Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №608/2170/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/2170/25Головуючий у 1-й інстанції Запорожець Л.М.

Провадження № 33/817/339/26 Доповідач - Тиха І.М.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М.

за участю ОСОБА_1 та його представника Товарницького Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно із постановою суду, ОСОБА_1 14.09.2025 року о 20:00:00 в с. Колиндяни Чортківського району, дорога Т2001, керував транспортним засобом марки Мітцубісі Аутлендер д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законодавством порядку, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що під час розгляду справи суд не з`ясував усіх обставин, які відповідно до ст. 280 КУпАП підлягали встановленню, не перевірив доводи щодо його згоди на проходження медичного огляду та дотримання працівниками поліції процедури його проведення.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за його відсутності та відсутності його захисника з огляду на те що вони не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також подавали клопотання про відкладення розгляду справи. Наголошує, що за таких обставин були відсутні передбачені ст. 268 КУпАП підстави для розгляду справи без його участі.

Посилається на те, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що він погодився. Стверджує, що така згода зафіксована на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, однак, до медичного закладу його не доставили, натомість склали протокол про адміністративне правопорушення. Вказує, що матеріали справи свідчать про відсутність його чіткої та однозначної відмови від проходження огляду .

Звертає увагу на те, що під час спілкування працівники поліції не забезпечили належного роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, одночасно висловлювали вимоги та пояснення, що ускладнювало їх сприйняття та створювало психологічний тиск. Наголошує на відсутності у нього умислу ухилятися від проходження медичного огляду. Вважає, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували його умисну відмову від проходження огляду.

Вказує на те що суд першої інстанції не навів у постанові належного аналізу доказів, обмежившись посиланням на протокол про адміністративне правопорушення, постанову про притягнення до відповідальності за порушення правил дорожнього руху та інші матеріали справи без розкриття їх змісту та зазначення, які саме обставини вони підтверджують. На його переконання, це суперечить вимогам ст. 251 КУпАП щодо оцінки фактичних даних як доказів у справі.

Звертає увагу на те, що порушення працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп`яніння унеможливлює визнання зібраних доказів належними та допустимими. Вважає, що оцінка доказів судом не відповідала вимогам ст. 252 КУпАП, оскільки не ґрунтувалася на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Посилається на вимоги ст. 62 Конституції України, згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь, оскільки матеріали справи не містять достатніх і переконливих доказів його винуватості, вважає що провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його представника, які підтримали апеляційну скрагу з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453940 від 14.09.2025 року, 14.09.2025 року о 20:00:00 в с. Колиндяни Чортківського району, дорога Т2001, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законодавством порядку, відмовився , чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції, крім вищевказаного протоколу, обґрунтував даними, які містяться у:

постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 572823 від 14.09.2025 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, на підставі того, що водій, керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б ПДР України;

акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, згідно якого вбачається виявлення таких ознак як запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, однак вказаний огляд не проводився, у зв`язку із відмовою водія;

направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.09.2025 року, відповідно до якого водія ОСОБА_1 14.09.2025 о 20 год. 12 хв. було направлено в КНП «Чортківська ЦМЛ» для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак такий огляд не проводився, у зв`язку із відмовою водія;

рапорті старшого лейтинанта поліції Логвина Н.М., згідно якого доповідає, що 14.09.2025 під час несення служби по забезпеченні безпеки дорожнього руху на службовому автомобілі в с. Колиндяни, Чортківського району, Тернопільської області було зупинено автомобіль марки “MITSUBISHI OUTLANDER”, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 за порушення п. 9, 2 б ПДР України, а саме на підставі ч. 1 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію”. Відносно водія було розпочато розгляд адміністративної постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП, в ході розгляду справи водія було ознайомлено із ст. 63, 59 КУ та ст. 268 КУпАП. В ході розгляду справи у водія було виявлено ознаки адкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, далі водієві було запропоновано пройти тест на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій відповів відмовою, далі водієві було запропоновано пройти тест на визначення стану алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що водій відповів відмовою, тим самим водій порушив п. 2.5 ПДР України, за що відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

відеозаписах з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції та нагрудної камери поліцейського, в яких відображені обставини, що відбувалися на місці огляду транспортного засобу за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які узгоджуються з викладеними у протоколі обставинами та зафіксований факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вказані докази суд першої інстанції вірно визнав належними, допустими та такими, що в сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_1 у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про безпідставний розгляд справи за його відсутності та відсутності захисника є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово та належним чином повідомлявся судом про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток про виклик до суду на 22.01.2026 року, 11.02.2026 року, 25.03.2026 року та 19.05.2026 року. Отже, твердження апелянта про відсутність належного повідомлення не відповідають фактичним обставинам справи. Також матеріалами справи підтверджується, що представник апелянта – адвокат Товарніцький Р.М. був обізнаний про перебіг судового розгляду та неодноразово подавав письмові клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема 17.10.2025 року, 03.11.2025 року, 18.12.2025 року, 10.02.2026 року та 25.03.2026 року. Сам факт подання таких клопотань свідчить про належну поінформованість сторони захисту щодо призначених судових засідань.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не належить до випадків обов`язкової присутності особи при розгляді справи. Тому неявка ОСОБА_1 та його захисника за умови належного повідомлення не перешкоджала суду здійснити розгляд справи по суті.

Крім того, апелянт був обізнаний про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його особистим підписом у відповідному протоколі, а відтак знав про наявність провадження та необхідність реалізації своїх процесуальних прав. Водночас він з`явився до суду та не подав письмових заперечень щодо суті обвинувачення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що неодноразове подання клопотань про відкладення розгляду справи за відсутності подальшої участі у судових засіданнях було спрямоване на затягування розгляду справи.

Такий висновок узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони повинні з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися перебігом відомого їм судового провадження, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Отже, апелянт не може посилатися на порушення свого права на участь у розгляді справи за обставин, коли він був належним чином повідомлений про судові засідання, проте не забезпечив реалізацію такого права.

Окрім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в повній мірі скористався своїми процесуальними правами, визначеними законом.

Доводи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та погоджувався пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, спростовуються дослідженим судом відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, з якого чітко вбачається, що після виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, на що водій однозначно відповів «Ні». Після цього працівник поліції роз`яснив йому право пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я та поставив пряме запитання щодо згоди на проходження такого огляду, на що почув чітку відповідь «Зовсім ні». Таким чином, зафіксовані на відеозаписі висловлювання апелянта свідчать не про його категоричну відмову як від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Також безпідставними є посилання апелянта на те, що працівники поліції не забезпечили належного роз`яснення його прав та здійснювали психологічний тиск, оскільки таких даних в матеріалах справи не міститься, також з будь-якими заявами в правоохоронні органи на дії працівників поліції ОСОБА_1 не звертався.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про відсутність у нього умислу на відмову від проходження огляду на стан сп`яніння оскільки характер його висловлювань та поведінка , зафіксовані на відеозаписі, свідчать про те, що він усвідомлював зміст поставлених йому запитань, розумів запропонований порядок проходження огляду та наслідки відмови від нього, проте свідомо відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

У мотивувальній частині постанови повністю розкрито суть досліджених судом доказів та надана об`єктивна правова оцінка встановленим судом фактичним обставинам справи, тому підстав вважати судове рішення таким що не відповідає вимогам ст.280 КУпАП немає.

Таким чином, апелянт не навів жодного доводу, який би ставив під сумнів об`єктивність чи допустимість доказів, покладених в основу рішення суду першої інстанції. Тому підстави для скасування постанови відсутні.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП- залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Суддя