органу досудового розслідування стало відомо про незаконне поводження обвинуваченого з бойовими припасами та неодноразово запропоновано видати гранату. Тобто обвинувачений видав гранату після того як усвідомив неможливість і надалі безперешкодно її зберігати, оскільки вона неминуче буде виявлена під час слідчої дії.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/15397/19, якщо засуджений повідомив орган досудового розслідування про факт зберігання зброї і боєприпасів тоді, коли усвідомив неможливість і надалі безперешкодно їх зберігати, оскільки вони неминуче будуть виявлені під час слідчої дії, то в такому разі він має нести кримінальну відповідальність за придбання та зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України). Видача зброї та боєприпасів за таких умов не містить підстав для застосування ч. 3 ст. 263 КК України, яка передбачає, що особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої, не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 263 КК України.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні доведеною повністю.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до тяжких злочинів, характер вчиненого діяння, особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66, 67 КК України, не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує також вимоги ст. 65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладені вище обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання за частиною 1 статті 263 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.

Разом з тим, зважаючи на досудову доповідь органу пробації в якій зазначено про середній ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та можливість його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання, тому наявні правові підстави для звільнення ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому, іспитовий строк тривалістю три роки. При цьому на період дії іспитового строку необхідно покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, зокрема: вилучені 14.07.2024 під час огляду місця події на ділянці місцевості, що розміщена на узбіччі дороги із асфальтованим покриттям, поблизу господарства АДРЕСА_3 у ОСОБА_3 , а саме предмет, ззовні схожий на корпус гранати типу Ф-1 із маркуванням «63-103-72Т» (пакет №1) та предмет, ззовні схожий на запал типу УЗРГМ із маркуванням «YZRGM 01-95354» (пакет № 2), які передані на зберігання до кімнати зберігання зброї ВП № 1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області – необхідно передати військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів при проведенні судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/199/24/11063-ВТХ від 30.07.2024 у розмірі 2650,48 грн відповідно до статті 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого.

Клопотання про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7, 349, 368-374, 392, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Звільнити ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку відраховувати з дня ухвалення вироку суду.

Речові докази: вилучені 14.07.2024 під час огляду місця події на ділянці місцевості, що розміщена на узбіччі дороги із асфальтованим покриттям, поблизу господарства АДРЕСА_3 у ОСОБА_3 , предмет, ззовні схожий на корпус гранати типу Ф-1 із маркуванням «63-103-72Т» (пакет №1) та предмет, ззовні схожий на запал типу УЗРГМ із маркуванням «YZRGM 01-95354» (пакет № 2), які передані на зберігання до кімнати зберігання зброї ВП № 1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області – передати військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта при проведенні судової вибухово-технічної експертизи в розмірі 2650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) грн 48 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.

Суддя ОСОБА_1