Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №285/1771/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/1771/26 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Номер провадження №33/4805/1081/26

Категорія ч.2 ст.184 КУпАП Доповідач Турак О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року місто Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Кобриної Ніни Володимирівни на постанову судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА :

Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 гривень.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , будучи відповідальною за виховання, навчання та розвиток неповнолітнього підопічного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повторно протягом року, ухиляється від виконання своїх обов`язків опікуна, передбачених статтею 150 СК України.

Так, 17 березня 2026 року о 16:15 годині під час обстеження працівниками сектору служби у справах дітей спільно з представниками територіальної громади матеріально-побутових умов сім`ї за місцем проживання в АДРЕСА_1 , було встановлено, що ОСОБА_1 не створила належних умов проживання підопічного: стан жилого приміщення незадовільний, в будинку антисанітарія, відсутня приготована їжа, брудна постільна білизна, неохайне місце для сну підопічного, одяг хаотично розкиданий по кімнаті, занедбане місце для виконання домашнього завдання. Вказані обставини свідчать про невиконання мінімально необхідних побутових та санітарних умов для проживання дитини, а також неналежне забезпечення умов для її навчання і розвитку, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 184 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокат Кобрина Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову судді, як незаконну, та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в діях її підзахисної складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказувала, що постанова судді винесена без повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи.

Зазначала, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом вини ОСОБА_1 , а долучені до протоколу фотографії не є належними доказами, оскільки не зазначено технічний засіб, яким вони здійснювались.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Кобрина Н.В. до суду не прибули, хоча були вчасно і належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

22 червня 2026 року захисник Кобрина Н.В. подала клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості участі в режимі відеоконференції для неї та ОСОБА_1 зі Звягельського міськрайонного суду Житомирської області.

Вказане клопотання захисника не підлягає задоволенню. Так, сама ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи не подавала, про бажання особистої участі в судовому засіданні суд не повідомляла, про причини неявки до суду не зазначала. Разом з тим, остання користується правовою допомогою захисника, яка і подала апеляційну скаргу.

Водночас про причини своєї неявки до суду в судове засідання 24 червня 2026 року захисник Кобрина Н.В. не повідомила.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Відповідно до статті 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до такого висновку.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції повно і всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, та надав їм правильну оцінку відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП.

Так, частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а частиною 2 цієї статті – за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини 6 вказаного закону, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

З матеріалів справи видно, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №467441 17 березня 2026 року о 16:15 год під час обстеження працівниками сектору служби у справах дітей спільно з представниками територіальної громади матеріально-побутових умов даної сім`ї по місцю проживання в АДРЕСА_1 , було встановлено, що ОСОБА_1 не створила належних умов проживання підопічного: стан жилого приміщення незадовільний, в будинку антисанітарія, відсутня приготована їжа, брудна постільна білизна, не охайне місце для сну підопічного, одяг хаотично розкиданий по кімнаті, занедбане місце для виконання домашнього завдання. Вказані обставини свідчать про невиконання мінімально необхідних побутових та санітарних умов для проживання дитини, а також неналежне забезпечення умов для її навчання і розвитку (а.с.2).

Зазначений протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. При цьому, на будь – які конкретні порушення у протоколі захисник не вказує.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за частиною 2 статті 184 КУпАП підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №467441 від 17 березня 2026 року (а.с.2); копією акту обстеження побутових умов сім`ї ОСОБА_1 по місцю проживання та фотографіями до нього, з яких видно, що житлово-побутові умови для проживання дитини не створені (а.с.3-12); постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню за частиною 1 статі 184 КУпАП (а.с.13)

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення за частиною 2 статті 184 КУпАП та її вину, правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, і дійшов обґрунтованого висновку про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 184 КУпАП, оскільки вказані її дії свідчать про невиконання нею обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання та виховання дитини, вчинені протягом року після накладеного на неї стягнення за статтею 184 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника Кобриної Н.В. про те, що вина ОСОБА_1 не підтверджується належними доказами, є необґрунтованими.

Так, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що ОСОБА_1 , як опікун малолітньої дитини, має статус її законного представника та здійснює щодо неї права й обов`язки, аналогічні батьківським у межах, визначених законом. Тобто, зобов`язана дбати про підопічного, забезпечувати належні побутові умови, догляд, виховання, розвиток та захист інтересів дитини, турбуватися про фізичне, психологічне і соціальне благополуччя дитини.

Матеріали справи свідчать, що остання таких умов не створила.

Так, відповідно до пояснень начальника сектору служби у справах дітей Ярунської сільської ради ОСОБА_3 , ОСОБА_1 фактично не приділяє належної уваги вихованню, навчанню та розвитку підопічного, не забезпечує дитині належних побутових і санітарних умов проживання, у зв`язку з чим сім`я тривалий час перебувала в полі зору служби у справах дітей. Працівниками служби неодноразово проводилися з нею профілактичні бесіди, надавалася консультативна та соціальна допомога, однак вона належних висновків не зробила та будь-яких реальних заходів для покращення умов проживання дитини не вжила. У зв`язку з реальною загрозою для належного утримання та розвитку дитини органом опіки та піклування було прийнято рішення про відібрання дитини в опікуна, оскільки подальше перебування неповнолітнього у таких умовах суперечило його інтересам та не забезпечувало належного рівня життя, виховання і розвитку.

Будучи допитаним судом першої інстанції, поліцейський відділу превенції ОСОБА_4 , зазначив, що створені ОСОБА_1 умови для дитини не забезпечують мінімально необхідних умов для її проживання, навчання та розвитку. Також пояснив, що остання раніше вже притягувалася до адміністративної відповідальності за статті 184 КУпАП, однак належних висновків для себе не зробила, поведінку не змінила, а ситуація в сім`ї залишалася незадовільною. Крім того, опікуну неодноразово пропонувалась допомога та надавались рекомендації щодо приведення умов проживання дитини до належного стану, однак остання належним чином на це не реагувала.

Вищезазначені показання свідків суд правильно оцінив у сукупності з іншими письмовими доказами, а саме: актом обстеження матеріально – побутових умов проживання від 17 березня 2026 року, фотографіями, про долучення яких, як доказів, зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, та дійшов обґрунтованого висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 184 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд погоджується з оцінкою судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_5 , як заінтересованої особи, та самої ОСОБА_1 , які свідчать фактично про намір уникнути адміністративної відповідальності за інкриміновані їй дії.

Таким чином, суд першої інстанції об`єктивно та повно дослідивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу, що доводи апеляційної скарги не містять посилання на жодні нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність оскаржуваної постанови та не впливають на висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а накладене на ОСОБА_1 стягнення повністю відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду стосовно ОСОБА_1 немає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Кобриної Ніни Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя