Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №185/5362/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1734/26 Справа № 185/5362/26 Суддя у 1-й інстанції - Щербина О.О. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславовича на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

захисника Халупка С. В.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно з постановою суду першої інстанції, встановлено, що 27.03.2026 о 11:50 годині водій ОСОБА_1 у м. Павлограді по вул. Дніпровській, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі захисник Халупко С.В. просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушень.

Зміст доводів апеляційної скарги зводиться до того, що суд першої інстанції не перевірив належним чином: законність первинної зупинки транспортного засобу; допустимість результатів огляду; дотримання спеціальної процедури огляду військовослужбовця ОСОБА_1 ; повноту процесуальних документів; реальність забезпечення права на захист та достатність доказів для висновку про винуватість особи поза розумним сумнівом.

Вважає що у матеріалах справи відсутнє належне документальне підтвердження того, що зупинка транспортного засобу була здійснена на підставі конкретної, реально існуючої та передбаченої законом причини. За відсутності цих документів, результат огляду, акт огляду, протокол та інші похідні матеріали не можуть автоматично визнаватися допустимими доказами.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 має статус військовослужбовця, огляд його повинен був проведений відповідно до статті 266-1 КУпАП, а не в загальному порядку, отже вважає, що результати приладу Drager не можуть визнаватися судом належними і допустимими доказами.

Вважає, що судом першої інстанції було порушено право на захист оскільки не забезпечено доступ до повного комплексу доказів, зокрема до відеозаписів, повного протоколу, додатків до нього, акту огляду, тощо.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час, дату і місце апеляційного провадження повідомлений належним чином та не звертався заявою про відкладення судового засідання, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду у його відсутність.

Захисник в суді апеляційної інстанції вважав за можливе розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 , оскільки він є військовослужбовцем, зазначив, що правову позицію з ним погоджено.

Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, які зводяться до твердження, що у працівників поліції не було підстав для зупинки ОСОБА_1 , а відтак всі докази в матеріалах справи є недопустимими, доводи про порушення порядку обслідування військовослужбовця, порушення права на захист, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.

Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що його винуватість підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 625415 від 27.03.2026, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП; відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 добровільно погоджується на пропозицію працівників поліції пройти огляд на виявлення або не виявлення стану алкогольного сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», результат тесту № 16 від 27.03.2026 року, який склав 2,01 %., з яким ОСОБА_1 погодився.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи захисника про недопустимість всіх доказів, наявних в матеріалах справи через відсутність підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та відсутність доказів цього факту як такі, що ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні положень закону.

З запису відеореєстратора, дослідженого в судовому засіданні судом першої інстанції, вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, добровільно пройшов огляд на стан сп`яніння та погодився з результатами тесту. В протоколі про адміністративне правопорушення поставив підпис про роз`яснення йому прав, тому твердження захисника, що вони були йому не відомі спростовуються.

Як вбачається з відеозапису бодікамер, працівниками поліції огляд водія ОСОБА_1 проведено у відповідності з вимогами ст.266 КУпАП та Інструкції.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду» з наступними змінами і доповненнями (Далі — Порядок), зазначено, що огляд проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;

лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі — Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Всі вищезазначені вимоги працівниками поліції виконані, тому огляд ОСОБА_1 було проведено у відповідності з законом.

Відтак, будь-яких порушень вимог ст. 266 КУпАП апеляційним судом, як і судом першої інстанції, які були б підставою для визнання доказів недійсними, не встановлено, а перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатом тесту «Drager Alcotest 6820» від 27.03.2026 року, який склав 2,01 %., який є належним, допустимим та достовірним доказом.

Щодо доводів захисника, висловлених в судовому засіданні про порушення порядку проведення огляду, а саме посилання на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд мав проводитись відповідно до ст. 266-1 КУпАП уповноваженою службовою особою ВСП ЗСУ, у зв`язку з чим процедура огляду ОСОБА_1 є недійсною, а протокол складений не уповноваженою особою, то апеляційний суд відхиляє такі доводи, як необґрунтовані з огляду на наступне

Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці" від 13.12.2022, № 2839-IX, КУпАП доповнено статтею 266-1 КУпАП.

Відповідно до частин 2, 3 статті 266 КУпАП огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини даної справи, а саме керування транспортним засобом, який не відноситься до військового майна, перебування його поза межами військової частини, а також пояснення самого ОСОБА_1 , які він надавав працівникам поліції та які зафіксовані відеозаписом, дають підстави для однозначного висновку, що він в день та час описаних у протоколі подій, не виконував обов`язки військової служби. Доказів вказаного факту не було надано і в суді апеляційної інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці... несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху... зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що порядок проведення огляду за ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП є ідентичним і відрізняється лише суб`єктом його проведення.

Враховуючи вищевикладене, у поліцейських були відсутні підстави для виклику службових осіб ВСП ЗСУ та проведення ними огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП, а тому працівники поліції правильно та у відповідності до статті 266 КУпАП провели огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та склали протокол стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів захисника про порушення права на захист, то вони теж є голослівними. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, за клопотанням захисника судом неодноразово відкладалася справа і надавалася можливість ознайомитися з матеріалами справи. Клопотання про ознайомлення з відеоматеріалами в письмових заявах відсутні. Лише після ознайомлення захисником з матеріалами справи і подання письмових заперечень з посиланням на них, судом першої інстанції була розглянута справа.

Диспозиція вказаної статті окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини доведені матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудних реєстраторів працівників поліції та результатом тесту, тому будь-яких сумнівів у правильності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції немає.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які апелянт тлумачить на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславовича залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун