Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №178/536/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1808/26 Справа № 178/536/26 Суддя у 1-й інстанції - Лісняк В. В. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Беспалова Олексія Сергійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,ОСОБА_1 , з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника (в режимі відеоконференції) Беспалова О. С.

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та судового збору на користь держави у сумі 665,60 гривень.

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 22 лютого 2026 року о 20 годині 34 хвилини на автошляху М30, 916 км, що на території Кам`янського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes-Benz LM 320», номерний знак НОМЕР_2 , маючи ознаки наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду з метою виявлення ознак сп`яніння відмовився в установленому законом порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

За змістом клопотання про поновлення пропущеного строку захисник посилаючись на поважність причин пропуску вказує, що ОСОБА_1 під час розгляду справи присутній не був, ознайомився з матеріалами справи 15.05.2026 через свого захисника.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги не погоджується з ухваленим судовим рішенням у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, також через порушення норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не розглянув належним чином факти проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, проходження ОСОБА_1 військової служби, проведення поліцейськими огляду на підставі ст. 266 КУпАП, коли в даному випадку такий огляд повинен регулюватися приписами ст. 266-1 КУпАП, а сам огляд мав проводитися уповноваженою посадовою особою Військової служби правопорядку.

Окрім цього, зазначає, що судом першої інстанції передчасно накладено відповідні стягнення оскільки постановою суду ОСОБА_1 в резолютивній частині постанови не визнано винним у вчиненні будь якого правопорушення передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Зазначає, що в тексті постанови взагалі відсутнє обґрунтування скоєного правопорушення та його кваліфікація. Ознаки сп`яніння, на думку захисника, були вигадані та не підтверджені первинний огляд, проведений поліцейським, не виявив жодних порушень. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Позиції учасників апеляційного процесу.

У судовому засіданні захисник в режимі відеоконференції підтримав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.

ОСОБА_1 під час судового засідання апеляційну скаргу свого захисника підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Стосовно обставин події правопорушення пояснив, що у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення час та місце керував транспортним засоби, його зупинено працівниками поліції на блок посту, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився оскільки за розпорядженням свого командира поспішав на виконання завдання, вважає, що працівники поліції не мали права його зупиняти, так як він є військовою службовою особою, тому лише співробітники ВСП мали право складати стосовно нього вказані матеріали.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування

практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Розглянувши клопотання захисника про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає обґрунтованими його доводи, оскільки справу розглянуто за відсутності особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні докази отримання постанови суду як захисником так і особою, відносно якої розглянуто справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, апеляційний суд вважає, що для забезпечення його права особи на апеляційне оскарження рішення суду, необхідно задовольнити клопотання та поновити строк апеляційного оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги фактичні обставини справи, тобто керування ним транспортним засобом та його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не оспорюються і не оскаржуються. Відтак з урахуванням положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги, а тому зазначені обставини не є предметом апеляційного перегляду та апеляційним судом не перевіряються.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд відносно нього мав проводитись відповідно до положень ст. 266-1 КУпАП уповноваженою на те службовою особою, у зв`язку з чим процедура огляду ОСОБА_1 проведена на підставі ст. 266 КУпАП, є недійсною.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи як необґрунтовані з огляду на таке.

Стаття 266-1 КУпАП регулює порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці... несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху... зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

За таких обставин, ОСОБА_1 відноситься до осіб, які несуть адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху на загальних підставах, тому порядок огляду водія, який керував власним транспортним засобом, враховуючи положення статті 15 КУпАП, здійснювався в загальному порядку, який передбачений статтею 266 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що порядок проведення огляду за ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП є ідентичним і відрізняється лише суб`єктом його проведення.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пункт 2.5 яких зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з цим, як вбачається з дослідженого апеляційним судом відеозапису, під час обставин події на місці зупинки на вимогу ОСОБА_1 був присутній представник Військової служби правопорядку, про що вказав й сам ОСОБА_1 під час розгляду апеляційної скарги. Крім того, ОСОБА_2 підтвердив, що письмового розпорядження про виконання завдання, яке б він міг пред`явити працівникам поліції на підтвердження своєї позиції не проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, не мав.

Враховуючи вищевикладене, у поліцейських були відсутні підстави для проведення огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП, а тому працівники поліції правильно та у відповідності до статті 266 КУпАП зафіксували відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та склали протокол стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, огляд був проведений працівниками поліції як уповноваженими особами на проведення відповідних оглядів, та ними вірно застосовані норми Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, дії, вчинені ОСОБА_1 , є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема, позбавлення права керування транспортними засобами.

Доводи апеляційної скарги про те, що в резолютивній частині постанови суду не зазначено статтю КУпАП, за якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності, є слушними, проте в даному випадку не мають наслідком скасування судового рішення. Зі змісту постанови вбачається, що суд першої інстанції розглядав справу стосовно ОСОБА_1 , навів обставини вчиненого адміністративного правопорушення, надав оцінку доказам та зазначив правову кваліфікацію дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин відсутність посилання на статтю КУпАП у резолютивній частині постанови має формальний характер та не призвела до неправильного вирішення справи, не порушила права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та не перешкоджає виконанню судового рішення. Отже, зазначений недолік сам по собі не свідчить про незаконність чи необґрунтованість постанови та не є підставою для її скасування або зміни.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість встановлених ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує, що ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені інспекотором поліції у ОСОБА_1 , відповідають п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗУ 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованого в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858. З відеозапису встановлено, що поліцейською перевірено декілька разів зіниці ОСОБА_1 , які були звуженими та не реагували на світло, про що йому повідомлено, також встановлено неприродну блідість обличчя та підвищену жвавість.

З огляду на викладене доводи захисника є безпідставними та такими, спростовуються матеріалами справи.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які сторона захисту тлумачать на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність та об`єктивність відеозапису.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Беспалова Олексія Сергійовича задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Беспалова Олексія Сергійовича залишити без задоволення.

Постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ч. 1за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун