Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №463/5922/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/5922/26

Провадження №1-кп/463/526/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2024 року за №62024140110002764 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кропивницький Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата військової служби за призовом під час мобілізації, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, не маючи наміру на завжди ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 7 листопада 2024 року не пізніше 16:00 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, самовільно залишив місце служби – розташування НОМЕР_3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , який розташовувався неподалік АДРЕСА_3 , та перебував поза його межами, тривалістю понад три доби, до 25 листопада 2024 року, тобто до моменту самостійного повернення на військову службу у військову частину НОМЕР_2 (наказ командира військової частини НОМЕР_2 №337 від 25 листопада 2024 року).

Крім цього, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, не маючи наміру на завжди ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 30 листопада 2024 року, не пізніше 21:00 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, самовільно залишив місце служби – розташування 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , який розташовувався неподалік АДРЕСА_3 , та перебував поза його межами, тривалістю понад три доби, до 5 січня 2025 року тобто до моменту самостійного повернення на військову службу у військову частину НОМЕР_1 (наказ командувач військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 5 січня 2025 року №15-РС).

Крім цього, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, не маючи наміру на завжди ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 22 липня 2025 року, не пізніше 19:00 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, самовільно залишив місце служби – розташування особового складу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_4 , та перебував поза його межами, тривалістю понад три доби, до 27 квітня 2026 року – до моменту прибуття до слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, вул. Кривоноса, 6, чим останній припинив вчиняти вказане кримінальне правопорушення.

Відтак, з 7 листопада 2024 року по 25 листопада 2024 року, з 30 листопада 2024 року по 5 січня 2025 року та з 22 липня 2025 року по 27 квітня 2026 року старший солдат ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами військової частини приховував.

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю і вказав, що обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень викладених в обвинувальних актах відповідають дійсності та він з ними погоджується. Пояснив, що перших два рази залишив місце служби, оскільки в такий спосіб хотів перевестись в іншу військову частину. Третій раз залишив місце військової служби через сімейні обставини. Просив врахувати, що добровільно повертався на військову службу, є учасником бойових дій та в подальшому бажає проходити військову службу.

Враховуючи, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи, а тому докази, які їх стверджують, в судовому засіданні не досліджувались, а вважаються встановленими судом.

Таким чином, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, його дії за ч. 5 ст. 407 КК України кваліфіковано вірно.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений раніше згідно з ст. 89 КК України не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, є учасником бойових дій та обставини, які пом`якшують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття.

З огляду на викладене та враховуючи позицію прокурора, яка просила призначати мінімальне покарання у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого, з врахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, можливе в умовах ізоляції від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті.

Вказане покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.

Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання 27 квітня 2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою – залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1