Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №289/2437/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/2437/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/370/26

Категорія ч.1,2 ст.125 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7

прокурора: ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі об`єднане кримінальне провадження №12025065670000113 за апеляційною скаргою прокурора Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2025 року, яким засуджено

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Потіївка Радомишльського району, Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

- за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;

- за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 28.03.2025 р. у виді штрафу в розмірі 850 грн та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесяти) гривень, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме буде періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази, а саме оригінали медичної документації на потерпілих, які повернуто до КНП «Радомишльська лікарня» - залишено в користуванні КНП «Радомишльська лікарня».

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд, 09 листопада 2025 року близько 23 години ОСОБА_6 перебував за місцем свого проживання у будинку, що по АДРЕСА_1 , де в цей час він вживав алкогольні напої разом зі своїм рідним братом ОСОБА_10 .

В подальшому, у вказаний день час та місці, вийшовши на вулицю поряд господарства у ОСОБА_6 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, виник раптовий словесний конфлікт із присутнім рідним братом ОСОБА_10 у ході якого у нього виник раптовий протиправний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи протиправний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його наслідки, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння наніс близько п`яти ударів кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_10 . В результаті зазначених дій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_10 тілесне ушкодження у вигляді садна обличчя, яке по своїй категорії відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеню тяжкості.

Умисні дії ОСОБА_6 знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали у вигляді отримання потерпілим ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень.

Окрім того, 15 листопада 2025 року близько 23 години ОСОБА_6 перебував у будинку за місцем свого проживання, де вживав алкогольні напої разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_11 .

В подальшому, у вказаний день час та місці у ОСОБА_6 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння виник раптовий словесний конфлікт із присутньою рідною матір`ю ОСОБА_12 , у ході якого, в нього виник раптовий протиправний умисел, направлений на заподіяння матері ОСОБА_12 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи протиправний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його наслідки, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, наніс близько двох-трьох ударів кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_12 . Від зазначених ударів потерпіла впала на підлогу.

В результаті зазначених дій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді синців на спинці носа, на повіках лівого ока, на задньо-боковій поверхні грудної стінки справа, які по своїй категорії відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.

Умисні дії ОСОБА_6 знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали у вигляді отримання потерпілою ОСОБА_12 легких тілесних ушкоджень.

Окрім того, 08 грудня 2025 року близько 18 години ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп`яніння у будинку за місцем свого проживання, де разом з ним перебувала його співмешканка ОСОБА_11 .

В подальшому, у вказаний день час та місці у ОСОБА_6 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння на ґрунті ревнощів та стану алкогольного сп`яніння виник раптовий словесний конфлікт із присутньою ОСОБА_11 , у ході якого в нього виник раптовий протиправний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи протиправний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його наслідки, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння наніс близько п`яти ударів кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_11 , після чого остання змогла вирватися від ОСОБА_6 та вибігла з вказаного домогосподарства.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння без розриву у часі наздогнав ОСОБА_11 на перехресті вулиць Центральна та Мілієнка в с. Потіївка Потіївської ТГ Житомирського району Житомирської області, де знову ж таки наніс близько двох ударів кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_11 . Від зазначених ударів потерпіла втратила свідомість.

В результаті зазначених дій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, синців обличчя, ран повік, губи, які по своїй категорії відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Умисні дії ОСОБА_6 знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали у вигляді отримання потерпілою ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, стороною обвинувачення дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне нанесення ОСОБА_10 , ОСОБА_12 легких тілесних ушкоджень, за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне нанесення ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м`якість.

Вказує, що суд звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України належним чином не мотивував та необґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

На його думку, суд не врахував обставини та суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством а саме те, що ОСОБА_6 через короткий проміжок часу перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння наніс тілесні ушкодження своїй матері, брату та співмешканці.

Також судом не надано належної оцінки особі ОСОБА_6 , який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності в тому числі і за вчинення кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи, ніде не працює, не має стійких соціальних зв`язків.

Крім цього, суд залишив поза увагою обставини, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , а саме те, що він вчинив кримінальні правопорушення щодо осіб, з якими перебуває у сімейних та близьких відносинах, щодо особи похилого віку, а також вчинив кримінальні правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, який не мав заперечень, захисника, який вказав, що його позиція не може суперечити думці обвинуваченого, а тому покладався на розсуд суду, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.

Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування судом при призначенні покарання обвинуваченому Закону України про кримінальну відповідальність та про м`якість призначеного покарання.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Частиною 1 ст. 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання положень ст.ст. 65, 75 КК України не врахував.

Так, суд першої інстанції на думку колегії суддів зосередився лише на позитивних даних про особу обвинуваченого, а також врахував, що від вчинення ОСОБА_6 проступків тяжких наслідків не настало, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття та визнання вини, те, що на обліку у лікаря нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває.

Проте, поза увагою суду залишилась кількість епізодів нанесення тілесних ушкоджень особам з якими перебуває у сімейних стосунках, дані про особу обвинуваченого, який не працює, неодружений, раніше 9 разів судимий, зокрема і за кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи, за місцем проживання характеризується негативно, наявність трьох обставин, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних та близьких відносинах, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд належної оцінки не надав тим обставинам, що ОСОБА_6 востаннє засуджений вироком Радомишльського районного суду Житомирської області 28.03.2025 року за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень, не відбув його на даний час і менше ніж через рік вчинив нові аналогічні кримінальні правопорушення, що переконливо вказує, що ОСОБА_6 для себе висновків не зробив та через незначний час вчинив повторно нові умисні кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи.

Зазначені обставини, на переконання колегії суддів вказують про те, що виправлення обвинуваченого можливе лише з призначенням йому реальної міри покарання у виді обмеження волі, оскільки він не бажає ставати на шлях виправлення та продовжує вчиняти умисні кримінальні правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції, в частині призначеного покарання підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості, неправильного застосування судом положень ст. 75 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст.125 КК України, апеляційний суд в межах доводів апеляційної скарги прокурора, врахувавши обставини, які характеризують обвинуваченого та тяжкість кримінальних правопорушень, пом`якшуючі покарання обставини та обставини, що обтяжують покарання, вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкцій ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 850 гривень та за ч. 2 ст. 125 КК України у виді у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Радомильського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання:

- за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесяти) гривень

- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 28.03.2025 ро у виді штрафу в розмірі 850 гри та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесяти) гривень, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Початок строку виконання покарання у виді обмеження волі слід рахувати з моменту прибуття (доставки) до установи виконання покарань.

В решті вирок залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: